Остання

Євгенія Стрельченко

Любощами окутана. Силою не взята. Доля твоя сплутана. Сукня твоя м'ята. Руки твої білії У прихисток візьму, Наче царські лілії Й більше не засну. Прірва є між нами. Не зникне вона завтра. Я зашию лозою рани . Ти- моя остання ватра.

2021-06-03 01:57:05

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Євгенія Стрельченко

О, дякую! У мене були сумніви і не могла згадати, як правильно.

Відповісти

2021-06-03 10:29:12

Подобається

Інші вірші поета

Завчасно Повно в серці. Статус "в мережі " Сьогодні

Інші поети

Mimi Meow

@Mimi_meow

Валерия

@Valery_123

Bai Hwar

@ymoea104

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

5606

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1225