Максиміліан Степовий

@maximilianstepowy

Переважно письменник, зрідка поет, який пише білим віршем. Тут я ділюсь світом моєї душі🤗

Підписатися

Книги

Вірші

Закони Аквілону

Максиміліан Степовий

Знання- це полум'я, Порядок- це рівноправ'я, Надійний закон- то народу щастя! З цими словами за законодавство я взялася, Вдосконалити його старалася, Щоб закон був священним І для кожного в безкрайній імперії непорушним! Нехай же нові вогні знань та порядку Сигнальними вогнями запалають в кожному, імперії, кутку! Відновлення повинно зміцнити міць, Нікого ми не тримаємо силоміць, А всі закони наші для народу, Надрукуємо законів зводи, Артикули та маніфести, Дигести та пандекти, Щоб злочинцю не було можливості втекти, А щирій людині постраждати, Щоб можновладець селянина не починав терзати, Щоб кожен зміг в імперії власні права й свободи реалізувати! "Renovatio venire debet"* Ось з такими словами розпочала я засідання, Всі лорди й воїни зібрались на скликання, Всі вони готові були виконати власне покликання! Але чи готові ці люди до радикальних змін? Оглядала я обличчя І бачила в очах людей лиш протиріччя- Той лорд за багатства все боявся, А оцей лицар від жінок зганьблених ховався, Похмурий жрець за хабарі все хапався ... І жоден з них проти себе не був готовий голосувати, Він радше б змусив простий народ страждати, Йому останню копійчину виплачувати, Чим себе у кайдани суворого закону закувати! Дивлюся я на всіх цих радників численних Та таких же душею мізерних! Забули, як самі входили до когорти бідних, Як під час війн нещадно грабували, Власні кишені набивали, Чужим усе збагачувалися, Тепер оцим страшно пишалися! Зчинили аристократи сварку, Проте, коли я руку підвела, Враз тиша в залі запанувала. Звелася я на ноги, Обвела поглядом моїх неприятелів майбутніх, Вдихнула глибше та проказала: "Rescribentur de "Leges Akviloni"* Знала я, що цими словами Обзавелася у цю мить ворогами смертельними! Але байдуже мені було, Бо мрію чоловіка в серці гріла я, А він бажав лиш кращого для усіх людей на світі! Моє слово остаточним вже було, Розійшлися ті радники, Але в поглядах їхніх я бачила саме зло! Воістину, ось вона влада! Нащо люди так прагнуть її? Діставшись трону перед тобою лиш два шляхи: Гідної людини, що до смерті приведе, Чи тирана, котрий у паранойю обов'язково впаде! Мені той трон не був потрібен, Для сина його берегла, А він бавився у блакитного річки гирла Та ще не знав про тяжку долю імператора! Поки я жива, Це я буду ці труднощі на своїх плечах тримати! Після ради зрозуміла лиш одне- Усім милою не будеш, Для когось хорошою станеш, Для інших- запеклим ворогом постанеш! Відкинь я наші закони, Підтримай цих дворян- І тоді народ повстане, Розпочнеться війна даремна, А в ній загинуть всі з обох сторін, Зате ж скажуть про мене, що вона гідно за дворянство все стояла, Вищі чини від лиха оберігала, А народ темний та не заслуговує на захист! Але я по-іншому вчинила, Закони з місяця на місяць нові видавала, Старі переписувала, Все їх на сучасний лад редагувала, Під реалії імперського життя підлаштовувала! Ми імперію будували не для загарбницьких цілей, Не для домінації одних людей, А для щасливої держави всіх народів колишньої Масагетії*, Що споріднені між собою культурно та в релігії! Встановила справедливі податі, Оновлювала правила торгівлі, Дипломатичні зносини регулювала, Сімейне право оберігала, За порушення права власності жорстоко негідників карала, Із аґрестійськими союзниками весь час раду я тримала! Перший наш закон Богом Мудрості Файноком писаний, У "Олдґаді" священній Звичаєве право недійського народу боги встановили, Нам вони ціль життя показали, За законом жити наказали! Але священним тим законом все частіше жерці почали зловживати, Заради збагачення та слави готові хитрити! Під час війн Ейталіону було не з руки за жерцями стежити, Але я- то інша справа! Я їх жорстоко веліла приструнити, Відділила звичаї "Олдґади" від "Законів Аквілону", Бо не всі за першими живуть, За останніми ж усі люди підуть! Отак казала я, Бо й про інтереси аґрестійців думала весь час, Адже ж вони перед Аґнією схиляються, Вони Файноку не моляться, Його не знають та цураються, Проте, їхня богиня справедливість пророкувала, Подібно й до наших богів! Але жити по "Олдґаді" аґрестійці не будуть, А я не хочу бачити, як недійці власну релігію усім насаджують! В імперії кожен з вірян своє місце здатен віднайти, Не важливо якої ти релігії, Головне, що всі ми люди! Ось для чого мої закони були потрібні! Для усіх та кожного- єдині, Міцні та непорушні, Священні та чесні! За перші роки мого правління Звеліла я друкувати нові видання, А їх- дванадцять збірників ми випустили, На кожну сферу права свій вплив поширили- Тут регулюються такі відносини: Адміністративні та кримінальні, Цивільні та монархії конституційної... А серед цих сфер кожну детальніше розглядали, Пропозиції та зміни вносили, Аквілон вперше гідною державою зробили! Наше право- зразковим для васалів стало, Воно для всіх простих людей та вельмож рівним стало! Тепер кожен- невід'ємний суб'єкт імперії, Єдиного державного механізму! Я повинна дати своїй імперії нові закони, Я повинна подолати задля цього всі перепони! Саме тому дні й ночі я не спала, Все старі закони на сучасний лад переписувала, Із вченими та мандрівниками раду тримала, На виклики сьогодення увагу звертала, Перо із рук не випускала, Обережними рухами на папері Ном-немерським* шрифтом Новий едикт я видавала, Імперію спільної мрії будувала! Хтось скаже- ваша імперія лише утопія, Нездійснена мрія! А, насправді, імперії на крові й підкоренні народів височіють. Я не можу із цим твердженням погодитись, Бо Ейталіон не для того імперію будував! Погляньте, що без цієї держави тут було! Ми блукальцями по морях й лісах ходили, Маленькі аґрестійці проти ворогів стояли, А їх з усіх боків терзали демони та камаранти- Одні Дияволу честь віддавали, А інші на вівтарі Зміїній Королеві жертви дарували! То- чужинці, що людей нещадно терзали, Всю кров із нас випивали. Поки ми живемо окремо- Доти слабкими будемо! І лиш під проводом Ейталіона Аґрестійці та недійці об'єдналися задля Аквілона, Ця мрія у єдину державу, У союз народів, У єдність королівств запалала в грудях всіх! І тепер ми- найсильніша держава на цьому материку! Якщо камаранти й повернуться, То ми готові відсіч дати, Перед всіма ворогами хоробро відповідь тримати! Нові закони нас зміцнять, Сильнішими лиш зроблять, Ми їх викували з вогню мудрості обох народів, Об'єднаними зусиллями створили закони для усіх, Бо кожен досвідом безцінним тут ділився, Кожен тут мав золоту голову, Немов даровану самим Файноком! Наш Бог задоволений, Я вірю в це- Бо знання та відкритя- Це все він нам заповідав, Його слово було завжди, І слово теє, мудрістю сповнене, Зерно знання на нашій ниві посадило, Його пестило та зростило І нас у великий світ випустило, Щоб вчитись та вдосконалюватись, Нові горизонти пізнавати, З іншими радість світла знань розділити, Осяяти шлях кожного у суцільній темноті! Час мине, Століття пролетять, Але, я впевнена, Всі скажуть- "Закони Аквілону" й досі владарюють над цим світом, Кожному вони життя визначають, Кожного сміливо захищають, Впевнененість у завтрашньому дні дарують! Наш Бог Мудрості, Що на вершині Дубу Священного долі кожного сплітає, Почуй мою палку молитву, Скажи, чи вірний шлях я обрала? Чи гідні закони створила? Чи дійсно мудро я вчинила, Чи тільки нове лихо згодом породила? І я відповідь отримала, Коли містами нової імперії на коні проїжджала, Там натовпи людей я бачила, А вони низько вклонялися мені та кричали навздогін: "Κύριε ελέησον"*, Бо палко молилися за мене, За імперію, За кожного із жителів у ній, За благополуччя та земний мир в державі! І серце моє молилося разом із жителями, А душа тьохкала й співала, Я вірила у свою справу відтепер, Я знала, що не даремно задля імперії працюю! Тієї ночі тихцем чоловіка пригадала, У подушку заплакала, Ніжно маленького сина поцілувала, До себе пригорнула і прошепотіла слова, Звернені до коханого Ейталіона: "Ἐλθέτω ἡ βασιλεία σου"*, Бо він би зрадів, Побачивши, як зараз вона квітне та розквітає, Як майбутнє покоління виховати гідно надію плекає! Leges novas imperio meo dabo, Novae leges in ignibus sapientiae conflabuntur, Et "Leges Akviloni" terram regent!* Примітки: 1. "Оновлення повинно настати" 2. "Переписати "Закони Аквілону" 3. Масагетія- так люди пізньої доби називали західну територію материку, де колись розташовувалися поселення предків всіх людей. Ця назва натякає ніби на якусь державність, проте насправді у людей минулого її не існувало взагалі і це лише вдала гра слів, що натякає на правонаступництво імперії Аквілон, яка знову повинна об'єднати всіх людей у одній великій державі. 4. Ном-немерський шрифт- це суміш ельфійських рун та масагетських. Змішавшись, цей стиль письма поклав течії для сучасних недійської, східноаґрестійської та новосатріанської мов. По відношенню до реального світу рівнозначний латиниці. 5. "Боже, помилуй"- молитовний вираз, спрямований на захист, побажання здоров'я та миру на землі та у державі. Звертаючись так до Файнока чи Аґнії люди тим самим, виражали пошану й Теодорі, бо молилися за неї та її родину. Це був знак стабільності у імперії. 6. "Твоє царство настане"- такими словами Теодора немов передає той факт, що мрія її чоловіка обов'язково здійсниться і вона вже бачить наслідки своєї діяльності, проте їй не вистачає поряд чоловіка, який міг би радіти тому, чого досягла його дружина за цей час. 7. "І я повинна дати нові закони моїй імперії, Нові закони будуть викуті у вогнях знання, І "Закони Аквілону" будуть панувати над цілим світом!" - дослівно, це констатація всієї діяльності Теодори і тут вона переходить на недійську мову та повторює головні тези, яких прагнула досягти на початку свого правління.

Мій коханий імператор

Максиміліан Степовий

Його шолом блискучий Та прекрасних очей погляд пильний, Від самого початку серце моє підкорили! Ми з ним знайомими стали, Коли пліч о пліч незгоди долали! На Недайні- мисливця сином він був, А я- кравчинею, про яку ніхто не чув! І ось боги лиху звістку у видіннях надіслали, Нашої батьківщини загибель пророкували, Від нас у похід довгий вирушити вимагали! Ридали матері, Смутні збирались лицарі, Жінки й чоловіки, Дівчатка й хлопчаки- Тут всі на кораблях зібрались, За сталеве море похмуро дивились, Свого невідомого майбутнього боялись! І там Ейталіон, мій майбутній чоловік був, Разом із батьками він нових пригод прагнув, Його юна кров у жилах вирувала, Його воля богів за море все кликала! А ось тут і я, Напівсирота з кужелем у руці, Пливу у кораблі, де лиш зібрались старці, А зі мною й старенька хвора мати! Пливла і я, Бо вірила у краще життя, У нове світле буття! Не знала я тоді, Що довгим та руйнівним той шлях Для нас постане, Нашим пеклом на землі він стане! Терзали нас шторми, Кидали воду на корабельні палуби, А в моїх снах літали білесенькі голуби, Провозвісники мира та щастя! Багацько наших тут загинуло, Флоту чималенько згинуло, А людям з голоду животи розпухли, У море від відчаю кидались, Одразу із богами й предками об'єдналися! Від того часу і я змарніла сильно, Від виду безмежного моря мене нудило, А серце передчуття лихого гнітило, І ось лихо до мене прийшло, Воно мене початково сильно зламало, Від мене рідну матір відібрало! Хворіла все вона, Але до останнього мене, свою дитину єдину, Все шкодувала, віддавала мені свою хлібину, Сама до рота не брала й скорину! Той хліб у горлі мені стояв, Тяжкими слізьми до мене потрапляв, Слізьми за матір'ю ріднесенькою, Що моє волосся гладила рукою худенькою.... А помираючи, до мене промовляла: "За мною не шкодуй, Ні за чим з минулого не жалкуй, Ти власний шлях в житті шукай, Ти людяність в душі зберігай, Мечем свій новий край оберігай, Богів та свій народ шануй, Звичаї наші не забувай, Мене у молитві теплим слівцем пригадай, А я погляну із небес, І щаслива буду, Бо ти для мене, Теодора, чудо із чудес!" Так сказала мати, А вранці вже не змогла встати, Довелось її тіло до моря вкидати, Бо й ховати не було де, Адже всюди, куди оком не кинь- Безмежна моря далечінь, Лиш лазурні води та незвідана глибінь! Плакала в той день я, В душі немов все змішалось, Я внутрішньо зламалась. Минуло так багато днів, Коли я згадала материні слова, З духом зібралась, Із втратою змирилась! Пливли ми так, не знаю й скільки днів, Аж ось люд раптово загомонів- Кинулись всі до бортів, А там- далекий материк майорів, Для нас він раєм й порятунком став! Заснували ми поселення, Чоловіки ходили на полювання, А жінки на будівництво й готування! Жила щасливо я у тім Краї Рік, Як ми його назвали торік, Завела чималеньке хазяйство, Розкішний одяг для співплемінників пошила І всім його продала! Хвалили люди мою працю, Але не чула їх я, Мої очі линули за мисливцем поатавним, Що всюду за батьком своїм ходив, Він свою сім'ю годував, Усім в поселенні допомагав, Не за себе, а за інших думав- І тим мене підкорив! Прагнула я ближче із ним познайомитись, Але така вже наша доля, що поки не судилось, Адже напали на нас вночі істоти моторошні, Рогаті та червоні, А їх лідер- Білий Вовк гігантський, І такий ненажерливий, Він жінок й дітей вбивав, Найкращих чоловіків пожирав І такеє нам казав: "Ви- жалюгідні смертні, Ви раби, що нічого іншого не варті! Скоріться мені, Володарю Інферно, Або ж я переб'ю вам хребет, Не залишу в живих нікого!" Страшно було нам усім, Але наш вождь Адріан, Божественний обранець Не захотів бути, як ворожий бранець, Він обрав битву І від тоді кожної ночі ми демонів відганяли, А вони із нами лиш грали! Так тривало доти, Доки у Ейталіона, того мого коханого, Батьків Білий Вовк не занапастив! Від тоді похмурим він зробився, Уві сні все із богами радився, Аж поки паломництво по краю не здійснив, Де йому Файнок нові знання відкрив, А боги зброю Святого Лицаря Ейталіону подарували, За правду й добро йому стояти наказали, Лиш для захисту слабких свою зброю підіймати! Повернувся Ейталіон у блиску слави, Він на двобій Білого Вовка викликав, А той бійки із смертним не уникав! Билися вони цілу ніч І лиш на світанку впав замертво Диявол у вовчій шкурі, А його кров в свої жили Ейталіон прийняв, Щоб бути сильним, як ворог його, Але й справедливим, не таким, як він! В той день ми всі раділи, А демони на захід боягузливо тікали, Але не довгою радість наша була, За вождем загиблим ми панахиду справили, Перед смертю він Ейталіону всю владу віддав, У силу юності повірив, Новій епосі він зміни вершити довірив! Ейталіон одразу відмінив вождів, Він запровадив інститут королів, А наші міста він почав розвивати, Тут золото вдалося відшукати, А крім Олдґади нашої священної, Богами подарованої, Наш правитель світозарний на дванадцяти кам'яних таблицях Перші Едикти склав, За якими королівство жити почало! Ми- паства Файроса, Бога мудрого й сміливого, Тому й тягнулися до знань та цивілізації, Зміцнювали міста й нашу славу! І я стрімко багатіла, Не тільки кравчинею тепер була, Мене воїном назвали, Адже і я із демонами повоювала, Не раз меча в їхній крові вмивала, За страждання народу, нарівні з усіма, їм відплатила! Саме тоді ми й познайомилися з Ейталіоном, Але не бачив він в мені коханої, Він справами війни клопотався, На захід йти планував, Мене ж за королівством стежити полишав, Поки сам справедливості у інших землях шукав. Не буду я справи державні тут оповідати, Бо одразу вам захочеться спати, Бо і я спала тоді, За державними паперами й судочинством, Дебатами й чварами Світла білого не бачила, Все про Ейталіона таємно марила, На його повернення чекала! А він новий народ на заході знайшов, Із ними союз уклав, Лігво демонів відшукав Та їх тіснити починав! Проте, забув у тих землях він про мене, Там інша красуня серце його вкрала- Висока, волосся чорне, як та смоль, А шкіра бліда, як зимній соболь, Губи, немов ягідка, червоніють, Вони нахабно мого Ейталіона цілують. То Макбет Савіч була, Незнайомка із чужих земель, Без роду й імені, Без пам'яті й минулого, Аґрестійці зігріли на грудях змію, А вона Ейталіона отруїла! Коли про їх весілля я дізналась, Про те, що вже вагітна та красуня, То ридала й билась у покоях, Зривала гобелени та все кричала, А в мені все пекло й горіло, Я зраду відчувала в грудях, Самотність мене оповила! Сама я винна, Що нерішучою була... Не підійшла, коли на Недайні дітьми були, Не заговорила, коли по морю пливли, На новій землі душу не відкрила, У його тріумфальний час я тінню стояла, Бо за нього лиш раділа, Але він мене не помічав, Він слави й величі тоді прагнув! Боги йому давали їх, А він радо приймав оці дари! Як жити мені тепер? Може отруїтися? Чи на кинджал грудьми кинутися? А може в річці втопитися? Не любо без милого мені жити, Болісно із іншою його уявляти, Весь час ці придворні плітки чути! Але не така я, щоб довго побиватися Й одразу дозволяти рукам опускатися! На лорда одного королівство полишаю, Хапаю я коня та вірного меча І уперед, за моїм коханим! Приїхала я в тую Аґрестію, Де народ малих людей все проживав, А там якраз тріумфальною ходою проїжджав кортеж, І в ньому мій Ейталіон величний, У своїх шатах розкішний, А поряд із ним- чорна панянка, Тримає гордовито голову, Тонкі ніздрі звиваються, Поглядом по натовпу блукає, А тонкі губи у посмішці розсунулися! Ах ти, зміюка клята, Якби не закони й боги, То на місці б придушила, У пилюці дорожній безжально побила! А так, змушена була мовчати й терпіти, Шанобливо голову опускати, До Ейталіона мій погляд звертати. Здивувався він мені, За королівство все питався, А коли дізнався, що воювати я приїхала, То одразу прийняв мене до своєї особистої гвардії, Щоб поряд із собою тримати! І ось остання битва з Дарнзайр відбулася, Серед гірських ущелин та темних печер! Свистіли стріли, Мечі співали, Маги без упину лютували, А ми все воювали! І я тут серед воїнів була, Власне життя не шкодувала, Бо нащо жити мені тепер? Коханому я зовсім не мила, Із іншою він полюбився, Так тоді краще нехай демони моє ніжне тіло порубають, Чим все життя ревнощі серце катують! Була тут і Макбет, Ейталіона дружина, Аквілону перша королева, Сміливо й вона воювала, На вагітність уваги не звертала, Бо чарівницею могутньою була! Ми перемогли в той день, Навіки демонів із світу нашого прогнали, Кров'ю Вліндрела портал закрили, Але дорогою ціною- В останню хвилю Макбет до Інферно затягнули, Вона впала і їй шию там звернули, А тіло не змогли ми забрати, Бо ніхто не хотів до Інферно потрапляти. Ми виграли, Але Ейталіон втратив і дружину, і ненароджену дитину! Настав бажаний мир, Всі святкували та раділи, І тільки Ейталіон був похмурий, Горем вщент розбитий. Від нього немов боги відвернулись, Зірка успіху відвернулася ... Годинами сидів він на вежі Аґрестії Та все мовчки у далечінь вдивлявся. Болісно мені за нього стало, Забулися ревнощі й образа, Бажання в битві загинути, Почала я Ейталіона щиро шкодувати. До нього на вежу розпочали ходити Я та Аґрестії королева, Що Маґдою звали, Із нею ми одразу потоваришували, Тепер разом одне одного підтримували! В ту пору я багато з Ейталіоном говорила, Батьківщину згадувала, Дитячі роки із ним ми пригадали, Рідних батьків, Просте життя, Тяжкі випробування! І серце Ейталіона вилікувалося від рани, Знову для кохання розквітло І на мої почуття радо відповіло! Я казала Ейталіону такі слова: "Не втрачай ти голови, славетний володарю, Адже ти стоїш на порозі великих відкриттів, Саме ти людей довкола себе проти демонів об'єднав, А без гіркого досвіду, що ти пізнав, Неможливо велику державу збудувати! Ти на своїх помилках повинен вчитись, За правду й справедливість все боротись, А разом із тобою готова я стояти, Із тобою, і в радощах, і в горі, життя проживати, Своє кохання й тепло віддавати!" І поцілунок наш був довгим та солодким, А потім ми танцювали, співали, Гуляли аґрестійськими квітковими полями Та зеленими лісами, Купалися в озерах І ховалися від негоди у маленьких хатках! Але наші пустощі не довго тут тривали, Ейталіон залікував свої рани, Але його амбіції нової битви прагнули, А тут так слушно Маґда чутки розпустила, Що ген за північними та східними кордонами Камарантська імперія лежить, А в ній змієлюди живуть, Котрих верхня частина- людська, А нижня- зміїїна! І то не міфи, а правда, Адже колись камаранти війною на аґрестійців ходили, Але вони їх відбили, Щоправда велику легендарну Малґожату в тій битві втратили, Але пам'ять про матір королеви Маґди й досі ще живе, Я особисто її величну статую у Залі Слави бачила, Маленька жінка, але сильна душею! Запалився Ейталіон новою ідеєю І саме тоді й проголосив той вирішальний лозунг: "Terram pro populo, Mortem pro nonhomos!"* Об'єднав він аквілонські та аґрестійські війська І на битву проти камарантів нас повів! І я поряд з чоловіком велично виїжджала, Тепер я своє щастя віднайшла, А в грудях вогонь віри у чоловіка запалила! Їхали ми багато днів та ночей, А нам траплялись знищені поселення І гори трупів в них, Демони й тут на славу погуляли, Поки наші сили їх у західній битві не спинили! Не лишилось із ким тут воювати, так тоді ми думали, Аж поки під стіни Тійамат-Бурґу не приїхали, Столиці цієї знищеної держави нелюдів! Побачили з розбитих стін нас камаранти І одразу гінця вони шлють із білим прапором, Про мир він домовлявся, Північними землями з нами торгувався, Волю імператора Марука виконував! Але ми всі достатньо від тортур демонів настраждались, Так чого нам нелюдів було тих слухатись? Змахнув мечем Ейталіон І голову змієлюду відрубав, А наші легіонери із сміхом хоругву білу в бруд втоптали! Бути війні значить! Обложили місто ми і йшли на приступ, Розбивали останні укріплення, Не показували милосердя до ворогів! Адже сьогодні вони слабкі й миру прагнуть, А завтра могутність повернуть І знову у війну нас втягнуть? Ні, годі людям перед чудовиськами спину гнути, Ми наше майбутнє на мечах та списах несли! І ось впали стіни столиці, Загинули захисники фортеці, А Ейталіон особисто витяг на площу побитого імператора і знущався над ним, Мечем терзаючи його зміїний хвіст, Що замість ніг у всіх камарантів був. Але той камарант міцним та безстрашним був, Він сміявся в обличчя нам, Смерті не боявся, До останнього боровся, Аж поки Ейталіон милосердно його не вбив! З тріумфом до міста ми ввійшли, А там Ейталіон трон імператорський побачив Та остаточно імперію присвятити для людей він вирішив! Одразу золото рікою полилося, Відбудували місто ми нове, А замість ворожої фортеці на пагорбі замок Касандер виріс, Одразу дві церемонії в ньому пройшли- Ейталіона в імператори перед обличчям богів присвятили, А потім ми пишне весілля святкували, Раділи та майбутнє нашої держави разом планували! І ось я вже вагітна була, А Ейталіон в новий похід на схід збирався, Щоб остаточно розбити підступних камарантів! Переміг мій чоловік і повернувся до своєї люблячої дружини! Через роки в нас син з'явився, Адріаном його назвали на честь вождя, Що Ейталіону курс дав в житті! Жили ми довго та щасливо, Аж поки не розпочалася хвиля загадкових смертей на сході, Темні сили атакували наших вірних васалів, Захопили їхні землі Та Бастіон Мороку збудували на тих землях. Там нова королева з'явилася, Себе володаркою світу проголосила, Ім'я їй Маб, Темна Величність, Їй тіні, мерці та лихі люди радо служать! Не злякалась Маб могутності імперії Аквілон, Наважилась їй виклик кинути, Присяглась знищити нас всіх, Адже не можуть люди правити по її словам, Це до хаосу й нових чвар призводить, А Маб мріяла нас усіх рабами зробити! Довго із її військами Ейталіон на східних рубежах імперії воював, А далі переміг, увірвався в серце темних володінь Та фортецю зла враз обложив! Ейталіон сміливо кликав на бій ту Маб, Але не виходила вона до нього, Все слуг своїх надсилала, Військо виснажувала та на щось чекала! Не знав мій чоловік, що це великий обман був, Що Маб його увагу відволікала, А сама зганьбити імператора хотіла- Знищити його столицю, Осквернити саме серце імперії, А ще вбити мене, його дружину, та малолітнього сина Ейталіона! Ось хмари темні над Лонґфордом зібрались, Темні сили під стінами скупчились, На приступ вони помчали, Нам слова ненависті кричали, Поки різню вчиняли! Вийшла я на стіни міста Та особисто оборону очолила, Бо у відсутність імператора його дружина приймає всі обов'язки! Воювала я серед простих вояків, Але смертельно зблідла, Коли тую Маб уздріла! На мене, немов з минулого, ненависне обличчя дивилося! То ж Макбет була, Вона померла, але стояла знов жива Та й надто могутня, Вона повернулася, щоб чоловіку за зраду помститися, Щоб остаточно мене зганьбити, На моїх кістках злостиво станцювати! Задля цього вона тіло й душу темним силам радо продала! Зійшлася в битві з нею я, Але сильнішою вона була, Тому змушена я відступати, За стінами Касандера свого сина переховувати! Але Маб зруйнувала Лонґфорд, Стількох людей занапастила, По мою душу аж до замку підійшла! Впала оборона замку, Увійшла Маб всередину- І ось імперський трон вже її, Вона тріумфує, Але й лютує, Бо слуги її весь замок обшукали, А нас так і не відшукали, Бо раніше катакомбами ми тікали, В Тінистих Горах ми переховувалися, На порятунок від Ейталіона сподівалися! А мій чоловік знищив Бастіон Мороку, Дізнався врешті, що дурили його, Лиха звістка про занепад столиці його застала, Кинувся вихором він на порятунок! Нова битва під Лонґфордом запалала, І спинилася лише тоді, коли Ейталіон на двобій Маб викликав! Впізнав і він колишню кохану, Але тепер відчував до неї тільки гнів та відразу, Адже на мрію його вона посягнула, Власній родині імператора погрожувати наважилася! Тепер тільки бій смертельний міг справедливість відновити! Бився героїчно Ейталіон, Всіма силами він Маб утримував, А я вже йшла на порятунок із залишками наших сил! Разом ми затисли ворогів І розбили їхню армію, Але Маб одна сильнішою була за всі світові армії! Вона смертельно поранила Ейталіона І знущалася над ним, Казала: "Ось ти, великий імператор Аквілону, Лежиш у ніг моїх, Не заслуговуєш ні слави, ні почестей своїх, Бо ти- хробак жалюгідний, Смертний нікчемний, А Морок завжди забирає те, Що їй належить по праву!, Так помри із знанням того, Що я буду катувати твою дружину й сина, Їхніми криками насолоджуватися, Але смерть їм не дарувати!" І занесла вона Свого меча над Ейталіоном, А він засміявся їй в обличчя так, Як тільки імператор міг, Та й відповідає через силу: "Ти думала, що двічі обіграла мене, Але я спритнішим опинився, Не я тебе повинен перемогти, А народ імперії! Це він тебе знищить, Пам'ять про тебе зруйнує, Твоє власне ім'я прокляне, Із тканини самого часу навіки знищить!" І в цю саму мить виступили чаклуни Ейталіона, Вони читали стародавнє заклинання, Що від немерів* нам у спадщину залишилось. Скричала гнівно Маб, Але не встигла нічого зробити, Як її темний вихор магії на шматки розірвав Та із реальності остаточно стер! Народ радів перемозі, Воїни кричали про звитягу в битві, Проте швидко всі затихли, Коли побачили помираючого імператора! До чоловіка кинулася я, Обіймала, цілувала, Гіркі сльози над ним проливала, А він торкнувся моєї руки та прошепотів одне лиш: "Все життя своє Я кохав лиш тебе одну по-справжньому, Моя тендітна квітка тюльпану... Шкода, що нам не судилося прожити разом довше, Зустріти старість, Побачити зміцнення нашої держави, Наших дітей та онуків, Що героїчні вчинки не раз іще здійснять! Я помру, А ти лиш одне мені обіцяй, Теодора, Що нашій мрії про імперію людей на дасиш загинути!" І я присягалася йому, Я обіцяла дотримуватися слова, Сльози очі пеленою застилали, Білого світу за ними не здатна бачити! Пройшов похорон Ейталіона, Поруч із його труною я йшла, Невтішна вдова у чорному одязі Та із прозорою вуаллю на обличчі, Щоб сліди від сліз приховати. Він пішов, знову залишив мене одну, Ось так живемо ми, жінки- Кохаємо, народжуємо, чекаємо, ревнуємо, сумуємо, Поки чоловіки воюють та вмирають! Вони- сила та сміливість, А ми- їхня мудрість та опора у житті! За моїм наказом Ейталіона канонізували, як Святого Лицаря, Захисника нещасних та нужденних! Йому почали молитися люди по всій імперії, А найбільше я, Бо в тих молитвах немов чула голос чоловіка та заспокоювалася! За законом спадкоємцем трону був Адріан, мій син, Але йому ледве десять років виповнилося, Тому я скористалася правом регента Та взяла всю владу у свої руки! Пройшла урочиста церемонія, Одягли мені на голову тяжку корону, Плечі порфірою* покрили, То знак великої влади у Аквілоні! Підводжусь я, Поглядом по залі все ковзаю, А довкола незнайомі все обличчя І на більшості із них нерозуміння, розгубленість та злість, Бо кращі в битвах загинули, А хитріші- інтриги все плели, Мріяли усунути мене і сина від влади. Я влади не прагнула ніколи, Але заради мрії чоловіка та благополуччя сина На все готова зараз! Я стану Мечем Імперії, Негідних покараю, Вартих уваги возвеличу, Богів у свідки чесності своєї я прикличу! Примітки: 1. Земля- для людей, смерть-для нелюдей!- лозунг під яким Ейталіон Вліндрел виганяв камарантів та об'єднував всі звільнені землі під владою однієї людської імперії Аквілон. 2. Немери(зниклі у часі)- так люди сучасної епохи почали називати цивілізацію чорних мармурових руїн, тобто ефілнуарців(ельфів) 3. Порфіра- пурпурна мантія, вищий символ імператорської влади, запроваджений при Ейталіоні Вліндрелі. Теодора, в свою чергу, стала першою імператрицею Аквілону, що на початку державотворення було нечуваною новиною. Хоч недійці і відрізнялися рівноправ'ям у суспільстві, але прихід до влади Теодори шляхом регентства збудив спочатку недовіру до жінки на троні та заздрість.

Увертюра: Я- Теодора!

Максиміліан Степовий

Мій чоловік загинув, Він свободи для імперії лиш прагнув, Тепер же вічним сном він спочив, На мене свою імперію полишив, А люд недійський регентом мене зробив! Гіркими сльозами за Лицарем Святим Омився цілий Аквілон, на радість ворогам отим! Батьківщина знесилена стоїть, Нам час реформи в ній провадить, Вся влада- нині у моїх руках, Я присягаюся служити вірно перед очима тих богів! Світлий Лонґфорд сили Мороку підступно затопили, Вони його нам вщент розбили, Через катакомби утікати змусили, Ми Маб ненависну в той день прокляли, А тепер до столиці із звитягою вертали, Але пісень не співали, Лиш вголос ридали й голосили, Нашого героя й імператора в останній раз ми провели... Так знайте ж, вороги - Настане день, і ви пошкодуєте, що перейшли наші пороги, Ми знов повстанемо, До світла серця ми простягаємо, Місто й міць імперії сильнішими відбудуємо! Аквілон у блиску сяйва знов відродиться, Віра й могутність до нас повернуться, Настав час всім народам імперії проти ворога об'єднатися, Щоб батьківщину захистити! Нас спільні боги здатні поєднати, Щоб лиш одна імперія вічно над краєм цим могла владарювати! Я смілива дочка свого народу, Я- його надія та майбутнє, Я- регент, що за зло безжально покарає! Я- Аквілону вірна імператриця, Я- Теодора, гідна величного вінця!

