Невозможно
Марина Синьоока-Божок
Невозможно оторваться от тебя. По ночам лишь наше время правит. С корабля спешим всегда на бал Только наши детки засыпают. Правит ночь дыханием твоим И прикосновением желанным. Главное, не стань в любви чужим, Будь всегда ты любящим и верным! Мне так важно рядом быть с тобой, В радости и в горе принимая. Даже в шторм, коснись меня рукой И штормить я сразу перестану!
2018-05-31 06:12:09
31
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Глеб Буткевич
Классно сказано!👍
Відповісти
2018-06-28 10:41:11
1
Ксюша Авдеева
мне также кажеца 😕😕😕😕
Відповісти
2018-07-26 07:56:30
2
Dmitri Lokashincofe
@Марина Синьоока-Божок невозможное-возможно!
Відповісти
2024-02-06 23:02:53
1
Інші категорії
Сумні вірші Вірші в прозі Філософські Гумористичні Ода Радісні вірші
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Marry Dead
@marry_dead
Alis Tulupa
@alis_tulupa
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13265
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2367