Остання

Євгенія Стрельченко

Любощами окутана. Силою не взята. Доля твоя сплутана. Сукня твоя м'ята. Руки твої білії У прихисток візьму, Наче царські лілії Й більше не засну. Прірва є між нами. Не зникне вона завтра. Я зашию лозою рани . Ти- моя остання ватра.

2021-06-03 01:57:05

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Євгенія Стрельченко

О, дякую! У мене були сумніви і не могла згадати, як правильно.

Відповісти

2021-06-03 10:29:12

Подобається

Інші вірші поета

Старенькі й смерть Не забудь Оада Для себе

Інші поети

Margarita20

@Margarita20

Time_Fune

@Time_Fune

Katharina Sydoruk

@katrusya_sidoruk

Схожі вірші

Всі

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4912

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13355