Die neue Erde/Нова Земля

Максиміліан Степовий

Наш дім потонув, А кожен знайомий в хвилях бурхливих загинув, Наші боги звеліли за море нам плисти, На волю океанів себе добровільно віддати, Кращої долі десь там за обрієм шукати! Крижані води вздовж бортів сновигали, Палубу нещадно все лизали, Солоні білі бризки по собі лишали, А ми без цілі все в далечінь пливли, Чи знайдемо нову землю там, того не знали .... Повільно й надію останню втрачали, А кращих мужів й жінок сміливих від шторму руйнівного На дні океанському позаду ми лишили, Так ніколи вони нового світанку й не побачили, До Файнока полинули, Щоб вічним сном спочити врешті вони змогли! І лиш ми єдині продовжували плисти, Нових берегів шукати, На порятунок й захист божий сподіватись! Втрата батьківщини Завжди вогнем кривавим Наші душі обпікала, Тугу у серці кожного будила, Але після всього пережитого Страждати марно було несила! Те полум'я скорботи Ми здатні у вогонь сміливості перекувати, Сильні наші серця знову до бою загартувати, Новий світанок грудьми зустрічати, А всі незгоди легко разом ми здатні подолати! Лиш Файнок мудрий долю будь-кого із нас здатен знати, Але про теє він ніколи не буде смертним казати, Бо недієць не хоче майбутнє знати, Бо ті знання небезпечні та пагубні, Адже ти відвернути долю забажаєш І сам себе повільно вб'єш, Або ж все життя будеш від долі ти тікати, Поки про це не пожалкуєш... Ні, краще досвід із минулого черпати, Теперішній день гідно проживати, Праведні вчинки творити, По собі хорошу пам'ять у віках лишати! Шукати землю святую ми вічно готові, До останнього недійця це робити будемо, Аж поки її не віднайдемо Або не помремо! Nīwe Akva Landeth! Die neue Erde! Sanctum Deus, Brevis nobis vita data est, at memoria bene redditae vitae sempterna! Nīwe Akva Landeth! Ці забуті береги батьківщини пращурів, Де знову ми відродимо колишню славу імператорів Та відбудуємо величний Аквілон! До берега пристали Три тисячі воїнів та десять кораблів, Грімом ми пройшлися по цим лісам, Хвилею линули по лазурним рікам, Орлами дерлися по Межигір'ю... Там демони нас зустрічали, Кров людську вони нещадно проливали, Наших жінок та дітей терзали, Але повстав серед нас Вліндрел Ейталіон, Обдарували його боги благословенною зброєю, І в якості Лицаря Святого Він вбив Вовка Білого, Прийняв кров в жили його, Та з'єднав довкола себе всіх людей! Імперія- для людей, Ганьба та смерть- для нелюдей, Таке ось гасло до небес полинуло, В людських головах полум'я розпалювало, Вело нас до нових земель та битв! Морок під Святим Мечем розсіється, Ясне сонце з блакитних небес до нас посміхнеться, Довкола нас- лихих сил ціла орда- Дарнзайр із Заходу наступають, А Північ й Схід камаранти посідають, Але такі іспити ніщо для правдивого недійця! Від зниклих берегів Недайну До далеких тропічних лісів Східного Аквілону, Ось такий шлях ми пройшли І всіх на своєму шляху ворогів безжально ми порубали, Нікого в живих не полишили! Під проводом Святого Лицаря ми всіх за далекі моря загнали, Цю прекрасну землю для людства звільнили! Але перед тим Грандіозну битву ми мали, Коли Тійават-Бурґ обложили, Марука Хайнзі, імператора камарантів, На бій викликали! Але до нас гінців він звелів послати, Із собою наказав їм білий прапор нести, Бажав переговори ворожий правитель отримати! Але крикнув Ейталіон: "То- нелюди прокляті, То супостати зміїні, кляті, Немає їм довіри, Тому, до бою ставайте, лицарі хоробрі, Підіймайте вище свої горді бойові хоругви! З нами правда, З нами боги, З нами праведна віра святая!" І відрубав Ейталіон Голівоньку у гінця, що прапор білий ніс, Впало тіло, Поникла мирна хоругва, Знову закипіла битва, Знову мечі славетні й магія всюди заблищали, Нас до перемоги вони наближали! Спротив чинили камаранти, Але проти нас вони, як проти собак жалюгідні коти! Під тим містом важкі бої тривали, Там Святий Лицар та Марук Хайнзі двобій не припиняли, Але всьому кінець надходить, От і голова камарантського імператора до землі летить, А з тіла кров струменить! Жахнулись воріженьки, До східних лісів вони тікали, Але ми їх вперто переслідували, Аж поки більшість змієлюдів не занапастили, А інших- за море прогнали! Чорніють руїни Тійават-Бурґу, Догори чорні пасма диму линуть, А над донжоном вже хоругва блакитна велично майорить, А на ній сніжинки та білий вовк грізно гарчить! Мине лиш декілька років - І тут розквітне серце людської цивілізації, То місто Лонґфорд столичне тут постане, Для всіх воно маяком стане, Світло знань та релігії святої на ці землі принесе, Могутню імперію людей від лиха збереже! А над містом цим замок Касандер Велично нависає, Із нього перший імператор свої землі оглядає, Сильною рукою він всіма владарює! І знову темні сили на ці стіни наступали, То Маб, Королева Мороку, їх із собою привела, Ейталіона вона вбити хотіла, Всіх його нащадків із світу звести Та перлину цивілізації собі у власність відібрати, За рівновагою лихі цілі приховати! У тім замку Айзольду обложили, Дружину Ейталіона із сином за мурами ховатися змусили, Але вчасно наш герой ворогів зустрів, Він на підмогу дружині й державі поспішав, Знов Святий Лицар цей світ від зла рятував! За свій прекрасний край Ейталіон полинув у Рай, Вся імперія сльозами вмилася, За нашим славетним героєм побивалася, А найбільше- Айзольда та син Ейталіона ридали ... Ми перемогли, Але ціною життя кращого з найкращих! За ці діяння Ейталіона Святим зробили, А ми відтепер усі перед богами Та імператорами У вірності людській державі присягаємо! Нас всі у світі тепер знають, Як недійців- воїнів хоробрих, Дипломатів чесних, Ремісників вмілих, Купців хитрих, Із нами світло знань та цивілізація на всі сусідні землі прийшли! Наші легіони у сяючих обладунках Пильнують на всіх дорожніх заставах, Жоден ворог не прослизне повз них, А воїни наші несуть свою почесну службу! Як тільки вороги з'являються на обрії, Наші боги звелять нам підіймати до битви всю зброю! Імператриця Ґроста Про нове лихо нас попереджала, Що з'являться розлючені варвари з-за моря, Із далекої землі вогню, Із собою вони нове зло та смерть принесуть, Спокій від наших осель відберуть! На довгі роки це королівство вулканічне Для нас ворожим стане, Кров темних злодіїв ми знову проллємо, Але за віру та імперію стояти непохитно будемо! Їхня непривітна земля не довго вільною лишиться, Не довго вони свавілля будуть чинити, Із часом ми здатні і Моран-Тан підкорити, Їм у серця цивілізацію та мир принести, Краще життя для варварів показати, У власній правоті переконати, Адже не можуть без нас вони існувати, Адже самі вони здатні лиш вбивати, калічити, Грабувати й катувати, А не знають ні кохання, ні щастя, Ні мирного життя! Скоро, дуже скоро Моран-Тан стане частиною імперії Аквілон, І ми змінимо тих темних людей на краще! Всі брати та сестри наші, Плечем до плеча ставайте, Ворогів гідно зустрічайте, Віру в нашу справу не втрачайте! А після перемоги нову золоту епоху будувати зачинайте, Знання та культуру розвивайте Та інших теж научайте, Своє пам'ятайте, Та про батьківщину рідну не забувайте! І ось смерть темна Ґросту від нас забрала, Темну добу імперія пережила, Але за Марцієм, сином її, ми радо пішли, Ворога геть відкинули Та на кораблях шість днів та ночей пливли, Та контрнаступ на Моран-Тан почали! Нехай Файнок та боги бережуть нас на темних землях єретиків підступних! Шість місяців тривала та кампанія, І знову Аквілон переміг, Але дорогою ціною- Вороги нас труїли, Вночі нас тихо вирізали, Міста перед нами спалювали, Кораблі магією топили, А потім вулкан прокинуся, Заревів, скипівся... І спалив ту землю вщент, А імператор Марцій із рідкими силами додому повернувся, Ми всі тоді святкували, Але в серцях страждали, А найбільше наш володар, На сухоти хворував, Він під час кампанії цю хворобу у ворожому краї підхопив, Трохи щось там пожив, І так же тихо до матері пішов, Нашу державу на власного малого сина та дружину полишив! Примітки: Новий Край Рік, Нова Земля, Святий Боже, Нам дано коротке життя, але пам'ять про добре прожите життя вічна! Тійават-Бурґ- згідно літописам це столиця Камарантської імперії, нині це місто Лонґфорд, столиця імперії Аквілон Поема охоплює одразу багато періодів із життя недійців. У ній завуальовано згадується велика трагедія народу недійців, що спонукала їх шукати нову землю, постійні війни з демонами та вирішальна зустріч із камарантами, що були північніми сусідами нових людських королівств того часу. В легенді згадуються Ейталіон Вліндрел, Ґроста Фростхарт, Марцій Вліндрел та сатріанські набіги і контрнаступ імперії на те вулканічне королівство, під час якого недійці помилково повірили у остаточне знищення ворога. Легенда обривається на смерті Марція і стародавній літописець не наводить подальших подій, але відчувається його зневага до імператора Марція, який приписав собі за життя величну перемогу над сатріанцями, хоча сам теж зазнав значних втрат. Вочевидь, літописець знав про це, але цензура заборонила йому відкрито писати про особу імператора у негативному сенсі.

Ватра

Максиміліан Степовий

Вітеліус: Коли я побачив знов тебе, Ти знаходилась в бігах, Зацькована своїми та чужими, Тікала подалі від небезпеки та зради болю... Я не мав іншого вибору тоді, Я присягався слідувати тінню за тобою, Тому що твоя краса Вже давно моїм стражданням постала! Айсіналія: Всюди, куди оком не кинь, Все руйнівний палає війни вогонь, Кров у жилах скипиться, Бойовий крик у грудях народиться, Меч у ворога встромиться... Одні- за своє благополуччя стоять, Вони бога перехресть про порятунок молять, А другі- за майбутнє правнуків своїх життя Файросу віддають, Голівоньки біловолосі тут схиляють, Але ворогів про милосердя не прохають, А силу дати Файроса заклинають! Дві віри різні тут в бою зійшлися, А ми з тобою таємно покохалися, Перші із різних світів ... Ти з теплого півдня в легіон прийшов служити, А я- вештіца, яку вчили лиш вбивати Та вас таких ненавидіти... В недійцях варто лиш ворогів нам бачити, Що ви загарбники та узурпатори знати, На жертовних вогнищах вас всіх палити, Але як так могло статися? Не могла повірити, У те, що ми кохаємося, Що зброю в сторону відкинули, Ворожнечу врешті забули.... Те, що ти недієць- то прокляття на моїх землях, А те, що я із білим волоссям- це клеймо моє на людях.... Я- сатріанка, а це мій біль вічний у грудях. Чому вбивати я повинна, Нащо воювати мені, Коли я хочу світ побачити, Народи інші зрозуміти, Вчитися та вчити, Щось нове для себе відкривати! Одного дня ти прийшов на кораблях до моїх берегів вогняних, І я здалася на милість розвідників чесних, Дала себе у кайдани закувати, У трюмі тихо замкнути. Саме там без слів між нами почуття запалали, А тепер, по часі, вірно по моїй стороні ти стоїш, На одному кораблі в рішучу битву готові полинути, Врешті мир для наших народів принести, Ці війни безкінечні припинити! Я благаю всіх богів, Щоб ще звели наші шляхи докупи, Коли шторми, що насуваються, Приносили у наше життя могутні буруни нещастя ... Але в цьому божевільному світі, Де єдиним законом є лиш золото й кров, Вбивці посідають Трон Аждаха, А дні славетних сатріанських жінок давно пройшли: Згасла слава Зулейми Бича Імперії, Голівоньку свою вона склала, В ілахії епічній заувьек(назавжди) себе увічнила... А де ж мудра Амайлія, Тендітна, немов лілія, Та хитра, як змія? Вона мир вже укладала, Радо вам війська на допомогу надсилала, Сама в бою сміливо стояла, Мораніану зустрічала, Там в бою до Ахірету її душа полетіла... Можливо, вся надія на сестру її, Хто сумнівається у майстерності Ейлонії? Хоч і воювала вона із імперією, Стояла під Червоної Троянди фортецею, Але пробачила старі гріхи, Продовжила справу сестри своєї, Примирила народи наші на довший час, Але вино, що учениця принесла, Воз'єднало Ейлонію з Амайлією навік ... Моя наставниця Хельвіна, Вона розбещена й підступна, Жінка лиха та небезпечна, Заради влади вона вбивала та труїла, По кістках на Трон Аждаха підвелася, Але більшого їй забажалося- Імператрицею цілого світу стати хотілося, Для цього лиш варто було Аквілон їй розчавити, Ваш опір зламати, Навіки в нашу віру всіх обернути, Рабами бути змусити, Про дні слави ваших імператорів забути ... Ми несли з собою вогонь війни до вас І в цьому вогні горіли всі- І вороги наші, що рідний край свій боронили, І мої сестри та брати, які загарбниками стали... Перед вогнем ми всі рівні, Немає різниці чи ти недієць, Чи маленький аґрестієць Або темний сатріанець- Смерть для всіх однакова! Недійці в Царство Мертвих линуть до Морени, А аґрестійці до небес летять за Аґнією Вітроносною, В той час, як ми до Дженету входимо, Де Файроса привітаємо, Де славетний бій відсвяткуємо! Те місце по різному ми кличемо, Але погляньте ж- Воно однакове для всіх, Бо раєм називається загальним, Проте кожен народ по своєму його сприймає, По іншому й називає.... У цьому світі підступному, Настільки страхом переповненому, Що аж всі народи тремтять й ховаються, Настав час прапору свободи Із дракона символом підвестися, Нові зміни із собою принести! Ти хотів відчути силу мого полум'я? Але тепер залишився осліпленим його могутнім сяйвом! Із світанком нового дня Прокинеться й надія на краще буття, А минуле втратить свою силу Та лиш в наших спогадах його страхи лишаться! В цих найясніших ночах Я оволоділа полум'ям особливим, Не простим, А вогнем кохання, що тобі єдиному довірила! Ці почуття до тебе настільки палкі, Що важко їх надалі в собі утримувати... Ніхто більше не буде гнаний темними тінями, В моїй ватрі червоній все зло мусить навіки згоріти! Вітеліус: Твоєї руки я радо попрохав, Нічого більшого для щастя я й не бажав! І я своїм мечем на вірність моїй Королеві сніжно-білій Щиро присягнув! Я лиш наше щастя й мрію захистити прагнув! Але проти нас знову виступала нова загроза- Лише поглянь - То могутні орди Верховного Архімагістра, Це його армія вештіц та терашмедів йде, Скоро вирішальна битва тут буде, Нехай боги захистять тих, Хто правий тут, Хоч на війнах правих не буває, Коли довкола кровопролиття незакінчене все вирує, А людина звіром постає, Все шаленіє та лютує, Жодних правил вже не існує, Над нами закон меча та магії на полю битви давно панує! Айсіналія: Наше кохання так легко не помре, Пройди зі мною разом крізь ватру й попіл, Впусти до серця ашхан, Бо він величний та стародавній, Він силі та терпінню нас весь час навчав, Поблажок не давав! Лиш гідні воїни йшли до ашхану І поверталися могутнішими, Робилися непереможними! Шторми довкола Моран-Тану змусять океан скипіти, Від річок лави до неба пара не припиняє летіти! Достатньо лише однієї іскри, Одного слова лідера І цей вогонь спалахне, Сатріанці знов до бою повстануть, Вони правду про Хельвіну пізнають, Її вбити забажають, Бо гріхи й страждання на голову народу вона принесла Заради бажаної корони імператора сатріанців на смерть прирекла... Моран-Тан згорить у вогні революції, Щоб відродитися в новій цивілізації! Вітеліус: Там, де колись полум'я вирувало, Тепер лиш вугілля лишилося... Попеляста буря несе сіренькі часточки До склепіння високого червоного неба, А іскорки дрібнесенькі Спадають з небес жахливих, Немов весняний дощик, І подібно до срібних зірок величних, Ось так й вони на склепінні все блищать! Те, що вогонь забрав, Із ватри оновленим повернеться, У цьому я сенс вашого Корі'Тану розуміти починаю, Бо Бог Вогню такі слова колись казав, Жорстоким матріархат його зробив, А на ділі він вчив мислити філософськи Та дивитись крізь ілюзії численні! Ми з тобою проспіваємо прощання, Бо вже близько новий світанок, А я не пережив цієї битви, Я загинув від рук Хельвіни, Не зміг навіть й попрощатись, За руку з тобою потриматись, Ніжно й палко поцілуватись, Рукою сніжно-біле волосся коханої гладити, Від себе тебе не відпускати... Згасаю я, як та іскра, Разом зі мною й любов наша загине, Бо не судилося разом нам бути І доля інакше за нас двох вирішила ... Але я буду вірити, що ти все на мене чекала, І що ми точно ще зустрінемось в кінці, Щоб говорити та радіти вічність! Всі заходи сонця та мирні береги морські Лиш для мене та для тебе, мила! І я знаю, що цього яскравого світанку Над Саярдіт-Канґерімом нові прапори Із символом дракону замайорять, А на Троні Аждаха нового Верховного Архімагістра народ буде вітати, Тобі легендарну корону на чоло біленьке покладуть І ясним поглядом сірих очей Поглянеш в далечінь, Мене ти тихо пригадаєш, Одна срібна сльоза з ока потекла, Себе через вірність мені на самотність вічну прирекла, Нові реформи в королівстві розпочала, Наші мрії про мир та щастя в життя ти втілювала! Час плине, А для людей мало що змінюється... У імперії ти завжди сатріанською чужинкою лишишся, А у власному королівстві під гнітом клейма Вигнанки із Ковену ти зігнешся, Так нащо та наша боротьба була? Нащо власне кохання ми занапастили? Чому заради людей невдячних всім жертвували? Ти мовчиш, Бо завжди думаєш за інших, Забуваючи про себе ... О, гідна та прекрасна Айсіналія, Ти- героїня свого часу, Ти власні подвиги здійснила: Закінчила марні війни, Краще майбутнє для народа показала, Допомагала заколоти в імперії спиняти, Із Мороком битви сміливо витримувала, Крижаний гострий розум зберігала, Тягар Морантанійського Ковенанту на собі тягнула, Кращі роки на звільнення з-під гніту витрачала, Ти миру для всіх до останнього бажала! Власним життям задля народу ризикувала, Розбурханий вулкан магією утримувала, Щоб народ твій врятувався, Поки ти разом із королівством, якому вірно при житті служила, Не пішла на дно... Життя розбилося на уламки, Від островів не лишилося і згадки, А твій народ- знов вигнанці у чужому краю, Без рідної домівки та світового визнання... Проте, кожен в світі знає твоє ім'я, Ти гідно правила, З честю із життя пішла, І знов мене у раю нашому шукала, Побачивши, врешті ти зраділа! Я тут, кохана, А ти знову молода та енергійна, Наш рай призначений для нас обох, А владу ти облишила на гідних людей, Бо кожній епосі- свій герой потрібен! ❄️Поема присвячується короткому коханню Айсіналії Сабах-Рун та капітана розвідників Аквілону Вітеліуса🔥

Кохання однієї ночі/Miłość jednej nocy

Максиміліан Степовий

"Під м'якими жовтими косами Сплять світлі блакитні оченята темними ночами, Рожеві губки приховують ласкаву посмішку, Поки ніжні ручки зривають в полі тендітну волошку, А в роті розливався солодкий присмак дикої ожини! Пальцями блукаю по обрисам твого ніжного тіла, Тебе цілувати сміливості не мала, Але покинути кохання я не могла... Якби я знала, хто тобі сниться, Хто до твоїх снів тихцем крадеться, То я б ці сни твої лиш для себе вкрала, Моїм коханим навіки тебе зробила! Під м'якими жовтими косами Сплять два очка небесного кольору.... На твоєму ясному чолі слід від сонця, В твоєму диханні я відчуваю шепіт могутніх степових вітрів, Приходиш до мене, відходиш, Як той підступний грабіжник, вночі ти поряд зі мною, Щоб зорею вранішньою з першими півнями зникнути! Чи був ти справжнім мій коханий, Чи лиш уява власна моя Тебе створила? Твоя краса та ніжність легким туманом розтала, Твої сльози росою на траву лягли, Твої очі зорями постали, А твій голос вічно над степами гуляє, Мене до себе лагідно кличе, Журавель від мого імені у відповідь смутно закурличе: "Я йду, йду, мій коханий! Тендітною ластівкою до тебе полечу, Про кохання на вушко прошепочу, Тебе я крильми жартівливо залоскочу" Із 🍁"Аґрестійського циклу"🍁

133

До муз моїх прекрасних

Максиміліан Степовий

Самотній я цієї ночі, Темна пелена впала на мої очі, В грудях серце від болю все палає, Тихо мовчазно воно страждає! Забув своє минуле я, Для кращого майбуття крила розгорнув, Від темних спогадів подалі відлітав, Від поганих зрадливих людей подалі все тікав! Одної ночі знов я про все радо забував, Аж поки один із привидів минулого у двері мого життя не постукав, То дівчина була, Що кращим моїм товаришем себе називала, Проте мене за іграшку сприймала, Почуттями все грала! Що робити цієї миті було? Кого моє серце в цей час тривожно гукало? Щастя мене давно як полишило, Лише тягар випробувань на душу мені впав! Як міг я тую дівчину сприймати? Як міг її я пробачити? Як можна на зраду очі закривати? Не відгукнувся на той я стукіт, Сильніше у ковдру загорнувся, Від всіх вікон подалі відвернувся, Щоб лишень не бачити її підступних очей І голосу того не чути. Але хто та дівчина була? Чи моєю коханою? Чи подругою найкращою? А може мрією жаданою? Ні, не кохана то моя, Бо іншою та, що зрадила, була! Та й не мрією вона була, бо про що я мрію? Чомусь шукаю чарівну мрійливу душу весь я час, Щоб так її й не віднайти! Так то подруга моя з минулого прийшла, Нишком стукати у двері почала? Хоча як можу я подругою назвати ту, Кому байдуже на мою долю все було, Кого лиш вона сама турбувала, А мої емоції її не хвилювали ... То привиди мого минулого, Все скрізь зрадливі жінки, Яким я довіряв, Яким душу відкривав, До яких щиро тягнувся, Але зміями вони були, А отрута на язиках їхніх мене безжально труїла Та вбивала.... А зараз нові сили в собі я віднайшов, В грудях світло запалив, Його з іншими радо розділив, Бо треба в усьому лиш світле шукати, Тягнутися до прекрасного, Бажати чогось мудрого ... І ось я ніби вогник для всіх палаю, Все людей довкола надихаю, Віру в кожному запалюю, А для деяких немов ведмедиком іграшковим я постав, Бо бажають все обіймати Й ніжно цілувати, Від себе не відпускати, Мене поряд із собою бачити ... Я щасливий, А, водночас, і смутний, Бо хто ж доля моя? До кого остаточно пригорнутись маю я? Кому варто довіритись? Із ким я можу всіма скарбами душі поділитись? Я знаю, що варто лиш розкритись І знайдуться ті, хто хоче поряд бути, Я легковажного дурника із себе все вдаю, Але про всіх небайдужих, насправді, знаю! Але чи егоїстично це з моєї сторони? Чи просто я сам нерішучий? Від власної долі вперто я тікаю, Кохання навіть не шукаю, А воно саме мені до рук приходить, Варто лиш очі відкрити І я його здатен довкола себе побачити. Стільки чарівних прекрасних красунь мене оточують, А кожна з них- то унікальна особистість, То натури яскраві, Дивовижні та неймовірні, Але в кінці лиш з одною можу я лишитись, Лиш один вибір в житті мені дано І його мудро хочу я прийняти, Щоб і собі омани не створювати, І інших теж не обманювати! Ось одна красуня, ніжна та тендітна, Чарівною яскравою фіалкою Вже давно в серці моєму розквітає, Мені щастя своєю мрійливістю та талантом все дарує! Інша ж білим снігом в душу випадала, Без упину зі мною все розмовляла, Цікаві історії розповідала, В усьому мене підтримувала, Без заперечень одразу мене сама ж і полонила, Бо навіщо чогось від мене чекати? Її я випадково колись захищати почав, Бо несправедливість ніколи не любив, Ось так ми й познайомились, Ось так вогонь взаємний в душах наших раптово запалав! Була й така красуня, Таємнича та містична, Вона ясним сонцем в душі моїй світила, Чомусь все до мене тягнулася, Бачила в мені щось особливе, Але чи було воно, те особливе, не знаю я ... А є й така, яка тихцем все сидить, Вона мені не любить заважати, Хоча й ніколи не заважала, Бо радий бачити її завжди, Вона- то дивовижна волошка серед блакиті неба Та зелені лісів, Вона- то та королева із співочим кришталевим голосом, Велична та ніжна, Сором'язлива і мила, З-під її пензля дивовижні все портрети постають, Нам їх на радість створює вона, А слова в душі її у неймовірні історії укладаються.... Невже я справді якийсь романтик? Чомусь себе таким я не вважав, Мрії в мені завжди співають, Можливо, когось ідеалізують, Але й справжніх вас я бачу теж . З кимось я багато спілкувався, А з іншими не дуже, Чомусь мовчав та не тривожив все дарма, Хоча, можливо, що ви чекали десь на мене? Чекали та сподівалися на зайве тепле слово? А я мовчав та розчаровував, Не зі зла я то роблю, А просто, що не звик час я відбирати, Про щось вас питати. Муз у мене несподівано багато стало, Але як так вийшло? Часто я й не сподіваюся їх знаходити, Вони самі про себе звикли нагадувати, А я, о горе, який неуважний до деталей й натяків знову! Кожна муза на свою поезію мене надихає, Мені віру у чарівне кохання надає, Але у кінці лиш одна муза навіки моє серце полонить, Лиш до неї єдиної воно радо полетить! Так хто ж ти, моя незнана обраниця? Ким будеш ти? Чи знаю я тебе вже? Чи ще невідома ти мені? Чи поряд ти, Чи десь далеко криєшся за завісою таємною? Чи кожного дня тебе я бачу, Чи ти десь тихенько тут сидиш І за мною нишком стежиш? В цьому й краса долі, Що ти не знаєш до останнього Кого вона для тебе все готує, Аж поки в кінці всі карти не розкриє! Я образи прекрасні В поезії люблю увічнити, Теплі спогади між рядків залишити, Кожну з муз моїх ніжно згадати! Але лиш одній я душу готовий довірити, Власне серце віддати, Взаємні почуття відшукати! Бо в усьому саме взаємність я шукаю Та спільний вогник, Бо без них - ну як кохати можливо? Для мене красуня- то не іграшка бездушна, А особистість рівноправна Та за вподобаннями унікальна, Ти мудрістю своєю мене зачаруй, Щирим серцем здивуй, Мрійливістю наді мною владарюй! Кохана, полетимо разом до щастя, Віднайдемо разом те світло доброти, Понесемо разом для всіх той чистий промінь ... Я тихо цієї ночі шепочу: "Я тебе кохаю, моя тендітна зоренька, Моє щастячко, моя золотенька!" І лиш для тебе однієї ці слова, Лиш ти здогадаєшся до кого їх я скерував, Якщо у власному серці ти відгук на них відчуєш, Моє кохання з відстані почуєш! Мої обійми лиш на тебе все чекають, Свій перший поцілунок тобі готовий подарувати, Ніжність всю віддати, Лише на тебе я все чекаю, Про тебе без упину мрію, Думками всюди тебе шукаю, Ніжним словом згадую, Цієї ночі на тебе я чекаю, Щоб вранці разом світанок зустрічати, Тебе за ручку все тримати, Милуватись прекрасними очима, Шовковими волосся пасмами, Сонячними щирими посмішками... Кожна мить із тобою- така ж невимовна краса, як ти, Тому не сумнівайся в собі, Лети- А я слідом полечу, Тебе на власних крилах підхоплю, До себе радо пригорну, Із тобою про все лихе забуду, А ти зі мною знову в кохання ніжне й щире повіриш, Стару рану вилікуєш, В собі й мені світло душі віднайдеш.

103

Віртуальна принцеса

Максиміліан Степовий

Принцесо, принцесо, Весь час мене змушуєш через тебе страждати І смутно себе питати: "Чому саме ти для мене особливою змогла стати?" Радісно запускаєш нові сторіз, А я таємно зацікавлений у них, Милуюся твоєю тендітною красою, Коричневою косою, Замріяним поглядом, Що в далечінь містичну все скерований... Милуюся і думаю: "Яка ж ти ніжна та чудова, Прекрасна і щаслива, Але трохи в душі й смутна!" Я майже нічого тобі не говорю, А ти теж мовчиш та мене уникаєш, Невже трішки соромишся? Для мене великою таємницею твоя душа постала І я роздумую над цією загадкою невпинно! Ти не знаєш, що посмішку у мене викликаєш, Що щастя в душі моїй змушуєш розквітати, Все в мені хоче від тебе співати! Принцесо, принцесо, Чи бачиш, який я розгублений через тебе? Чи радієш ти від думки, що важлива для мене, Чи для тебе це все тільки весела гра? Радо на твоїх чарівних фото вподобайки залишаю, Коментувати їх поспішаю, В словах ніжних частину себе для тебе полишаю! Нехай й не майстерний в компліментах я, І хвилювання охоплює мене поряд із тобою, Але я знаю, що ти моя принцеса, Віртуальна принцеса, Але я бажаю, щоб ти справжньою в моєму серці залишилась! Нас поєднав тихий біль, Що колишні нам спричинили, Від нього краще один одного ми розуміли, Але нічого собі не казали, Ми мовчали, І в мовчанні знаходили розуміння! Багато помилок в минулому вчиняли, Від них опіки на душі здобували, Але до світла руки разом з тобою простягали, Ніжні квіти в наших душах розквітали, Про кохання справжнє все співали! Час все далі плинув, До тебе я все линув, А ти далі сором'язливо ховалася, Ніяково себе зі мною відчувала, І не знаю чи теж мене кохала? Вранці ти на мене чекала, І дивувалась, чому я знову замовчав, Невже сміливості не мав? Коли я тобі пишу, То здається, що ти вже спиш, Але завжди поряд з'являєшся, На все швидко реагуєш, На телефоні звук сповіщень ввімкненим тримаєш, Мене тихцем теж визираєш! Мила моя, якщо ти серйозна у своїх намірах, То знаєш, де мене шукати, Бо й я готовий вже тебе зустріти! Давай, давай, сміливіше! Напиши мені в Інстаграмі, Або спробуй покликати мене в Телеграмі! Смутно мені від твоєї нерішучості, Чи може ти чекаєш більшої впевненості? Принцесо, принцесо, Хто готовий тебе справжньою прийняти? Хто на тебе готовий чекати? Хто тобі здатен правдиве кохання подарувати? Готовий тобі писати, Все серце щиро віддати, Тобі я хочу довіряти, В твоїх обіймах власне щастя шукати, Не хочу між нами смутної драми вчиняти! Чому ж ми все мовчимо? Чому так важко зізнатися одне одному в усьому? Принцесо, принцесо, Можливо, я не вартий твоєї ніжності? Але я готовий бути гідним твоєї вірності! Казала ти мені, Що в цьому сенсу вже немає, Що не стосунків ти шукаєш, А лиш себе у цьому світі знайти намагаєшся, Вийти з тіні та відомою стати! А чи є мені місце у твоєму житті? Здається, що байдуже тобі на мої слова, Але варто лише написати, Як ти одразу почнеш мені відповідати, Бо знову готова була на мене чекати! І знаю я, що хочу подарувати тобі Самі прекрасні квіти на цьому світі, Що разом з тобою хочу гуляти по старовинному місті... Здається, що ми ходимо з тобою на краю незнаної прірви, Шукаємо в собі трішки правдивої віри, Щоб назустріч світлому коханню вирушити! Чи ти моя принцеса, Чи небезпечний хижак, Що за люблячими серцями підступно полює Та їх невпинно поглинає? Ти завоювала всі мої думки, Підкорила моє серце, Від кохання я хочу крила розгортати І з тобою у обіймах до синього неба полетіти, Там наше тихе щастя відшукати!

119

Лицар на коні

Максиміліан Степовий

Постійно в усьому я розчарований, У кожному місті минають мої темні дні, Коли лишаюсь на самоті засмучений... За повернення до світла віддав би я все, Лише щоб ця кепська ніч швидше минала! Проходжу я крізь натовпи друзів брехливих Та жінок нещирих, В цьому пеклі омани Я ніколи не довше не буду затримуватися! Як вірний лицар на коні, Так і я до тебе швидко примчуся, Возити містом почну, а у полю прекрасних квітів залишимимося разом цілуватися! Своїм пальцем моя доля вкаже мені на тебе, А тобі- на мене, Бо всі зустрічі в житті не випадкові! Стільки до того я шукав справжню принцесу, Думав, що більше їх не існує, Поки не зустрів тебе Серед моря звичайних дівчат! Ти як ніжна пташка на плече до мене сядеш, Ти як квітка фіалки чарувати мої очі будеш, Твоя посмішка змусить моє серце палати, Тебе я не захочу нікому віддавати! Так чому ж зараз ми не разом? Чому нас розділили кілометри та відстань значна? Питаю я долю, чому ж завжди в кінці лишаюсь я на самоті? Невже й на краплину кохання вже не заслуговую? А люди кажуть мені, що зараз шалені довкола часи, Кажуть, що не існує більше в світі правдивого кохання І не треба мені на щось більше сподіватись! Завжди лишаюсь таким романтичним, В коханні шукаю лиш прекрасне та ніжне, Через її милі зелені оченята Втрачаю свій спокій і весь час лиш про неї я думаю, Уявляю як цілую та обіймаю мою тендітну принцесу казкову! Я знаю, що зробив свій вибір вже давно, А всіх інших жінок я уникаю, Щоб знову мою прекрасну квітку шукати, Її палко та вірно кохати! Минає час, А я жодну до себе не підпускаю, Бо моє серце лиш одній належить, До неї завжди буду я тягнутись, В її очах щастя й спокій свій шукати!

Зелені очі кличуть мене та ваблять

Максиміліан Степовий

Ти не хотіла грабувати, Але вирішила моє серце вкрасти! Ти не хотіла падати в безодню, Але з того дна витягла мене! Один погляд в твої глибокі очі- І я розумію, що повністю причарований тобою, Що ти маєш щось магічне в тих своїх очах! Зелені очі, зелені очі Все кличуть мене до тебе Та ніжно ваблять до себе! Ці твої очі мають у собі сонячні промінчики Та хитрість пітьми! Так легко голову від них втрачати, Тебе палко за них кохати, Нічого більше від життя не бажати, Лиш вічність із тобою провести! Ти ніколи не була на правдивому побаченні, Але таємно мріяла про це при зустрічі! Ти ніколи поряд зі мною не була, Але цієї миті ти нарешті тут! Що ж за силу в тих очах ти маєш? Чому мене тихо так кохаєш? Мене ти лише цікавиш, До себе увагу привертаєш! Але чого я сам від тебе хочу? Знаю лише, що важлива мені Власною душею, Що глибше тебе бачити я здатен, І з тобою все не гра, А правдиве почуття, Яке я чомусь сором'язливо уникаю! Ти про мої почуття нічого не знала, Але зараз хочеш знати! Ти не хотіла зі мною лишатись, Але чомусь тихо поряд залишилась! Ті зелені очі чарують й ваблять все мене, Тобі серце я довірити готовий, В тебе хочу повірити, Твою надійність відчути, До себе міцно пригорнути, Все тепло та ніжність єдиній лиш подарувати! Бо я не для всіх, А лиш для однієї, Кого мені доля надішле!

116

Ти знайшла кращого за мене

Максиміліан Степовий

Ти знайшла кращого за мене, Але чи щасливі ви разом? Чому ж мовчиш ти, мила? Скажи, чому? Ти час із іншим все проводиш, На мене ж жодної уваги не звертаєш, Нічого важливого про нас і не пам'ятаєш! Чи кохаєш ти його, скажи? Чому ж знову ти мовчиш? Чому від мене погляд все відводиш? Блукаю світом немов жебрак, Немає ні шляху, ні цілі, Довкола лиш морок й забуття, Все у сірих тонах... Боюся повернутись у домівку, Страшно лягти й на стару долівку, Бо без тебе всюди порожньо, А тут немов дешевий готель, Привидами минулого сповнений! Спогади приходять до мене Й так само тихо відходять, Всі радощі та весь смуток перед очима проносять, А я заспокоюю себе брехливими думками, Що можу жити далі без тебе, Не згадуючи ніколи! Життєвий шлях не бачу я перед собою Крізь завісу гірких сліз, Довкола гудять стрімкі машини, Не хочу зазирати до їх вікон, Бо знаю- що немає там тебе, Що ти вже далеко від мене І тебе я не побачу! Здалеку чую твій сумний голос, Питає він мене: "Чи ти сумуєш за мною?" Нехай ти мене вдариш по обличчю, Щоб лиш на мить спинити Цей душевний біль самотності! Йду до бару на окраїні містечка І там все п'ю, п'ю, Більше наливаю! Власну порожнечу заливаю, Лиш цей біл хочу в грудях втамувати, Тебе врешті-решт забути! Зараз я самотній та смутний, Як непотрібну річ мене покинула, Підступно зрадила, І знав я добре, що ніколи не був потрібним тобі, Що все між нами лише гра, А на більше не варто й сподіватись нам! "Як ти зараз, мила?": тихо шепочу ночами, Шукаю в сновидіннях тебе власними очима! І бачу там тебе Смутною, самотньою, Немов постала побитою, Всіма забутою! Я не можу на тебе сердитись за це, Весь час лиш думаю про тебе, Як ти без мене там? Скажи лиш, як? Ходжу на тисячу різноманітних побачень, Стільки зустрічаю на них неймовірних красунь! Але не лежить моє серце до них, Не можу їх і цілувати, До себе притискати, Замість поцілунків все закінчується сльозами горя! Мені так лиш тебе не вистачає, А я й досі ще пам'ятаю як мені було З тобою кожного дня чудово! Вночі знову мені снишся, Як до мене тихою тінню надходиш, Нахиляєшся та до моїх грудей ніжно линеш! Опісля прокидаюсь- А тебе більш немає, Ти знову далеко, А я плачу вголос, Не приховуючи від світу сльоз, Кладу руку на порожнє місце в ліжку, Де колись поряд ти була!

