Особистість
Tania Maliuha
Розумієш, що таких як ти немає, Талановитих і пристрасних людей. Кожен себе ще шукає, Хоч буде багато бідей. Знай, що ти знайдеш себе, Не сьогодні, не завтра, а потім. Серце ніколи не буде слабе, Викинь в собі весь непотріб. Якщо не виходить, дій далі! Не падай духом ніколи. По собі знаю надалі, Надоїли всі ці приколи! Важко забути втрачених. На жаль, це ще важча війна.. І багато таких поранених, Для них впаде зоря. Не тільки у тебе проблеми І не тільки тобі співчувати, Якщо хочеш про себе новели, Тоді встань і йди себе будувати! Чому ти нічого не робиш? А будеш жалітися долі. Знову ти себе гнобиш І руки накладаєш поволі. Пам’ятай, що фундамент, Який ти почнеш будувати, Не зруйнує ніякий парламент, Якщо будеш себе цінувати.
2021-08-12 07:47:43
3
0
Інші вірші поета
. Шрами на руках Кажуть, що сильні не плачуть Тінь протилежного дзеркала
Інші поети
Julian de Sousa
@juliandesousa
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14163
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11243