Ніколас Велес
@live_evil
 Так вслушаемся же в слова, несущие в себе дыхание былого.
Блог Все
Новости
3
3
52
Новости
3
21
86
Автор думай.
Мысли вслух, Отзывы и рецензии, Вопросы
23
23
11844
Книги Все
Стихи Все
Пролийтесь Сльози
Пролийтесь сльози — прийшов час! Над покритими пластиком полями, Що мертвим покривалом нашу Мати зігрівають. Над чорними небесами, які зорі від нас ховають, І все під ту ковдру жару надувають. Повір, сині кити все помічають: Паршивих акторів і простий сценарій - Цікава зав'язка, та банальним буде епілог. Пролийтесь сльози кислотними дощами Над золотими куполами і хлібними полями, синіми морями і роздутими тілами. Сильними словами вас в неволі тримали, Ефімерними казками вас втішали... Проржавіла клітка твоя — лети на землю, Перша Сльоза!
5
2
235
Мандрівник в пам'яті
Ти крокуєш довше тисячі літ, Твій дім - увесь світ. В полі вітру розкажи, Куди тебе привели доріг зміїні клубки. В час, коли межі розмиті, Грюкни дверима - викини ключ. Плюнь на поріг і крикни: "не вернусь!" Тільки кроків у тьмі рівномірний шум. Срібним черепом скалиться місяць і служки-зірки - Шукай його доброти В шумі вітру і в травах по росі. Навіщо тобі причина лишня, коли є лише шляхи? Спогадам сказав: "Бувай" . Лиця і слова - тобі сьогодні все одно. Він них давно остання вісточка прийшла - Не відрізняєш нині день від дня. Час не жорстокий - Він просто не вміє гарно брехати. Ти не переводиш чорнила на пусті романи, І вогонь думок горить - все, що не сьогодні, буде колись. Коли туман не розженуть вітри, Дорогами так легко стане іти. На дорозі лишу непомітні сліди ---------------------------------------------------------- Для "«мій» Апокаліпсис" Легка Рука цитата з книги "Чоловік якого я люблю"
4
0
89
Життя моїх спогадів
Чи пам'ятаєш ти запах талого льоду? Розливається його тихий скрип весною над закованою в кригу водою; І на очах затихає прощальний шепіт хвойного краю, Та назавжди врізались в мої сни ті казки, Їх мені холодної ночі розповіли пишні красуні ялинки. Гарячими літніми ночами я сумую за їх тихими неспішними голосами, З поривами вітру мої думки танцювали під дрімучими дубами, А мелодійний шурхіт опалої крони Відносить мене від залізобетонної Медузи Горгони.
4
2
138