112

Пророцтво про Темний Дар

Максиміліан Степовий

За щирість й скромність Тобі подякувати я бажаю! Але не до табору летіти жадаю, Я у правильну годину Полетіла у вірну долину, Чекала на ваш прихід всього одну хвилину! Бо те я бачила давно Й знала, що будете ви тут! Ті, хто діти невинні зараз, Згодом великі справи вершити зачнуть, Сама доля їх героями зробить! Тож правильно я прибула, Вам важливе послання принесла! Але не для всіх воно, А лиш для двох! Уважно слухайте, Не перебивайте Та нічого не питайте, Бо прийшла я не трактувати, А майбутнє пророкувати! Зорі змінили своє положення, На богині загубленої чекають повернення, Велике зло здійснить до цього світу вторгнення, Ніхто його не спинить перед цим! Доля двох обрала- А лишиться лиш одна гідною цієї честі! Смертна силу могутню відчує, Богиня співчуття та добро почує! Велика битва таємна між злом й добром тут розгорнеться, По вільним землям підступно пройдеться, Порушить мир, спокій та щастя! Блукати одна буде у мороці власної душі, Але згадає те, що важливо було І це стане знаком путівним для мандрівниці у країні темряви! Судиться одній із вас прокляття темне на душу взяти, Його власним нащадкам ненавмисно передати, Навіки зло у крові поселити, Світло із надією весь час шукати! Додам я ще пару речей на кінець пророцтва, Тож слухайте уважніше: Доля двох обрала, Одній судиться королевою зробитися, Прекрасне добре королівство створити, Власну династію у ньому утворити! А другій я пророкую рідну землю у кінці обійняти, Матінку-Природу радо зустрічати, Разом із вільним вітром над рідними степами полетіти, Останній притулок десь там у інших краях віднайти! Із 🍁"Аґрестійського циклу"🍁

Пісня віщого птаха

Максиміліан Степовий

"Серед дзеркальних вод далеких морів, У глибинах прадавніх лісів, Що західним сонця промінням у золото вбралися, Там я віщую та співаю всім Про долю люду й світу неспокійного, Я у час роковий По зову богів прибуваю, Могутні крила розгортаю, Про таємниці світу гідним я співаю! Пророцтва мої- то не про щастя, То про гірке наше буття! Віщую я про прихід до світу зла, Віщую про війн кривавих невпинну череду, Про зрадників говорю, смерті численні та пожежі, що міста усі поглинуть! Зло силою постане, Воно добро на коліна поставить, Загинуть кращі з кращих у битвах тих, Що кінця та краю не будуть знати! Але в добра завжди будуть вірні світла воїни, Їх серце міцніше за крицю, Їх дух не зламати перешкодами! Поки житимуть ці воїни- Доти світло чинити опір буде мороку! І хоч прадавній жах охопить багатьох, Хоч шал кривавий оволодіє нещасними, Але зробить та війна вас сильними! Прекрасне обличчя запалає силою, невідомою злу, За собою воно збере значні сили Та битву сміливу наважиться нечистим силам дати! Уважно слухайте віщую правду від мене, Бо кров'ю та вогнем у моїх грудях вона викута була!" Із 🍂"Аґрестійського циклу"🌼

109

Вітер та Верба

Максиміліан Степовий

"Степи широкії, Степи прекраснії, А по ним вільний вітер всюди ходить, Він до хат людських заходить, Про нічліг він всіх хотів прохать, Щоб хоч трохи негоду переспати. Каже людям: "Люди добрії, Люди щирії, Пустіте мене хоч на припічок, Дайте на зубочок Та й один пиріжочок, Дайте на ковточок Водички джерельної чарочку, Я вам за те історій розповім парочку, Бо багацько де бував, Багацько щось чував, Про все теє ніхто ще не казав!" А люд щирий, Люд прекрасний Чомусь смутний був та й відповідає вітру: "Ой вітру, вітру, Лишенько ти наше, Як тебе до хати мусимо впускати, Коли ти будеш сам до нас тую негоду Весь час додому приводити? То ти, клятий вітре, сам теє куревство* з нами вчиняєш, І до будинків прохатися нахабно смієш! Ні, не пустимо тебе, Краще проженемо геть, Щоби й очі наші тебе не бачили!" Штурхонули люди вітер Вилами у бік, Покотився степами сіромаха, Нікому не потрібний. Гіркими сльозами вітер умився, Своїм сестрам-зорям вночі жалівся: "Ой, сестри-сестри, Яснії зореньки, Прекраснії панянки, Що ж на цьому світі за зло оселилося? Чому людські серця потруїлися? Чому вони всі зганьбилися? Як жити далі можу я, Коли не радий ніхто мені, Навіть на поріг домівки не пускають, Мене нахабно відганяють! Так чи не краще врешті піти геть? Хай самі власним розумом живуть!" Заплакали й зорі-сестриці, Небеснії цариці, Та й звертаються до вітру: "Ой вітре, вітре, брате наш, Що ж за паскуднеє холерство* На власному шляху напоткав* ти? Невже наважишся ти всіх покинути, Самого себе занапастити, Лише через людську неґречність? Ми радимо тобі, брате, На край села цього вирушити, А там знайдеш стареньку хатину, Що біля гнилого тину, У садочку там маленьку побачиш калину! Підійди та й стукни в шибу, Якщо впустять- то тоді лишися з людьми, Якщо ж проженуть- то йди геть та не повертайся більше!" Подякував вітер зірочок, Золотавих панночок, За їхню доречну раду та й повернувся до того села. Обережно пройшов на кінець, Аж зирк- й справді старенька стоїть там хатина, А біля неї уламки гнилого тину, А поряд і червоную калину враз уздрів! Підходить вітер та й стукає до шиби, До хазяїв звертається: "Ой, пани, пани добренькії, Та й такі ж бо ви миленькії, Не відмовте сіромасі у маленькому притулку, Невеличкому їжі кусничку Та й водички чарочку, А за теє ж бо я вам відплачу!" Виходить з хати дівчина маленька, Вся така худенька, Личком втомлена, Очима тьмяна, Устами бліда. На ній сорочка дірява, Ніжки босії подерті, На ручках грубих мозолі натерті. Стала перед вітром та й каже йому: "Ой, сіромаха, сіромаха, Невже й тобі ще гірше ніж мені живеться? Ну тоді до хати ти проходь, До столу мого підходь, Нагодую чим багата, Хоч нічого я не маю, окрім хворого тата! Але є тут хліб черствий Та сира вода, Це все, що маю я!" Підходить вітер до столу, Але нічого не чіпає, лише питає: "А чому ж ти, дівчино, так бідно живеш? Що сталося в твоєму житті? Яке лишенько спіткало на гіркій річці долі тебе? Розповідай мені Та й нічого не приховуй, Може бідний бідному чимось допоможе!" Зітхає тяжко дівчинонька, На руки похилилася її голівонька, Шепоче слабкими вустами вона: "Ой, сіромахо, сіромахо, Я в батька одна-самісінька вродилася, Як матінка моя від хвороби померла, Так від тоді я й до праці згодилася! Скільки можу батькові помагаю, Але тепер в душі страждаю, Бо бачу як марніє він від хвороби! Ще трішки й богам душу він віддасть, Мене самісіньку в сирій хатині полишить, Нічого по собі мені не зоставить! А я жити, жити хочу! Вільними грудьми дихати, Своє щастячко шукати! Але знаю, що лишиться лиш мені голодати, Скоро й мені прийде черга помирати, Бо нива наша не бажає родити, А ніхто й зернятка нам зайвого не дасть, Ближній ближньому допомогти пошкодує, Немов не люди, а звірі нас оточують!" Розплакався вітер від щирих слів дівочих, Розповів він їй ким є, Плеснув у долоні- І враз страви смачнії на столі з'явилися. Вдячності дівчини кінця все не було! Вирішив вітер залишитися в хатинці сироти, Їй в усіх справах допомогти. Звелів він хмари докупи всі зібрати Та щедро ниву дівчини полити, Щоб швидко вона почала родити. Заколосилася пшениця, Льон буйно почав проростати, Незвичні фрукти та овочі соком наливалися! Раділа дівчина, Радів й батько її такому щастю, А тихо й вітер серед них втішався, що комусь користь зміг принести! Видужав батько дівчини Та й теж до праці пристав, Пестить натрудженими руками рідні лани. Пішли справи родини в гору, Вже не самі їдять те все, А на ярмарок везуть, продають, Гроші й собі лишають, і іншим бідним допомагають! Заможною родиною вони постали, Походжає дівчина у сукні дорогій Та в дукачах розкішних, Стрічки у коси жовтогарячі заплела, Срібними черевичками іскри на шляху висікала, На возу коней поганяла! А батько її в новому жупані Та в шапці смушевій тепленькій, Вже зовсім пан поважний зробився, Але в душі добрим лишився Та чуйним до біди чужої! Про успіх родини цієї Лихії люди дізналися, Що вітру раніше цуралися. Оббивати пороги домівки їхньої почали, А хатину ту вже не впізнати- Там маєток величний розкинувся, Там тин новенький простягнувся, Худоби чималенький ланцюжок зібрався, Розкішний сад фруктовий поряд біленької будівлі розгорнувся, А по ньому наша панянка чорнобрива походжає, Вона пташкам пісеньку співає, Та й пісеньку не простую, а величную Про героїв давнини та лихі часи, Де зло на людей чигало, А добро його перемагало! Зібрались ці лихії люди Та й давай сяк-так вивідувати у дівчини, Як же вона розбагатіла, Звідки той врожай дістала, Чи часом де не вкрала? Улесливими словами та погрозами таємницю викрити бажали, Але наша молодиця все мовчала, Немов в рот води набрала, Вітер зраджувати не бажала, А його ніхто крім неї й не бачив, Бо лиш тим, хто вірить в щось хороше Перед тими він й з'являвся в людській подобі! Ні з чим довелося йти з маєтку підступним людям, Але зло не так легко було прогнати, Вже воно нове лихо почало планувати! Обманом лихі люди переконали всіх в селі, Що відьмаки в оселі тій живуть, Що то все бісівська порода там вирує, Собі на щастячко відьма чарує! Розлютилися люди, схопили смолоскипи й вили, Вдерлися до хати, Спалили весь маєток той І майно розділили між собою, Батька підступно вбили, А дівчину сильно побили, На суд земський потягнули, Відьмою публічно прозвали, І наказали на вогнищі її спалити, Якщо правду людям не почне говорити! Поглянула дівчина на всіх, хто зібрався, Не побачила жодного дружнього обличчя, Скрізь лиш вороги, А серед них й вітер там стояв, Смутний він був, Бо добра бажав, А сам лихо накликав, Заздрість притягнув. Хотів він втрутитись, Хотів перед людьми з'явитись, Крикнути, що то все його рук справа, Що не відьма перед ними до стовпа прикута, Але дівчина похитала головою Та й шепоче так, щоб лиш вітер почув її: "Ой, вітре, вітречку мій буйний, Мій вірний ти коханий! Не переконаєш ти тих, Хто сліпцем в житті зостався, Хто німим до правди залишився, Хто глухим був до чужої біди! Ой, не переконати звірів цих, Краще не втручайся, Бо знову вони тебе проженуть, А я без тебе почну ридать, Тихенько страждать! Краще нехай візьмуть мене до себе боги, Нехай Матінка-Природа мене з тобою в смерті воз'єднає!" Плаче дівчина нещасна, Плакав й вітер теж, Не зізналась бідна в неіснуючих гріхах, За теє жорстоко її спалили односельці, Навіть попіл в землю затоптали, До Аґнії Вітроносної не відпустили! Закінчилась страта, Розійшлась і варта, Запанувала скрізь тиша І лиш вітер на тому згарищі самотньому Все ридав та плакав, За нещасною побивався. І так одного дня на людей злостивих розлютився, Що бурею по селищу пройшовся, Всі хати їм розтрощив, Всіх грішників жебраками поробив. Жахнулися нещасні, До богів руки простягли, Але вони їх покинули! Бо лиш у власній біді опинившись Вони про дівчину нещасну згадали Й соромно за ті лихі вчинки стало їм, Але відібране марно життя вже не повернути! Повернувся вітер на те згарище, Сів на нього та й знову плаче, До любої звертається: "Ой, дівчина, дівчинонька моя мила, Що ж мені без тебе у цьому світі вже робити? Хотів я за тебе помсти, Але не заспокоїв власну душу, Бо тебе не здатен я повернути вже нічим! Чому ж я не можу згинути, як ти? Чому разом бути нам не судилося? Ти смертна, що в інший край вже вирушила, А я стихія вітер, вічно буду за тобою гіркі сльози на цій землі проливати!" Плаче вітер, а від його сліз щирих На тому згарищі із попелу Плакуча верба проростає, До нього вітами своїми тягнеться, Листям шепоче: "Ой, вітре, вітречку мій, Я від тебе не пішла, Тебе я не покинула, Весь біль цей вистраждала, Голубкою до Матінки-Природи я полинула, Про тебе їй там проспівала, Про повернення все прохала Й повернула вона мене до тебе! Так утни з моєї гілочки Та й нову сопілочку, Заграй на ній своїм голосом, А я заспіваю тобі самісіньким серденьком!" Зрадів вітер, почувши голос коханої своєї, Вирізьбив з гілочки вербової Та й нову сопілочку, Приклав до власних уст та заграв на ній, А з неї і полинув чистий солов'їний спів дівчини коханої, Про щастя й радість вона співала! Ось так і зараз ходить-бродить По степам широким, По небесам блакитним, По землям родючим Могутній вітер, А разом з ним і його кохана у вигляді сопілки, Разом вони добро шукають, Бідних ним обдаровують, А багатих та заздрісних обов'язково покарають, Щоб не повторилось те, що з дівчиною сталося колись!" "Аґрестійська народна пісня" Примітки: Куревство- якийсь лихий вчинок, нещастя, на аґрестійський мові то лайливе слово Паскуднеє холерство- аґрестійці цим виразом передають "лиху біду" Напоткал- від аґрестійського "napotkal", "spotkal", тобто "зустрів"

106

Кохання- то правдиве чудо!

Максиміліан Степовий

Опівночі дивний сон мені наснився, В ньому чарівний образ з'явився, Дівчиною моєї мрії він виявився, Сенсом мого життя зробився! То не простий образ був, Там ти в тому сні зі мною поряд опинилася, Про тебе весь цей час таємно мріяв я! В тому сні тебе я міцно обіймав Та ніжно цілував твої вишневі губи, Дарував тобі той бажаний поцілунок, Тобі єдиній власне серце довірив! І хоч зараз ти далеко, Але знаю я, що завжди на мене чекаєш, Теж про мене мрієш, А я в цей час знову поряд тебе уявляю, Від думок цих на душі тепліше стає, Усмішка обличчя освітлює, На серці легше робиться, Бо знаю я, що ти десь поряд зі мною! А твої палкі губи на моїх устах, Я не бажаю обривати цей сон. Я бачу тебе в усіх світах, Твоє важке дихання обпалює як вогонь Як я зараз хочу до тебе, Втонути в твоїх обіймах міцних. Щось всередині душу мою шкребе, Це винні мрії мої нічні. Я так не хочу відпускати твою руку, Не хочу прокидатися, Не винесу без тебе цю муку. Я не готова здаватися. Ти прошепочеш моє ім'я уві сні, І я відразу прйду до тебе, Ніжно пригорну до себе, Щоб сни твої не були сумні. Я так тебе кохаю, Пробую спіймати цей сон, Знову я його чекаю, І знов побачу твою яскраву усмішку! Наше з тобою кохання- то правдиве чудо! Тебе я бажаю кохати пристрасно та палко, Шалено та полум'яно! Знай же, мила моя, Що тобі я готовий все віддати, Навіть довірити і власне життя У твої ніжні тендітні руки! Знаю я, що й цієї ночі Відвідаєш мій сон, Своїми солодкими губами торкнешся моїх І тихо мені на вушко прошепочеш: "Я буду лише на тебе чекати, любий мій!" А я відповім тобі: "А я не можу припинити думати про тебе, Я кохаю тебе, моя прекрасна зоря, Тобі одній я відданий!" В тому сні чарівному Нас білий ніжний сніг вкривав, Тебе срібним сяйвом оточив, Немов янголом казковим стала, До мене ніжно линула, Моє серце лиш ти одна почула, Нікому його віддавати не хотіла, Як я нікому не віддам тебе! Я не віддам тебе нікому, Ти - тільки мій! Тебе я кличу додому, До мене, де багато надій. У цьому дивовижному сні, Я міцно обіймаю тебе, Віддаю тобі своє серце, Хай очі твої знову стануть ясні. Тільки не залишай мене одну, Знову впаду у темряву, Там я буду не жива, Там пропадуть усі дива, Бо тільки ти моя надія, Тільки ти мій порятунок. Бути з тобою моя мрія, І зійде з мого зап'ястка кривавий візерунок. Обережніше там, Чекаю тебе поряд увесь час. Віддаю свій сум вітрам, Щоб вогник надії не згас. Ну де ти там? Я все тебе чекаю! Мою віру в тебе не зруйнувати вікам, Не має моїй любові краю. Написано в співавторстві із неймовірною та талановитою прекрасною @Sneg16 💖

104

Немов дві закохані пташки

Максиміліан Степовий

Два, три, Ти відлітаєш за край горизонту, Щоб забути повністю про мене! Чотири, Твій дзвінкий голос ще досі лунає в моєму серці! П'ять, шість, Всюди ти шукаєш лише розваги! Сім, І лише в кінці ти зрозумієш, Що саму себе до самотності привела! Душу власну іншому розкриваєш, Гіркі сльози лити не припиняєш, Досить тобі вже брехати власному серцю, Змирися з тим, що більше немає ні мене, Ні нас, Не пережили цього наші почуття! Зараз ти можеш розбивати скляні серця, Але колись ми були рідними, Зачарованими, Немов дві закохані пташки, Ось так з тобою й ми разом Все літали, Про щастя щебетали, Разом гніздечко звивали, Подальше наше життя планували, Поки всі плани у полум'ї не потонули! Ти сама обрала розбити моє серце, А я вирішив тебе покинути, Подалі на край світу від тебе втекти! Ти самотня, Я самотній І так буде до кінця життя! Я і ти разом, Я і ти разом, Ці спогади болюче в груди мене вдаряють! Я і ти, Я і ти, закохані палко, Але вогонь швидко здатен згаснути! Я і ти, Я і ти, вирішили все позаду залишити, Ці спогади теплі безслідно знищити, Щоб більше марно не горювати, Про колишнє між нами не згадувати! Знову, знову, Спогади про нас на очах згорають, І палають, поки ти відлітаєш все далі та далі від мене! Твоє серце від болю розлуки охоплене полум'ям І горить, горить, Для мене ясним маяком здалеку світить, До себе не припиняє кликати! І я повинен зізнатися тобі, Що таємно душу іншій розкриваю, Розуміння в її руках шукаю, Того, що мені нездатна ти була дати! Повір мені, краще забути тобі про наше існування! Від лестощів іншої у мене голова обертом йде, Я пірнаю в них із головою, Щоб не відчувати пекучий біль розчарування! Вже давно інший тобі лагідної, лагідної ночі бажає, І для тебе легше ця ніч розпочинається, Поки я від кошмарного сну не прокидаюся! В моїх снах шукаю я мою кохану, Мрію знову торкнутися тебе, До себе пригорнути ніжно, Але розумію, що кожна наша історія Закінчиться новою розлукою, Бо не судилося разом нам бути!

101

Краще лишуся на самоті

Максиміліан Степовий

Поки світанок повільно розгорається Я в твою відсутність не припиняю рахувати дні, В яких проводжу час без тебе! Моєму серцю весь час здається, Що кожен день той клятий Залишиться для мене останнім у житті! Заспокоюю себе думками, Що далі легше й краще жити буде, Коли із вечірньої кав'ярні винесу душевний спокій! Але коли вночі повертаюсь до порожнього будинку, На мене чекає там лише самотність, Не чекаєш мене ти одна... Краще цієї ночі я лишуся на самоті, Бо не хочу знати, хто тебе цілує зараз! Не винен я у тому, що всі почуття наші впали на самісіньке дно! То ти винна, що обманом моє серце Змусила тебе шалено кохати, Кожному солодкому слову беззаперечно вірити! Вже давно життя моє зруйнувалося, Відібрало від мене все найкраще, Погубило мене врешті зовсім... Благаю, мила, збережи теплі спогади про мене У найпотаємнішому куточку власної душі, Коли мене вже не буде на цьому світі! Немов в кінці смутної пісні, Там, де й щастя вже немає, Всі, хто зрадженим був колись Шукають свого порятунку в мороці самотності! Ніхто не бажає прийти до мене Та підійняти з тої безодні, де свій неспокій я здобув... Мій смуток стає все більшим, Як тягар на душі лежить, Коли люд мене наважиться спитати: "Чому більше не існує вашої пари?" Немає відповіді у мене, Я краще лишуся на самоті, Бо знати не хочу, хто наважився тебе Замість мене цілувати...

Раф-Акальма Велична

Максиміліан Степовий

Ця історія в часи стародавні місце мала, Коли нас імперія зрадила, На вічні муки за море вона нас послала, На жахливу смерть у безвісті прирекла! Але не врахували наші вороги, Що вціліємо ми й могутнішими постанемо! Ходили тоді між воїнами сатріанськими чутки, Що ми ув'язнені навіки у землях попелу й вогню, Що ніколи нам не повернути власну квітучу батьківщину! Але всі плітки розбились вщент, Коли під проводом Першого Сатріанця, Нашого шляхетного обранця, Ми всі голову сміливо підвели, Власну силу у мороці наших підземель зростили І збудувавши грізні чорні кораблі На них ми через море на першу війну попливли! Великий лідер Перший Сатріанець Тут купу народу зібрав з усього Моран-Тану, З нього власну армію склав, До священної битви нас покликав! Тут всі бажали кривавої розплати- І саярдіт-канґерімці, І шіптарці, Навіть, мостарґрадці відгукнулись! Всі сатріанські воїни з наших міст та поселень до бою радо встали, У далечінь сміливо вони дивились, Смерті не боялись, Бо їм обіцяли вічну безсмертну славу у Ахіреті поряд із Вогняним Богом, Кому сміливі у бою миліші за все у світі! І ось досягла армада наша берегів сонячної Аґрестії, Почали ми розповсюджувати вогонь власної агресії, Несли із собою гнів нашого бога, Власний біль та розчарування у різні та битві виливали! Перший Сатріанець нікого не боявся, Він першим у бою завжди був І останнім під час святкувань, Бо ближче до кожного із воїнів він був! Впевнено рушав по землям імперії наш лідер, Залишаючи за собою спалені землі Та трупи невірних єретиків, Він полум'ям священним землю ту освятив, Нашому народу її він присвятив Та нащадкам імперські землі залишив! Вирушав Сатріанець Перший проти Аквілону, У битві запеклій зійшовся із імператрицею, Грізною аквілонською левицею, Ім'я їй- Ґроста Фростхарт, Її серце жалю не знало, Рука в бою ніколи не тремтіла, Сміливо ворогів вона вбивала, Від власних переконань ніколи не відступала! Великий двобій той у віках усі запам'ятали, Всюди іскри темної магії літали, Гострі мечі блищали, Обличчям до обличчя на полю битви Там Ґроста й Перший Сатріанець зійшлись в двобої! Наш лідер атакував імператрицю, Він поранив її багато разів, Темною магією сили її послабив, Але й вона в той день нанесла йому удар, Поранила глибоко в бедро нещасного, Закричав на все поле битви, Він впав безсило, а Ґроста не припиняла бити його ногами й кулаками, Як звір дикий на нього кидалась, Забувши про меч та гідність, Бо на війні легко людяність втратити! Наш лідер впав, Довкола нього кров червоною плямою потекла, Похитнулись війська наші, Але зупинили Ґросту імперці вчасно, Забрали поранену, силоміць від тіла ворога відтягнувши, А ми Першого Сатріанця із собою забрали, Бо сильний дух у нього був, Він ще дихав і жив на диво наше! В той день з ганьбою за море відступили ми, Без лідера не могли війну продовжувати, Але присягатись на помсту не будемо припиняти! Приставали найкращих цілителів до монарха нашого, Упадали біля нього й жінка, й дочки прекраснії, Ночей не досипали, Батька Нації на ноги поставити мріяли! А дух Сатріанця могутній в ньому все палав, Він помститись Ґрості за поразку власну все бажав, Тому й одного дня майже видужав! Але горе дивне сталось- Загинула старша донька монарха, Склавши голову під час виверження Тану, Загинула й друга донька У битві із аждаха пекельними, А третю доньку смерть спіткала дивна у підземеллях, Де монстри стародавні все чигають, Нікого від себе не відпускають! Не встигли ми це горе жахливе усвідомити, Як помер і Батько Нації, Перший Сатріанець, Отруєний власною жінкою Він у муках жахливих сконав, Але перед тим її й єдину доньку свою, що в живих лишилась, прокляв! У великій шані, В розкішній гробниці нашого лідера поховали, Бо великим він був і не для вогню його тіло, А для вічного спокою у серці Тану, Він до останнього любив свою нову країну! Велике горе прокотилось Моран-Таном, Ридали чоловіки та жінки, А вбивцю короля, Його мерзенну кляту дружину, Йукусум Раф-Торін, У жертву Файросу на вогнищі принесли! До останнього зрадниця кричала, Що не вона чоловіка труїла, Що правдива змія трон посіла, Але народ не вірив їй! Перший Сатріанець помер у муках, І армія сатріанська у занепад моральний прийшла, А народ прийняв рішення на трон привести дочку свого лідера, Зулейму Раф-Акальму! Посівши трон свого батька, Зулейма одразу докорінно всю спільноту почала змінювати! Звеліла релігію жорстокішою зробити, Класову систему новітню запровадила, Зробила посаду короля та королеви фіктивною, А саму себе Верховним Архімагістром проголосила, Ставши вищою над всіма! За Зулейму всі жінки стояли, А вона на всіх землях Моран-Тану матріархат проголосила! Але підступні чоловіки не скорились Зулеймі, Оголосили її узурпатором та батька власного вбивцею, Піднявся великий заколот, Спалахнула громадянська війна, Розділила вона навіки наші острови на Тан Матріархальний та Моран монархічний із владою чоловіків! Новий прапор червоний з алкотестом золотим замайорів над Шіптаром, Оголосили чоловіки про створення Моран-Шіптару, Королівства незалежного! Але власними діями розлютили вони Зулейму, П'ятсот тисяч сатріанських дукатів на армію власну вона видала, Кров'ю залити чоловіче королівство присяглася, Їх на коліна перед своїм троном всіх кинути Та над ними справедливий суд здійснити! Зійшлися в битві жінки із чоловіками, Правдиві фурії з божевільними очима вони були, Кидали небезпечну темну магію, Стрілами та мечами рубали ворогів, А попереду всіх Зулейма воювала, На вільні міста Морану наступала, Силою під свою владу колишні землі повертала! В той день чоловіки програли, І Зулейма звеліла всіх дорослих вирізати, Щоб назавжди непокору серед них придушити, Лиш дітей маленьких залишили, Бо їх легше було перевиховати! Страшно всім було тоді, Бо вогонь пожеж освітлював кам'яне обличчя Зулейми, Її сірі крижані очі, Гарячковий блиск вирував у них, Сам рот викривився у жахливій ненависті, Кров бризкала на її лице, Стікала струмочками по чорному, Як вороняче крило, волоссю, Вона сміялася і різала чоловіків, як худобу, Шаленіла та божеволіла на згарищі останнього спротиву! В той день темний Моран- назавжди поєднався знову із Таном, Як матріархальне королівство! А всі сатріанці прозвали Зулейму Величною, За мужність у бою Та вічну вірність Файросу! Ще при життю вона гідною Ахірету була, Життя у боротьбі радо б віддала! Ja'la Raf-Akalma! Ja'la Raf-Akalma! Ja'la Raf-Akalma! Не марною слава Зулейми була, Бо під її проводом знову сатріанці на війну з імперією вирушили, Коли ми на береги південного Аквілону потрапили, То все там спалили та захопили! Наш перший аванпост там був розташований! Зулейма хитро розпочала переговори з імператором, А сама обіграла у стратегії всіх, Бо під час розмови, Її війська Аґрестію захоплювали. Коли імператор зрозумів, що йому брехали, Він розлютився, А Зулейма сказала в той день: "Чоловіки такі дурні, Бо лиш ми, жінки, завжди мудрішими були Й хитрішими! Наш язик, немов зміїний, За лестощами смертельна отрута криється у нас! Жінка владу здобуде підступністю, А чоловік- лиш силою!" Продовжилась війна, Імператор лютував та кидав на бій всі свої легіони, Сам не раз власним життям ризикував, Щоб лише добути голову Раф-Акальми врешті! Але гнів- поганий радник, В той час, як Зулейма хитрістю своєю рушала з легіонами вперед, Захоплюючи міста та руйнуючи чужі церкви, В рабство більшість народу вільного забрали! Здавалось, що самі боги наші ведуть Зулейму до перемоги, Що здійснить вона задум батька свого І поверне нам рідні землі! Але там, де боги однією рукою дають везіння, Іншою вони завжди кидають на наші голови нещастя! Зійшлося сатріанське військо із недійським, Під проводом Зулейми нас шістдесят тисяч там було, Ми рушали на останній приступ, Бажаючи зруйнувати ворожу столицю та повалити владу імператорів навіки! Проте, інша доля судилась сатріанцям... Розбили наші війська легіонери, оточивши з чотирьох сторін в низині, Сама Зулейма боролася з імператором І вбита була ним, Не вірила до останнього в свою смерть, Аж поки її голова через поле битви не полетіла, Відрубана імператорським мечем! Закричали недійці та аґрестійці, Погнали вони нас, Багацько війська тут пропало, Стільки душ грішних до Ахірету враз полинуло, На суд Файроса негайно вони прибули за свої земні діяння, Слідом за своєю величною пані! Розбили нас вщент, З ганьбою знову ми тікали, Забилися в нору вогняну та власні рани лікували. Хоч тоді ми й програли війну, Але Зулейма навіки героєм для всіх лишилась, Бо героїчно нас за собою вела, Перевершила свого легендарного батька у бою, Смерті не боялась І радо до Файроса полетіла з посмішкою, Залишивши нащадкам можливість імперію добивати, Зулейму завжди ми будемо пам'ятати! Імперія ж зненавиділа страшно сатріанців, Вона контрнаступ на наші землі здійснила, Перекинувши війну до Моран-Тану! Люто з ворогом ми боролись, А їх сам наш край вбивав сіркою, отруйними рослинами та дикими звірями! Та війна виснажила одразу дві сили, Аж поки сам вулкан Тан не прокинувся Та лавою пекучою не залив всі наші острови! Тікали ми куди могли, Тікали й імперські війська, Багато хто у вогні пекельному власну смерть знайшов, Сама земля довкола тремтіла та палала, Чорний дим небеса закривав, Червоною кров'ю вони налилися! Від страху недійці за море втекли, Свою власну поразку імператор У перемогу перетворив, Історію підступно під себе переписавши! Аквілон думав, що навіки сатріанці під тим вогнем загинули... Але землі Моран-Тану, І моря, що оточували наші острови, Були всі спалені та отруєні руйнівною магмою, На півстоліття вона нас під землю загнала, У мороці виживати змусила! Наш край здавався мертвим Та знищеним, В наших очах виверження вулкану Знаком Файроса було, Воно нам продовжувати боротьбу наказало! В тій пітьмі підземній, Що під островами нашими панувала, Ось там всі сатріанці новий притулок знайшли! Ми відбудували свої міста, Ми вижили, незважаючи на все, Але захисна магія, що боронила наші поселення, Забирала й частково нашу життєву силу. Навіки волосся наше білим залишилось, Немов прокляття вічне на нас кинули! Проте ми з гордістю зміни в нас прийняли І коли знову до світла земного повернулися, То помститися за все імперії заприсяглися! Ось так вічно стала тривати війна поміж Моран-Таном та Аквілоном І немає їй кінця! Забули всі, чому конфлікт цей спалахнув, За що життя ми продаємо на війні... Сатріанці мріють повернути свої колишні землі, А недійці за власне існування борються, Бо нікуди їм йти у цьому світі! Земля така родюча та прекрасна Навіки змусила нас проливати за неї власну кров, Кістьми в неї лягати за краще майбутнє наших поколінь! Але хто правий тут? Не знаю я Та й ніхто не знає... Із 🔥"Сатріанського циклу"🌋

Вже рушає потяг моєї самотності

Максиміліан Степовий

В маленькому кафе на сірій станції Сидів в похмурий день я, Думи свої думав тяжкії, На власний потяг все чекав, Який би мене до іншого життя забрав! Але зараз нікуди я не вирушаю, А так, лише марно страждаю, Чомусь не припиняю про минуле жалкувати, Чомусь не можу припинити про тебе думати весь час! Мій потяг все затримується, Немов сам світ кричить мені: "Не йди! Своє щастя з нею віднайди! Очі власні розкрий врешті, Ось вона- кохана твоїх заповітних мрій!" А я не чув цих слів, Залишався до оточення глухим й байдужим, Немов каменем постав німим, Я все сидів та каву останній раз попивав, За минулим горював! Вже рушає потяг моєї самотності У незнану сизу далечінь, А в одному з тих сіреньких вагонів Залишилась й ти, Полишаючи позаду мене... В останній раз наш погляд зустрічається - Я на пероні самотньому, А ти- в купе темному, Поряд із тобою стара валіза, В якій ти склала всі наші колишні спогади! Не хотів я тебе ні кликати, Ні плакати, Ні повертати, Просто останній погляд розділили ми разом, А потім різними дорогами життєвими вирушили! Ти в купе похмурому від мене їдеш, А я пероном самотнім від тебе теж піду! Надходить новий ранковий потяг, Із ним нові надії на станції збираються, Ясне сонечко хмари на небі розганяє, До мене воно посміхається! Всі подорожні немов від сну прокидаються, До вагонів повільно стягуються, Щоб в нове світле життя щасливе поїхати! Але чи маю я білет на місце в тому потязі? А може ні і не моя це зупинка? Мені немає місця в тому світі щастя, Але й в похмурості себе вже не раз я губив, Саму душу свою за тобою я втрачав! Нікуди мені зараз вирушати, Краще знову в тій тісній кав'ярні буду я сидіти, Останню чашку кави гарячої попивати, Про своє минуле думати І його радо від себе відпускати! Сходить сонце над пероном, Рушає й світлий потяг у нову далечінь, Своїм промінням освітлює й тісну кав'ярню, Але немає вже нікого там, Лиш порожня чашка залишилась І стара газета, навпіл складена, Бо й мій час рушати далі вже настав, Мої роки розлуки із тобою пролетіли швидко, Як осіннє листя на вітру, Своє серце поклав на розпечену ватру, Але нічого це не змінило І тебе я не забував, Лиш рану власну частково вдалося загоїти...

102

Хто ж тебе буде кохати цього дня?

Максиміліан Степовий

Невже я той, Кому варто лиш побажати- І одразу поряд буде найкрасивіша дівчина у світі? Але чому ж не радий я цьому? Чому не користуюся таким бажанням? Невже я й досі ще кохаю Сильно ту дівчину єдину, Що мрією моєю колись постала? Ту саму, під ногами якої ніжна квітка розквітала, А коли вона пішла, то квітка та враз зів'яла... Я оточую себе завжди Купою дівчат веселих, розумних та чарівних, Бо намагаюся серед них тебе нарешті вже забути! В цій новій компанії ніжністю я ділився з кожною, Всього себе я віддавав, Бо тобі ж байдуже було на мене, Ти не цінувала того, ким я був, Що тобі дарував, Так чому ж зараз повинен я жалкувати за тобою? Тепер я іншій радість вже дарую, Про тебе навіть і не згадую! Але кого я обманюю? Я біль у серці пекучий відчуваю, Коли нишком вночі знову твій образ світлий згадаю! Хто ж тебе буде кохати цього дня, люба? З ким ти в поцілунках під деревами будеш розтавати? З ким ти зможеш мене легко забути? Сміюявся я із тебе, Бо знав, як зраджуєш мене, Як з іншим по темним куточкам нишпориш, Пристрасті слова іншому шепочеш! Я все прекрасно знав, І знаю, що час все розташує по місцях! І ось нічна пітьма забрала іншого від тебе, А ти саму себе в цій грі у зраду обіграла, Нікому не потрібною лишилась, Самотньою біля вікна тужиш, На мене, як колись, чекаєш! Але не прийду я більш, Тому шукай собі нову іграшку, Мене ж краще вже забудь! Хто ж тебе буде кохати тепер, люба? Його вже немає поряд, А мене ти знищила отрутою власних слів... Я все заради тебе колись віддав, А ти знущалась наді мною, Саму душу ганьбила за відкритість кляту... Більш не можу тобі я довіритись... Краще йди далі по життю, І не треба, не треба, мила, До мене повертатись, На моє палке кохання сподіватись! Невже це я, про кого всі казали, Що жіночі серця легко зачаровую, Щоб потім всі без винятку розбити, Бо крихкі вони, немов з кришталю їх зробили? Скоріше це я розбитий вщент, Це мене зламала легко ти Одним лиш поглядом своїм підступним! Зараз я похилився, Як та троянда, Яку бурею зламало Та на дно річки кинуло...

