Остання

Євгенія Стрельченко

Любощами окутана. Силою не взята. Доля твоя сплутана. Сукня твоя м'ята. Руки твої білії У прихисток візьму, Наче царські лілії Й більше не засну. Прірва є між нами. Не зникне вона завтра. Я зашию лозою рани . Ти- моя остання ватра.

2021-06-03 01:57:05

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Євгенія Стрельченко

О, дякую! У мене були сумніви і не могла згадати, як правильно.

Відповісти

2021-06-03 10:29:12

Подобається

Інші вірші поета

Повно в серці. Статус "в мережі " Біля Я надкушу шматок твого життя

Інші поети

Svora

@Svora

Роман Тихий

@volodimir_romanenko

Emily Mcbroom

@Lol_books

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1919

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1972