Максиміліан Степовий
2023-11-20 00:08:10
Мандрівка світом Аквілону. Туманний Острів та його історія.
Новини, Цікаве, Різне
Погостювавши в королівстві Моран-Тан, ми знову повертаємося на власний корабель і тепер тримаємо курс на південь. Довкола нас лише блакитна лазурна глибінь океану, високі хвилі, зграйки летючих рибок, що виринають та потопають у цих солоних водах, та більш нічого. Здається, що попереду немає жодних земель і наше плавання даремне. На нас може чекати лише безвість та жахлива смерть від голоду, спраги чи шторму, адже на горизонті нічого не видно.
Насправді ж, вирушили у наступне плавання ми не даремно, адже наш курс утворила давня легенда, яка розповідає про землю, що здатна містичним чином зникати, змінювати своє розташування та знову з'являтися. Ця земля належить стародавньому народові гігантів, яких вважають небезпечними та агресивними варварами. Якщо ми б розповіли комусь про те, що шукаємо цю землю, то будь-хто міг легко нам розсміятися прямо в обличчя та виразити свою недовіру. Адже такими казочками лякають лише діточок. А справжній моряк та мандрівник ніколи не стане ганятися за міфами та неіснуючими землями. Багато хто шукав вже землю гігантів і так ніколи її й не знайшов.
Але ми дуже наполегливі у своїй меті і не збираємося здаватися. Казати можна що завгодно, а от довести ділом не кожен ще й зможе. Тому продовжуємо плисти на південь, звіряючись із напрямком та тримаючись відповідного курсу. На нас чекає два тижні тяжкого виснажливого плавання у розбурханому штормом океані. Але після цього, раптом, нас почне оточувати сильний туман. Він підіймається над поверхнею води, стелиться довкола та псує нам видимість на всі боки. Цей туман дуже густий, сизий та зовсім непроглядний. У нас виникає страх налетіти на рифи та піти годувати рибок на дно океану, тому сповільнюємо ходу нашого корабля і обережно просуваємося через туман, слідкуючи за компасом.
Починає здаватися, що ми остаточно заблукали у цих водах і тепер немає ходи ні назад, ні вперед. Аж раптом, попереду, з туману виступає сіра скеляста кромка берега і радість переповнює наше серце. Це та сама земля, яку ми шукали, тому шукаємо відповідну бухту та пришвартовуємося у ній. Перед нами легендарний Туманний Острів, земля, яку не кожен здатен віднайти. Насправді, ця земля не дрейфує та не рухається, просто на шляху до неї легко потрапити у шторм, заблукати в тумані чи збитися із курсу. Навіть і самі майстерні мореплавці не могли відкрити цю землю для світу. Та й для імперії Аквілон на довгий час місцеві води були закритими, адже плавати неподалік від Моран-Тану дуже небезпечно, а самим сатріанцям не було діла до пошуку земель із сивої давнини, їх цікавили родючі землі вже відомого їм материка. Тому ніхто серйозно й не займався дослідженням Туманного Острову.
Про історію цього місця варто сказати декілька слів. Колись, цей острів був складовою одного суцільного материка, на якому владарювала Залізна Імперія, держава гігантів. Після катаклізму та виверження вулкану, обличчя світу значно змінилося. Тому цей острів відколовся від основної маси та дрейфував аж до південно-західної частини, де й загубився. Якщо пригадати мапу Залізної Імперії, то можна припустити, що колись Туманний Острів приєднувався до таких сучасних тектонічних формувань, як острови Моран-Тану, західно-південної частини материка Аквілону та західної частини Недайну.
Після розколу світу, Туманний Острів довгий час був нікому не відомий, а відкрили його гіганти під керівництвом Залізної Королеви Елбет, яка поставила собі ціль віднайти колишні землі імперії свого батька та встановити над ними свій контроль. Назву острову гіганти дали якраз через містичні погодні умови на ньому. Тут постійно збирається величезна маса туману, який і приховує острів від сторонніх очей. Він підіймається від океанських вод та спускається з гірських вершин. Сам острів помірного клімату, на ньому багато соснових лісів, масивних хребтів з гір, кам'янистих уламків та зелених долин.
Його колонізацію почала ще Елбет, під керівництвом якої в горах та лісах будувалися кам'яні міста гігантів, аналогічні тим, що були на території Залізної Імперії. На жаль, колонія не була до кінця розвиненою, адже у відсутність Елбет, в імперії сталося повстання рабів, які й скинули гігантів та вбили імператрицю, коли вона повернулася зі своєї експедиції. Після падіння імперії гіганти з великою ганьбою втекли на Туманний Острів, довершили будівництво міст і назавжди припинили втручатися у справи маленьких народів.
