Скільки горя я побачила за ці півроку, горя людського. Деякі, вважаючи себе вищими за всіх, не боючись гніву Господнього, обманювали інших, обкрадали їх, принижували та вбивали. Я була свідком відходу таких людей. Відхід від життя супроводжувався обманом, приниженнями і, як наслідок, вбивством (раніше людина після відходу отримувала покарання через сім поколінь, але в "останні дні" покарання настає одразу). Я бачила, як рідна тітка спочатку прийняла племінників, а після відходу сестри і її чоловіка в інший світ, забрала все нажите батьками і пізніше передала дітей до дитячого будинку. Ця людина пішла просто жахливо. Вся її сім'я загинула в автомобільній аварії, і вона з горя зійшла з розуму. Чому люди не задумуються над тим, що роблять? Чому бояться нести відповідальність за свої дії? Ці питання я неодноразово ставила перед собою. Коли мати, лежачи на гінекологічному кріслі, легко відмовлялася від своєї дитини, янголи-охоронці відходили від неї, і в її душі оселялося зло, її відхід був передбачений за часом, і небагатьом вдається отримати другий шанс. Життя за життя. Нерідко після роботи ми разом з батьком розмовляли про матір. Згадували часи, коли були щасливими. Я помічала одну дивність: незважаючи на те, що він намагався стати мені близьким, він залишався мені чужим. Відчувши це, він обурювався і часто відчужувався. Якось я стала свідком того, як він робив собі укол. Я не знала, що він хворий. Батько пояснив, що він вже не безсмертний і тому час від часу він хворіє, як звичайна смертна людина. Я вже скучаю за своїм "чорним" батьком. Все частіше згадую про те, з яким дитячим захопленням він зустрічав мене після школи, отримуючи в нагороду мій бадьорий сміх і поцілунок у щоку. Після наступного польоту повітряним коридором (Ангели проклали цю дорогу на небі для себе та провідників, щоб люди не бачили їх) у мене не було сил навіть на вечірню бесіду з батьком, яка супроводжувалася звітом про засвоєний матеріал, і я пішла спати. У сні я почула голос батька:

- Я прошу тебе, допоможи мені. Поспіши, мила.

Я встала і побрела в кімнату батька, але його там не було. Закривши очі та поклавши долоньки на  вуха, я почула дзвін і опинилася в невідомому мені приміщенні.

- Так, зов крові!- велика справа, і я не вірив в це.

- Хрещений, що ти тут робиш? А де батько?

- Занадто багато питань після довгої розлуки. Дай відповідь на питання: " Ти провідник?"

- Так.

- Я знав, я знав! - він закричав від радості: "Джек-пот".

- Про що ти?

- Я не хрещений для тебе.

-  Про це я вже здогадалася, що далі?

- Моєю метою було контролювати потенційного провідника, щоб потім позбавити його дару.

- А батько знає?

- Так. Я переконав його перейти на нашу сторону з умовою, що я дозволю йому бути поруч з тобою.  Ти ж розумієш, що в нього не було вибору?