Два серця

Максиміліан Степовий

Він: Всі ніжні слова душі моєї Я присвячу лише тобі, Моя мила прекрасна чарівниця! Ти постала сенсом всіх моїх темних днів, Власним світлом розвіяла хмари, Що наді мною нависали, Мені було байдуже, що про тебе інші люди казали, Я лиш хотів, щоб одне одному ми вірили! Кожного дня я оберігав тебе, Немов ти найдорожчий скарб світовий для мене, Всюди очима шукаю у натовпі Лиш твої сяючі зелені очі, А коли їх не знаходжу, То невимовний біль всередині відчуваю, Від тієї рани душевної кров'ю стікаю... Ті наші почуття з тобою Таємничі та казкові, Їх цінувати найбільш за все потрібно, Для кожного із нас вони важливі, Бо без тебе я немов без повітря залишився, Від розлуки із тобою зажурився! З тобою я відчуваю себе у правдивій казці, В ній я весь належу лиш тобі, А ти там моя кохана прекрасна принцеса! Вона: Лише з тобою, мій чарівний лицарю, я стаю справжньою, З тобою я ціную кожну мить мого життя... Слова всі набувають сенсу та буття прекрасного, Наповненні кохання всі емоції та почуття... У пошуках тебе блукала я над прірвою, Все відчувала поклик, хитрі посмішки зірок... Серце моє було сповнене зневірою, Але від самоти тобі на зустріч я зробила крок... І наче відтепер у нас на двох свій Всесвіт, де живе довіра, Кохання справжнє, розуміння, щирість та добро... Мій світлий лицарю, з тобою душею й серцем я щаслива! З тобою, як у казці, ми переможемо темряву та зло! Він: Як я кохаю, кохаю Необмежено в тобі все! Тебе справжньою завжди радо готовий я прийняти! Нехай кожен хоч раз в житті відчує Силу почуттів ніжних та тендітних, Які ми маємо з тобою. Як я хочу бути разом лише з тобою, Не думати більш ні за кого, Впустити тебе одну в душу й серце, Там місце вільне на тебе все чекає! Два серця наших одне для одного створені, Вони б'ються в унісон, Вони палають пристрастю ніжною й магічною, Так нехай же наше кохання З цього моменту І назавжди У віках жити буде! Коли ти не спиш, То і я не сплю, А на зустріч із тобою все чекаю, До тебе радо руки простягаю, У обіймах ласкаво притискаю, Твоїм палким губам поцілунок солодкий віддаю! Коли ти мовчиш І я вважаю доречним промовчати, Бо так в коханні є завжди - Що й без слів з тобою легко можна порозумітися, Одне за одного в усьому триматися! Наші стосунки не такі, як в інших, Проте особливі вони для нас! Цей зв'язок поміж нами міцний, як сталь, А чарівний, як магічний кришталь! Прохаю бога, нехай він завжди поміж нами буде! З тобою разом рука в руці Готовий я сміливо й добро, і зло На життєвому шляху зустрічати, Всі перешкоди тяжкі разом подолати! З тобою вгору я полечу, до синього неба, І за тобою й до пекла впаду, Але ніколи не покину, моя мила та хороша чарівниця! Якщо з прірви тієї високої ти до безодні впадеш, Я за тобою туди полину, Руку до тебе простягну, Всі сили для цього прикладу, Але до світла знов тебе я витягну! Якщо від болю ти будеш страждати, Від мене цей біль приховувати, Про нього я дізнаюсь, Прийду до тебе, Обійму, І рани на душі твоїй я ніжно буду зцілювати, Тебе до життя повертати, Нову сонячну усмішку Та іскри у очах прекрасних Тобі я буду дарувати! Вона: Нехай кожен хоч раз в житті таке кохання відчує... Нехай кожен хоча б раз такі слова почує... Нехай серце кожного хоч раз буде зцілене довірою... Нехай душа кожного буде оповита чарівною силою... Ти став моїм міцним плечем, надією та світлом життя, Відновив усі мої струни ритмами свого серцебиття... Зігрів ніжністю моє тіло та душу, надихнув на дива... З тобою життя набуває смаку, світ ожива! Я пройду крізь усі перешкоди з тобою разом, Буду поряд ясним сонечком або дбайливим вітром... Віджену всі кошмари, поки ти спиш... Та почую тебе крізь кілометри, коли мовчиш... Спущусь за тобою в пекло, разом повернемось назад... Підіймусь з тобою в небо, загадаємо бажання у зорепад... Мій світлий лицарю, твій коханий погляд - подарунок світів! Найдорожче - що наші душі чують одна одну без слів... Нехай кожен хоч раз в житті відчує це... Нехай серце кожного своє кохання знайде... Написано в співавторстві із чарівною та неперевершеною @sap_fire

Краса Землі Вод

Максиміліан Степовий

Срібні зірки освітлюють стародавні небеса, Своїм дивовижним сяйвом створюють у річках справжні чудеса! Але візерунок тих зірок віщує недобрий знак, Скоро згаснуть вони- І тоді загроза на вільні землі знов впаде! Непереможне зло вже ворушиться, Ще трохи- і воно прокинеться, Простягне свої пазуристі руки до людських селищ, Знову серед нас воно поселиться, Адже завжди так було, що зло до життя повертається! Із його пробудженням нові сумніви й омани У душах слабких смертних відродяться, Бо саме це могутньою зла зброєю від давніх віків було! Глибокий смуток запанує скрізь, Нависаючи над червоними степами та лісами, Охопленими вогнем кривавої війни, Яку зло на наші землі із собою принесло! Неспокійні духи Гарцюють на примарних конях По старим забутим шляхам, Що чагарником від століть вже поросли! Ці вершники колись проти зла стояли, Але героїчно в тих битвах вони помирали, Щоб зараз знову повстали У якості слуг Темної Королеви. Забуті вони всіма, Забули й самі хто вони, Тепер лиш тіні себе колишніх, Позбавлені покою смерті, Приречені воювати та вбивати На радість злу, проти якого вони власне життя віддали! Яка ж бо то іронія, Проти кого боролися, До того не з власної волі й прихилилися! Через нічні тіні скачуть все нові та нові лицарі минулого, Підняті силою могутньою Із своїх могил старих, Оповитих смарагдовим плющем! Вже не за горами Жахливі дні та ночі, Сповнені отрути, вогню, Руйнації і страху, Проллється знов рікою кров, Але не дамо страху й сумнівам здолати нас! Коли на землю сили Мороку впадуть, До нас із глибин історії справжні герої на порятунок прийдуть! Вони страху не знають, У серцях в них одна лиш сміливість горить, Неважливо ким є ті герої- Чи чоловіки або жінки, Чи лицарі або чаклунки, А може просто випадкові подорожні, Важливе те, що їх сама доля до нас надішле, Щоб світ від зла врятувати, Щось у ньому на краще змінити! Лиш ці герої величні Тієї невмирущої слави гідні, Лиш вони одні здатні від панування Темної Королеви звільнити кожну душу! Всі ми- і герої, і прості жителі За нашу рідну землю стоїмо, За неї ми відважно ворогів битимемо, Аж поки їх із наших земель не проженемо І нарешті мирно заживемо! Наш край- То перлина океанська, Яка кожному із нас належить! Так хочеться хоч раз знову пройтись По зеленим лісам, По золотавим степам, Поблукати засніженими горами, Й таємничими долинами, Дослідити руїни стародавніх цивілізацій, Побачити на власні очі Бруківку білосніжну Лонґфорду величного, А там, за містом галасливим й шумним, Ось там висока доріжка в гору тягнеться, А далі- немов нитка білого шовку, Міст із мармуру над рікою бурхливою все в'ється, Та у місячному сяйві світиться! А за мостом отим над кожним подорожнім Нависає своїми баштами, Міцним донжоном Та барбаканом з білого мармуру Замок Касандер, А на його блакитних вежах Майорять почесні прапори, Теж блакитні, А на них сніжинка срібна вишита, Та білий вовк на двох лапах на неї гарчить! То емблема Вліндрелів свята, В ній вся сміливість їхня Та запорука могутності імперії! Вони будували її не на тиранії, А завдяки красномовній дипломатії, Хоч і довелося за зброю багато разів хапатися, Проти нелюдів боротися! В ті часи далекі Людей демони з Дияволом атакували, А на півночі і сході камаранти чатували! Але прийшов з-за моря Вліндрел, Якому судилося великі справи здійснити, Святим Лицарем стати, Героєм, що богів на землі представляв, Він всім людям свободу від зла пообіцяв, Нас всіх перед небезпекою об'єднав, Величну імперію створив із васальних королівств, Що разом війну ту лиху пройшли! Саме від тих часів ми всю красу цієї Землі Вод зрозуміли, Аквілоном її назвали, Їй власні душі присвятили, На ній багато міст та селищ заснували! Але Морок так легко не здається, Ні за яку ціну вона не відступиться, Смертних продовжує підступно оманами зваблювати, Щоб їх в кінці жорстоко осліпити Та вразливими зробити! Проте, не боїмося ми її, Бо знаємо, що боги не покинуть нас в лиху годину, Вони нам надішлють потрібну людину, Яка героєм знов постане І сміливо в бій із ворогом піде! Лиш віра й сила чистої душі скерують меч героя У потрібну ціль, Щоб нанести злу жорстоку рану, Змусити його відступити геть! Ми цінуємо в тих битвах лояльні нам серця, Тому об'єднатись треба всім народам, Бо сили зла- то спільна загроза для всіх! Всюди, де пройде Морок Там Природа помирає, Там звірі гинуть, Сам світ по швах тріщить, А народи, що на всіх землях там живуть, Приречені лиш гинуть! Для Мороку в радість, коли розбрат та ворожнеча серед нас, Але ненавидить вона найбільше, Коли люди відкидають її зваби, Стають сильнішими, щоб знов разом Морок зустрічати Та темну завісу зла перемагати! Підіймемо щити, славетні легіони, Не здригнемося ми перед обличчям ворога, Бо знаємо ми за що воюємо! Попереду лиш смерть, Не всі повернуться до рідної домівки, Але пам'ятайте, що якраз своїми грудьми Ми те, що позаду лишилося захищаємо! І рідну землю, І домівку теплу, Наших рідних, що чекають там на нас, Визирають все з віконечок На запилену дорогу, Бо сумують за своїми коханими людьми! Тому нехай надія вічно в серцях наших живе, Нам вона освітлює весь подальший шлях, Із бойовим криком відженемо Морок ми навіки! Не проста та Першосила Морок, Дуже вона підступна сутність І не любить програвати, Вона- безсмертна й непереможна, Всі покоління людей пережити здатна! Тому для неї наші життя мізерні - то ніщо, Вона веде свою розважливу гру у шахи, Але змусимо ми її забирати з наших земель свої лахи! Морок у розум смертних легко проникає, Вона там душу отруїти хоче, Думки все пальцями хитро заплутує, Розпалює в нас усі пороки, Гордість й дурість викликає в найкращих із нас! Якщо ми їй піддамося, То впадемо дуже низько, В її покірних слуг навіки перетворимося, Без шансів на вороття! А коли найкращі найгіршими стають, То й білі вежі замку Касандер легко впадуть, А за ними й весь світ темні сили пожруть! Здається, що війнам з Мороком немає кінця, Що це прокляття всього людського роду, Що вічно будемо ми на них помирати, Що ці барабани й брязкіт зброї по полях й лісах не припинять лунати! Але ні, не вічно це тривати буде, Бо ми хоч і смертні, але в нас є сила В нашій вірі у найкраще, У те, що й після довгих темних ночей Обов'язково знову сонце яскраво засяє! Навіть й Першосила колись здасться та впаде, І знов імперія могутня повстане процвітати, Всім своїм народам допомагати, Скінчаться ті війни, Примиряться люди між собою, На кращі речі скерують власні зусилля, Щоб знову краса Землі Вод Була для кожного доступною! Із ⚔️"Аквілонського циклу"⚔️

101

Вигнанка з ковену

Максиміліан Степовий

"Стережися, стережися, подорожній, Вигнанки із ковену, Що від власного народу наважилась відступити, До ворога радо вона прихилилась, Вбивати власний народ присягалась! Про її зраду ти ніколи не забувай, Цього не вибачай... Пам'ятай про єретичку, Що власну віру вогняну зрадила, Бо слабкою в душі була... Тому, стережися Вигнанки із ковену всюди, Де лиш побачиш її тьмяну фігуру!" Всюди, куди б я не пішла, Навіть, коли далеко у глибінь ашхану зайшла, То завжди в спину оці злостиві слова мені летіли, Наді мною весь народ мій радо знущався, Мене занапастити по вказівці підступної Дар-Фрай готувався! Їхні важкі слова Тяжким камінням на душу падали мені, Всюди я бачила лиш неприязні обличчя, Лиш ненависть і бажання вислужитися на них було, Але жодного сліду співчуття Чи емоції доброго людського почуття... Через що мене так покарали? Чому спокій від мене вони підступно вкрали? За що катують мене ці нелюди, Що великим народом себе величають? Нічого вони про мене не знають. Те життя паскудне, Що в палаці Саярдіт-Канґеріму я провела, Із острахом я згадувала! "Не товаришуй з рабами, Бо то звірі, а не люди, А ти ж пані високородна проти них!" Такі ж бо слова я чула від наставників своїх, В моїй присутності раби ниць все падали, Очі до підлоги опускали, Боялися мене та все тремтіли, Бо не другом я для них була, А такою ж, як всі інші, Сатріанкою величною, Високою та грізною І безжальною в душі. Якщо ж не підкорюся я цьому ладу, То бичем чорним мене по спині провчать, Кров мені пустять, З кожним новим ударом ненавидіти всіх навчать! Але чомусь серце моє не зганьбилося, Подібно до зів'ялої квітки, не похилилося, А таким же чистим і сповненим світлої надії залишилося, Проте ховала я його від інших, Бо не бачила в їхніх очах потрібного мені розуміння! Що робити мені? Хто здатен прийняти мене ось такою? Може, до батьків прихилитися? А є вони у мене? Що може мене з ними єднати? Лише родове ім'я? Сабах-Рун, Для мене то порожні слова, Які нічого не значили ніколи. Я батьківської любові потребувала, А не високих звань та честі! Але таке вже наше суспільство, Сатріанське і неймовірно жорстоке! Я дівчинкою першою у монаршій тій сім'ї народилась, Мене у жертву Файросу за давнім звичаєм у жертву принести збирались! Проте, сталося таке, Що силу магічну велику в мені відчули, Мене, як зброю у майбутніх війнах, використати планувати почали! Тому я вижила в той день, Але за мене життя іншої дитини віддали, Безправної рабині то дочка, Яка на вогнищі Файроса у пелюшках навіки там згоріла. Та жертва, за яку життя мені купили, Й досі пекучим болем у душі все віддає, Краще я б тоді згоріла І ніколи цього занепаду варварського свого народу в житті не бачила! Мене по бібліотекам все водили, Таємним знанням наставники радо вчили, В тих книгах мудрість наша крилася, А ще слова ненависті до чужинців з-за моря і маленьких єретиків, Що в степах марно все святкують, Поки ми страждаємо. Повинна і я їх була ненавидіти, Але для мене в книгах тих щось інше крилося, Там за вуалю ненависті, Моїй дитячій фантазії вся глибінь відкривалася таємничої безвісті! Перед очима оживали могутні лицарі І вільні степовики, що в гармонії з природою жили... Народи, які мали краще життя ніж ми, Але не від родючої землі та клімату те залежало, А від їхньої спрямованості у державотворенні! Які ж бо гідні й чисті люди то були, Не те, що ми, закорінілі у своїй споконвічній ненависті Та цій боротьбі за виживання! Хотіла я тоді стрибнути із вікна башти Та полетіти на крилах вітру ген за море сизе, Щоб загубитися у тих степах та зелених лісах Аквілону, Забути про ненависть та ворожнечу, Побути самою собою хоча б на мить... Відкриваю очі- І знов бачу чорний мармур та смолоскипи скрізь, Переді мною ненависне обличчя аристократки Із волоссям сніжно-білим на плечах, Махає пліткою вона, Знов до навчання мене змушує, Хоча це не навчання, а вчення ненавидіти всіх, хто не сатріанець! А що ж батьки мої? Бачила я їх чи раз, чи два, Точно не згадаю, У коридорах напівтемних Саярдіт-Канґеріму. Немов чужі ми одне для одного, Лиш реверанси та уклони, Більш нічого, жодної емоції живої Чи слова теплого та ніжного, Тільки байдужість скрізь ... Бо змалечку нас привчають Не любити рідню свою, Бо родинні зв'язки роблять нас вразливими, Більш залежними, А так, ми вільні, Бо можемо без емоцій за смертю рідних спостерігати. Мати не знала, як до мене й приступити, А батько таємно все мене чомусь починав ненавидіти, Немов я винувата в тому, що мене від них колись забрали, На службу до Верховного Архімагістра віддали! Пам'ятаю я і Дорторіум, Що в Академії Таїнств Де магії я вчилась, був. Стільки нас дівчаток там жило, Сміху й мрій по вечорам не злічити, Всі ми прагнули чогось. Але я бачила все глибше- Існувала поміж нами конкуренція, Не можна спиною до інших було стати, Щоб ножа туди не отримати! Проте, найгірший спогад мій- Це закриття нас всіх у залі, Яку наповнили вулканічним попелом. "Вчіться контролювати власний подих", Так наставники казали! І я медитувала там, Відсторонилася думками подалі від того непривітного місця, Знов у думках я птицею вільною линула До берегів Аквілону, Шукаючи мрію свою та нове життя, В якому я могла б собою стати! Я вижила в той день, Але багато дівчат, Що тільки вчора разом зі мною у спальні сміялися й розважалися, Ось тут і полягли .... Сірі обличчя, Скляні очі, Жах в них та невіра, Навіки життя у молодих тілах від сірки вулканічної спинилось, Згасло все, Бо слабкими виявились вони, А ми- сильнішими були, Тому й у цьому світі залишились, Щоб ненавидіти далі і знов боротись! На вершину Тану киплячого дерлась я, За полум'яне перо із птахом-алкотестом у бійці зчепилась, По темним тунелям разом із Підземною Вартою на завдання ходила, Від монстрів різноманітних сон жителів боронила! Я все ближче до звання вештіци була, Мені велике майбутнє пророкували всі! Вірили, що я правою рукою Дар-Фрай колись постану, А потім й сама Верховним Архімагістром стану. Але не влади я прагнула, А хотіла волі, волі і більш нічого! Бо в жорстокості отій себе в кайданах відчувала, Таємно вночі я страждала й плакала! Самотньою себе знову відчувала.... Самотньою й була серед вовків, а не людей! І ось останній іспит переді мною- На арені перед натовпом веселим повинна я була воїна іншого здолати, Серце йому з грудей вирізати, На вівтарі Файроса його спалити, І тоді я б вештіцею стала, Бо гідна становища цього була! Виходжу я на арену, Виходить й воїн той, Кремезний та в обладунку старому, Із мечем іржавим на мене він кидається. Певно, то раб якийсь, якому волю обіцяли, Якщо мене зможе вбити! Проте, повсюди лиш обман. Бо волю він отримає лише на вогнищі жертовному, Але з Моран-Тану втечі для рабів немає! Зійшлися в битві ми, Реве шалений натовп, Кричить щось воїн той, Мене він атакує, У шал кривавий він впадає, А я всі удари його відбиваю, З легкістю меч йому ламаю, Шолом розбиваю І готова вже нанести останній той удар.... Аж ось дивлюся.... А це Кетрін, рабиня, з якою ми разом зростали, З якою я таємно від усіх гралася, Разом із нею під сухою смоквою зустрічалася! Що це за мара? Невже й справді то вона? Дівчина смаглява дивиться на мене вже приречено, Готова вона померти, Груди під кинджал мій підставляє. Дивлюся вгору я, А там все сатріанці скрізь сидять, Шаленіють від радощів, А Дар-Фрай велично кричить: "Скоріше серце ти з грудей рабині вже виймай, Та на вівтар вогняний його вкладай, Часу дивись не гай, Оком не встигнеш ти моргнути, Аж вже вештіцею скоро встигнеш стати!" Стою я й не знаю що мені робити. Інша на моєму місці давно б раділа, Вчинити нове вбивство поспішала, Але не я, бо дивною завжди була, Не такою черствою, як усі... Бо переді мною подруга моя, Не можу вбити її ось так, Рука тремтить, А у вухах заклики до вбивства гримлять! "Ні": скричала гнівно я, Відкинула кинджал у сторону, Кетрін підіймаю та кажу: "Не стану подругу вбивати, Краще вештіцею мені не бути, Чим наважитись дорогу людину зрадити!" І тут всюди лемент зчинився, Дар-Фрай на ноги одразу схопилася, Волосся біле дибки в неї, Очі гнівно палають, Вся плюється та сичить, Кричить: "Ганьба! Ти повинна це зробити, Бо так звичай наш велить, А якщо не зробиш, то тебе звелю на вогнищі палить!" Бунтарський дух в мені вже прокидається, Архімагістру більш ніколи я не буду вже коритися, А краще сміливо буду з перешкодами битися! Бо ось вороги весь час довкола мене все були, А не ті, кого пригнічували Та кого ненавидіти з дитинства мене вчили! Кидаю я вогняну кулю, Із боєм разом із Кетрін ми тікаємо, В глибінь безлюдних мертвих ашханів забігаємо, Можливо, тут ми й помремо, Але поки дихаємо, Воювати за правду будемо, Рабів інших звільнимо, Нікого позаду у кайданах не покинемо! З тих пір Вигнанкою з ковену мене прозвали, За мою голову велику нагороду призначили, А за живу, щоб мене принизити, Ще більшу поставили, Відкрилось полювання, Прокинулась нова ненависть до мене, А я і подруга моя виживали як могли, Серед чудовиськ краще себе почували Ніж серед людей! Сиджу я зараз на краю похмурої печери, Замріяним поглядом дивлюся, що нам принесуть нове ці темні самотні вечори... Мій голос тремтячий та слабкий Підхоплює вітер буйний Та несе над чорним тим ашханом смутною луною Понад мертвими деревами Та голими кущами, Сухе перекотиполе по застиглій магмі скаче, Ось так і мене життя у безвість закинуло, Звідки немає виходу. Сльоза з очей покотилася, Коли тьмяне червоне сонце за тяжкі попелясті хмари закотилося, Ніч впала на ашхан, Ревуть блукальці-амаран, У пошуках нової жертви, А я дивлюся за горизонт, Поглядом проникаю за завісу попелу, Далеко за вулкан, який курить без упину, Туди, де море чисте плещеться, Де зелені ліси веселяться, Де степи золоті ширяться, Туди, де воля панує І людська щирість. Я мрію про інше життя, Як могла я сатріанкою народитися, Коли в душі іншою я є? Згадка перед моїми очима оживає, Пригадую, як вперше в Аґрестії я побувала. Тоді на кораблі величному пливла, Бо таке було моє завдання- Здійснити набіг на землі ворогів, Забрати від них купу припасів! Пливла туди я із тяжкими серцем, Але й радість теж в душі моїй ховалася, Бо на власні очі нові дивовижні краї Мріяла побачити, Як люди там живуть, що від нас відмінні, Ось це мене завжди цікавило! Висадилися на берег ми самотній, Прокралися в степи величні, Іду я ними і в грудях серце шалено б'ється, Воно ожива по новому, Тягнеться до чогось надзвичайного. Гладжу рукою шорсткі колоски, Грубу зелену траву, Під ногами приємна зелень всюди, Де ще таке можна побачити? А над головою простір неба синього, Сонце жовте та молоде, Жодного вогню й попелу. Подалі від загону сатріанського відходжу, До хат людських я тихо підходжу. А там- білі мазанки з візерунками стоять, Яка краса в дизайні цього народу простого, Жодної величі й розкоші, Лише любов та щирість. Чую сміх дзвінкий я, Прокрадаюсь далі і бачу- Аж то діти малесенькі у травичці бавляться, Все радіють та сміються, Якимись ляльками із дерева граються! Із укриття за ними я спостерігаю І серце щемить, дивується, Бо у них дитинство є, А в мене .... В нас усіх... Його ніколи не було! Вже змалечку нас вбивати вчили І знов ненавидіти всіх та все, Із нас чудовиськ все кроїли, У нас доброту відбирали, Народ власний самі ж і ганьбили. Серце тьохкає в мені, Не знаю що й найшло на мене, Але виходжу обережно до дітей, Присіла біля них, Руки простягаю, Одну із ляльок їх беру, Покрутила в пальцях ту дитячу іграшку, Така ж вона майстерно зроблена, Із візерунками різнокольоровими, З волоссячком зеленим, То мавками таких істот кличуть, Хоч я їх і не бачила. Простягаю дітям я іграшку та кажу: "Візьміть, це ваше, А від себе хочу я дарунок вам лишити!" Здіймаю із волосся красивий амулет із пір'я золотого алкотеста, Дітям його простягаю, На обличчя посмішку заспокійливу одягаю. Проте, злякалися ті діти, Заклякли одразу, Урвався сміх, В очах сіреньких лиш жах плескався, Вони втекли, зчинивши лемент: "Сатріанці, сатріанці у селищі!", Щось таке вони кричали. І тоді я зрозуміла, Що ніхто мою душу не бачить, А по зовнішності мене судять... Народилася я із білим волоссям, Значить навіки на мені клеймо вбивці та ненависної відьми, Хоч, насправді, я зовсім не така! Вибігають проти мене дорослі із мечами й вилами, На їхніх обличчях бажання рідних боронити, Для них я ворог. А я стою та все дивуюсь- Які ж бо вони маленькі проти мене, А їхнє волосся на солому схоже, Такі всі різнобарвні, А в нас- всі лише однакові, Із чисто-білим тим волоссям, Що нашим вже прокляттям стало. Напали селяни на мене, Відбивала я їхні атаки, Але не хотіла чомусь нікого вбивати, Бо розуміла- це ми на них першими почали нападати, Ми в чужу домівку увірвалися, Тому й вина на нас лежить. А мої супутники із криками та свистом Руйнівною хвилею по селищу пройшлися, Спалили все та всіх, Дітей тих вони з особливою жорстокістю вбивали, Але ніхто не знав, що сховала я одну дитину, Наказала не виходити їй, Хоч моєї мови вона не розуміла, А я її, Проте ми порозумілися очима, Лиш одну в той день я врятувала від загибелі. Але чого це вартує? Чи змінить щось діяльність однієї людини? Навряд чи, Бо тепер і я сама вигнанка, Немов за звіром диким, Ось так й за мною всі полюють, А я зі шляху свого збилася, Повністю розгубилася, Не знаю що мені й робити. О, ці ненависні береги Моран-Тану, Які немало всім крові попили, Стільки злоби повсюди створили, Але продовжую я їх своєю єдиною батьківщиною вважати, Бо куди ще мені прихилитися у цьому безмежному світі? Куди мені піти? Червоні та чорні береги спалених вулканом островів, Із багатотисячною історією кривавих вбивств, зрад та руйнівних воєн, Кожного дня тут всі сатріанці за власне виживання борються І без страху життя своє віддають, Щоб до Ахірету Файроса потрапити, Бути гідними зірвати божественну маветію, Квітку невимовної краси, вогняної та пекучої, Лиш гідний бога нашого її зможе в руках втримати Та із собою забрати! Але за що ми боремося? За що стоїмо? За щасливе життя лише після смерті? Виходу звідси я не бачу, В своїй ненависті ми всі такі регресивні Проти інших вільних народів І від цього усвідомлення кривава рана в грудях розкривається, Моя душа на шматки від болю крається. Нас до погибелі Верховний Архімагістр веде, В своїх прагненнях нарешті імперію ворожу знищити, Вона й нас усіх звелить у ріках крові потопити, Лише щоб власні амбіції задовольнити! Дар-Фрай давно вже як із правильного шляху звернула, До влади дісталася через отруту вона, Всіх в страху тримала, Зробила жорсткішим Культ Вогню, Для неї люди всі як тії пішаки, Вона легко всіма пожертвує Задля того, щоб себе новою імператрицею проголосити! Тому повинна я її спинити, Поки вона не встигла все, що дороге нам знищити! Ми з Кетрін часу даремно не гаяли, Проти Дар-Фрай ми партизанську війну розгорнули, В нічних тінях прокралися кайдани розбивати, Рабів усіх на волю випускати, Нові заворушення очолювати! Життя провело нас по всім містам та селищам Моран-Тану, Ночували всюди, де прийдеться. Траплялися на шляху нам зрадники й вороги, Які радо нас бажали полонити Та наші голови Верховному Архімагістру надати! Проте, й гідні сатріанці тут були, Які втомилися від існуючого ладу та репресій, Вони нам таємно допомагали, Нам притулок надавали, Всяку допомогу пропонували, За нашу справу їхні серця тривожилися! Ми гідно за волю Моран-Тану воювали, Рабам повернення на батьківщину обіцяли. Проте, кожна війна несе з собою не лише зміни, А й гіркі втрати, Ми щось дороге та цінне під час них втрачаємо! Ось так і я не змогла Кетрін захистити, Коли ми її сім'ю з рабства рятували, То на нас Біла Варта напала на чолі із самою Дар-Фрай. І я програла ту битву, Вона на моїх очах Кетрін вбила, Довелося нам всім тікати ... Прийняла я рішення подругу гідно поховати, Навіки вона спочила в чужій землі твердій, Під високим тим курганом, Який без магії власноруч я викопала, Щоб віддати шану Кетрін, Яка прийняла мене справжньою. Стою я на кургані тім, Гіркі сльози за дорогою людиною проливаю, Вітер єдиним свідком мого горя залишився, На тій могилі я присяглася, Що ніколи цієї смерті я Дар-Фрай не пробачу, Вона за все мені заплатить, А потім Кетрін я перепоховаю На рідній її землі, Яку ніколи вона не знала, Бо зросла вже у рабстві. Я так зроблю, Бо кожному своє місце- Її- серед теплих південних морів Аквілону, А моє- серед цих полум'яних скелястих островів, вкритих вулканічним попелом, Бо, незважаючи на все зло, Це моя батьківщина і я хочу покращити її власними зусиллями, Бо все від мене зараз залежало! Дізналась одного дня я, Що до берегів Моран-Тану Розвідників корабель пристав, То недійці й аґрестійці там були, Бо й до них чутки про війну, Яка готується, дійшли! Давно вже я почала за ними слідкувати, А в них там капітан був - Лицар стрункий та мужній, Юний та чарівний, Ніколи я таких не бачила, Чомусь серце моє шалено билося, Коли я слідкувала все за ним. За мною все сатріанське полювання йшло, На щастя, вдавалося мені вислизати з їхніх рук, Аж поки одну знайому не зустріла по колишній службі, Яка попередила мене, Що Дар-Фрай не заспокоїться, Поки мене не вб'є! Ця знайома дала мені шанс зробити вибір, На мене вона закрила очі, Відпустила мене світ за очі. Переді мною дві дороги були - Або здатися Дар-Фрай на милість, Або на свій страх та ризик недійцям довіритися, Їм у руки віддатися! Прийняла своє тяжке рішення, Виходжу до табору розвідників. Підхопилися легіонери, Злякалися мене, За зброю вони хапаються, До мене ворожо ставляться. А я відкидаю в сторону магічний посох, Здіймаю з поясу ятаган, Викидаю магічні компоненти й зілля, Руки догори підіймаю й кажу їм: "Nisam dušman, Ne želim bitki sa svima, Sklopite na moim rukama okove, Ja se ne bicu da bacim čini" Я не знала їхньої мови, А вони моєї, Боялися ми одне одного взаємно, Бо не знали чого чекати кожному із нас. З великим острахом наблизилися до мене солдати, Закували у кайдани та на корабель запроторили. Замкнули мене у трюмі, Приносили і їжу, але боялася я, Що отруєною вона може бути, Бо життя серед сатріанців привчило бути до всього обережною! На кораблі терпіла я нові знущання, Кидали мені в обличчя лайливі слова, Смикали за біле волосся, Плювали в обличчя, А я терпіла, Бо й справді винною себе відчувала за гріхи свого народу. Це ми у когось з цих людей вбили рідних та дітей, Забрали й в рабство когось. На щастя, хтось з врятованих рабів Про мою діяльність розповів І трохи моє становище покращилось! А той красивий капітан весь час від солдатів мене боронив, Лише він один виражав мені якесь співчуття, Часто дивився він на мене оддалік, А по вечорам брав в руки арфу І пальцями видобував тендітні звуки, Співав чарівну таємничу пісню на своїй мові... Хоч я нічого з тих слів тоді не розуміла, Проте трохи посміхалася, Бо музика здатна поєднувати серця й душі наші, незважаючи на мову! Між нами двома стільки було тоді Невиказаних слів, Я хотіла дізнатися про цього юнака більше, Розповісти й про власний біль, Але мовний бар'єр не давав того мені зробити! "Так чому ж? Чому ж? Для чого ти це зробила, О, Вигнанка із ковену? Для чого без бою у полон чужинців з-за моря ти здалася? Для чого ти намагаєшся борсатися проти течії своєї долі? Невже забула велич справжніх чарівниць, Яка на тебе очікувала поряд зі своїм лідером? Ти в ніщо поставила гордість й честь правдивих сатріанців, Зрадила й завіти наших предків-вигнанців, Зганьбила саму себе перед очима власної нації, Своє життя добровільно занапастила! Як же зможеш ти наважитися На батьківщину потім повернутися? Що скажеш в своє оправдання?" Багато хто з мого народу тоді так думав, Що я просто втекла з ганьбою, Зрадивши стародавні звичаї народу, Що, як собака, хвіст боягузливо підібгала Перед беззаперечною могутністю Архімагістра! Але чи справді так було? Не впевнена у цьому я, Бо серце моє давно вже кликало в імперію мене, На власні очі життя всіх її жителів Зсередини хотіла я побачити, Тепер я мала можливість туди потрапити! Коли вели мене в кайданах По бруківці Лонґфорду столичного, То всі жителі зібрались в черги, Щоб поглянути на сатріанську відьму, Кидали в мене гнилими овочами, Плювали й діти мені під ноги, А одна із жінок з криком та слізьми шарпнула мене за волосся, Бо звинувачувала сатріанців у смерті чоловіка, Що під час набігу життя віддав Під сатріанськими мечами. Я ж абстрагувалася від всього, Замкнулася в собі, Лиш архітектурою милувалася. Молодий капітан боронив від розлюченого натовпу мене, Чомусь для нього це важливо було, Бо під час подорожі змінив він своє ставлення до мене, Іншими очима на мене поглянув, Немов не на відьму, А на звичайну дівчину із його народу І це змусило моє серце ніжно тремтіти в грудях. Знову в темній тюрмі мене замкнули, Але не сирій, а сухій і доволі просторій, А за решітками маленького віконечка Пробивалося проміння ясного сонечка! За дверима стояли вартові, Але вони теж мене боялися і уникали, А я не знала їхньої мови, щоб спілкуватися. Минали дні та ночі, Весь час провела я за медитаціями Та власними спостереженнями, Визирала я з вікна і бачила все- Як по місту гуляли люди, Одягнені у дивожний різнобарвний одяг, Як купці на базарі свій товар продавали, Як в храмах по неділях дзвони радісно співали Та на релігійну службу народ скликали, Як ставили на площі вистави театральні, Як дим підіймався над вершинами міської купальні, Як діти весело гралися й розважалися, Як барди дзвінкоголосі співали величних пісень! Яка ж бо то краса була І тоді я була зачарована життям недійців, Їхньою цивілізованою країною, Я вчитися хотіла всьому новому, Поглинати цю культуру, Бо вона відрізнялася від тих наших книг про неї, Адже правда така, що історики по своєму трактують історію, Приписуючи своїй нації велич та красу, А в житті все інакше відбувається! Сиділа я так довго на самоті, Аж поки їжу мені не принесла невисока дівчина. В ошатній блакитній мантії вона була, Із короною з величезним сапфіром, Її волосся- довгим та жовтим було, А блакитні очі із глибоким смутком та співчуттям. Ця дівчина заговорила до мене І голос її ніжним співом полинув у мою похмуру темницю, Вона говорила щось до мене: "Їж, їж і не бійся, Страви не отруєні, Ніхто ображати тебе не хоче, Я б з тобою потоваришувала охоче! Я Клер Вліндрел, імператриця Аквілону, Але до того жила я в Аґрестії і багато різноманітних пригод пережила. Наше королівство найбільше потерпало від сатріанських набігів, Так хто ти, відьмо? Чи шпигунка, Чи може могутня підступна чаклунка? Але думаю я, що ти якась дивна мандрівниця! Наші мови схожі за своїм походженням, Спільне у них коріння є, Я спробую навчити тебе аґрестійській мові, А потім і за недійську візьмемося! Бо страшно так весь час мовчати, Адже ти людина, а не голодна дика вовчиця, Певно, що теж хочеш із кимось порозмовляти, Поділитися чимсь важливим!" В перший день я її не зрозуміла, Але чомусь ця імператриця мене до себе прихилила, Дуже вона мене зацікавила І я почала кожного вечора чекати на нову зустріч із нею у моєму темному льоху. Вона годинами могла сидіти біля решітки, Схилившись до мене І щось розповідала, Легенди цікаві переказувала, Про минулі події та свої неймовірні пригоди, Співала Клер мені, А поряд з нею і я мовам новим вчилась, Спочатку поганенько все вдавалось, Але з часом все краще виходило! Згодом, повноцінна розмова в нас вийшла, Тому мене запросили на аудієнцію до імператора І там я розповіла перед всіма свою історію, Попередила про війну, яку Дар-Фрай проти імперії готувала! Не знаю, чи повірили мені, чи ні, Не те мене тоді цікавило, А я в усі очі роздивлялася дворянство недійське, Їхнє убранство дивовижне Та тронної зали дизайн неймовірний! Трохи згодом після цих подій, Мене сам імператор Ґатрік на прогулянку запросив, Під конвоєм вийшла я із ним, А надворі все біле-біле та таке блискуче, А з неба щось сиплеться пухке та сипуче! Здивовано черпаю я рукою, А та біла річ не гаряча, А холодна та вогка, Питаю я тоді: "Що це за річ така дивовижна? Ніби попіл, але не гарячий, Де тоді ваш вулкан киплячий? Невже він незримий? Наш Тан видно здалеку з усіх куточків островів, А ваш чому ховається? Що це за магія могутня?" Сміється імператор з мене та й відповідає: "Ні, Айсіналія, То не попіл вулканічний, А це простий полог сніжний, То вода у небесах замерзає в певну пору Та випадає на землю у вигляді снігових кристалів" Аквілон, Для мене він став прекрасним неймовірним краєм, Скільки всього цікавого дізналась я! Про пори року більше зрозуміла, Бо в нас завжди лиш спека й вогонь панують, А тут природа засинає на певний період, Щоб знову із часом відродитися! Звірі є тут небезпечні, Але не такі вони жорстокі, як ті, що в Моран-Тані в нас живуть! А люди теж діляться на хороших та не дуже, Хоч тут не так все й кепсько, як у нас. Згодом довіра до мене у всіх прокинулася, Вільніше імперією гуляти почала, Мандрувала й до руїн Червоної Троянди, Де останню із цього ордену зустріла, Разом із нею таємної магії вчилася, За цей час більше до стихій я прихилилася! Досліджувала я й релігію, Зрозуміла, що боги наші однакові, Але вчення їхні люди по різному трактують! В Аквілоні всі мудрість та ремесла в богах своїх шанують, В Аґрестії ж пацифізм Аґнії та любов до усіх стихій скрізь розквітають! В них є й Файрос наш, Але тут він не грізний, А Бог люб'язний, І не потребує жертв людських, Він життя ні в кого не відбирає, Навпаки, тепло та їжу надає, Рідний дім для аґрестійців символізує! Все теє мене вражало сильно, Змінювало мій світогляд, Змушувало замислитися над сенсом й нашої релігії, Яка потребувала розвитку, Щоб відійти від варварських традицій! Але не довго мир тривав, Прибула делегація з Моран-Тану, Вони вимагали від Ґатріка видати їм відступницю, Інакше війною нам погрожували! Імператор не погодився, Бо добрим другом для його родини встигла стати я. Розгнівались сатріанці, Просичали прокляття імператору й мені, І ось війна темною хмарою над землями нашими нависла! Пішла і я воювати, Не на стороні Моран-Тану, А на боці Аквілону, Бо правильним те я вважала. Щоб інші жити в мирі й злагоді могли, Я всім пожертвувати готова була! Разом зі мною на війну вирушив і мій коханий капітан, З яким змогли нарешті ми поговорити Та в коханні зізнатися! За короткий час мені довірили командувати імперськими легіонами, Бо лиш я одна знала, як наш народ вміє воювати, Бо зсередини стиль битви бачила І всю підступність сатріанців! Табори, табори, Безкінечні переходи, Ніч, яку провели ми в горах холодних Та у високій траві степів, Щоб знову із ворогом у криваву битву вступити. Дві сторони боролись, як зголоднілі хижаки- Дар-Фрай бажала власний тріумф отримати, Тому гнала вперед свої війська, А імперія своє існування захищала від загарбників, Стільки славних воїнів так і не побачили нового світанку, Вся земля просякла кров'ю, З колосів пшениці вона текла рубіновими краплями, А вогонь все за собою спалював. Але героїчно ми відбили сатріанські війська, Погнали їх знову в море, А далі- переслідували серед хвиль та лютих штормів І топили одне за одним Сатріанські чорні суда, На дно вони повільно опускалися, Кормом для риб ставали навіки. Я пливла назустріч долі, Бо присяглася знищити навіки тиранію Дар-Фрай! Я стала емісаром Аквілону, Його головнокомандувачем, Мої старі зв'язки зіграли свою роль, Бо стільки сатріанців відгукнулися на мій клич сміливий! Я повернулася не боягузом, А на чолі великого війська, Залишившись вірною своєму краю, А не тиранам, що занапастити його прагнули! І сатріанці потягнулися за мною, Були тут і терашмеди, які від мене зазнали поваги, як рівні жінкам, Бо завжди ненавиділа я те, Як жінки користувалися своїм матріархальним статусом! "Годі!" скричала гнівно я, Помахуючи мечем "Не можна жити у закритому краї, У постійній ворожнечі із сусідами! Настав час революцію вчинити! Скинемо тиранів, Урівняємо усіх в правах, Відкриємося для вільної торгівлі, Здійснимо реформи тут і зараз, Щоб побудувати Моран-Тан майбутнього! Геть класову систему, Простягни руку назустріч вільній долі! Будуй власне життя, Не давай тиранам за тебе його планувати, Все дорогоцінне для тебе руйнувати!" Під цими лозунгами сильними Просувалися ми впевнено у глибінь островів. Багато міст та селищ без бою нам здалися, Перейшовши на мій бік, А ті, хто вчиняв перешкоди, Знищені були без жалю. Дісталися ми до Саярдіт-Канґеріму і остання облога там закипіла, Сувора битва завирувала. Проте нас стільки ворогів підіймалося, Один за одним вони падали, Аж поки я не зустрілася особисто з самим Верховним Архімагістром. Билися з нею ми довго, У кожного з нас були амбіції та цілі у цій битві, Але знову Дар-Фрай підступно та брудно грала проти мене- Вона в полон мого коханого взяла І йому серце з грудей вирізала та спалила вогняною магією, Ось так наді мною познущалася, Показала, що Файрос все у мене відбере, Що я колись кохала й цінувала, Що за зраду самотньою мені завжди судилося бути. Гнів у грудях моїх закипів, Накинулася я на відьму кляту, Яка від мого народження моїм життям весь час розпоряджалася І її у Інферно на пекельному вогні відправила пектися, Відрубавши Архімагістру голову. Закінчилась війна перемогою імперії, Здалися сатріанці, Запанував новий мир. Але не радісно мені було, Бо знову рідну людину я втратила, Знову лишилась на самоті. Стала я Верховним Архімагістром, Змінила все в нашому королівстві, Відкрились ми для інших, Увійшли до складу Аквілону, Й самі сатріанці перемінилися, Скінчилась ворожнеча поміж нашими народами, Мене прославили, як найкращого лідера всіх віків. Я не прагнула цієї влади, А ось вона вже в моїх руках, Відчуваю великий тягар відповідальності на власних плечах! Що б не сталося в майбутньому, Але я завжди буду стояти за те, В що вірю я, Що серце моє за правильне вважає, Тому ніколи злу я не піддамся, Власний народ до смерті не приведу! В першу чергу я виконала дві важливі справи- Відвезла тіло мого коханого І поховала його під дубом, Де часто разом за руки ми трималися Та нишком цілувалися. Ніколи ні з ким я більше не буду такою щасливою, Як з ним... Навіки ми розсталися І хто знає, чи зможемо разом ми бути, Бо він у Зали Слави полине, Там спочинок свій віднайде, А що на мене чекати буде? Ахірет, в якому може не бути місця для мого коханого? Не знаю я. А другою справою перевезла труну Кетрін я І поховала її біля моря, Щоб меви вічно їй співали про свободу й щастя... Поховавши дорогих мені людей Ще глибше я самотність відчувала, Але за турботами державними вже й часу не мала! Новий Моран-Тан з руїн колишнього я будувала, Нові союзи укладала, Наш політичний курс докорінно вже змінився! Може, хтось ще пошепки каже, Що я зрадила свою батьківщину, Свій народ незкорений, Віддавши його у ярмо імперської влади, Але не правда то! Бо ми вільні своєю долею розпоряджатися, Разом з Аквілоном на нас нове світле майбутнє чекає! Ми від них чомусь навчитись можемо, А вони - від нас наші знання теж візьмуть! Хоч і змінила я державу нашу, Але десь у темних куточках Моран-Тану Ще й досі криються послідовники Культу Полум'я, Які чекають свого шансу на повернення, Тихо шепочуть у пітьмі з ненавистю: "Стережіться Вигнанки із ковену, Бо прокляття для справжніх сатріанців вона з собою принесе!" Я чую всі ці підступні слова, Відчуваю спиною ворожнечу недобрих поглядів нескорених, Я чую зараз все! Але боятися ніколи вас не буду. Я чую, я чую за вібрацією вулкану все, Той хитрий зміїний голос зрадницький все до вуха мені шепоче: "Стережіться, стережіться, подорожні, Тієї клятої Вигнанки із Ковену, Що наш народ й рідну землю так легко імперії чужинців продала!" На те все я відповідаю тихому гарячому вітру, Що обвіває моє обличчя на балконі Саярдіт-Канґеріму: "Вірно, стережіться, стережіться, послідовники Культу Полум'я... Стережіться мене, Айсіналії Сабах-Рун, Верховного Архімагістра Моран-Тану, Бо поки я жива, Стільки й буду переслідувати варварів, Що схиляються перед жорстоким образом Файроса, Який самі ж і створили Задля задоволення власних підступних цілей! Стережіться, мої вороги, Бо поки я жива, Вам до влади не повернутися ніколи!" Із 🔥"Сатріанського циклу"🌋 Примітки до поеми: 1. Ковен (англ. coven) — в англійській мові традиційне позначення спільноти відьом, що регулярно збираються для відправлення обрядів на свої свята — шабаші. В контексті сатріанської культури ковен- це спільне обозначення всіх жінок касти вештіц, які діють разом на благо держави. 2. Саярдіт-Канґерім(сатр. Sajardit-Мармуровий і Kangerim- Храм) - назва столиці Моран-Тану, місто, яке побудоване в недрах вулкану Тан, глибоко під землею. 3. Дар-Фрай- тут мається на увазі Хельвіна Дар-Фрай, Верховний Архімагістр тих часів, була ученицею Ейлонії Мор-Вади. За розповсюдженою версією отруїла під час святкування свою наставницю і прибрала до рук всю владу. 4. Лонґфорд- столиця королівства Аквілон і серце відповідної імперії, а в замку Касандер знаходиться резиденція імператорів Вліндрелів. 5. Блукальці-амаран- плем'я маленьких сірошкірих істот із голками замість волосся, якийсь різновид гобліноїдів, наділених примітивною стихійною магією. Відомі своїми нападами на одиноких мандрівників та невеличкі селища, через що сатріанці постійно їх знищують, як паразитів. 6. Ахірет- Рай Файроса у розумінні сатріанців. 7. Алкотест- вогняні птахи, які живуть на вершині вулкану Тан. Здобути їх перо є одним із завдань дівчат, які планують стати вештіцами. 8. "Nisam dušman, Ne želim bitki sa svima, Sklopite na moim rukama okove, Ja se ne bicu da bacim čini"- "Я не ворог, я не бажаю битви з усіма, замкніть на моїх руках кайдани, я не буду чаклувати" 9. Культ Полум'я- зі стародавніх часів переважаюча релігія на островах Моран-Тану, після повстання Сабах-Рун підлягла під заборону. Члени культу стали переслідуватися, а за людські жертвопринесення на вогнищі слідувала жорстока кара. 10. Руїни Червоної Троянди- колись це була Академія Червоної Троянди, жіночого ордену аґрестійських мольфарок. Підлягала облозі під час Першої Сатріанської Війни. Проіснувала доволі довго і випускала талановитих чарівниць, які були дипломатами при дворі недійського імператора в інтересах аґрестійського королівства. Під час подій "Смути Безвладдя" була атакована недійським легіоном та остаточно знищена. Поки тривала Аґрестійська Війна було вбито багато учениць та дорослих мольфарок ордену Червоної Троянди. В поемі згадується лише одна літня жінка, яка виявилася останньою із цього магічного ордену та пережила облогу і спалення академії. Сама академія так і не була відроджена після тих подій, поступившись місцем академії у Мезарічі.

