Особистість
Tania Maliuha
Розумієш, що таких як ти немає, Талановитих і пристрасних людей. Кожен себе ще шукає, Хоч буде багато бідей. Знай, що ти знайдеш себе, Не сьогодні, не завтра, а потім. Серце ніколи не буде слабе, Викинь в собі весь непотріб. Якщо не виходить, дій далі! Не падай духом ніколи. По собі знаю надалі, Надоїли всі ці приколи! Важко забути втрачених. На жаль, це ще важча війна.. І багато таких поранених, Для них впаде зоря. Не тільки у тебе проблеми І не тільки тобі співчувати, Якщо хочеш про себе новели, Тоді встань і йди себе будувати! Чому ти нічого не робиш? А будеш жалітися долі. Знову ти себе гнобиш І руки накладаєш поволі. Пам’ятай, що фундамент, Який ти почнеш будувати, Не зруйнує ніякий парламент, Якщо будеш себе цінувати.
2021-08-12 07:47:43
3
0
Інші вірші поета
Всього лиш слова... Тінь протилежного дзеркала Шрами на руках .
Інші поети
Shantilly
@Shantilly
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4326
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3317