Особистість

Tania Maliuha

Розумієш, що таких як ти немає, Талановитих і пристрасних людей. Кожен себе ще шукає, Хоч буде багато бідей. Знай, що ти знайдеш себе, Не сьогодні, не завтра, а потім. Серце ніколи не буде слабе, Викинь в собі весь непотріб. Якщо не виходить, дій далі! Не падай духом ніколи. По собі знаю надалі, Надоїли всі ці приколи! Важко забути втрачених. На жаль, це ще важча війна.. І багато таких поранених, Для них впаде зоря. Не тільки у тебе проблеми І не тільки тобі співчувати, Якщо хочеш про себе новели, Тоді встань і йди себе будувати! Чому ти нічого не робиш? А будеш жалітися долі. Знову ти себе гнобиш І руки накладаєш поволі. Пам’ятай, що фундамент, Який ти почнеш будувати, Не зруйнує ніякий парламент, Якщо будеш себе цінувати.

2021-08-12 07:47:43

Інші вірші поета

Тінь протилежного дзеркала Кажуть, що сильні не плачуть . Всього лиш слова...

Інші поети

Роман Тихий

@volodimir_romanenko

NOURCHEN LEE

@_Nourchen

Shantilly

@Shantilly

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2590

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11383