Так, як імперії не існувало, то гіганти повинні були створити нове державне утворення згідно умовам свого нинішнього існування. Так виникла виборна монархія, де гіганти обирали собі короля чи королеву на спеціальному турнірі серед самих вмілих та майстерних воїнів. Такий володар повинен був перемогти всіх своїх суперників і обирався він строком на п'ять років. Трон не передавався нащадкам, а правителі весь час були різними, що й сприяло нормальному розвиткові гігантів. Колись у гігантів був бог гір Анґреност, якого вони вшановували і який вів їхнього лідера Залізного Короля до вершини слави. Але після того, як статуї бога почали плакати кров'ю та руйнуватися, а нещастя спіткало імперію та весь народ, гіганти побачили, що їхній бог став німим та байдужим, що він покинув їх і на нього сподіватися було неможливо. Гіганти втратили віру та стали атеїстами. Тому ті, хто живуть на Туманному Острові, є безбожниками і вірять лише в те, що після смерті на них чекає темна порожнеча, адже царства їхнього бога не існує. Через такі думки гіганти дуже ризиковані та не цінують власне життя. Вони готові хоробро боротися та загинути у бою, адже не бояться зустрітися з порожнечею обличчям до обличчя.
Гіганти- це варварський народ. Вони агресивні, войовничі та безстрашні, а ще в них залишилася зневага до маленьких народів. Гіганти, зазвичай, є воїнами, мисливцями та ремісниками, вони не знаються на магії, не люблять її та бояться. Справжній воїн цього народу знається на всіх видах холодної зброї та володіє ковальським ремеслом на вищому рівні. Серед гігантів всі рівні. Тут і жінки, і чоловіки, однаково виконують всі свої обов'язки, а культу родини, як такого, не існує. У короля може бути цілий гарем, у звичайних гігантів є дружини, але їх мало що пов'язує між собою. Весь час кожен з гігантів приймає участь у турнірах та полюваннях, інколи спалахують дрібні міжусобні війни, які перетікають у святкування.
Довгий час гіганти були відірвані від іншого світу, тому вони залишилися дуже архаїчними у плані своєї любові до залізних обладунків та зброї, в той час, як ефілнуарців вже відкрили сплав сталі і ці ж знання боги згодом передали й людям, а сатріанці зайшли ще далі та навчилися обробляти обсидіан для своїх військових цілей. Лише великі розміри та неймовірна сила робили гігантів більш витривалими та непереможними на полю битви.
Але гігантам довелося зіштовхнутися випадково із маленьким народом. Вперше це зіткнення виникло саме із сатріанцями. Так, як Туманний Острів знаходиться у подібних широтах, що й Моран-Тан, то це було лише питанням часу коли сатріанцям вдасться відкрити нову невідому землю. Все почалося після сатріанських набігів на Лонґфорд та замок Касандер. Саме там в домі одного з недійських магів старша донька Рахмана Сумейя Акальма віднайшла дивовижний старий уривок гігантської мапи на якій вона побачила землі, яких ні сатріанці, ні недійці не знали.
Повернувшись із цією мапою додому, Сумейя поринула у її вивчення із головою. І це змусило дівчину віднайти власний шлях. В ті часи її батько тяжко страждав від своїх ран, над сатріанцями висіла похмура атмосфера нищівної поразки, а молодша сестра Сумейї Зулейма все частіше та частіше виступала з радикальними поглядами знищення імперії, безкінечної війни до остаточної перемоги над ворогом. Сумейя зрозуміла, що її доля інша. Коли вона була ще аґрестійською дівчинкою то підпала під клеймо вигнанки разом із своїм батьком. У неї не було права вибору. В Моран-Тані вона у всьому слухалася батька та впевнено йшла за ним. Заради нього вона пройшла болючу трансформацію та стала однією з перших сатріанців. Заради визнання батька Сумейя тренувалася та боролася разом із ним із аґрестійцями та недійцями, пройшла через все пекло тих війн та набігів. Але коли батько програв битву та лікувався у своєму палаці від поранень, Сумейя зрозуміла, що тепер вона вільна обирати власну долю. Вона не хотіла воювати із імперією. Не хотіла слави та помсти, як її батько. Не любила місцеві інтриги своїх сестер. Не бажала безкінечної кривавої війни, як Зулейма. Ні, Сумейя тяжіла до пригод, мореплавства та дослідження нових цікавих земель. У неї була мрія, що колись вона віднайде землю, де сатріанці зможуть жити незайманими, подалі від конфліктів. Адже все упиралося лише в родючі землі та помсту. Сумейя так казала про знайдену мапу та свою ціль:
"Це старовинна частина мапи варварського державного утворення, відомого під назвою Залізна Імперія. Я віднайшла її у домі одного з недійських магів під час облоги Лонґфорда. На цій мапі чітко можна побачити, що в південному океані розташовується абсолютно новий обширний острів, який не значиться на жодних сучасних мапах. На цьому острові можуть жити старовинні невідомі цивілізації та розташовуватися їхні дивовижні міста... Я бажаю плисти до цього острову та дослідити його повністю! Ось це моя доля. Доля мандрівниці, що йде за вітром та хвилями!"