Ми всі одного роду

Максиміліан Степовий

Мої брати та сестри, Пам'ятайте, що ми з одного роду, Від тих же предків всі походимо! Чому ж зараз розділились ми? Чому у ворожнечу деякі із нас впали Та набіги на мирні землі започаткували? Коли, як не зараз, Разом перед спільним злом потрібно стати, Всім нам об'єднатись, Полетимо, як осіннє листя, Слідом за вільним вітром, Що зміни над нашими землями віщує! Мої брати та сестри прекраснії, Хоч і з різних всі ми королівств, Але однієї всі ми крові з вами, Однією нацією всі колись були! Від масагетів, що ельфи їх полонили, ми всі походимо без винятку! Ось тут Аквілон лежить, Холодний та суворий на півночі своїй, Але теплий і спокійний у лазурі тих далеких південних морей. Там рибалки й лицарі славетні все жили, У море вони сміливо ходили, Наші береги від ворогів боронили, Грудьми загрозу зустрічали, Богам душу віддавали, Щоб згодом у сирих могилах спочивати Під дубовим Файнока хрестом, Що перехрестя для душі символізує! Але то народ могутній, Слава недійська гримить далеко, Бо прийшли з-за морів вони колись, Ледве на колишній батьківщині не втопились, Але до нових забутих земель у темну добу повернулись, Щоб нам свободу відвоювати Від демонів Інферно та підступних камарантів півночі! Прогнали шляхетні недійці всіх нелюдів, Ці землі для людей вони забирали, Хоч кров'ю вона просякла скрізь! Під проводом Святого Лицаря, Славетного Вліндрела Ейталіона Подолали люди ворогів і знов земля для нас розквітати почала! А ось тут степи широкії розгортаються, Лани високії на вітру хвилюються, Над ними синє небо журиться, Вдалечині гірські піки грізно здіймаються, Курличуть журавлі білесенькі, А внизу скачуть ягнятка малесенькі, А десь там, на пагорбі одному У трембіту все сурмить самотній чабанець, Розповідаючи усім свою смутну історію! Але це- лише західна наша земля, А поглянь через кордон- Там на сході густий тропічний ліс росте, Нетрями непролазними він заросте, Але й там наш народ живе в гармонії з природою, Височать за лісами у морського побережжя Білі башти славетної Мезарічі, Міста намісників, що вірно служать сім'ї монархів і вдень, і вночі! Над містом тим на Аґнії течіях спокійних Літають меви ненажерливі, Їх шурхіт крил білявих Віщує про близькість нового улову. І ось пірнають меви, Хапають дзьобом рибу І знову линуть високо до неба! Тут, серед степів та споконвічних лісів Живемо ми завжди, Маленькі, але сміливі аґрестійці, Народ природи та гострої вдачі! Всі стихії- то добрі друзі нам, Земля- то наша благодійниця, А природа та дочка її- то наші захисниці! Тут всюди духи все блукають- Он в полі степові мавки танцюють, Під їхніми спритними ногами квіти процвітають, А де руками торкаються, то буйно колос вгору в'ється! Із криниці та річок Чути сміх та співи звабливих русалок, Ти їм не вір, А краще тікай мерщій, Бо залоскочуть та до темних глибин затягнуть... Не смій у лісі без дозволу дерева рубати, То лісові мавки живі там стоять І від болю стогнуть, Вони лісовика на допомогу прикличуть, Велетня мохом вкритого, Із пазурами гострими! Він кинеться на тебе Й на шматки враз роздере, Бо хто чуже бере, Той дорого за це заплатить! Для когось золота Аґрестія Може жорстоким краєм здатися, Але для нас- це рай, подарований богами! Бо в єдності з природою ми живемо, Її змалечку вшановуємо І за це дари від неї все отримуємо! Ми гостям радіємо, Одразу страви смачні готуємо, Радо все співаємо та танцюємо, Ми моторні та веселі, Простодушні та завзяті! Кулішу ложками черпаємо, Кухликом горілку міцну тягаємо, Рибку в юшку кинемо, А кролика затушимо, Качечку запечемо, Кабанчика зарум'янимо, З овочів та фруктів добрий гарнір ми зробимо І все це для наших гостей На свято Ясанське, Коли врожаї всі збирають Та до комори тягнуть! А десь там, за далекими морями, За забутими океанами, Лежить спалена земля, Але не мертва вона, А надто вже жива! То острови із магми й попелу, Над ними вічно все вулкан курить, До неба пасмо диму височить, Небеса жахливо червоніють, По порожнім тим ашханам Попелясті бурі вітри все ганяють! Спекотно там й небезпечно, Але й там живуть люди, Що вигнанцями постали, Хоча й вони забули, Що одного роду з нами, Однієї крові Та від спільних предків походять! То землі Моран-Тану, Де вчаться завітам жорстокого Корі'Тану, Спільні в нас із ними ті боги, Але вчення різні- Де пацифізм наш кінець бере, Там починається жага війни Вогняного Культу! Над сатріанцями жінки всеціло володіють, Здолавши давній заколот у стародавній битві, Коли Моран до матріархату прихилили, Шіптарські ті війська розбили, Назавжди червоний прапор із птахом-алкотестом у крові бунтівних чоловіків жінки втопили, Собі покору на майбутнє забезпечили! Грізний та суворий Моран-Тан, Але є в ньому якась самобутня краса, А народ там сильний та незкорений, Бо теж людського роду! Темним силам радо вони вчились, Сама їх зовнішність змінювалась, А під час вибуху вулкану Назавжди із білим волоссям сатріанці залишились, Коли щитова магія життям їхнім живилась! На касти сатріанці всі розбились- Ось човечансто, Що на мертвих землях намагається щось зростити, А тут терашмедів все тренують, Щоб у бій із ворогом їх відпустити! Вештіци могутні у тінях Не припиняють все інтриги за становище і владу плести, А монархи тут- немов маріонетки, яких тягнуть умілі руки за нитки! А руки ті Верховному Архімагістру завжди належали, То жінка можновладна та могутня, Хитра й небезпечна, Проти імперії війну нову вона планує! Але забули, забули вже всі, Що ми однієї крові, Одного роду, Від масагетів ми пішли, А потім на три нації розділились: Шляхетних лицарів-недійців, Простих землеробів-аґрестійців Та підступних кривавих сатріанців. Але всі ми люди! Спиніть війни між собою, Не треба нам бранців, Не треба ворожнечі, Краще миру, миру врешті дайте нам І спокійного життя, як те, Що мали ми колись! Чи можливо це? Не знаємо ми І ніхто не знає, На одних богів надія залишилась! Впав на наші королівства зловісний Морок, Під його впливом не торкається більше нас золотаве сонечко, Марніють наші ниви, Гинуть всі прекрасні квіти, А в душах людських розбрат та підозра все зароджуються скрізь! Але ми не хочемо боятися темних сил, Ми не будемо, як інші, боягузливо відступати, Залишаючи за собою лиш мертвий край Із спаленими полями, лісами Та нашими домівками.... Якщо ми втечемо, То де рідний куток віднайдемо? Ніде, А свій так легко втратити, Як під владою Мороку згорить все побачити Та ніколи цього злу не пробачити! Ні, краще разом всі ми об'єднаємось Перед спільним ворога обличчям! Настав час відсіч темним силам дати, Зберегти те, що маємо ми, Бо найбільший скарб наш- То рідна земля і власне життя! Кожен з нас дивиться у небо, Сподіваючись побачити новий схід сонця, Ми люди із власними мріями та турботами, Може нація в нас різна, Але нас єднає спільне прагнення- Повернутися на батьківщину із новою весною, Радісною порою До своєї домівки, До власної родинки! За всяку ціну готові ми рідний край наш боронити, За нього життя віддавати, Бо хочемо знати, Що хоч на мить ми зможемо рідних знов у цілості побачити, До себе ніжно пригорнути, Теплі слова прошепотіти, У скрутну мить дорогих наших підтримати! Нас всіх єднає спільне прадавнє коріння, Немає поміж нами сильної різниці, Хоч різні нації, Але складаємо один народ- Сміливих людей! Наші очі однаково енергією палають, Наші серця так само в унісон у грудях стукають, Наші радощі й турботи спільні довкола всіх нас кружляють! Ми віримо, що всі додому повернемось, Із друзями у калиновому вінку під вербою плакучою в кінці зустрінемось, Всі дерева стануть свідками нашого об'єднання, А вітер ніжно колоссям шурхотить, Щось нам турботливе до вуха шепотить, Аґнія свої теплі руки на наші плечі незримо покладає, Нам віри й сил вона додає! І хоч темні сили розкраяли наші тіла, Посіяли насіння сумнівів у наших душах грішних, Але не здамося так легко ми, Відкинемо ці кляті підступні омани! Нові шрами лиш міцнішими нас роблять, Біди сильні народи загартовують! Ми можемо на коліна падати, Щоб згодом знову до бійки встати І рідний край сміливо боронити, Ворогам не поступатися всім, що дорого нам! Мої дорогі брати й сестри, Хоч розділяють нас королівства та імперії, Але перед спільним ворогом- Ми один народ! Не піддамося злу, Щоб врешті перемогти його І знов отримати мирне життя, Сповнене радощів та співів щасливе буття! То все здається неймовірним, Але в цьому криється наша головна сила- Окремо ми слабкі, А разом- могутні! Наше минуле сповнене було труднощів й турбот, Предки мали зіткнення з іншими культурами, Щоб взяти лиш саме краще для себе, Навчившись на помилках тих цивілізацій! Наше коріння із Заходу бере початок, А потім проросло по всьому світу, Розквітнувши трьома націями славетними, Прославленими діяннями величними! Між Димарою та Вестою Ось там кордон наш пролягає, Де дружні нам недійці за тими ріками живуть, У разі небезпеки вони нам допомогу нададуть! Дерева журливо віти схилять, Своє золотаве листя одного разу скинуть, У них власну історію майбутні покоління побачать, Бо то- послання від Природи й Аґнії, Що крізь століття до нас все летить, Настанову із собою принесе! Проллє гіркі сльози Матінка Природа, Могутньою зливою на ниви золоті Зіллються вони, Щоб відродити знов життя після вогню війни! Вітер, Вільний вітер знову виє, І зерно із собою він несе, Всюди його щедрою рукою Аґнія сипне на земную латку, Щоб проростали трави й зілля, Різноманітне корисне бадилля, Щоб пшениченька, як раніше, колосилась, Кукурудза вгору все здіймалась, А наш народ молотити снопи впевнено виходив по жнивах! Сонце, Ясне сонце з-за небосхилу визирає, За нашу працю воно тихо собі радіє. Святі стихії мають сенс глибокий У нашому простому житті: Ось Вогонь, що зігріває нас, Страву він нам готує, Вода, що рани весь час лікує Та худобу нашу напуває, Земля, на якій ми живемо, Та яку власними руками ніжно пестимо, Щоб дарами корисними нас вона обдарувала, Вітер, Аґнії проява, Що нас від лиха берегла, Нам підтримку надавала І хмари із собою несла, А блискавиця весела й грізна нам майбутній дощ віщувала! Стихії- то життя, Вони повсюди та скрізь довкола нас, Ми віримо у них, Бо реальні то боги, Їх дотик кожного дня на собі ми відчуваємо, Їм за всю підтримку ми радо віддячимо! Від Матері-Природи Та й до Доньки-Вітру Вся гармонія пройде, Всі барви життя від них до нас полинуть, На цьому й тримається фундамент Аґнії святого вчення! І хоч різні ми за релігією всі, Але всі ми- вірні своїм богам люди, Відкладемо зброю, До праці повернемося, Щось власними руками створимо, Що користь, а не смерть, нам всім принесе! Всі ми дітьми колись були, Одним повітрям дихали, Гуляли по власним землям, Зустрічали й небезпеку, Зростали, слухаючи легенд та старших настанов, Щоб стати гідними дорослими І не забути цінність слова та щирість душі своєї не простої, А золотої! Різні культури чомусь нас вчать, Наш кругозір вони розширяють, Бо той, хто лиш в своєму просторі сидить, Бачить так, немов сліпцем постав, А той, що багато мандрував, Чогось вивчав, То й бачить далі І мудрішим всередині лишається! Не цурайтеся й ви, браття й сестри мої, Вчитися новому, Знаходити своє місце під сонцем й небом тим святим, Бережіться мороку незнань, Тягніться до скарбниці світових знань! Moi bracia i siostry, Zawsze pamiętajcie, że wszyscy jesteśmy z jednego rodu, Pochodzimy wszyscy od tych samych przodków! Moi bracia i siostry śliczne, Choć jesteśmy teraz rozdzielonymi na różne tę cesarstwa i królestwa, Ale pamiętajcie, że pochodzimy wszyscy z jednej krwi! Wszyscy jesteśmy jednym narodem o nazwisku łudzi, I to nas zjednoczyło wreszcie! Mamy tu nedijcòw, rycerze z honorem, Są również i agrestijcòw, co Agnię Wiatronosną całym sercem kochają! A obok nas są bialowlose satriance, Bezlitosne państwo, Co obcych rado na ognisku podpalają, Żeby Fairosa wszanowac! Wszyscy pochodzimy z różnych krajów, Mamy różne religię, Różny wzrok na wszystko, Ale kiedy zaatakuje wspólny wróg, To trzeba nam zjednoczyć Żeby zawalczyć razem z nim ostatni raz w życiu! Із 🌾"Агрестійського циклу"🌼 Озвучка поеми від автора: https://youtu.be/hK8UT71pF7U?si=yDYLDze0FwEAOqD2 Примітки: 1. Мезаріча- місто-столиця Східної Аґрестії. Правлять там намісники, які вірні монархам Західної Аґрестії, відповідно роду О'хара та Тель. 2. Ясанське Свято- свято врожаю у Аґрестії, яке відмічається наприкінці літа-початку осені. 3. Шіптарські війська- короткочасне військове формування чоловіків-сатріанців на острові Моран, які мріяли зберегти стару державну форму монархії, яка існувала при Першому Сатріанцю. Беруть свою назву від міста Шіптар, яке зробили столицею самопроголошеного королівства Моран-Шіптар. Були знищені Зулеймою і припинили своє існування. 4. Димара та Веста- це назви річок, які протікають на кордонах королівства Аґрестії. Димара- то річка, яка розділяє Західну Аґрестію від Аквілону, а Веста- річка, яка є природнім кордоном тропічних лісів Східної Аґрестії від Південного Аквілону.

102

О, Тейлан, світозарна зоря!

Максиміліан Степовий

Тейлан, Остання зі славетного роду О'хара, Законна королева золотих степів Аґрестії! Після тебе ніхто не гідний Посісти цей престол почесний Та вінець золотий на себе прийняти... Наш вільний народ сміливий Повинен навчитись рухатися далі без Королеви із серцем лева Та забезпечити справедливість у всьому світі так, Щоб її самопожертва марно не пройшла! У вічному сні зараз велика королева спочиває, Разом із Аґнією по степам її дух літає, Там мир і спокій від земних турбот вона шукає, Яких зазнала під час нелегкого свого життя! На грудях її зосталась червона троянда, Що лицар залишив їй на вічний спомин, Той, що кохав її палко через все життя! І хоч зів'яне від часу та квітка, Потьмаряться її тендітні пелюстки, Обсипляться по блакитній красуні сукні, У прах перетворяться, Але краса й почуття, Що ця квітка із собою несла, зазнають вороття, Бо вічні вони й час не владний вже над ними! О, Тейлан, світозарна ти зоря! Прекрасні очі твої, як глибінь блакитного моря, Але ніколи в них більше не спалахне іскра життя, Не засмієшся ти ... В останній раз твій голос з поранених уст до нас полинув І навіки вже замовк, прозвучавши... Закрилось віко твоєї простої труни, В сиру холодну землю навіки ти лягла, За нашу свободу власне життя хоробро віддала, Бо в своє королівство Тейлан вірила завжди, За нього вона боролась, На престол підвестись присягалась, Але не судилося цьому статись.... Красива, немов квітка степового аґресту, Але марніє ця краса у пітьмі труни, Нічого більше не торкнеться душі твоєї ніжної струни.... Зі складеними на грудях руками, Із вінцем своїм лазурним, У волошковій тендітній сукні І в міцному жовто-блакитному обладунку, Ось так Тейлан в могилі спочиває, Спокій королівства віками вона вартує, Остання з роду О'хара, Яка гідно честь боронила І в кінці ім'я власного роду від темної плями захистила! Але із її смертю погас цей великий рід, Навіки лиш на сторінках історії лишиться, І наші нащадки вже не пригадають ким вони були колись Та що із ними сталося. Прокляття пало на цей рід, Занапастило воно всіх, Але Тейлан розбила ці кайдани, Щоб рід О'хара всі пробачили за ті рани, Що світу були нанесені колись! Своїм мечем та магією могутньою, Гострим слівцем та характером запальним, Ось так Тейлан світло поміж людей несла, Все життя присвятила боротьбі із несправедливістю, Вона гідно Морок зустрічала, Яка під рідну людину маскувалася, Отруту своїми словами розповсюджувала, Але Тейлан встояла І срібним божественним мечем навіки Морок вона прогнала, Розсіявши тіні невмирущих злостивих ночей, Що степи ганьбили, Ліси труїли, Звірів та птахів вбивали, Зло по домівках наших розповсюджували! Згинули Темні Сили в тій битві остаточній, Але й Тейлан, Найкраща із найкращих, Своє життя там богам віддала, Знайшовши вічний спокій після земних турбот! Але не сама Тейлан у своїй могилі! Разом із нею у труні, Затиснутий міцно у руці Лежить срібний вірний меч Із сокола орнаментом на наруків'ї Та рунами величними, Неймовірно магічними! Вірно той меч служив Тейлан при житті, А до неї- всім іншим членам роду О'хара! Скільки битв й зла йому довелося побачити Перед тим, як навіки у морок останньої могили монаршої поринути, Щоб теж тут разом з володаркою спочити! Той меч не простий, А насправді божественний, Бо Аґнії Вітроносній він належав У часи сивої давнини, Коли зло підступнішим було Й значно могутнішим теж! Цей меч Аґнія скувала у зоряних кузнях Із небесного металу У Вранішню Епоху, Коли й світу нашого ще не існувало, А довкола лиш стародавнє зло панувало! Меч Аґнії у сиву давнину був створений, Щоб боротися із хаосом та темним злом У всіх його проявах, Лиш він здатен наносити всьому поганому велику шкоду І всі темні сили боялися його! Відганяв він ворогів, Порожніх Демонів рубав І Морок впевнено відганяв! Але всьому в цьому світі є свій початок та кінець! Ось так і меч своє вже відслужив, Він Аґнії належав, Від неї до першої О'хара перейшов, А від неї до кожного з її нащадків, Аж поки разом із Тейлан меч не поховали! З останньою із роду Й легендарний меч врешті від битв спочив! Але якщо коли-небудь зло у світ повернеться, То ми готові присягатися, Що крізь товщу землі, Дерев'яні дошки труни Й могильну плиту Ще й досі можна побачити блакитне сяйво ... Яка краса й смуток то! Бо з могили то меч нас кличе, Магічні руни на ньому знову запалюються, Про ворогів та всесвітнє зло нас попереджають! Немов з могили Тейлан до свого народу озивається Та продовжує про власне королівство піклуватися! Завдяки нашій святій захисниці Ми відженемо будь-яких ворогів Подалі від славетної Аґрестії, Де вільно вітри степами гуляють, Де ріки дзвінкі співають, Де мавки з русалками вночі танцюють, Де отари овець ремигають, А трембіта за кимось знову смутно засурмить, Проводжаючи померлого у останній путь! Як же нам залишитись гідними Тієї великої пам'яті про нашу героїню? Як нам вшанувати цю велику жертву королеви світлої? До останнього серед народу свого вона була, За нього й життя сміливо віддала! В кінці свого життєвого шляху всі кошмари власні подолала, Сам Морок в її новій іпостасі відігнала, Із Заліндром страхітливим за батьків загиблих Тейлан поборолась, Погубивши вбивцю раз і назавжди! Вже ніхто не згадає грандіозність тих битв славетних та жахливих, Скільки горя землі вони нанесли, Скільки невинних під час них загинули, І все це через амбіції темних сил, Що правити світом бажали! Але в нашій пам'яті навіки той світлий образ буде жити- Жінки-воїна, чарівниці, Гідного лідера, законної королеви рідної Аґрестії, Що народ свій краще за всіх розуміла, Перед лихом жодним ніколи його не кидала! О, Тейлан, гідна спадкоємиця великого роду О'хара! Тепер ти можеш спочивати в мирі, Бо ми вдячні тобі за врятовані життя І тепер народ віддячить тобі вповні, Увічнивши твою пам'ять у віках! Уквітчали дівчата голови волошковими вінками, Сорочки одягнули вишиті, Чоловіки смушеві шапки з голів здійняли, Діти всі серйозні тут стояли, Про тебе всі ми пам'ятали, Цю хвилю мовчанням відмічали! А потім свято почалося, По нашому, по аґрестійські- Й горілочка рікою тут лилася, Кулішик й галушки всі глитали, Квасом все це запивали, Печеня смачна тут була, Про кутю ніхто не забував, Варенички масні в горнятках витягали, Із сметанкою до столу подавали, Без борщику ніхто не хотів лишатись! Ось так живемо ми, аґрестійці! Весело й безтурботно, Подалі від цих турбот, Бо такий вже ми народ- Із чистим серцем, із любов'ю до оточення, Ми мир та спокій з собою несемо, І кожному гостю в себе радіємо! Заходьте, друзі, й ви до нас, Послухаєте пісні й легенди, А може й відвідаєте могилу Тейлан, Славетної героїні, Що й сама до нас з небес всміхається, Бо кращого життя для нас і свого краю не бажала! Ми не герої, Та й не воїни теж, А просто привітні люди, їй-богу! І до веселощів ми хист в душах маємо, Кожній людині ми щиру пісню й баладу сміливу до хати несемо! Не поети ми Та й не співаки, А так, щось середнє поміж мандрівниками, Бардами й чумаками, Що сіль Чарницьким Шляхом тим До Лонґфорду везли Та самого імператора там бачили! Аґрестійцям не скарби потрібні І не всесвітня слава, А просте спокійне життя Із сім'єю в рідній хаті, На своїй прекрасній батьківщині! Із "🍂Аґрестійського циклу🍁" Майстерна озвучка поеми від талановитої @sap_fire : https://youtu.be/qqU3KJQLsz8?si=uAaCu8WUXU4qN7RF

119

Вітер, що принесе мир

Максиміліан Степовий

Ця легенда оповідає Про часи віддалені, Коли з-під контролю вирвалися стихії природні, Світом вирували такі шалені, Бо розум їм труїла Часова Руйнація. Забули вони, Що є складовою природньої системи. Завжди стояли вони рука об руку: Вогонь, що життя нам дарував й тепло ніс із собою, Він здатен в попіл кожного спалити, Але й почуття в серці у нас пробудити! Вода така ніжна й турботлива, Вона завжди лікує рани в нас, Втамовує нашу спрагу, Ніколи осторонь не лишиться, Коли біда на нас накинеться! Над жовтими степами Під блакитними небесами Розгортає вільні крила могутній вітер, То Аґнії великої нестримна сила, Але не грізна, а ласкава. Вона чує голос кожного нужденного вірянина, Богиня світозарна руку простягає, Вона поряд з нами всюди- І в природі, І в душі, Бо наші душі- від подиху її, Від неї ми прийшли, До неї потім і повернемось! Спів богині вітру я чую скрізь, Він у шелесті листви, У смутній пісні одинокої меви, У хлюпотанні морських хвиль... Я бачив Аґнії тендітну красу, Вона була у калиновому вінку, У вишитій сорочці, Із зеленим кушаком. Той сміх богині приносив мир у мою душу, А спів її... Що то за спів ... Краса і тільки, Більш нічого! Голос чистий та дзвінкий линув над всією землею, Наповнював радістю все живе на ній! Земля- то надійність, Вона нам всім дарує міцність та підтримку, На ній знаходимо власну домівку! Блискавиці небо прорізали, Просту людину вони лякали, Громи стародавні набатом над світом лунали, Але не треба їх боятись! Грім несе із собою дощові хмари, Щоб омивати землю й оновлення із собою всім нести! Але Часова Руйнація скаламутила світовий баланс, Ця історія стала темною й похмурою, Коли стихії почали шаленіти, Власний розум втрачати, Цілий світ, що створювали колись, руйнувати! Вся надія враз зникла, У руйнівному вирі розлючених стихій навіки щезла... Світ смертних був приречений, Своїх власних богів він був позбавлений! 🍃🍃🍃 Темний меч із багряними рунами Повстав проти всіх, Нещадно готовий був він всіх сікти, Жалю нікому не показувати! Цей меч- сама сутність Мороку, Першосили, що могутніша за всіх! Вона велика й грізна, Але не владні над нею почуття живих, Та й зневажає спокій мертвих! Задля встановлення Рівноваги Всіх зрадила вона, Прикриваючись сміливими словами Про гідність й честь! Але Морок несла із собою лише руйнацію, Новий хаос І скверну, що все живе вбивала, Енергію життя труїла й забирала! Навіть й легендарний Світло не зміг нічого вдіяти тут, Бо пов'язані ці сили між собою, Не здатні завдати шкоди одне одному, Інакше знов відродяться із часом Або весь Всесвіт помре із їхньою загибеллю... Лише сміливі боги наважилися повстати проти тиранії Мороку, На Аґнію із чистим сміливим серцем Ми всі надію покладали! Маленька срібна фігурка Проти гігантської темної хмари зла й ненависті.... ⚔️⚔️⚔️ І ось Морок Небесне Царство Наважилася атакувати, Всіх богів хотіла занапастити! Один за одним від її меча й сили Всі вони падали. І лише Аґнія лишилась сміливо стояти, Бо вітер- то воля невмируща, То сутність, над якою все темне не владне, Всі тіні здатен він розвіяти І нас до мирного життя повернути! Морок наступала, За нею хмара ненависті літала, А меч із чистої злоби все на Аґнію падав й падав, Розколював щит, Ламав кістки, Отрутою у сутність богині поринав! Якщо героїня та свята впаде, То ніщо не завадить темній силі У наш грішний світ увійти, Його вщент по собі спалити... Тоді згинемо всі ми, Навіть й душі наші будуть поглинуті Всередину тієї чорної хмари Мороку, Ми всі щезнемо, Лишиться лиш вона та Світло, Як було на початку часів завжди, Але чи правильно це? Чи це правдива Рівновага, Чи знову наступна тиранія? Але не впаде Аґнія Вітроносна, Вона правдива Захисниця Світу, Удар за ударом срібним мечем Із орнаментом сокола, Вона атакує Морок, Ранить ту, яка вищою себе вважала, А тепер від кривавих ран теж страждала, Пиху Аґнія з неї швидко збивала, Боятися могутню вона змушувала, Танцюючи із нею смертельний танець на мечах, Висікаючи ними іскри, немов на яскравих свічках! 🕊️🕊️🕊️ Та душа темна, Жалю й кохання ніколи не знала, Лише силу, влади й могутності бажала, Але чи рівновагу Морок запровадила, Чи просто всіх богів підступно зрадила? Серце Мороку темне й гниле ізсередини, Воно закрите від усіх, для кожного небезпечна загадка, Те серце крижане Ніщо розтопити не буде здатне! Темні сили клубочились у Царстві Небеснім, Збирались на останню битву із всім благочесним, Морок всім руйнівну поразку возвістила, Все святе підступно осквернила! Проти неї лиш самотня Аґнія лишилась, Останньою зіркою срібною на небосхилі божественному сяяла. Її дух- то криця міцна, Її серце- то безмежна небесна блакить, Її меч- для всього злого страшенний бич! Немов левиця смілива, Так і Аґнія кидалася на всемогутній Морок, Бо власна сила її крилася у вірі в смертних та власний світ, Своїми грудьми богиня всю красу світу від зла боронила! Не Рівновага то була, А правдивий хаос, Лиш на радість Демонам із Порожнечі, Проклятій расі любителів вселенської ворожнечі, Бо в цьому протистоянні користь власну бачили вони, Можливість на волю врешті вирватися Та весь світ остаточно пожерти, До гегемонії Порожнечі повернутися! 🗡️🗡️🗡️ Коли Морок вщент зруйнувала Царство Небесне, Лиш попіл й руїни по собі лишила, То проти неї Аґнія сміливо виступала, Із вірним срібним мечем у своїй руці, Блакитне сяйво рун, Сили вітру правдивий вихор І незламний дух під сталевим обладунком! Стільки ран богиня вже отримала, В собі вона отруту відчувала, Яка в її серці сумніви й слабкість породжувала, Але Аґнія не скорилась брехливим оманам, Геть їх відкинула, Високо власний щит підвела, Меч проти Мороку скерувала І нова запекла битва довкола завирувала! Вітер проти Тіні, Добро проти Зла, Битва, що буде вічно точитися через століття й нові покоління! Очі Мороку палали гнівом, Скидалися на чорну безодню містичних криниць, Але власні сірі очі Аґнія не відвела, Сміливо ворожий погляд зустрічала, Зсередини ефірною магією вона палала! Морок спалювала Аґнію зсередини Полум'ям проклятим, темним, А Аґнія протистояла їй подихом озоновим, вітром сповненим! Зчепилися дві могутні сили, Довкола них цілий всесвіт вирував, Навіть сам Місяць боягузливо дрижав, Тремтіли й маленькі зорі теж, Весь світ за поєдинком стежив, Що його долю скоро визначити повинен! Знову удар й новий удар, Вибиває срібний меч червоні іскри, А чорний клинок по собі лиш пасма диму залишає! Впала Морок на коліно, Кров скверни з рани полилася, Летить справедливий меч, Він корону злу на друзки розбиває, До світу справедливість повертає! Схопила могутнім вихором Аґнія Свою запеклу супротивницю, Понесла через чорний шовк Всесвіту, Розриваючи на шматки зрадницьку темну силу! Але зростала й Морок теж, Аґнію вона безжально все терзала, Здаватися нізащо не бажала, Всім у цю мить жертвувала! Темні пазурі у ніжне біле тіло проникали, Жовто-блакитний плащ розривали, Срібний панцир безжально роздирали, Ріки божественної крові тут текли, Червоної, пекучої, багатостраждальної! З останніх сил за власне існування Аґнія хапалась, Але не заради себе, Заради смертних й світу, В якому красу вона знайшла. Під блакитним вільним небом там вона літала, Серед жовтих ланів радісно співала, Зброю полегшено в сторону відкладала, Шорсткі колоски пшениці рукою ніжною все гладила, Із вітрами й зорями до ночі шепотіла... Богиня та самотня, Із слізьми на очах за кожним смертним вона слідкує, Бачачи й нашу ворожнечу, вона глибоко про це жалкує... В останній раз Аґнія замахнулася мечем, Встромила святе лезо глибоко у Мороку бедро, В рані провернула, Жахливий крик Першосили весь світ струснув! Кров Скверни на обличчя Аґнії все текла, Палила й спалювала його, Сліпила й лякала, Виснажувала й у глибінь непритомності тягнула. Аґнія в той день перемогла, Морок власну фізичну форму на певний час згубила, Але змогла в останній раз богиню святу в груди вдарити! Затріщали всі кістки, Тіло вигнулось дугою, Біль спалахнув у кожній клітинці, Вся сила божественна враз десь зникла, Лишилась лиш пустка й злам В зруйнованій пустій душі! Впала Аґнія, Через простір зоряний вона летіла, Але й непритомною встигла з рани вірний меч забрати, В руках його стискала, Як останню надію, зв'язок із минулим... Ясною зорею впала Аґнія, Забула ким і була, За що стояла, Лишилась самотньою вона... Але то було відродження, Богині сміливої самопізнання, Її особисте святе відвернення! Там, серед жовтих степів, Гомінких вітрів, Людських ланів, Радісних птахів, Там саме Аґнія свій мир знайшла, Зброю віддала тому, хто вартий її був, А сама до праці чесної душею прихилилась, Пацифізмом вся прониклась, В ньому силу для кожного знайшла, Побачила, як можна серця праведні запалити! І коли прийшли слуги Мороку у світ, Аґнія вже знала хто вона й за що стоїть, Відігнала зло геть, А потім народ природі вірний біля себе зібрала, З висоти гори Киримлиці вона всім своє відвернення проповідувала. Була страшенна буря, Самі небеса тоді потьмарились, Але народ не боявся, Бо ясною зорею на вершині гори Аґнія сіяла, За правду там вона стояла, Громовим голосом для всіх настанови віщувала, Любити природу, ближнього свого, Рідну землю цінувати вчила, Зброю лиш для самозахисту свого використовувати казала. "В інший же час геть відкиньте зброю, За плуги надійні краще беріться, Оріть землю, Засівайте корисними рослинами, Тварин усіх без винятку любіть, Цінуйте кожне дерево, бо живі вони, То духи лісові, Мавки чуйні і тендітні! Вони дадуть вам на дрова лиш стільки, скільки потрібно буде, Але не беріть більше того, Не дозволяйте вогню й сокирам вашим зайвий раз в лісах гуляти! Цінуйте й ріки лазурнії, пречисті, В них прекрасні живуть русалки, Моєї сестри чарівні панянки! Не гнівіть їх брудом І вони до вас з любов'ю поставляться! Чтіть, діти мої, Матір мою Природу, Мене, Вільний Вітер, Та інші могутні стихії- Вогонь, що тепло несе й знаменує рідний дім, Вам страву він готує! Воду, що рани зцілює й кожного кохає! Землю плідну, яка дари свої вам залишає! І блискавиці, що знаменують собою зливу, Яка обов'язково оросить вам золоту ниву! Живіть в гармонії І гармонія природи до вас у серці відгукнеться!" Так Аґнія у проповіді своїй казала, А потім до небес полинула, По собі лише власні відвернення нам лишила, По яким жити будуть майбутні покоління! І я там був, На власні очі золотую славу богині пресвятої бачив, В серці радість і надію відчував на покращення, Стрімко цю легенду я записав Та нащадкам передав, Щоб кожен про славетні ті дні пам'ятав І ніколи піклуватися про Природу не припиняв! Із "Аґрестійського циклу"

141

Якщо ти одна зірка...

Максиміліан Степовий

Він: Я проклинав це життя, В якому не мав я місце на одне-однісіньке щастя! Завжди відступав у морок, Подалі від зайвих сварок, Хоча інші кликали мене йти Із впевненістю уперед до світла! Хотів би я вірити у слова людей, Але часто від них боляче я падаю, До дна темної безодні долітаю, Але моєю єдиною надією стаєш лиш ти... То ти- моя зірка, яка шлях до життя мені вказує! Тому за тобою йти ніколи не припиню! Вона: Я не потребую турбот, почуттів і щастя Це не потрібні якості для мене.. Я нізащо не прийму твоїх квітів.. На те що ти читаєш і складаєш для мене вірші.. Усе рівно на співи до ранку..! Він: Зараз переді мною ти стоїш Із засудженням в своїх очах, Переді мною будуєш неприступний мур, Щоб через нього не міг я дістатися до твоєї тендітної душі! Не вірю я очам своїм, Що від мене криєшся за ним, Для мене ти сильна й без нього, Душа твоя- вогонь, А я бажаю в ньому палати без оглядки! Але чи наяву тебе я маю, чи це лише ілюзорний сон? Невже це все неправда? І образ твій, немов кришталеве люстро, На друзки розлітається! Якщо ти одна зірка, яка несе глибоко в собі кохання й ніжність, То не йди від мене, благаю, не залишай мене на самоті! Адже я знову втрачу тебе повністю, Знов без твого кохання у чотирьох стінах замкнусь, До іншої не повернусь... Але якщо ти лише мій сон, То залишся ним навіки, благаю, Не треба мене від нього будити! Я хочу лиш твоїх ніжних дотиків, Вогонь твоїх палких поцілунків, Нехай будемо щасливі разом хоч і в магічному сні! Вона: Стати на шлях істини, зруйнувати лихо вщент у попіл.. Знайти справедливість серед брехні, Подолати те що вже забуте, зруйнувати майбутнє.. Дійти до самих вищих гір, поставити прапор свободи... Він: Проклинав я свою долю, Що нас по різні боки розвела, Від початку були приречені лише на самотність, Але хоче вірити моя душа, Що десь віднайде ще тебе у тих далеких засніжених горах! Буду летіти туди на всіх парах, Щоб знов побачити тебе на мить. І ось стоїш ти переді мною, І вірю я твоєму вогняному серцю, Мене воно не спалює, А всі мої рани зцілює, Надію ти по собі для нас обох залишаєш! Наповни моє серце забороненим коханням, Віддамся я тобі зі всім старанням! Хтось каже, що чорне ти янголятко, Для мене ж ти кохання й світло всіх надій, від яких стає мені на серці солодко! Вона: Ставай моїм ніжним сонцем, ясною зорею, Освіти шлях,по якому я ходжу уві сні.. Знайди мене в своїх роздумах глибоких.. Розвій усю солодку цю брехню.. Стань та захисти від зла мене... Написано в співавторстві із неймовірною @Rousi_Rey 🕊️

153

Чи знаєш ти?

Максиміліан Степовий

Він: Бажаю знов тебе побачити, Вже не маю я того спокою, Який мав до зустрічі із тобою! Хочу лише тебе поряд відчути, Але знаю, що зараз не так багато В тебе вільного часу! Вона: З'являєшся знов в моїх снах, Відчайдушно хочу кликати тебе, Передати всі свої почуття у тих простих словах! Але образ твій, немов тінь, крізь пальці мені вислизав весь час! О, клятий час, через який не можу я Й на ногах встояти, Все від втоми починаю в ліжко падати, Хочу тобі щось тепле написати, Але сильніше за все- очі бажаю закривати, Стільки справ, що хочу лиш відпочивати, А потім на світанку тебе зустрічати! Відчуваю себе трішки винною за те, Що так довго не писала, Але на твоє розуміння завжди надію покладала! Знаю я, що обов'язково мене ти дочекаєшся, До мене ти повернешся! Чи знаєш ти це? Він: Чи можу на це я сподіватись? Готовий нову я зустріч все чекати, За це готовий молити й Бога, Лише б знов обійняти міцно тебе! Вона: Знаю, що від розлуки в грудях все пече, І серце лезом нещадно час січе! Але не можу із обставинами боротись я, Молю Бога, лише почекай мене, Бо весь час думками до тебе лину я, Не хочу, щоб мене ти забув... Повір мені, зараз не по власній волі Не можу бути поряд я! Він: Все це знаю я, кохана, А ти знай, що навіки в серці твій образ бережу, Ти будеш завжди лише моєю, Лише моєю єдиною коханою, Моїм ясним яскравим сонечком, Моєю місячною королевою! Вона: Не хочу я розлуку із тобою побачити, Швидко очі від того кошмару буду закривати, На скору зустріч все чекати! Минай, робочий час, А ти, любий, до мене нарешті прийди! Двічі запрошувати я не готова! Він: По наших обличчях Текли ріки сльоз від щастя... Я знав, що ти ні на мить не змінилася Та про наше спільне тепло не забула, Хоч і трохи замислилася! Я цілу вічність лише тебе готовий був чекати І в глибині душі я знав, Що своє щастя я відшукав! W oczekiwaniu na wspaniału @morana_lowe 💖 Ty postała się dla mnie całym światem i zawsze będziesz mać miejsce u mojemu serduszku! Ta cała poema jest poświęcona na ciebie, śliczna gwiazdeczka⭐

122

Причарований тобою

Максиміліан Степовий

Якщо залишишся вночі самотньою, Вся вкрита темною мороку завісою, Достатньо лиш покликати тобі, І я радо до тебе полечу, Всю ніжно до себе пригорну! Завжди готовий буду Від самотності тебе рятувати, Як мене колись ти з безодні змогла витягнути! Давай, мила, разом ми час проведемо, Давай, за ніжними дотиками все лихе забудемо, Достатньо лиш обійм міцних, і ми одне до одного у душу радо полинемо! Причарований я весь лише тобою, Не хочу я скидати цих таємничих чар, А бажаю вічно бути приреченим тебе кохати, Бо в душі своїй щасливий я, Що віднайшли ми одне одного І більше ніколи не покинемо, Слова наші про кохання не зрадимо! Коли відчуєш, що над тобою тяжіє якась біда І ти починаєш одразу відчайдушно шукати поряд із собою допоміжну руку, Хочеш лише підтримки, поваги та взаємності... Коли все на світі довкола нас обох зруйнується, В прах і порожнечу нещадно розвалиться, То пам'ятай, що я завжди лишуся поряд, Як і ти зі мною, моя чарівна перлиночка кохання!

130

Кохаю тебе

Максиміліан Степовий

Той день, коли ти вирішила піти від мене, Для мене став прокляттям, Весь звичний світ в мені перевернувся, Коли до тебе я озирнувся, Але вже тебе поряд не знаходив... Все знищено було між нами І на це вистачило тільки один день, Один день ... Раніше наївно я гадав, Що кожен вільний свій власний шлях В житті обирати, Щоб своє щастя у цьому світі темному шукати! Але змінилось все, Немає більше нас, Є тільки я і ти по різні боки барикад! Вдаємо із себе незнайомих ми осіб, Де ж кохання порятунок дієвий засіб? Кохаю тебе, Жадаю поряд лиш дотиків твоїх тендітних рук! Кохаю тебе, Бажаю я цілу вічність твоїм обличчям милуватись, Від твоїх чарівних очей не відриватись! Кохаю тебе до болю І знай, що без тебе повільно я помираю, Не можу й миті я без твого кохання... Не знаю я де ти тепер знаходишся, Чи пам'ятаєш ще мене? А може вже й забула, Не згадуєш більше нічого, З того, що було колись між нами! Я готовий був тобі все кохання своє віддати, Прохав лиш про те, щоб берегла його від всіх, Як найцінніший скарб у світі! В золоту клітку не хочу тебе я замикати, Від себе віддаляти, Та навіть, якщо б і хотів- Адже ти вільний дух, У тебе крила янголські за спиною. Я хочу, щоб вільно ти літала, І на свободі красі природи ти раділа, До мене добровільно линула, А там, де будеш ти, Туди і я піду, Щоб з тобою назавжди разом лишитись!

132

Ідеальна дівчина

Максиміліан Степовий

Краще б я помер І більш ніколи не чув того, Як ти звертаєшся до мене тим чарівним милим голосом! Краще б я залишився сліпим, Щоб більше не бачити цього, Як всі знущаються над тим, Що ми називаємо "нашими стосунками"! Більше ніколи тобі я не довірюсь, Нехай всі люди мене заплюють, Але я знаю, що краще буде для нас обох! Одне без одного ми легко проживемо, Легко проживемо! І, навіть, без тебе я зможу далі жити, Віднайду ще щастя своє у більш надійних руках! І зможу я вільно грудами знову дихати, Крила власні розгортати, Над степами вільними радісно літати! Із часом ти розкриєш свою другу природу, За всяку ціну готова потьмарити розум народу, Ввести всіх і кожного в оману, Показати, що все між нами міцно й без обману! А зараз всі мене питають: "За що ж ви відомі? Чим запам'яталися кожному із нас?" А я чесно відповім їм всім: "Відомі тим, Що між нами нічого немає, Лиш фальшиві стосунки мали колись, Брехали всім і кожному, що щасливі разом, А за кулісами окремо ми жили, Не спілкувалися між собою, Життям другого не цікавилися!" Ти думаєш, що для мене ідеальна дівчина, Красуня місячна, Але, насправді, це все лиш в твоїх мріях, Викрасти моє серце- То була ціль тієї підступної гри, А я повірив у правдивість твоїх слів, А тепер лиш шрами на душі по тобі лишились, А я самотнім за обрій далеко вже пішов, До тебе навіть не гукав, Тебе не шукав, Повільно забував! Краще вже одному бути, Чим людям і собі брехати, Створювати музу для себе у душі, Щоб потім болюче страждати через неї! Можливо, що кохання то не для мене, А лиш для інших? А я- тільки загублена душа у цьому світі, Сам забув про всіх, А всі про мене позабули, Отак і існую я понині...

120

Ненавидиш

Максиміліан Степовий

Полюбляєш позувати, Щось із себе значне вдавати, Не проста ти дівчина, А якась актриса, Що здатна лиш копіювати, І серед натовпу людей, Подібно до зіроньки, сяяти! Ти в життя моє увійшла, По собі лиш гіркі розчарування залишила! Тепер ненавидиш мене, Кожного разу подалі тікаєш, А хто присягався мені, що не залишиш мене? Що не зрадиш і не збрешеш? Чи значило щось для тебе те кохання наше? Лиш про одне я хочу тебе прохати- Захисти мою душу від цієї суєти! Але знов обманюєш, Порожньою славою своєю до себе заманюєш! Чи зможу я відкинути оці омани? Чи здатен самотужки душу зберегти, Від всього лихого захистити? Не припиняєш все показувати те, чим привабила мене - І очі ті сірі, таємничі, І губи червоні, палкі, І шовковий голос, що музикою мені звучить, І руками ніжними, яких я бажав поряд, В твої долоні з довірою серце я вкладав, Нічого взамін не прохав! Вабиш мене своєю красою, Хоч і знаю я, що все ілюзія, Що все лиш омана тьмяна, Але твоя краса духмяна Мене змушує п'яніти, Розум втрачати, Тобі сліпо почав я довіряти І дорого за це потім буду я платити! В тобі нічого справжнього немає, Лиш маска на твоєму обличчі, А сутність- скопійована, Ціла твоя душа- то фейк мізерний!

125

Мій милий янгол

Максиміліан Степовий

Від страху я не помру, Що я можу зробити заради цієї підступної краси? Невже не здатен я забути колишні свої гріхи - Тебе, мене й наше кохання? Мій милий янгол, Знай, що я завжди лишуся лише твоїм! Пройду через пекучий вогонь І холодну могильну воду, Щоб дістатися вкінці тебе, Щоб від кохання твого Подібно феніксу згоріти Й знову в твоїх руках відродитися, Вилікувати всі старі шрами на душі, Забути колишні образи, Віднайди себе у цьому світі темному! Зараз відчуваю себе я проклятим! Так нехай же буде проклятим Й це підступне кохання, Що душу мені наважилося труїти, Думки мої весь час плутати, Змушувати мене про спокійне життя забувати! Що ж мені робити? Хочу все забути, Але не можу я... Переді мною всі спогади немов живі, Ніби вчора все відбувалося зі мною! І не можу їх відкинути, Не можу й тебе покинути, Не припиняю знову думати Про тебе, про мене та про наше таємне палке кохання, Вдалині від чужих очей, Під світлом оксамитових ночей!

Чи маєш ти серце?

Максиміліан Степовий

Тихцем пробралася в мої думки, Оволоділа цілим моїм сном І життя від мене власними руками відбирала! Знаю я, що повними долонями Вичерпувала мої мрії й усі бажання, Зробила так, що життя постало тінню сірою... Втомленими губами зараз я питаю: "Навіщо це зі мною робиш? Чи маєш ти у власних грудях серце? Чи так, лише вуглини байдужої шматок?" Але знай, люба, просто знай, Що попри все, що ти зі мною робила, Я досі тебе одну кохаю! Тебе одну кохаю, зрозумій! Кохаю все, чим є для мене ти! І ніби сьогодні знову лишився я всього, Відчуваю себе вщент розбитим, Стою на краю прірви без цілі й думок, А за спиною- одних розчарувань цілий візок! Ти ясним сонцем з-за обрію до мене опускалася, А мені здавалося ніби вперше знову тебе я бачу, Що вся зустріч наша з початку починається, Щоб у проклятому колі знову закінчитися! І ось знову мене ти кидаєш, Навіть через це не страждаєш, Бо й навіщо? Невже я значив щось для тебе? Та ні, лиш іграшкою без душі я був, А тепер на сміттєзвалищі своє життя я закінчив! Шукав я кохання, А ти підступно підштовхнула мене до падіння, Саме ти показала мені і край тієї прірви, Де я стояв, чекаючи на тебе, І морок клятої безодні, Де навіки я й лишився, Всіма людьми позабутий!

Моя кохана

Максиміліан Степовий

Для мене ти сяєш вночі немов срібна зірочка, В серці моєму зберігаєшся, як дивовижна перлиночка... Від тебе погляд не відводжу, Ти зігріваєш мою душу вся, Кожну рану й біль глибокий зцілюєш в мені! Під ковдру до себе тебе я заберу, Щоб поширювала своє тепло й ніжність по всій моїй кімнаті. Ти моя голубка чарівна, Нікому тебе я не віддам, Просто знай це, моя кохана! Душа моя на уламки крається, Коли тебе довго поряд не буває, Я й не знаю, як ти це робиш зі мною, Як так легко мене чарами своїми підкорюєш? На кожному із свят ми ніжний вальс разом танцюємо, А через мить одну швидку Ми губи пристрасні одне одному цілуємо! Ти для всіх улюблениця, Для кожного коханою ти є, Але найбільшим коханням лиш для мене стала! Всю душу віддаю, Щоб лишень зайвий раз посмішку твою побачити, Яка здатна до тебе моє серце покликати! Йди до мене, моя кохана, Зробимо сумісне фото на вічну пам'ять нашу, На ньому виводимо рукою напис: "Кохаю тебе!", Хочу вірити у міцність тих почуттів! Ти моїм серцем постала, кохана, Моїм життям і щастям вічним, Турботлива зі мною лиш ти одна, Чарівна й неймовірна, Тендітна й особлива! Я кохаю тебе! I love you! Ja kocham cię! Аз обичам те! Ja volim te! Te quiero mi amor! Mangava tu! Чи знаєш ти, що для мене стала золотцем? Що інша ніколи тебе не здатна мені замінити? Коли ти тільки поглянеш на мене, Від тих зелених очей серце моє швидше битись починає, Тебе палко все кохає, В твої руки ніжні повернутись бажає! Для мене ти чарівна фея, Така солодка, ніжна й смутна... Ніхто не вірить у наше кохання, Здаєшся ти далекою, Такою недосяжною й нереальною, Лише моєю мрією далекою, Такою нездійсненою! Але чи важливо, що інші думають про нас? Чи може краще жити із цим знанням, Що ми близькі одне для одного, Що між нами немає байдужості, А лише багато щастя й радості? Знай, моя люба, що я для тебе існую в цьому світі, А ти- вся моя теж І з тобою разом назавжди!

147

Не задля хайпу

Максиміліан Степовий

Не задля хайпу- Більшість в цьому світі просто падає у глибоку дупу! Навіщо це їй треба? Чи краще жити людям буде? Та слава й популярність - порожній звук для всіх! Дивлюся я на ті марні цифри, Не бачу за ними живих людей, А лише купу примарних тіней! Сміється більшість з вас, Відкрито глузує, Зневагу показує, Яку за підтримкою приховує! Хоч боляче у серці зараз, А я сміюся... Сміюся їм всім в обличчя! Бо слабкі вони, Лише за спиною здатні бити, А перед обличчям відкритим лишається їм лиш тікати! Зараз талант не потрібен у цьому світі, Із ним лишається лиш горіти, В забуття падати! Навіщо я пишу ті великі тексти? Нащо в них душу я вкладаю? Може, місцем варто поступитись тим важливим, Що від нас одержимі почуттям полохливим? Нічого казати тут не можна, Бо всі слова враз перекрутять, Догану на нас напишуть, Поганцями нас виставлять! Повсюди їхні люди, В очі кажуть нам, що багато на себе ми беремо, А таємно за нами стежать, У нас без дозволу інформацію хапають І на ній радо все хайпують! Так хайпуйте, й далі все хайпуйте, Лише душі наші не терзайте, Займіться краще власними справами, Дослідіть свої проблеми! Я думав, що одну ми справу робимо, А вони шепотіли "Ми їх у власних цілях використаємо!" Господи, нащо та конкуренція нам? Чи грошей купу ми отримаємо? Чи певну похвалу? Ні, лише хейтерів навалу... Зневагу на всю нашу працю. Я вірив всією душею у гідність нашої справи, А виявляється, ми всі йшли до повільної розправи! Що той хайп здатен дати? Лише появу на першій стрічці Із паскудними тематиками, Словами все тяжкими й надто гіркими! Все друзів там прославляють, Про чесних людей забувають, В тінях всім нам гнити, У забутті й себе втрачати! Але чому це повинно мене засмучувати? У гірких словах здатен силу я віднайти! До боротьби знову постати, Я все не задля них роблю, А задля вас усіх, хто знає, хто я Та за що стою, Що за душею в мене ховається! Я був одним із вас, Із вами я й лишусь. Неважливо, скільки я підписників отримаю, Лишуся я людиною, Вас підтримаю! Бо я не класний й не крутий, А один із вас- письменник звичайний, Сіромаха простий, Якого не раз життя терзало. Не дам я марній славі голову собі запаморочити, Від вас у небеса підступно злетіти! Є люди, яким подобається оббріхувати, На цьому хайпувати, А я від цього починаю страждати. Не те життя я тут пам'ятаю, За старими часами все шкодую, Людей із тіні все підтримую! Не відвертайтесь же ви від мене! Не забувайте свого поета! Хоча... Кого я обманюю? Не людяність зараз потрібна, А лише знову цифри, Кляті вподобайки, Брудні теми, Гра у миротворців, Невдоволені індивіди все довкола, Знову сварки й колотнеча скрізь! А люди радо все біжать туди, Ковтають ті теми із захопленням, На нас вовком радо дивляться. Сміюся я із тих вовків, Які забули, як це людьми бути. Хай загризають нас, А я все сміятися буду, Бо я робив усе для всіх людей, Не для обраних, Мій талан марний у цьому протистоянні... Не популярний я ніде, Мало хто мене читає, Нічим увагу не привертаю, Не популярний й серед жінок. Я все сам завжди робив, Самотнім ту справу я почав. Тернистий шлях пройшов, Стільки нервів на ньому я згубив, Але у собі віру в краще я відкрив, Ясним сонцем для людей світив, Щоб ніхто моєї долі ніколи не зазнав! Бийте, Зраджуйте мене, На шматки душу й серце все розривайте, Від мене відверніться, Лише самі щирі біля мене лишіться! Я помру, В безодню забуття впаду, Кров'ю власною буду я стікати, У пеклі вічному палати! Але зцілю власні рани, Знову підіймусь, До вас я повернусь, Із собою надію й силу я несу, Кожного я помічу, Для кожного увагу принесу, Підтримку й щире слово зі мною поруч! Лише задля хайпу Роблять це мізерні заздрісні люди ... Забувають перед обличчям всього, Що ми однакову справу робимо, Але краще нас поглинути, Чим наш талан побачити.... Але можна робити, що завгодно, А люди пам'ятають нишком Хто добром із ними все ділився, Хто до них ходив вечорами, Хто віддавав всього себе задля інших, Нічого не бажаючи взамін. Люди пам'ятають це ... А може й ні... То надії марні.... Легко можуть кинути мене, І теж за хайпом радо погнатись, Людяність у тій гонитві всю губити! А я скажу лиш одне вам, люди добрі.... Скажу.... Годі хайпити, Годі числа підписників рахувати, Годі робитися через це мізерними душами! Варто пам'ятати, що ми, Перш за все, то люди, Люди різні, але з однаковими цілями, Однаковими мріями, Схожими думками! Але заважали їхній справі ми, Не давали спокою.... Так, значить, багато ми на себе взяли? Нехай тоді вас всі пам'ятають, А нас із нашим добром повільно забувають, Бо ми не потрібні людям. Без хайпу Чого ти, насправді, вартуєш? Так мало бути людиною чесною зараз коштує, Тихцем інтриги все планує, Щось підступне таємно плететься, Знову настрій згодом зіпсується! Немає радощів останнім часом, Й натхнення губиться.... Не я поганий автор, Просто розбивають все мене, Сміються наді мною, На щось чекають... Може я й піду, Все лихе відкину й марне, Але залишусь сам, як і колись. Я звик, що мої світи лиш для розуміючих людей, Для тих, хто здатен їх всі відчути, Мене у відповідь підтримати! Останнім часом нікого я не хочу й бачити, Засмучений сиджу, Дивлюсь, як нас недопоетами назвали, Лихими виставили. Хай буде, як є, А мені немає що тут доводити й казати, Бо люди й так правду будуть з часом знати, А зайвих слів чи хайпоблогів Не треба задля цього! Але скільки ми ось так витримаємо? Відчуваю, що згодом вже зламаємось, А хтось тихо порадіє, бо досяг свого ... Задля хайпу кидаєш всі зусилля, То приносить тобі щастя! Готовий будь-яку тему роздути, Щоб знову могли разок згадати! Але чи є радість в тебе від цього в серці? Що дати здатен цей хайп? Купу коментарів? Якусь похвальбу? Нічого, Ізнов лишаються Порожні слова й марні цифри без людей за ними ... З тобою іншим так важко віднайти порозуміння, А тобі й плювати на їхню думку, Бо важливо лише, щоб з тобою В усьому всі погоджувались, Адже іншого тут не дано... І все це задля мізерного хайпу.... В цьому житті проклятому Стільки бруду й розчарувань вдалось зазнати, Так мало радощів довелося знати, Щастя- не для мене, А для інших. Лишається від мене тільки примарна тінь, На яку всім плювати, Всім байдуже, А я в самотності буду існувати, Сіре своє життя далі тягнути! Все, що маю на руках я - Це купка недописаних книг, Стільки нездійснених мрій Та все герої забуті, Що моїми словами до читачів говорять. Коли мій час земний скінчиться, Із вами кожен цей герой навіки залишиться, Про мене кожному нагадає, Викликає ніжні спогади, Мій голос їхніми устами вічність лунати буде, Поки я в інших вже світах мандрую... Все, до чого мріями я линув Надто тяжко мені давалося. Був і хейт, й образи, Й ненависть, І розчарування, Серце розбите на друзки... Інший давно б усе закинув, А я лиш вірити хочу! І вірю в краще я! Вірю в світле й непереможне! Свій біль в душі приховаю, До вас своє слово тяжке звертаю, В ньому правду про все я ховаю, Щоб уважний знав, А лихий- нас уникав! Бо мовчати я не буду, А лиш боротись до кінця! Закиньте мене лихими словами, Доведіть до моральної втоми, Але не буду я здаватись, До кінця стояти буду! Досягнемо істини, я знаю! І лиш одне я зрозумів- В цьому світі талант ролі жодної не грає, Лише те, скільки хто вподобайок все хапає, Немов то щось важливе у житті! Такі дитячі іграшки це все, А книги показник- в її наповнені, А не в хайпі теми! Нічого вартого не лишилось в цьому світі, Популярні лиш брудні теми, А про сюжети цікаві нікому не хочеться читати, Почали люди цінність творчості правдивої забувати, Невже доведеться тепер замовчувати? Невже й мені піти? Піду й всі полегшено зітхнуть, Бо невигідний нікому я, Лиш заважаю інших популярності! Не задля цього сюди приходив я, А тому що світами ділитися хотів, Але забули вже всі про це! Не задля хайпу все в житті роби, А лишайся людиною для всіх, Бо це, мій друже, найважливіша річ у світі!

195

Найпозитивніші

Максиміліан Степовий

Він: Давай, Лекса, Хапайся за перо, майстерна поетеса! Давай, Лекса, Разом створимо неймовірного шедевра! Вона: Руки підіймемо догори, Ранкове сонце зустрінемо з-за гори, Ось літо вже у самому розпалі, А ми в душі знаходимось у творчому запалі! Окремо ми чарівні, А разом- ще могутніші! За нас всі інші тихо говорять... Він: Що ми тут найпозитивніші І до людей самі найщиріші! Від чистого серця ми їм підтримку надамо, Турботу віддамо, Всю увагу їм приділимо, На творчому шляху наставимо, Ми всіх радо підтримуємо! Вона: Коли на нас хтось погляне, Одразу до нас душею полине, Тут позитиву купу враз віднайде! Підіймемо разом ми чарки з вином, Цим вечором всі будуть нашими, Жодних винятків не робимо, Всі вийдемо звідси позитивними! Часу знову в нас немає, Думка хаотична в голові літає, Рука одразу пристрій хапає Та швиденько думки докупи все гуртує! Наші душі будуть поєднані в одну, Радо вони почуття гуртують у слова ліричні, Виходять поеми романтичні, А раптом, напишемо вірші цинічні? Пишу я про свій біль й страждання, Шукаю я віри й кохання, Підтримки та щирості у кожному! Звідусюди я пішла, Щоб чудових людей згодом віднайшла! Моє місце серед них, Вірші я чарівним голосом озвучувала, Свою душу в них вкладала, До вас свої слова неймовірні все звертала! Він: Творчість не в грошах лежить, Від живих сердець вона горить! Не заради користі все робимо, А тому що цю працю ми кохаємо, Себе ми заради вигоди не втрачаємо, Про своїх читачів завжди пам'ятаємо, В кожне слово живу душу ми вкладаємо, Наші світи для вас розкриваємо! Вона: Ле-ле-лей, Пишу я серед чарівних полей Про красу дивожних зорей! Настрій мій від цього завжди високо підіймається, Душі співати хочеться! Від цього страшного й злого світу У творчості під псевдонімом я ховаюся, Знаходжу свій мир та спокій, Своє щастя тут І людей, що душі й серцю дорогі мені! Ле-ле-лей, Ціле літо чую музику віолончелей, Які творили для мене красу чарівних ночей, Від ніжних звуків хотілося писати, Хотілося поетичним словом до кожного говорити, Душу нарешті для вас вилити, Порозуміння з кожним віднайти! Нехай мої мрії заповітні нарешті сповняться! Він: Ле-ле-лей, Щебече до нас вночі соловей! Лише він один знає, які ми насправді у душі! На самоті ми грішні, А разом- одразу сильні, Мене до поезії ти надихаєш, Віру в щастя по собі лишаєш! Рак-так-так-так, Перетворимо своє життя в поезію красиву отак! Знову я втягнутий із тобою У шалений вир фантазії, Дізнаюсь нові секрети поезії! Хайде, Лекса, Хвана за перото, изкусна си поетеса! Хайде, Лекса, Заедно сме направиме невероятен шедьовър! В серцях наших живий вогонь, Довкола нас нехай музика наших душ гримить, Засмученим людям нехай поверне віру в радість! А тебе, мила, буду я завжди на природі все чекати, До тебе руку й серце простягати, Турботу від себе пропонувати! Довкола мене багато все жінок, Але ти прекрасний цього світу вінок! У коханні не багатство все вирішує, А єдність й чистота душі чарує! Для всіх новий хіт ми робимо, Хоч одразу так з ноги не здатен я писати, Хочу оголосити пас, Але на все готовий заради нас! Нову присвяту я роблю Для моєї неймовірної подруги чудової! Не хвилюють мене плітки про нас, Знаю я, що в житті гроші душі гублять, Щастя відбирають, Лиш ілюзію здатні благополуччя відтворити, Але за них кохання й юності не купити! Зберегли разом ми віру в краще, За неї до кінця ми стоїмо І ніхто нас не похитне! Ворогів довкола купа, Підступно за спиною вони нас розвалити намагаються, По світу розкидати, Але їм нас не подолати! Сміємось в обличчя їм І лиш сильнішими стаємо, Їх ми переможемо, Нам нічого доводити, Бо всі й так про нас всю правду знають! Кохаю я тебе, мила, Кохаю й нашу справу, Разом ми здатні на більше, знай! Присвячується неймовірній @sap_fire

124

Що ж такого в твоїх очах?

Максиміліан Степовий

Твої очі ті зелені Повільно розум від мене забирають, Ті очі такі чарівні, Для мене вони неймовірні, Глибокі, таємничі й неспокійні ... Ці очі зелені Мою душу повільно підкорюють, До твоєї влади повертають! В чому криється та твоя магічна сила? Може у фарбах твоїх очей, моя мила? Чи то все лише запах твого парфума, Що в моїй кімнаті по тобі лишився?... Від нього всюди фіалковий дух розливався, Від якого вночі я завжди хвилювався! Що ж такого в твоїх очах, мила? Що за ними ти ховаєш? Чи байдужість, чи почуття? Спокою від них давно в мене як немає... Що ж такого в твоїх очах, моя мила? Я гублюся в тих зелених озерах, Коли лиш кинеш погляд в мою душу... Якщо з тобою коли-небудь будемо разом, Знай, що бажаю розповісти тобі все без укриття, Про мої палкі до тебе почуття! Але вже далеко ти, Зникаєш, як ілюзія... Лишаюсь знову на самоті, В душі віддаю перевагу гіркій я скорботі... За все, що сталося, буде мені шкода, Вже пізно згадувати про колишні почуття, Краще піти за горизонт без вороття, Подалі від болю й горя, У пустельництво, На яке я заслуговую, Щоб не завдавати більше людям болю!

158

Welcome to Ukraine!

Максиміліан Степовий

Пані та панове, Ласкаво просимо! Ласкаво просимо всіх! Ласкаво просимо всіх до України! Немає в світі людей таких, Як в Україні рідній, сонячних та привітних! Жодне весілля чи значна подія Не мине тут без радощів, немов мрія! Нічого нам не треба, Лише свободи, спокою та миру Залиште трохи нам! А всім іншим радо скажемо ми: "Welcome to Ukraine! We are always happy to seeing all of you!" Лише в Україні Народ такий щирий та відкритий, Завжди до всіх гостинний! І хоч тяжко живемо іноді всі ми, Але не скаржимось, Від вільного вітру ми підіймаємось І до нових висот впевнено почнемо линути! Відчуваю справжню гордість за наш народ Славетний й сильний теж! Для всіх відкриті наші щирі обійми, Ми вам скажемо: "Добро дошли във Украина! Ние сме винаги имаме щастието За да видях всички от вас!" Наш народ розвинений І дуже креативний, Інших мов не цурається ніхто, З кожним спільну мову легко віднайдемо, Весь світ тепер знає, хто такі українці! Відомі ми Завдяки вишиванкам неймовірним, Червоному борщику, якого варто скуштувати гарячим, А кожному від нас лишиться і по добрячому вареничку! Відомі ми й поетами чарівними, Слова яких на всю країну й за кордон линули, В серцях наших почуття пробуджували! Не забуваймо й про письменників гідних, Які нашу історію нам розповідали Та в тяжкі поневіряння уяву занурювали! Жінки, чоловіки й діти- Ми всі тут ввічливі та неймовірно чемні, Іноді трохи сором'язливі, але й коли треба, то красномовні дуже! Може трохи ми ледачі, Але тільки спробуй нас образити, Одразу отримаєш гідної здачі! Відомі й тим, Що в нас найгарніші в світі ті дівчата, З ними кожен день, немов яскраві свята! Не віриш мені? Тоді хапай скоріше речі, Пакуй валізу, І хутчіш сюди на літній відпочинок, До біленьких хаточок, Ланів прекрасних Та квіток степових яскравих! В Україні на тебе ми чекаємо, гостю дорогий! І хоч літо минає надто швидко, Але тепло на душі твоїй не закінчиться тут ніколи! Лиш раз варто побувати тут, Щоб лишитись назавжди! За столом ми гарно любимо покуштувати, Багацько різноманітних страв ми маємо, І для гостей нічого не шкодуємо, Горілочку їм радо наливаємо, Та оком весело підморгуємо, Розмову дружню починаємо! Непомітно й час за нею все летить, Починаємо ми танцювати, Довкола нас вся підлога вже горить Від нашого запалу! Скільки б ми не раділи тут, Все лишиться вічно в спогадах твоїх, На серці ніжно відіб'ється!

162

То лиш гра одна

Максиміліан Степовий

Неспокійна Та надто втомлена, Через мої слова розгублена, В мені ти більше не впевнена! І в тому криється лиш моя вина... Кохаю тебе я сильно, Поцілунки палкі крав підступно, Але ти відверталась, Від мене ховалась, Почуттів нових боялась! В грудях все у мене вигоріло, А в твоїх, замість теплого вогню, Холодом повіяло! Але в тебе вірю я, Шукаю все тих солодких губ, Смак меду й запах квітів Пробуджує в душі метеликів! Знай, що для мене ти єдина, А для тебе все лиш гра одна, Через наше мовчання Довкола коловорот, де разом змішались істина й брехня! А тепер шукаю в чаші із вином Того забуття, Звідки немає вороття! Знай, що для мене ти єдина, А для тебе все лиш гра одна, Моє серце в руки хапаєш, А потім радо розбиваєш! Знаю, що мене ти кинеш, Легко знову забудеш, Підеш і голови в мою сторону більше не повернеш! На якусь мить одну, Вирішив, що кохаю я єдину, Що їй належу я всеціло... Але всім іншим все вже зрозуміло, Все їм видно стало - Що я залишеним лишусь, Самотнім буду і до щастя ніколи не повернусь!

149

Від тебе мій настрій підіймається

Максиміліан Степовий

Де ж ти, Морано, де ж ти? Немає тебе поряд, зовсім немає! І знову смуток мене оповив, У темну клітку самотності полонив, Чергової зустрічі із тобою всюди я шукаю! Дай мені сили, дай, моя кохана, Щоб відшукати зміг тебе знов на вершині світового балкона! Знай, мила, поряд із тобою стану я щасливим, Вітер миру над нашими головами здіймається, А від тебе мій настрій підіймається! Максиміліане, Все тебе немає й немає, Поки в мережі на тебе чекаю, Твою відповідь шукаю! Така радість знов в онлайні бачити тебе, Душу кожне слово зігріває, На обличчі моєму посмішку викликає, Поряд із тобою ніщо погане мене не турбує! Твою самотність й горе я відчула, До власного серця тебе пригорнула, Всю себе тобі довірила, Твою біль і рани я зцілила, До життя й кохання знов повернула! Весь в душі поранений, До кохання недоладний, Самотній та жалюгідний, Все від світу в творчості ховаюсь, Від жінок таємно криюсь, Уникаю нових розчарувань, Не хочу клятих страждань! По ночам я не сплю, Все чогось бажаю, До чогось душа моя прагне, Але чого, й сама не знає! Самотній зараз я, Але самотні й всі довкола, Не мій біль головний, А світу біль особистий! Був я такий неуважний, До тебе ледве не байдужий, А ти мене кохала весь цей час таємно, До мене душею линула, Мені її відкривала... І я відчув твій ніжний голос у нічному мороці, Тепло чарівне в тому крихкому серці, Ніжність в твоїй руці, Красу невимовну в зелених тих очах! До тебе потягнувся, Нічого із тобою не боявся, Із тобою палко кохався! Все тобі пишу, Кожну радість розділяю, Всі таємниці довіряю, Нічого від тебе, рідна, не приховую! Поряд із тобою кращим і я стаю, Жодна перешкода із тобою не розділить, Руйную й долаю легко їх На тернистому шляху до тебе й твоїх рук, Не хочу розлуки цих мук! Присягаємося один одному, Що разом будемо вічно! А в особистих чатах Почнемо ловити один одного, Віртуальні обійми довкола, Віртуальні й поцілунки, Нові палкі обіцянки, Таємні забаганки! Ти далеко, Але для мене немов поряд із мною, Разом під ковдрою знаходишся, Зі мною обійми ніжні розділяєш! Зараз саме той час, щоб в усьому зізнатися нарешті, Віднайти радість у спільному щасті, Щоб все змінилось в нашому житті! Врятуй мене від кошмарів, Що вночі мене лякають, Від світу цілого відволікають, Мене радощів лишають! Нарешті голову рішуче я підводжу, Щоб новий світанок щастя із тобою зустрічати знову! Нехай вічно наші почуття тривають, Нехай ніколи закінчення у них не буде, А лише щасливе продовження! Хочу про все лихе забути в світі, Лише із тобою все розділити, Для твого щастя особистого все від себе до останньої краплі віддати! Ми знайшли, нарешті, один одного у світі, Разом щось нове в своїх серцях відкрили, До кохання рука за руку полинули! Летимо до нових висот, А перед нами рожевий горизонт, Під нами маленькі ті міста І чарівні ці ліси й жовті степи, Над головами рідного краю блакитні небеса Й на квітках ранкова та роса! Доведи мені, коханий, що ти не черговий актор, Що твої слова- то не обман, Не чергова омана для мого ніжного серденька, Хочу щоб по-справжньому казав мені на вушко: "Кохаю тебе, дорогенька!" Першим словом розпочну я наш романтичний вечір, Другим словом попрохаю про те, Щоб це побачення тривало вічність! А третім словом відпущу подалі від себе Всю біль, самотність, смуток І кляту колишню теж вижену з думок! З піднятими вина бокалами Новий світанок зустрічаємо сумісний, Нехай він для нас буде щасливий, Промінь кохання в душах наших світлий! Присвячується коханій @morana_lowe

184

Romano Kupona

Максиміліан Степовий

Чекаю лиш на те, Коли в мережу ти ввімкнешся знов! Тут для тебе послання я лишив, Ніжними словами кохання пошив! Чи бачиш мої ти почуття, Що між рядками тут сховались, Лише для тебе готувались? Чекаю лиш останню годину, Щоб запросити до себе у пору нічну, На зустріч романтичну! Викраду від інших я тебе, Будеш вся для мене, Разом свято ми розпочнемо, Адже лиш ми добре на цьому знаємося! Одне з одним палкими почуттями поділилися, Серцями обмінялися, Дарували й душі, Посмішками сяяли у темній тиші! Готуйся, мила, Ввечері наш час почнеться, Під місячним промінням Наш танець запальний подаруєм зорям! Купу вподобайок готовий Цій місячній королеві я кидати, Кожній посмішці від неї все радіти! Mo vilo, shuzo slike прати ми*, Від них відвести очі я не можу, Ті смарагди очей твоїх Моїм серцем повністю оволоділи, Спокій ночей в мене вкрали, Від кохання до тебе я згораю, Від розлуки із тобою все страждаю І тебе повсюди виглядаю! О, ти справжнє чарівне чудо, Ніжність в душі моїй співає, Коли тебе на фото розглядає! Ти хочеш лиш, щоб тебе по-справжньому кохали, Тобі повністю довіряли, Всю душу радо віддавали! Ти знаєш, що тебе я кохаю, Кохаю, Кохаю! Цілий наш квартал вночі підіймається, Стільки люду з'являється, Але ця ніч- лиш для нас призначена! Гримить, лунає, То romano kupona** на всю вулицю палає! А поряд зі мною naishuzo romni***, Про яку я й мріяти не міг! Цілий наш квартал від музики гудить, На цьому танцполі разом ми всіх будемо запалювати, Нашим танцем надихати! В палкому танго тебе я буду все кружляти, Під ритмічну музику з тобою вічність хочу танцювати! Коли я поряд із тобою Мою душу переповнюють почуття, Чудовий настрій, Все в мені співає, Серце від кохання літає! Від ночі й до ранку Нехай лунає дискотека, Яке чудове romantic party Разом з тобою влаштували! Tu sinan mo vilo, Tu sinan mo zlato, Tu sinan mo zivoto shuzo! Tuke tuke mislinav, Tuke tuke ka merav! Te vosta mangava da cumineia, Ajde, caje, ajde, Amore dushi ceo rat gilavel, Jav ke men, kamli! Ame gaem po diskoteke! Tu rodame, Rodame, shuzo caje! Kamav ki tu! Tere jaka sar cirginja!**** Разом в цю ніч феєрверки ми запускаємо, Червоні серця на небі ними малюємо, Все про радість й щастя ми співаємо, Келихами з вином нашу любов відмічаємо! Сьогодні настрій на висоті, Стільки довкола літає радості, А які між нами палають страсті, Від них й серце моє все розтало, Твоїм воно стало! Ти танцюєш запально, Й мене до танцю теж кличеш, Пристрасть нашу розпалити хочеш! У сяйві дискошару Блищить твій стильний одяг, Під моїми пальцями ніжна шкіра все горить, Як та левиця, мене у вир шалений затягнула, До мене все гнучко линула, Без упину мене цілувала! Відповідаю на жагучі ті цілунки, Малюю в уяві із тобою малюнки, Чим закінчиться ця ніч шалена я не знаю, Знаю лише, що тебе поряд я жадаю, Із рук відпускати не бажаю! Твоя талія в руках звивається, як той дикий виноград, Щоб дістатися тебе багато подолав я барикад! Ти жінка не проста, А вогняна та поставна, Рішуча і чарівна, Мудра та весела, Запальна та ігрива, Таємнича і містична! Твоя таємниця постала моєю манією, Ти оповита вся магією! Одного дня всі маски ми відкинемо, Одне до одного полинемо, Назустріч собі серця відкриємо! Будь моєю, мила, А я весь лише твоїм буду! В тих очах зелених Віднайду я спокій дубрав лісових! Знай, лише знай, мила, Що тебе я кохаю, Кохаю, Кохаю! Бум-бум! Гримить ритмічна музика, Пускаємось у ромський танець, Цим вечором- я твій добровільний бранець! Оповила мене своєю пістрявою хустиною, За собою в танок потягнула долиною, Твоє волосся стелиться по вітру, А палкі червоні губи нагадують мені лиш ватру! Поцілунок за поцілунком Залишаю тобі в дарунок! Із тобою рука в руці зустрінемо новий сумісний ранок, Знов на нас чекає запальний новий танок, Танок правдивого кохання! Присвячується чарівній @morana_lowe Примітки: *Моє серце, прекрасні світлини надсилай мені... **Ромське свято ***Найпрекрасніша жінка **** Ти моє серце, Ти моє золотце, Ти краса мого життя! Про тебе, про тебе думаю я, За тебе, за тебе я вмираю! Твої губи полюбляю цілувати, Давай, дівчино, давай, Наші душі цілий вечір все співають, Прийди до мене, моя кохана! Ми йдемо на танці! Тут тебе все шукаю, Шукаю, прекрасна дівчино моя! Я хочу лише до тебе! Ті очі твої сяють, як зірки!

111

Для мене ти цілий світ

Максиміліан Степовий

Боже, чому ж ти проти нас завжди, скажи? І чому двох закоханих в різні світу куточки ти закинув? Якщо б сьогодні був мій останній день В цьому світі грішному, Подалі від мого дому.... То я б весь його прожив Однією миттю з нею, Моєю тендітною лілеєю! Вже повірив в існування нас, Прохаю лише за останній з тобою час, Щоб шепнути на твоє вушко: "Для мене не існує іншої, Не існує кращої за тебе! Тільки не для мене..." Вже наше кохання вогняне Переслідує мене і уві сні, Бачу тебе поряд вночі, Зазираю в твої прекрасні глибокі очі! Шукаю в них від тебе Взаємність, пристрасть та палкий кохання вогонь! В ньому не шкода й мені згоріти, Від тебе не бажаю я йти, Вічність буду тебе кохати! Я не погляну на жодну іншу, Нічим вони не приваблюють мене, Весь світ лиш розчаровував мене, Серце тисячу разів розбивали, Всі шматочки з нього викидали, Про мене забували. Але з тобою все інакше, мила! Розквітає поряд із тобою і душа, і серце, Запалюєш надію в грудях, Відвідуєш мене у мріях! Не буду я нікого іншого кохати, Лиш тебе одну жадати! Почуй мене, кохана! Для мене ти цілий дивовижний світ! Я живу, лиш щоб тебе кохати, мила! Душею пірнаю в неймовірні перли твоєї уяви, Такі вони барвисті та чарівні! Ти поряд зі мною кожну ніч і день, Шукаєш мене власними руками, Очима ніжними! Відчуй, як тихо до тебе я полину, Тебе у теплі обійми пригорну, Гарячими поцілунками обличчя вкрию! Ти моє серце кожним поглядом пронизуєш, До самих глибин мені його чаруєш! Щастя наше полюбляє тишу ніжну, Але не потрібно приховувати від світу нашу пристрасть магічну! Ледве тільки тебе я знов побачу, Знаю, що тебе більше не втрачу! З тобою щасливішим я стаю, Поряд зі мною й ти усмішкою сяєш, Нічого іншого для щастя і не потребуєш! Обом нам так мало треба, Лиш трохи ніжності й кохання, А більш нічого! Присвячується моїй принцесі @morana_lowe

139

Солодка, як цукерка

Максиміліан Степовий

Завжди до тебе прислухаюсь, Завжди до тебе придивляюсь, Коли ти в мережі, одразу прокидаюсь! Завжди готовий від радощів Тебе на руках я носити! Чомусь надто глибоко в тебе я занурився, В моєму серці лиш ти безмежно владарюєш! Ой, лише погляньте, яка красуня! Ой, на ній неймовірна сукня! Треба мені негайно із мережі зробити offline, Але від неї не можу я очей відвести, Потрапив я на її magic line! На моїх губах лишилась її пекучих губ Пристрасна відмітка, Не можу в наші почуття палкі повірити, Бо думав, що правдиве кохання- то подія рідка! Ой, яка тендітна та струнка ти, Схожа на ніжну берізку смутну, Кожним ніжним словом й дотиком своїм Робиш мене цілком твоїм! Ой, яка солодка, немов цукерка, Для мене стала немов на небі іскорка! Не дивуюсь вже тому, Що мій розум цілковито причарувала саме ти! Знову ти поряд, Знову ти поряд, Читаєш мої присвяти всі підряд! На обличчі твоєму сонячна посмішка, Від неї серце моє мліє, Душа до тебе все співає, Тобі всі палкі поцілунки ладен я віддати, Всім серцем лиш одну кохати! Знову ти поряд, Знову ти поряд, В моє ліжко вночі ніжно пірнаєш, Руками шию обвиваєш, Мене цілувати не припиняєш, Твоє волосся шовковисте все по моєму тілу Все лоскоче мене та збуджує, Не відпускати від себе змушує! Знову ти поряд, Знову ти поряд, Поряд із тобою всі дівчата марніють, Твої зоряні очі в моєму серці палають, Твої душа та серце до мене все шепочуть У шаленому ритмі кохання! В ніжних обіймах Хочу пульсацію твого палкого серця відчувати, Повільно розум все втрачати, В тебе із головою пірнати! Знаю добре я, Що ти не золота та срібла все бажаєш, На діаманти уваги не звертаєш, А лише кохання мого жадаєш! У цю мить готовий все тобі віддати я, Моє серце, душа, моя пристрасть, весь я, Все це лиш для тебе однієї, Для красуні зоряної моєї! Півсвіту готовий я об'їхати, Щоб лише тебе знову зустріти, За руку вічність все тримати, Твої губи нарешті зустрічати, Відзначимо кохання нашим поцілунком! Знай, що ти лише для мене вся, Ти моя, кохана, Ти моя, мила, В моєму серці твоя влада наступила! Присвячується моїй коханій @morana_lowe

172

Чоловіки- вовки, Жінки- змії

Максиміліан Степовий

Там, де ні птиця не долетить, Звір не добіжить, Людина не підступить, Саме там власне криваве серце я сховаю, Від світу проклятого всю біль свою приховаю! Більше ти не зможеш мені завдати шкоди, Не поведуся я на оману твоєї вроди, Не хочу знову твою отруту в серце допустити, Тебе в душу власну знов впустити! У цьому місці, для тебе недосяжному, Від бруду брехні твоєї я сховався, Морок душі тієї не помічати я старався, Забути тебе назавжди все намагався! Не для мене те життя прокляте було! Істина у світі лиш одна - Чоловіки- агресивні, мов вовки, Жінки- підступні, немов змії! Шукав я серед всіх своє кохання, Але неодноразово відвертались всі від мене! Били всі різкими словами, Чорними думками! Знаю тепер я, що нікому не можу довіряти, Нікого не треба мені кохати, Щоб зрадженим за спиною не бути! Там, де ліси прадавні та могутні, Дуби кремезні та мудрі, Березки стрункі й зелені, Там, де хлюпочеться спокійне синє море, Ось там від світу сховаю власне горе! У тих сталевих водах Себе колишнього втоплю! Тінню мене до берега ти переслідуєш, За руку все хапаєш, Повернути мене мрієш, Але не бачу правди та кохання В тих зрадливих очах зміїних я! Їх зелень- то отрута для мого відкритого та щирого серця! На цій скелі сірій, Що над краєм височить моїх втрачених мрій, Ось тут тебе я прокляну, До дна морського я полину, Лиш щоб твою брехню не чути, А зраду більш не бачити! У світі, де всі рівними постануть, Де багатії бідним допоможуть, Де люди дружніми одне до одного стануть, Відкинуть ворожнечу, Забудуть про колотнечу, А згадають про цінність дружби та кохання, Ось тут лише почну я своє нове життя! А до того.... До того, не будіть мене люде, Дайте спокійно спочити на дні морському, Не кажіть про мене й мій біль нікому, А тим паче тій змії! Вона й зараз десь живе, Серед людей сновигає, Нових жертв все обирає І швидко їх зраджує! Ne za mene ovaj zivot proklet bio! Jer istina u ovom svjetu samo jedna je - Muskarce su agresivne ko vuci, Zeni su podli kao zmije! Trazim zbog svih svoju ljubav, Al' svakog puta odvracali od mene svi! Pretuci svi me teskim rijecima, Tamnim mislima! Sada znam ja sta na nikog ne moga da se verovati, Ne treba nikog da mі voleti, Sta ne biti iz-za ledja prevarenim! Not for me was that cursed life been! The truth in the world is one - Men are aggressive like wolfs, Women are despicable like snakes! Through all i was searched my love, But all have turning away from me every time! All beated me by the heavy words, By the dark thoughts! Now I'm know all that i can't trust no more to everyone, Not everyone I'm needing to love, That i don't wanted to been a cheated behind my back!

104

Сни Полум'я II

Максиміліан Степовий

Через обставини так легко впала я на дно, Довкола мене незримих ворогів повно, Зуби власні зціпивши, Голову гордовито піднявши, На те, що від очей моїх лишилось, Пов'язку одягнувши, Міцно червоний каптур напнувши, На вершину цього міста інтриг я взбираюсь, Десь на омані послизаюсь, А десь і в людях помиляюсь, Але нікого не буду я боятись! Більше страху немає в мені, А в серці лиш палке полум'я горить, Кличе мене мстить! Під моїми ногами Вулички улесливих чиновників розгортаються, Пани поважні в домівки повертаються, Радники весь час все сваряться, Сенатор на безпеку наражається, А в тінях нічних Інтриги сплетені із змій зелених, Що мають за собою купу таємниць містичних, Темних та магічних! Вогнями помаранчевими моє містечко рідне під ногами все палає, За ним душа моя весь час припадає, Болісно зміям на поталу Віддати все, що дороге мені! Хотілося вірити мені, Що ніколи не настануть Темні ці часи, Що все швидко повз мене пролетить, В одну-єдину мить. Але розквітають вороги, Міста страждають під їхньою рукою, А я не бачу всього цього, Лиш сіре тло довкола мене, А в ньому магічні спалахи, Яскраві та містичні духи! На помсту все життя своє кидаю, Кращі роки юності моєї витрачаю, Але чи в кінці спокій я отримаю? Адже смерть одних людей поганих Ніколи не поверне мені рідних та близьких! Вони підло забрали в мене спокій, Вони відібрали моє мирне життя, Вони відібрали, навіть і мою сутність світлу! Й рідних моїх у лапи смерті віддали, Нещадно всіх близьких та друзів ці змії все труїли, В дитинстві мені кислотою Власні очі випалили! Ховаю я ті темні незрячі ями Під червоною пов'язкою, Але не стала я слабкою, Не зламалася, підкорена сліпотою! Мої почуття все міцнішають, Слух та сприйняття гострішають, В руках й ногах, у тілі всьому покращується спритність, Мечем та Кинджалами показала я майстерність, У танок із Смертю все пускаюсь! Мій Внутрішній Зір весь світ показує, На ворогів мені впевнено вказує! Довкола мене сіре тло, А в ньому примарний світ, Тьмяні містечка нариси, Немов художник їх малює Крейдиною по чорній дошці! Я бачу аури довкола, Всі кольори райдуги сяяли, Для світу я сліпа й безпомічна, Для ворогів таємних могутня й непереможна! В червоній материній мантії, Із каптуром, що надійно обличчя приховало, По місту в тінях я ходжу, Спокій людський від некромантів стережу! Не знала я ще тоді, Що ця боротьба і помста Все моє життя охоплять, Що десь глибоко в руїнах тих Небесних, На мене загадкові пророцтва все чекають, Прибульці, що заздалегідь на долю мою впливають, Мій шлях життєвий рішуче змінюють, До примарних ілюзій свою увагу звертають! Могутній артефакт в руках лихих, Його спокус боюся я, Людина я проста- Лиш спокою бажаю, Щоб батьки врешті спочили у власній смерті, Знаючи, що вороги їх знищені! Не треба сил надмірних, Не треба мрій примарних, Не треба над нами й влади могутніх! Дайте лиш жити, як хочемо, Бажаю той ненависний Смарагд в ріку з вежі я жбурнути, І більш ніколи його не бачити та не відчувати! Таємні знаки, Залишені в минулому, Довкола мене сновигають, Про щось важливе розповідають! Моя вічна битва у місячних тінях розгортається, Поки все місто міцно спить! Знов ціль свою я переслідую, Ворожу діяльність у місті досліджую Та її зі шляху прибираю, Нашу перемогу наближаю! Довкола мене знов білий ілюзорний простір, Знов біти й байти Починають людей й міста за мить одну переді мною будувати, Все, як в житті минулому відтворювати, Моя битва у вічності буде тривати! Взбираюсь на червоні дахи храмів, По балконам пробігаю, По багатіїв верандам теж прослизаю, А довкола мене інтриги й брудна гра розгортаються, Нові пригоди починаються, Вся історія республіки перед очима образно проноситься! По мощеній бруківці ранзарських вуличок блукаю я, Весь час щось розслідую, Когось прихованого в тінях переслідую, Стрибаю й по будівлях підіймаюсь, Ніхто від мене не сховається! Вороги все мріяли про моє знищення, А я все поряд біля них стояла, Загорнута в завісу мороку, Лиш рука моя священним полум'ям істини палала! Вся влада в місті прогнила, До темного озера гріхів, розбещеності й брехні радо вона впала, Над стражданнями людей таємно все вона раділа, Про мою кару власну ця влада вже забула! Я ворогів в Сенаті нещадно вирізала, Кров'ю стікати залишала, Після себе лиш спалені тіла лишила! В якості плати беру від них я життя, Не даю їм шансів на вороття, Я остання, кому вони всі таємниці викладуть нарешті! Моє перебинтоване обличчя в шрамах війн численних Буде останнім, що вороги побачать! Немає жалості на ньому, Кам'яним зосталось, Без емоцій крижаним постало, Замерзло й серце все моє, Зосталась лиш я і власна помста, Що підкидає хмиз у вогонь душі моєї! У сни ворожі я вриваюсь, Як левиця із двома палаючими пазурами, Так і я ворогів безжально все вбиваю, Нічого по собі не залишаю! Шепочу їм на вухо своє відвернення: "З полум'я приходимо, до полум'я повернемось!", Щезаю в мороці нічного міста, І я лиш примарна тінь минулого, Яку позбавили всього святого й світлого в душі! Прогриміли війни довкола мене, Померли на них всі друзі, Пройшла через пекло на землі я, Облягала все фортеці, Від ядер пушки ухилялася, Боялася гуркоту карабінів, Новий прогрес із півночі прийшов, Із собою смерть та руйнування він приніс! Ховаю в руїнах небезпечний артефакт, Нарешті я помстилася, Але куди життя мирне поділося? Старію я, Потроху все марнію, Маю одну останню мрію- Дізнатись, за що боролась я? За що колись стояла? Куди кращі роки свої спустила? Чи правильно вчинила? Чи краще, щоб артефакт ворогам віддала? Може краще світу бачення у них? Заплутав наш орден у пітьмі нічній, У мороці ілюзій! Хочу правду зрозуміти, Істину останню віднайти. Проваджу на старості щоденник, В останній раз за меча я берусь, В паломництво вирушаю, Туди, де Евкарія колись над нами владарювала, На спірну землю, що в давнину палала, Шукаю правди в руїнах родового фенікса гнізда, Глибоко в Хараф-Емерені Нові істини таємні На мене все чекають! Вирує чорний простір, Крається на друзки світ моїх ілюзій! Стільки сутностей нараз У свідомості змішалося. Нас багато, але й, водночас, я одна. Хто я? Чи я Евкарія, що орденом владарювала? Чи Орфоломія сліпа й стара, що все життя помсті віддала? Чи маленька дівчинка таємнича, Що в кіберпросторі мене від лиха боронила? А може, я Ніколь з сучасності далекої, Яка теж втратила все найцінніше у житті, Але готова до останнього боротися? Не знаю відповіді, Знаю лише, що новий ворог в мене є! Машина за вірус свідомість все приймає, Несвідомо мене видаляє, Руйнує всі світи минулого, І кіберпростір пожирає, Мою свідомість жорстоко до віртуальних лап хапає Та на шматки терзає! З останніх сил я вириваюсь, Крізь темну арку спогадів у невідомість кидаюсь І знов я на золотих берегах, В ельфійському Старому Королівстві, В тілі Орфоломеї, що інтриги палацові розв'язує, Довкола неї монархія вмирає, Демократія й до варварів надходить на білих крилах! Знов зелений спалах, Смарагдова спокуса, Свідомість крається, Довкола зелені руни цивілізації Акарна, А я знов у тілі Евкарії Проти зради й некромантів все борюся, Несу межи Полум'яних Вартових я вчення! Старію й тут я, Кульгаю вже від часу, Рефлекси сповільнилися, На моїх очах нова родина розпадається І знову гине! Моє волосся все сивіє, Рука тремтяча вже не та, В голові шепочуть голоси Акарна, Смарагд до мене все звертається, Мене вічністю він зваблює. Одна дрібничка, А через неї стільки розбитих життів! Брешу про втрату артефакту, Сама за фальшстіною його ховаю, Для себе в майбутньому залишаю! Остання битва з некромантами І спокій смерті, Знову вогонь і переродження, Я Орфоломія, що прийшла на місце останнього спочинку Евкарії великої! Знання могутньої цивілізації перед моєю рукою, Але я- проста людина! Лиш істину шукала я, а не ілюзії жахливі! Не влади, а правди хочу я! Тепер знаю я, за що сама стояла у вічній битві, За що Полум'яні Вартові життя своє віддали- За кращий світ, за світле майбуття, Для того лиш, щоб майбутні покоління нарешті закінчили нашу справу! Тепер отримала я спокій у душі, Відкидаю зброю геть, Лишаю назавжди тяжкі обладунки, Хочу звичайного простого я життя, Зустріти смерть, як старого друга, У домівці власній із коханою людиною! Прокидаюсь я від коми в іншому житті, Нове пророцтво вже отримала, Настав час Смарагдову Корону відродити Та споконвічного ворога остаточно перемогти! По мотивам серії книг "Dreams of Fire II", "Dreams of Fire:Reborn" та "Dreams of Fire:The Truth"

216

Сни Полум'я

Максиміліан Степовий

Ехо володарів небесних Переслідує мене в часах минулих, Пробиваюсь через завісу власних спогадів, Правдива історія розгортається перед моїми очима Зі стародавніх років! Я знов за знаннями ганятись буду, Котрі здобуду із Смарагдів! Шукаю правду я, Серед ілюзій тьмяних Та подій лихих, Оточують мене багато людей темних, В них є щось від натур зміїних, Особистостей брехливих, Стережуся я сили трьох кутів, Ніхто протистояти їм не хотів, Лиш ми єдині з полум'я в той світ прийшли, Та до боротьби постали, Щоб всі раси смертні свободу віднайшли! Відповідей ніде нема конкретних, Я маю лише на меті багато цілей пріоритетних, Всі інтриги розкрию я від них, Атакую із тіней, затамувавши подих, Тіло спалюю, По собі нічого не лишаю, Знов істину шукаю, Ворогів долаю, Щоб у світі не панувала Трикутника Містичного гегемонія, Щоб до нас знов прийшла гармонія! Довкола мене порожній блакитний простір, Сновигають коди і спалахи яскраві, Образи минулих днів я бачу, Подій, що давно вже відгули, Людей, яких від сивої давнини загинули, До Фенікса Зорі полинули, У Вічному Полум'ї вони палали, До мене із минулого кричали! Щоб у світі не діялося, До Хараф-Емерену душа моя полине, У надійній фортеці всі свої страждання приховаю, Із братами й сестрами по ордену їх я розділяю! Сигнали знову виходять за межі, Втрачаю я реальність, Світ на дві частини поділився- З одного боку неонові міста, З другого- східні ельфійські ліса, Охоплені кривавою війною! Кіберпростір мою свідомість у вир все тягне, Нові зміни із мною він почне, Була я дівчиною з волоссям фіолетовим, Характером тяжким, Та проблемами із рідними! Із дому я тікала, До подруги линула, Правди бачити не хотіла, А батьків через дурість повільно я втрачала! Ще трохи- і знов кіберпростір мене тягне, У хоробру запальну жінку перетворює мене, Панянкою постала в тому минулому я, Пожежа все забрала в мене, Холодним серцем та пихою Брата із світу я зжила, Сестру у ворога перетворила, Не дала їй, щоб чвару нашу пережила, Але могутню силу знищити я не могла, Рука моя тремтіла, Душа стогнала, Серце кров'ю обливалось... У тих зелених гранях Бачила таємниці, приховані у мріях, Знання усіх віків, Що тут зібрали Небесні. Для мене вони й принадні, і небезпечні, Від світу треба той артефакт сховати знов! Довкола мене знов нулі і порожнеча, Шикується із ворогом старим нова колотнеча, Весь світ мій- то біти та байти, То енергія і переплетені дроти, Їм душу власну готова я довірити, Лише щоб тайни нової завісу темну відсунути! Ми брати та сестри по Полум'ю, Там, де наша війна закінчиться, Через віка нова почнеться! Тій битві вічній кінця і краю все нема, Здається, що світ завжди будуть всі терзати, До влади жорстокої прагнути, Заборонених знань бажати! Одні- за Вічний Цикл все стояли, Інші- Смерті не довіряли, А через нас обох всі раси невинні страждали! Проходжу через блакитний кіберпростір, Стаю я тою, що наш орден з мороку вела, Та до нових висот нас привела! Прийми до серця ту ідеологію вогняну, Відкрий душу десяти догматам, що говорять про вірну істину одну! Кинджал Істини на руку ти вдягни, Не забудь і масла прихопити, І магію вогняну теж начаклувати, Щоб ясно ворогів трупи палали, Щоб із мертвих ніколи не повставали! Порушників Вічного Циклу ми караємо, Нічого по них не залишаємо, У забуття ми їх вкидаємо, Могутній Трикутник перемагаємо! Минуле здатне знання мені надати, Мене добряче натренувати, До власної боротьби підготувати! Перед моїми очима легенди оживають, Все казкове втілюється у реальність, В якій я сама стаю героєм, Що світ довкола себе на краще змінює! Моя власна свідомість на друзки розпадається, Дві особистості в мені вживаються, Хто я та до якої епохи належу, Вже не знаю я! Лиш знання мені потрібні, Мною за батьків керує помста! Із шматків моєї розбитої свідомості Дивовижна машина кібернетична Починає великий світ живий відтворювати, Немов боги за мить встигли все зробити! Я тими містами Старого Королівства все блукаю, Від Кіріталії до Орфейму побувала, Через поля жорстоких битв на чорному коні скакала І на навалу трьох націй потрапляла! Немає правди в тій війні, То рідна земля для всіх, А тепер спірною зосталась, За неї кров усі пролили, Люди, ельфи й гноми в сиру землю спочити прилягли, Щоб їх до таємної боротьби Із тих похмурих могил знову покликали! Знову всюди коди, Оцифровані тіла, Мальована кров, Ілюзорний світ, в якому знову власне життя я проживаю, Власну сутність, приховану в віках, для себе й інших розкриваю! Той артефакт могутній Від зла я приховаю, Щоб із часом віднайти Та із ним Трикутник перемогти! Той світ несправжній другою домівкою для мене став, В ньому теж життя било мене, Але й досвід дорогоцінний по собі залишило! Я все пригадую тепер, В реальності нові можливості відкрились, Коли із сестрою зла зустрілись! Із Полум'я в цей світ ми прийшли, До Полум'я згодом й повернемось, Тепер вже знаю я, Ким була весь час І долю власну прийняла, Батьківську справу продовжила, Руки я безсило не складала, Знов у минуле життя пірнала, Смарагд Знань у віртуальному світі я шукала, Щоб в реальному теж віднайти І ворога нарешті зупинити! По мотивам книги "Dreams of Fire" Примітки: Хараф-Емерен- фортеця ордену Полум'яної Варти, існувала з часів Пізнього Ельфійського Імперіалу до початку 12 століття по літочисленню людей, зруйнована спочатку некромантами, а потім руйнівним землетрусом. Кіріталія та Орфейм- відповідно міста-столиці ельфів та людей у Старому Королівстві. Старе Королівство- державне утворення, яке виникло наприкінці 4 століття та проіснувало до 16 століття. Вважається споконвічними ельфійськими землями, які були насильно захоплені людьми та гномами. Через це землі в королівстві були розподілені на сфери впливу трьох націй із власними монархами та столицями. Навала трьох націй- історична подія, яка відбулася наприкінці 11 століття, коли ельфи підняли озброєне повстання з метою повернути свої землі та знищити монархію інших загарбників. Гноми та люди переслідували схожі цілі, спрямовані проти інших.

166

Демон глибоко в тобі

Максиміліан Степовий

Я знаходжусь там, В пітьмі нічній, Таємничій та пекельній, Шукаю я примарні спогади про тебе! Твої слова мудрі золотим дощем У мою душу проливаються! Я знаю, що в будь-яку мить можу до тебе звернутися І до мене ти здатна повернутися! Замість твого імені звертаюсь я До вампіричного образу! Ти запалюєш в моїх грудях те червоне пекельне полум'я, Яке не гріє, але й не морозить, Темною силою підкоряє та гнітить! Від цього почуваюсь із тобою краще, Мені в цю мить так хороше! Бажаю в тобі цього Демона прийняти, Подібно до отрути в моє серце проникаєш, Темною магією чаруєш! Власними шедеврами мене підкоряє, підкоряє! Філософськими істинами по душі вдаряє, вдаряє! Те пекельне полум'я мене спалює, спалює! І зараз бажаю лиш тебе поряд, І зараз бажаю лиш тебе поряд! Ти легко здатна змусити мене палати на темному, Кладовищі готичному! Ти змушуєш мене повільно згорати В червоному полум'ї пекельному! Давай, давай, Лише поклич мене, І я знов радо до тебе душею полечу, В бурхливе полум'я твоє впаду! Демон глибоко в тобі засів, Але для мене то складова твоїх принадних чарів! Радо руки простягаю у пекельнії окови, Демон глибоко в тобі сидить, Готовий мною володіть, Не хочу нічого зайвого питати, Не треба мені "так або ні?" казати, Знаю, що Демон в тобі колись був відданий страждати! Стою я в темному костелі, Де всі надії впали янголів, Де прокотився пекельний гнів демонів, Де той самий Демон знов відчув самотність Та світу грішність! На стіні старий годинник А в ньому урочний час вибиває іржавий маятник, Стрілки рухаються у протилежну сторону, Віщуючи про потребу в обороні! Скоріше за все, у захисний панцир Знов ти пірнеш, Бо цей світ прогнив наскрізь, Вампіри й перевертні чигають на нас усіх скрізь! Ти їх улесливим словам не вір, До битви поставай, Могутнє слово в руки власні хапай І на місце їх усіх постав. За тобою полум'яна правда, Не давай орді собак робити тобі кривду! Тебе вони поранили, Ніжне тіло на шматки терзали, Гарячу кров твою пускали, Але сильнішою тебе робили! Для когось ти Демон, Для мене ж світлий Янгол, Бо й Люцифер теж був янголом, Який впав через незгоду з іншими! Ти прийняла тяжке рішення, Для мене проявила ти старання, Розбурхала в душі кохання, Світлу віру в краще майбуття Мені лишила по собі! Хтось може мільйон разів звинувачувати тебе в усьому, Казати "Жахливий та кровожерливий Демон!" Але мою віру в тебе не вдасться похитнути, Тебе я мрію для себе повернути, Щоб разом неймовірні речі творити! Той Демон глибоко в тобі сидить, Розкриває він всю твою таємну суть, А я знаю, що не ти така, А світ оточує тебе такий! Мою довіру ти прийми, Моє серце ти візьми, Мені комфортно лиш з тобою, Вночі завжди твоїх очей сяйво я шукаю, В твоїх чудових слів мудрість поринаю! Я не Янгол, мила, Та й не Демон, як ти, Я лиш сірий мандрівник На тлі світу злостивого, Серед людства порожнього. Шукаю в них я найкраще, В мені вони бачать лише найгірше, Підступно відкидають, До інших повертають. Гірко я сміюся з них, Так з тими залишайтесь, Кому ви продались, Самісіньку душу залишили, А я із Демоном своїм піду По цьому світу грішному блукати, Нові відвернення шукати, Не спиняйте нас, благаю, Можливо, краще забудьте всі про нас, Ми дві тіні з нею, Без минулого й майбутнього, Із клеймом прокляття на чолі, Але душі наші прагнули до волі, До єдності із світом та богами! Ось чому блукали ми Містичними тернистими дорогами!

162

Демон в твоїх очах

Максиміліан Степовий

Одного разу тебе зустрівши, Всі твої старання побачивши, Я зрозумів- в усьому ти сильніша, На тебе все нові висоти чекають, Так йди, йди із цього пекла, Виривайся із болота трясовини, До нових висот ти полети! Для всіх примарним духом ти постала, Всім таємно допомагати продовжувала, Ти нас підтримувала, Для нас важливою ти стала! Я не хочу думати де ти та як себе почуваєш у цю мить- Бо краще у тебе прямо все спитати, Із тобою вночі весь час провести, Віддати все моє тепло Твоїй понівеченій душі, з якої багато крові натекло! То правильне, правильне рішення, Що вище чвар ти стала, Бо ти завжди майстринею була, Руки твої- золоті, Слова- повні філософської мудрості, На твої шедеври неймовірні та новітні Ми всі чекаємо! Я в тебе з першої зустрічі Все вірю й вірю, Можливо, для тебе це нічого й не значить, Всього-навсього порожні слова, Напівмертва фраза! Коли із тобою очами зустрічаюсь, В них бачу я весь твій невимовний біль, смуток та страждання, Комфорт та довіру з тобою знайшов, присягаюсь! Весь час про темну сторону власної натури мовиш, А я не хочу її помічати, Бо глибше здатен в душу поглянути! Коли побачу того Демона, Що знов з очей твоїх прогляне, Його я не злякаюся, Тебе не відцураюся, Бо Демон- то похідна від тебе, То ти сама, Вся сутність глибока твоя! Міцно тебе я обіймаю, До тебе тихі свої слова звертаю: "Не йди від мене, душа моя рідна, Мені завжди потрібна!" Від усіх скарбів мені ти стала найдорожча, найважливіша та наймиліша! Не можу побажати в цьому світі нічого іншого, крім тебе! З тобою готовий і у Пекло поринути, В пекельних колах твоїх фантазій разом мандрувати, Тебе від себе не відпускати, Душею до твоєї темної линути! Ми - суть одна, Як день і ніч, Разом сильнішими стаємо, Разом і віру в краще відроджуємо Та з впевненістю у майбутнє дивимося! Знайомі все обличчя з Пекла виринають, Дорогі імена ті чую, До нас вони волають, Філософські роздуми й сповідь свою на серці карбують, Страждання тут кожного таврують, А це Пекло від себе ніколи не відпустить! В чомусь ми праві, А в чомусь зовсім ні, Але завжди знайдемо спільні теми й компроміс! Я знаю, що важливою моїй душі ти стала, Без тебе життя я вже не уявляю! Потвор самотності над нашими головами сновигає, Але разом готові ми його подолати, Об'єднавшись, силою ми здатні стати!

Ти будеш лише моєю

Максиміліан Степовий

О, Морана, Ти все для мене значиш, Ти цілий багатогранний світ, Ясне сонце в небі, Володарка могутніх блискавиць, Ніжна чуйна душа! Вся твоя чарівність срібним блиском охоплює струни душі моєї! Всі молоді хлопці та їхні сім'ї припадають за тобою! Але серед них усіх ти обираєш лиш мене! О, Морана, Ти вся будеш лише моєю, Ти найвища дорогоцінність в цьому світі, Моя персональна чарівниця, Неймовірна володарка мого серця! Ти мене надихаєш, Завжди в усьому підтримуєш, Важливою для мене постаєш! Так вийди ж до мене, моя красуня! На тобі блискуча фіолетова сукня, В очах зірки, У чорному волоссі хмарки, В голосі чарівні співочі звуки! Зустрічайте цю прекрасну леді, Пані Морану Лоу! Морана: У думках моїх гуляє вітер, Щиро співає моя душа. І я до тебе лину, Лину у небеса. Дивишся у мої очі ніжно, Звертаєшся, як до сонця. А я у тобі огортаюся тепло. У записи мого творця. Творець — то ти, в моїх надіях. Під зачарованою Десною, вірою спіймаю я натхнення. У вихорі, на емоціях. З вірою до тебе, як повсякдення. Зажди, від мене не зможеш ти відмовитися! Зажди, то ти ніжно до мене все шепочеш! Зажди, лише тебе в цих небесах я шукаю, Серцем та руками ніжними До твоєї теплої душі я лину! Заради мене, готовий ти всіх інших покинути! 💖💖💖 Наша з тобою любов То не випадковість, а правдива доля! Блукав я серед інших, Але не по добрій волі, А через клятий темний примус! Весь час питаєш мене, Як там мені без тебе спиться? Питаєш мене, чи правдиві мої почуття до тебе? Лише дай мені одну-єдину можливість, Щоб довести все тобі! Довести, що між нами спалахнуло Правдиве полум'я кохання, Невгасиме та могутнє! Нехай покажу тобі єдиній Що містить у собі моє палке кохання! Морана: У саду слів розпускаються плітки, Інтриги кружляють, хитрощів ритми. Люди говорять, а я тільки створюю хвилю, Що важлива тобі, вірю чи не вірю. Всюди, куди оком не кинь- Самі плітки й інтриги теж, Цього між нами хочеш ти? Як вірити маю тобі? ⛈️⛈️⛈️ Дай мені лише всю до себе пригорнути, Дай ніжний поцілунок твоїм лагідним губам віддати! Захоплює мене в цю мить натхнення, Пристрасть та до тебе кохання! А куди ж ти весь час зникаєш, мила? Як міраж розтавати починаєш, Але я добре знаю, Що ти завжди час на повернення до мене Віднайдеш! До біса всі сумніви й страхи, В серці тебе поряд я тримаю, З думок своїх не відпускаю, Завжди про тебе єдину пам'ятаю! А ти тихенько позаду знову з'являєшся, Гнучким станом до мене пригортаєшся, Руками ніжними шию охопиш, Та своїм чарівним голосом на вухо мені шепочеш: "Кохаю тебе!" О, Морена, Нічого іншого для щастя мені не потрібно, Лише твоя присутність, Голос відчувати твій можливість, Твої тоненькі пальчики ласкаво цілувать, Нікому іншому не віддавати! Написано в співавторстві з неймовірною та чарівною @morana_lowe

223

Накресли чорну лінію, що розділить нас

Максиміліан Степовий

В кав'ярні весь час із ним тебе я бачу, По-справжньому від цього страждаю! Не думай, що тобі влаштую драму, Але від цього холодним серце стало, До тебе воно замовчало! Ти жорстоко мені його на друзки розбила, Незграбно спробувала моє серце склеїти! Вдаєш, що співчуваєш ти мені, Що все в тобі всередині до мене озивається, Твоє серце теж кров'ю обливається! Вибач, але більше я не можу вже терпіти! Годі! Від твоєї байдужості урвався мій терпець, У вогні згоріло все, що мав! Життя моє, Для тебе більше місця не має, Для тебе більше місця не має! Накресли чорну лінію між нами, Яка розділить нас, Більше я не можу зносити тебе у власному житті! Як дурень повірив в те, Що важливий для тебе, Повірив у наше кохання! За тобою марно побивався, Поки ти з іншим за спиною цілувалася! Про тебе забути намагаюся, А ти уві сні все до мене нахабно вдираєшся І без сорому в очі дивитися наважуєшся! І не припиняєш мені брехати, Моє серце все труїти, Перетворила наші райдужні деньки В чорні! І це все сталося саме через твої кляті вчинки! З тобою я страждаю, З тобою я страждаю, Від чорних днів з тобою повільно згораю! Немов застрелила мене з пістолету, Кулею влучила в нещасного, урвавши височінь мого вільного польоту! Невдячною виявилася ти до мене, Ціле життя у пекло мені перетворила, А ти моїм персональним Люцифером постала! Після цього морального занепаду, Не можемо бути ми парою, Знову лишаюся я на самоті, Знаю, що в темну безодню скоро через тебе я впаду! Життя моє, Для тебе більше місця немає, Для тебе більше місця немає! Накресли чорну лінію між нами, Яка розділить нас, Більше я не можу зносити тебе У власному житті!

232

Moon queen

Максиміліан Степовий

Your starry eyes so beautiful for me, Your hair as simple as a silk, Your voice so charming for my tired heart, Your red lips too kind and passion When you slowly kissing me! My love, You the only one for me In the entire of this universe Which was so cruel and hard to me. When I've staying in loneliness I will always crying your soft name! You thought that were a simple girl, But i know your true identity- Deep inside you become a Moon Queen. You powerful, clever and creative, Through your influence I've become more shy and tentative. Dear, be with me much more creative! Your head surrounded by the nimbus of the moonglow, Your eyes so shining as a silver stars, I've went in the places where you were been, The streets here full of foreign cars, But i was never more saw you presence here! I knew the only one thing- My heart was always belonged to you, my charming queen! I was yours, yours for centuries, But now I'm alone and be forgotten for all the people, I'm nothing else, but a simple week shadow, I will be searching your moonlight shine For millennia! Please, take me to your holy kingdom, Give me my freedom, My place between your throne, My happiness was all included from you soul! For you this words I've said: "I love you my favourite and darling queen, My most beautiful woman in the world, My kind shiny glimmering moon!" Devoted to amazing and wonderful lady @morana_lowe Переклад: Твої зіркові очі такі чарівні для мене, Твоє волосся скидається на шовк, Твій голос такий чарівний для мого стомленого серця, Твої червоні губи такі добрі та пристрасні, Коли ти повільно цілуєш мене! Моя кохана, Ти- єдина для мене У цілому цьому всесвіті, Який був таким жорстоким та тяжким для мене. Коли я залишаюся на самоті, Я буду завжди кричати твоє ніжне ім'я! Ти гадала, що була простою дівчиною, Але я знаю твою правдиву натуру- Глибоко всередині ти стаєш Місячною Королевою. Ти могутня, розумна та креативна, Через твій вплив я стаю більш сором'язливим і невпевненим. Дорога, будь зі мною більш креативною! Твоя голова оточена німбом місячного сяйва, Твої очі такі блискучі, як срібні зіроньки, Я ходив у ті місця, де ти була, Вулиці тут повні чужих машин, Але я ніколи більше не бачив твоєї присутності тут! Я знав лише одну річ- Моє серце завжди належало до тебе, Моя чарівна королева! Я був твоїм, твоїм на століття, Але зараз я самотній і забутий всіма людьми, Я нічого більше, ніж проста слабка тінь, Я буду шукати блиск твого місячного світла Віками! Благаю, забери мене до свого благого королівства, Дай мені мою свободу, Моє місце біля твого трону, Моє щастя все повністю складається З твоєї душі! Для тебе ці слова кажу я: "Я кохаю тебе, моя улюблена та дорога королево, Моя сама прекрасна жінка в світі, Мій добрий, блискучий, мерехтливий місяць!" Присвячується дивовижній та неймовірній пані @morana_lowe

214

Запалюєш вогонь в моїх грудях

Максиміліан Степовий

Запалюєш вогонь в моїх грудях, Срібними зірками сяєш у мріях, Вони серцем дзвенять, мов рідкісні перли. Ми разом із тобою до нових висот линули, А тепер незайманою лишилась ти, Далеко десь позаду, У просторі таємничому світанку. Той перший танець розпочавши, Як птахи високо крила розправляли Та співати про кохання починали! Але час минає, летить так стрімко, До тебе підлітаю близько, Ти місячним сяйвом сяєш в моїх ідеях, Весь час даруєш мені натхнення На чогось нового створення! О, чарівна незнайома леді моїх мрій, За тобою готовий я вирушити ген за світу обрій, Щоб лишень вічність споглядати У ті твої очі сапфірові, Пригорнути ніжно руками стрункий стан, Нікому більше не віддавати! Мелодія твого голосу здатна кожного причарувати, А мене, тим паче, готова звабити, Я весь твій на цю мить, Я бажаю, щоб саме ти почала мною владарювати! Написано в співавторстві Із неймовірною @morana_lowe

165

Як ніколи раніше

Максиміліан Степовий

Ти моя, Од тих пір коли з'єдналися разом наші серця! Болить все, Болить все, Болить те, що поряд із тобою Собі рани добровільно наношу! Коли всі наші почуття нарешті розваляться, Коли ти мене викинеш, як непотрібну річ, То тоді інші люди скажуть про нас: "Вони були такою кепською парою!" А ми й не були ніколи парою, А лише кохання примарою! Як ніколи раніше, Почуваю себе я гірше, З тих пір, як ти пішла до нього Та спиш поряд з іншим, Притиснувшись до нього, Немов він весь світ твій, Я власний сон втрачаю, Скільки сил на марні спогади про тебе витрачаю! А тепер ти брешеш і йому, Брешеш навіть і йому, Граєшся й його почуттями, Немов він нова іграшка для тебе! Руки до нього тягнеш, Губи в отруйній посмішці розсуваєш, Совість тебе ніколи не гризла ізсередини! А твоє обличчя- то маска звабливої сирени, Яка чоловіків приваблює, А потім їх серця пожирає! Те, що тобі дають, королево світу, Того тобі завжди від всього мало! А наступного дня, я вже знаю, Ти з новим будеш розмовляти, На вухо йому рожевими губами шепотати: "Я хочу від тебе більше кохання Та дарунків теж!" Для тебе можливо все, все, Все тобі готові чоловіки у руки віддати, Свої голови повністю погубити! А я тебе починаю ненавидіти, Ненавидіти, Ненавидіти! Ненавиджу тебе й того, З ким зрадила мені! Ко никад пре осећам се горе, Откад си отишла са њега Ал' ти спаваш поред другог Држећи се за њега, Као да је он цео твој свет, А jа губим сопствени сан, Колико енергије да трошим на бескорисне сећања на тебе!

125

Тебе не просто я кохаю, А вповні обожнюю

Максиміліан Степовий

О, моєю будь, В моїх думках завжди твій образ виникає, Нікуди чарівна посмішка не зникає, Серце моє потрібних слів не втрачає, Коли поряд лише ти з'являєшся! Коли на мене кинеш один погляд Своїх очей, зелених, як тії лісові озера, О, то я починаю ізсередини палати, Одну-єдину тебе бажати, Всюди, в чужих обличчях, лише твоє шукати! А коли тебе отримаю можливість упіймати, То ніжно пригорну до себе, Відкрию й серце, і душу всю тобі, Бажаю і твої грудьми відчути, В дивовижні перли світів твоїх поринути! Знай, люба, тебе не просто я кохаю, А вповні обожнюю! Допоможіть мені хто-небудь, По вуха закохався в неї я, Від неї повільно згораю, Самого себе втрачаю, Мій власний розум в далечінь відлітає Та до неї прилітає. Для неї готовий я власне серце надіслати, На зустріч з нею завжди чекати, Палкі губи її цілувати, Всю ласкаво обіймати! Мою душу всеціло вона причаровує, Я не готовий називати імена, Бо й так вона знає, що мною вся кохана! Допоможіть мені хто-небудь, Але чи хочу я вашої допомоги, Чи все ілюзія? Бо радо підлягаю її чарам я, Поринаю в них із головою, В озері душі її століттями готовий плавати, Дорогоцінні самоцвіти в його глибинах шукати! Повністю все їй я готовий від себе віддати, Знаю я, що для єдиної нічого мені не шкода, В моїх думках знову ти одна. Таємно надсилає мені містичні усмішки свої, Мрійливий погляд, скерований у сизу далечінь І сонячні промінці, що грають у чарівному волоссі! Не називаю я імен, Бо й так все знає вона, Що поряд з нею інші всі марніють, Немов тіні тьмяніють, А вона, як те ясне сонце, Завжди яскраво світить на небосхилі блакитному Мені самотньому та до кохання спраглому! Присвячується неймовірній та особливій ✨Я.Я.✨

162

Прийди, моя кохана

Максиміліан Степовий

Коли лиш раз погляну я на тебе, Ти враз постаєш тихою та сором'язливою, Хоч в очах твоїх криється таємне небезпечне полум'я, В якому починаю я палати, Повільно в безпорадних муках згорати! Я знаю, що ти не така проста, Володієш могутньою магією, Яка здатна причарувати серце кожного! Чарівниця та принцеса з казки, Охоче я повірю у всі ці дивовижні плітки, Що довкола тебе клубочать, Та твої таємниці від мене зберігають! Невідомість щодо тебе мене цікавить, Мабуть, здатна мене й привабити вона, Але чи через неї подобаєшся мені? Люди говорять про тебе, як про якусь річ, що належить мені, Але я так взагалі не думаю! Для мене ти- як та квітка ніжна, Як мавка лісова прекрасна! Завжди поряд із природою, На сонечку сяє твоє каштанове волосся, Розкішне, як пшеничне колосся. Твій мрійливий погляд спрямований у далечінь, Що ж бачиш ти? В яку глибінь Сягає погляд загадкових іскристих очей? Скільки через них втрачав я спокійних ночей, Не знаю їм я і рахунку, Кваплюся до тебе із букетом улюблених квітів у пакунку! За одну лише твою чарівну посмішку Готовий і душу, й серце, всього себе, Одній тобі віддати! Яка жорстока доля, Що так по світу нас розкидає, Одне від одного кожного дня все віддаляє, І так трапляється все знову й знову. Не знаю я, кому й вірити мені, Хто моя правдива доля? Чи правильно вчиняю я, Тобі розкриваючи власну душу? Чи й ти готова теж із часом Лише погратись моїм серцем, А потім розбити його на дрібні друзки, Посміятись наостанок і зникнути за обрієм? Не знаю я на що мені чекати, Знаю лише, що хочу тебе єдину кохати, Від думок про тебе сильно палати! Скажи чесно, на що ж сподіватись мені? Може не треба будувати марні мрії, А краще лишитись на західному обрії На самоті із власними думками, Подалі від твоїх зоряних очей Та співочого пташиного голосу! Заради тебе готовий я й на небо вдертись, Здійняти з чорного оксамиту І Місяць, й всі зорі, Всі небесні світила до твоїх ніг кинути, Лише щоб ти усміхнулася мені, Щоб щасливою себе відчула Та знов коханою! Чи справжня ти зі мною будеш, Чи це лише твоя ілюзорна маска переді мною, А за нею щось ховаєш ти? Прийди, моя кохана, прийди до мене, Незважаючи на все, для мене ти найкраща дівчина на світі! Кожного дня закохуюсь в тебе й твої очі все сильніше, Відчуваю, що не можу я думати про тебе все палкіше, Від того, що ти поряд, відчуваю себе щасливішим! Przyjdź, moja miłość, przyjdź do mnie, В моїх очах ти знайдеш лише тепло та ніжність, В моїх обіймах для однієї надійний прихисток, Моя ти неймовірна фея пахучих фіалок! Для тебе однієї збережу я власне серце, Відкрию його тобі, як скриньку із перлинами, Увінчаю твою голову діадемою із сапфірами! На зупинці я буду всюди шукати лиш тебе, Щоб пригорнути ніжно всю до себе! Вже й не рахую я дні, В яких я думаю про тебе, Блукаю вуличками міста в надії побачити знову ту посмішку і ті зоряні чарівні очі. Не знаходжу я їх, Бо лиш ти їх маєш у собі, А ти далеко, Ген далеко, неосяжна, за лісами та степами, За горами і рівнинами, У золотому місті славного Лева, Літаєш над старовинними будівлями, як морська мева! А в обличчі милої красуні Ти вже звикла, що я в тебе закоханий, Шукаю тебе над рідним краєм, як сокіл ясний, Твоє ім'я над степом клекочу, В твої ніжні тонкі ручки хочу! Коли вночі ти засинаєш, Своє личко під пухнастою ковдрою ховаєш, Мене трішки пригадаєш, Із подругами то таємно обговорюєш, При мені така небагатослівна І знову сором'язлива робишся! А від цього і я незручно себе відчуваю, Не знаю, що й сказати у цю мить, Щоб тебе не налякати Та від себе не відвернути. Правдивим дурнем я постаю, До тебе лиш всміхатись починаю, Забувши і про слова, і власний голос, Хочу лиш пірнати в смарагдові озера Твоїх чарівних очей, Забувши про тугу і смуток, Віддавшись на волю почуттів! Я готовий тобі і власний номер в руки віддати, Лиш би знову твій ніжний голос чути! Тримаю в руках телефон, Сподіваючись, що знов почую я тебе, Але минають дні, Минають й ночі, А ти знов опускаєш від сорому очі, Рум'янцем щічки твої вкриваються, Від мене ця фея все ховається, А за моєю спиною ніжно з деревами у парку обіймається! Своєю дівочою красою Та добрим чуйним серцем Ти мене причарувала беззаперечно, Тобі нічого не треба робити, щоб сильно вразити мене, Бо твій талант криється глибоко у неймовірній райдужній душі, А для щастя нічого більше і не треба, Щоб кохати тебе знову і знову! Моя кохана, Тобі повністю я відданий, А ти готова мене одним лиш поглядом, Одним ніжним дотиком, Розтопити, як те морозиво, В твоїх очах бачу я надію, сподівання та невимовну романтичну мрію! Ти хочеш вірити мені, А я хочу вірити тобі! Я знаю, що може бути все не просто, Що ти в мене з характером Та могутніми переконаннями, Але я не боюся цього, В тобі все мені подобається, Поряд із тобою і я кращим враз стаю! Ела, мойта обич, ела към мен, Често викаш ми: "Душите със белезите блестя като и звездите"* Ти не з тих, хто здається, Впевнено до власної мрії йдеш, Ти встаєш та продовжуєш боротися, І я знаю, що в кінці ти і до мене прийдеш, А я тихо тобі скажу на вушко: " Σ' αγαπώ, καρδιά μου"** Присвячується самій неймовірній красуні Я.Я.🌷 Примітки: * Прийди, моя кохана, прийди до мене, Часто кажеш мені: "Душі зі шрамами сяють, як зірки" **"Я кохаю тебе, моє серденько"

178

Мрію про єдину

Максиміліан Степовий

Змінився я, поставши радісним, Відчуваю себе неймовірно щасливим! Через неї вразило мене кохання Прямісінько у серце. Ех, моя чарівна фея, Кожного вечора бачу тебе у обіймах Морфея, Спасибі тобі, спасибі за те, Що розбудила у моїх грудях ніжні та солодкі почуття, Не розраховував я на їх повернення! Поряд з нею кожен день для мене немов день народження, Вона знає все, Вона перемогла мене у двобої, Своїми могутніми чарами обезвладнила І душу, і серце мої! А я вдихаю квітковий аромат її парфум, Вдихаю глибше, Від нього втрачаю і власний розум, Її владі над собою всеціло підкоряюсь! Але не тиранія це Та й не рабство теж, А щось неймовірне, Казкове та ніжне, Що являє собою всеціло її містичну сутність! Немов птах вільний Поряд з нею я лечу, Про щастя та кохання все їй щебечу, В її смарагдові очі всеціло я занурений, Не в силах і погляду від неї відвести, Єдине, що я хочу- це вічно голос всюди твій чути І ніколи ніжну його мелодію не забувати, Крізь століття в серці твій тендітний образ Назавжди пронести та зберегти! Я ладен все матеріальне наліво й направо витрачати, Щоб лише тебе знову зустрічати, За руку ніжно потримати, В іскристі очі зазирати, В них відповідні почуття шукати, Теплі слова лише тобі єдиній шепотати, Тебе від себе не відпускати! Мої друзі всі без упину радять мені схаменутись, На тобі свій вибір зупинити! Вночі все не знаю, як заснути, Думками починаю до тебе я линути! Роздумую все я над тяжким питанням- Чи ти та, про кого мрію я? Чи знову лише та, хто серце розіб'є мені, Скористається моєю довірою І в Пекло мене радо запроторить? Я хочу думати, що ти не така, Що ти особлива, Для мене важлива, Містична та красива, Трішки сором'язлива, Схожа на дивовижну лісову квітку, Яку треба пестити та берегти всім серцем! Знай же, моя кохана, Що я мрію про єдину, Мрію лише про єдину, Мрію саме за тебе І ніколи- за іншу! Ти єдина дівчина на світі, Така чарівна і тендітна, Твої очі- неймовірні та зірчасті, Криють в собі таємниці світові. Ці очі так легко зваблюють, До таємничого виру мене затягують. Кожне твоє коротеньке слово Змушує моє серце стрімко в грудях битись Та на більше сподіватись! Здається, що іноді все йде у нас геть кепсько, Ходимо весь час довкола, Мовчимо і уникаємо всього, Відводимо боязко очі, Немов соромимось одне одного! Не треба так робити, Краще зараз будемо разом тихо радіти, У обіймах тебе я буду тримати, Поряд із собою відчувати, Всю душу й серце тобі єдиній віддавати! Znaj, moja ljubav največa, Šta sam maštam za jednu, Maštam samo za jednu, Maštam samo za tebe, I nikoga- za drugu! Присвячується неймовірній чарівній феї Я.Я.❤️‍🔥

242

Кохаю ті очі зелені

Максиміліан Степовий

Для мене ти чарівна дівчина, Немов янгол прекрасна, Той фіалковий запах твого волосся Для мене хвилею щастя пронісся! Від всіх дівчат лише ти найкраща, Ти для мене єдина в цілому світі, Складаєш весь сенс мого буття, Ти - муза мого життя! Кохаю ті очі зелені, Кохаю ті губи рожеві, Все в тобі кохаю я, Моя ти тендітна муза! Солодкими ніжними губами мене цілуй, Власними поцілунками всього зачаруй! Бажаю лише щастя для нас обох, Знай- для мене ти найкращого в житті Початок і кінець! Ти єдина маєш в собі те, Те, що робить тебе такою особливою для мене! Це твій погляд милий, Що здатен душу розтопити Та серце миттєво підкорити! Volim te oči zelene, Volim te usne ružove, Sve u tebi volim ja, Moja si stasna muza! Присвячується Я.Я.⭐

253

Зворотній відлік

Максиміліан Степовий

Ніжну музику вмикаю, Духмяну свічку запалюю, Сам, ніби з середини, переповнений вогнем, Не простим, а кохання вогнем, Від нього я лечу у Едем! Цим тихим вечором у моїй кімнаті Легкий запах парфумів відчуваю, Від яких тебе згадувати починаю! Твої оманливі зелені очі, Розкішні пасма каштанового волосся- Все це змушує мене відчувати себе, Немов по тонкому льоду я ходжу І кожен крок під воду здатен затягти! Але готовий я заризикувати, Готовий тобі довіряти, Але чи готова ти сама? Не ніяковій поряд зі мною Та від правди не тікай, А поглянь глибше в свою душу І з відповіддю не зволікай, Адже попереду в нас цілий романтичний вечір намічається, Де є тільки ти і я, Більш нікого! Кожної хвилини ти ще більше розпалюєш в моїх грудях Той невгасимий вогонь кохання, Штовхаєш мене на старання, Змушуєш мене готуватися до зустрічі із тобою зрання! Бо й і я хвилююсь, Не знаю чим вразити тебе, Чи сподобається тобі те, що вмію я робити? Бо я простий хлопець, Перед всіма відкритий, Я- звичайний, Не зарозумілий, Але порядком мрійливий! А що ж ти? Кожна мить із тобою для мене найдорогоцінніша, Кожна твоя розповідь захоплює мою уяву повністю! Кожна твоя ідея- для мене, як той грім посеред ясного неба! Без твоїх нових історій я вже не можу, Чекаю на нове продовження день, і два, і три, Може й місяць вже минув! Не припиняю все питати: "Коли? Коли?" Та весь час казати: "На продовження з нетерпінням чекали!" Зворотній відлік я вже веду, Рахую дні до виходу твого нового шедевру, Не змушуй мене так довго чекати, мила, Мої ти очікування завжди виправдовувала! Кожне нове сповіщення від тебе скидається на яскраву блискавицю, А з собою воно приносить нову цікаву працю, Від якої неможливо відірватись Та очей відвести! Не припиняю все казати "То- шедевр! То- шедевр!" Телефон в наступну мить обов'язково перевір, Там кожної хвилини на тебе чекає мій сердечний відгук! Міцну каву для нас обох приготуй Та скоріше нову розповідь готуй, Та цим вечором мені її ти презентуй! Двері кімнати зачини, Світло загаси, Залиши лише маленькі свічки, Розпочнемо наші творчі вечірки! Перша чашка кави розпочинає наш романтичний вечір. Під час другої чашки кави на собі ловлю я твій невпевнений Погляд сором'язливий! А від третьої вже запалюється палке почуття в наших грудях, Невидимий зв'язок виникає у цих творчих людях! Так відкинь свою невпевненість Та покажи мені свою впертість, Свою цілеспрямованість Та відвертість! Починай свою історію читати, А я від тебе очей не буду відводити, В тьмяному світлі свічок тобою милуватись буду, Весь час слухати лиш твій голос, Твою історію, Твої ніжні слова, А більш нічого від життя мені не треба! Лише ти одна, моя мила, тендітна чарівниця поетичного слова!

189

Страждаю, руйную, шаленію!

Максиміліан Степовий

Вже починаю розуміти, Що боляче мені від кожного звуку твого імені, Що від глибокої темної туги нікуди тікати! Не знаю, що найшло на мене, Як міг я закохатись у таку, Яка радо душу мені труїть, З радісною посмішкою за моїми муками стежить, Коли в самої душа темніша від самої похмурої ночі? Зараз я страждаю, руйную, шаленію! Від тих мук кохання повільно помираю! Через твої підступні вчинки Себе я, в першу чергу, звинувачую, В собі якісь помилки все шукаю, А тобі подобається зверхньо дивитись, Як від самокопання Себе я в сиру землю зариваю, До гробу клятого заганяю! Тобі все байдуже! Байдуже на мене! І був я дурнем, що думав по іншому. За своєю сором'язливістю Правдива отруйна змія крилася! Допустив її до серця, А вона мене вкусила, Отруту в серце напустила, І радо вона його згноїла! Боляче мені! Боляче і смутно, а більш нічого, Лиш порожнеча в душі залишилась. Не вона перша рани мені наносить, В чому ж моя проблема? Чи сам я такий, Чи жінок не вмію обирати? Можливо, досить легковажний, Та надмірно я довірливий? Бачу я, що не люблять в наш час зізнання, Не можна, щоб дівчина тобі подобалась! Треба всі почуття ховати Та несправжню посмішку на обличчя одягати, Ховати за нею свій глибокий біль та розчарування! Моя душа- як та відкрита книга, Але потрапляє вона до жорстоких та дурних рук, Які роздирають в цій книзі сторінки, Радо палять їх, Знущаються наді мною! Краще бути одному, Чим душу перед кимось відкривати! Бо я розуміння все шукаю, Звичаїної милої бесіди, Спільних інтересів, А бачу лише байдужість та уникання розмови. Так чи захочу я тобі писати? Чи варто було тобі душу відкривати? Власне серце віддавати? Навіщо мені тобі писати? Я не боюся робити перших кроків, Але для чого їх робити? Щоб твої холодні короткі повідомлення читати? Від них весь час страждати! Якщо боїшся мене, то й ховайся далі У мороці душі своєї! Тобі я зла не бажав, Час би свій радо приділяв! Але байдуже тобі на мене! Коли бачу знову твоє обличчя я, Не знаю як і реагувати мені! Тобі я посміхаюсь, А в серці про зраду твою я знаю! Бачу я, що всі мої старання на марно, Що зневажаєш ти мої труди! Наївно я думав, що радісно дівчині буде від них, Але неправий я! Бачу вже, що іншим все це подобається, Але тобі- ні! Так в житті моєму вже не раз було, Що відьми мене причарували, Про кохання назавжди обіцяли, А потім радо мене зраджували! Так хто я після цього? Чи захочу й далі жінкам я довіряти? Вже звик я, що вони подруги для мене кращі, Ніж у ролі моєї дівчини! Правий був я, що нічого мені вам дати, А ви лише від мене мене самого хочете забрати, Душу й серце у кайдани покори закувати, Повністю мене під себе змінити, А мене правдивого ви не можете бачити, Не хочете таким прийняти! Я знаю, що самотній я, В самотності знаходжу душевний спокій, Бо від спілкування з тими, хто легко зраджує мене, Лиш сам собі погано я роблю! Йдіть собі! Йдіть і іншим отруту лийте в душі! Нехай весь світ бачить на що ви здатні! А я свою доброту та відкритість Вже сам встигнув зненавидіти! Краще б іншим мені бути, Жорстоким та злим, Вуличним хуліганом, адже ж такі вам подобаються? Ви всюди таких обираєте, А таких, як я, весь час відкидаєте, На самотність обрікаєте! Але вже не самотній я, Зі мною творчість моя лишилась, У ній я заховаюсь, Душу почну виливати, Біль свій ховати, Рани лікувати, Правду про несправедливе життя розповідати! Колись замовкнуть вже мої уста, Забуде й світ про мене, Заросте високою травою могила, Оці пошуки кохання марні піском крізь пальці розсипляться, Бо все це- лише жалюгідна сутність людського життя! Забудуть про мене всі, Але ті, хто здатен серцем чути, Ті, хто, як і я, за добро та справедливість виступають, То, я знаю, вони мене почують, Мене пригадають, Мого вірша нишком прочитають, На мою могилку ніжно квіточки покладуть, Шепнуть: "Спасибі за чесність Та й за відкритість! Можливо, ви були поганим поетом, До рими зовсім хисту не мали, Якесь ниття весь час писали, Але ні від кого свою душу ви не ховали, Ви були близькі із кожним, Кожному у очі з турботою вдивлялись, Не були байдужими ні до кого, Всім підтримку надавали! Для нас усіх - Новим безсмертним поетом ви постали, Всю ніжність та біль між цими рядками уклали!" А я десь з іншого виміру На вас усіх погляну, Смутно усміхнуся, Руку прикладу до серця, Радісно мені, Що відкриті ви емоціям, Що здатні знову відчувати, Вірити й кохати! Поету не треба ні гроші, Ні якась слава, Лише правдива любов народу! Ось за що я працював! Ось чому богам я душу вже віддав! Я весь лише для кожного із вас, Так само, як і кожен з вас- в моєму серці вже навічно!

199

Зулейма. Повстання Моран-Тану

Максиміліан Степовий

Ех, вдалося б побачити мені Славні Моран-Тану розквіту дні! Наші предки тоді з попелу знайшли силу підвестися Під проводом Зулейми гордовитої! В ті часи всюди були ми гнані, Аж поки не знайшли свій дім на вулкані, Та й на вогняному Тані! А там, серед розпеченого жерла Правдивий бог на нас чекав, Вогняні слова він нам казав, А Перший Сатріанець їх у Корі'Тані записав, Нам істинну віру, Культ Полум'я він надав, Вогонь помсти в грудях кожного відтоді запалав! До кровопролитної війни нас Файрос закликав, Кожен сатріанець без страху на неї вирушав І голову там Перший Сатріанець склав. Він був несправедливо вбитий, Клятими імперськими собаками розтерзаний І власним богом позабутий! І тоді з Вогню Файрос жінку обрав, Від крові та плоті Першого Сатріанця, Віднайшов собі обранця. Вона першим Верховним Архімагістром нашим враз постала, Трон у столиці Тана Зулейма посіла, А народ сатріанський все радів та за нею на битву охоче йшов! Але сталося тоді горе, Ворогам запеклим на радість! Відколовся Моран та й від Тану, Відвернулись невірні чоловіки від служіння Зулеймі, Забули в чому її батькові присягалися колись! Окремим королівством наш рідний Моран постав, Охоче Тан він атакував, Сіяв смерть та ворожнечу, Розповсюджував серед сатріанців колотнечу, Про те що ми один народ враз всі позабули! Жінки на чоловіків кидались, А чоловіки з жінками боролись! Але Зулейма перемогла заколот Морану І від тоді розповсюдила свою владу матріархальну Від берегів Морану та й до вулкану Тану! Всіх нас вона з'єднала під єдиним прапором, Під святим вогняним словом, Під спільною рідною мовою! З тих часів править над чоловіками кожна жінка, Знає, що коритись їй повинні хлопчики, кожна дівчинка, Владі та темній магії вчиться в нас кожна наша дочка! Кожна мріє досягти тих висот, Які осягнула Зулейма, Всі наші жінки влади та поклоніння прагнуть, Хоробрими та незалежними, Як Зулейма, вони будуть! Заприсяглася за батька Зулейма помститись, Імперію заморських чужинців раз і назавжди побороти! Кляті супостати нашу рідну землю відібрали, Вічно гнити у вогняному ашхані вони нас прирекли! Цілі народи на наші страждання очі враз закрили Та свою зневагу до нас показали! Мертвими вони нас бачити жадали, А ми з вогню й попелу повстали І почали влаштовувати на їх землі навали, Щоб землі наші, вкриті поганьскою ганьбою В очисному полум'ї Файроса палали! Довгі століття Зулейма із імперією воювала, Ніколи страху не показувала І сама з радістю криваві розправи над ворогами влаштовувала! Але той звір великим був і невмирущим теж, Пережив він Зулейму, Відійшла у вічність велика з величних, Із Файросом воз'єдналася в його Полум'яних Палацах! А ми залишилися праве діло далі вершити, Ворогів клятих весь час бити, Для дітей майбутніх землю завойовувати! Кожен сатріанець за правду життя віддає, Страху та сумнівів не пізнає, Бо на кожного чекають нагороди Полум'яного Бога За вірність справі, За справедливість, Щоб побачити, як імперія чужинців зникне у безвість! Дорогий Файрос нас всіх зустріне за порогом смерті, Він нам у руки дасть квіт багряної маветії* І до власного царства за руку проведе! Там панує сміливість та незкоренність, Немає місця для слабких та невірних, Лише для самих відданих! Минають часи, А ми й досі пам'ять Зулейми вшановуємо, В її ім'я ми помираємо, Файроса не забуваємо, Справу великих предків ми закінчуємо Із "Сатріанського циклу" *Маветія- квітка, яка зростає на острові Моран, володіє палаючими пелюстками та іскристими тичинками. Лише обраний богом Файросом здатен зірвати квітку маветії та не обпекти при цьому руки

216

Фіалка

Максиміліан Степовий

Кожна яскрава квіточка сонечку радіє, Але ти- то квітка не проста Та й незвичайна теж! Ти - фіалка ніжна, що вночі тихо проквітає, Своїми рожевими пелюстками нічну росу хапає І перед очима моїми райдужно майоріє! Непомітно мене ти причарувала, Немов казковою принцесою водночас постала! Таку ніжну та чарівну квітку Я хочу лише пестить та кохати помаленьку, Нікому не давати Тебе підступно зривати Та нещадно топтати! Живу я, живу, лише тими зеленими очима, Твоїми чарівними словами, Поряд із тобою я б і радощі зустрів, І біль пережив, І тузі опір би вчинив! Моя ніжна фіалко, Душа поетична, Натура музична, Чом же зараз я не з тобою? Чому більше не бачу тебе на своєму подвір'ї? Колись ти квітла лише для мене, Очам моїм мила вся була! Але тепер порожньо на подвір'ї моїм, Без тебе весь цей світ враз посірів Та й похмурим вдосталь став! Невже необережним був я із тобою? Де я помилку вчинив? В чому тебе я не догледів? Не мовчи, Хоч що-небудь мені ти скажи! Співали цвіркуни, У пруді хиталися плавуни, Цвіли інші квіти, Але не мило то мені було, Моя думка все до тебе линула, Всім серцем лише тебе я шукав, Не полишав весь час згадувати мою фіалку милу! Можливо, для тебе всі ці чари були лише грою? А я, як останній дурень, радо до твого полону йшов, З головою в твою темну магію трапляв! Зараз знов лишився я самотнім, Довкола лише одна німота, А мене охоплює за мою нерішучість сором! Сиджу я на березі кришталевої ріки І питаю в неї про майбутні віки... В цих блакитних водах не небо бачив я, А твоє обличчя... Але що це? Чому на два обличчя воно розколюється? Що зі мною коється? Що за містика тут діється? Одне обличчя- то душа поетична, То моя фіалка екзотична! Інше ж обличчя- то майстрині історичного романа, Лише зовні схожа вона на тебе, Але все ж інша! Господи, та чому ж серце крається моє? Чому так важко подолати омани цього життя, Перемогти ілюзії швидкоплинної ріки? Питаю весь час себе: А хто ж мені з цих двох осіб дорожчий? Яка квітка доповнює мене, Якій зі мною цікавіше буде? А може ні одній, Це- марні мрії, друзі! І я весь у відчаї, Бо не можна обманювати нікого, Жахливіше всього давати комусь даремні сподівання! Не така я людина, Не буду я брехати, Не буду і мовчати, Краще врешті мою долю обрати Та нічого від неї не ховати! На всеє очі я весь час закриваю, Якою тендітною фіалкою ти є ніколи не помічаю! Годі вже! Вирушу до лісу я, Тебе під папороттю у тінистому закутку Врешті відшукаю, Обережно викопаю, До себе віднесу Та у власний дім я внесу І тут у своєму серці посаджу, Щоб зігрівала душу мені, Щоб кожною усмішкою дарувала ніжність, Тебе я радо слухати буду, Від тебе і погляду не відведу! Ти- одна-єдина в світі Моя казкова та чарівна фіалка! (Присвячується Я.Я.🌹адже саме Ви надихаєте мене на поезію власною енергією та блискучими ідеями. Без вашої наполегливої творчої праці не було б таких особливих віршів!)

158

Батьківщина

Максиміліан Степовий

Вона немов чарівна країна моїх снів, Яскрава, дивовижна та мальовнича. Хоч колись змушений буду я піти, Але моя душа завжди з радістю буде до неї знову линути! Кохаю ту мою країну, Рідну Україну, Де всіх людей єднає той спільний міст братерства, Де кожен руку допомоги іншому протягне через верству! І хоч зараз я знаходжусь на Батьківщині, Але сам відчуваю її біль та сльози За тими хто пішов і не здатен повернутись! Чую голос нашої неньки: "Поверніться до мене, дорогенькі! Поверніться, миленькі дітоньки! Ніде не буде вам добре, як на рідній Батьківщині!" І правда так ... