Остання
Євгенія Стрельченко
Любощами окутана. Силою не взята. Доля твоя сплутана. Сукня твоя м'ята. Руки твої білії У прихисток візьму, Наче царські лілії Й більше не засну. Прірва є між нами. Не зникне вона завтра. Я зашию лозою рани . Ти- моя остання ватра.
2021-06-03 01:57:05
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Євгенія Стрельченко
О, дякую! У мене були сумніви і не могла згадати, як правильно.
Відповісти
2021-06-03 10:29:12
Подобається
Інші вірші поета
Допоки Сонце спить Я надкушу шматок твого життя Дарма Люблю
Інші поети
Sergei Germanchuk
@sergei_germanchuk
Gamila
@mariam_wael_2evw
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2234
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2442