Щоправда, перша подорож Сумейї не увінчалася успіхом. Її корабель потрапив у вируючий шторм, відхилився від курсу та закинув дівчину на землі Південного Аквілону, де їй довелося здійснити новий набіг з метою відновлення власного судна та поповнення припасів для повернення додому. В Моран-Тані Сумейю застають одразу дві новини. Смерть батька від отрути та страта матері на вогнищі,а також містична загибель двох середніх сестер. Звісно, що Сумейя в усьому звинувачує Зулейму та її амбіції, але вибору у дівчини не було. Все таки її батько був поранений Ґростою і тому Сумейя останній раз вирішує помститися за батька і приймає участь у поході. Після перемоги, Сумейя свариться із своєю сестрою, не визнає її владу і присягається розібратися з нею пізніше. Після цього шляхи двох сестер остаточно розходяться.
Сумейя знову пливла шукати заповітний Туманний Острів і їй врешті це вдалося. Вона віднайшла нову землю, отаборилися у північно-західній частині острову та почала його дослідження. Гігантів віднайшли саме сатріанці і виявилися куди більш хитрішими. Перше поселення було знищене та розграбоване сатріанцями. Згодом, гіганти почали робити спроби вивчити мову чужинців та домовитися з ними. На Сумейю чекало багато пригод та політичних інтриг короля гігантів. Але гіганти все ж таки зрадили Сумейю. Вони тягнули час, щоб докладніше вивчити чужинців, а потім розтрощили камінням корабель Сумейї. Одночасно з цим на табір сатріанців напали і теж багатьох вбили. Сумейя ледве змогла втекти із замку короля та із залишками свого загону зайняла оборону у гірській ущелині. Дізнавшись, що гіганти йдуть величезною армією, Сумейя зрозуміла, що в неї є два виходи- ховатися вічність чи воювати відкрито та померти героїчно. Тому вона вибрала останній варіант. Сумейя виграла час для своїх людей, щоб вони встигли вийти із тісної ущелини. Жінка воювала хоробро та вбила багатьох гігантів, але її схопили та стратили жахливою карою- прив'язали до двох скель, а потім потягнули ці скелі в різні боки та розірвали Сумейю на частини. Але гігантів це не розвеселило, бо Сумейя до останнього сміялася їм в обличчя та кричала, що на неї чекає Ахірет, де Файроса її винагородить, а батько буде радий знову побачити свою доньку. Жінка витерпіла всі тортури і померла миттєво, навіть не закричавши від болю. Уцілілі сатріанці спорудили в горах з допомогою магії курган із статуєю Сумейї, оголосивши її героїнею, гідною свого батька. На жаль, гіганти викрили партизанські табори сатріанців та знищили їх усіх. Так про нову землю та самопожертву Сумейї ніхто й не дізнався.
І лише через багато тисячоліть Клер Блан'Сек та Айсіналія Сабах-Рун вирішили організувати нову експедицію до Туманного Острову. Це було пов'язано із темними справами довкола старовинних руїн часів Залізної Імперії. Вважалося, що лише міфічні гіганти знають, як запобігти розповсюдженню зла звідти. Тому наші герої вирушили в нове плавання і змогли відвідати Туманний Острів та з превеликими зусиллями переконати гігантів допомогти.
На даний момент гіганти так і живуть осторонь від справ маленьких народів, не бажають входити до жодних державних утворень, а їх ніхто й не бажає завойовувати, бо це лише призвело б до марних жертв. Тому королівство гігантів на Туманному Острові існує собі окремо та незалежно, навіть і після свого офіційного відкриття.
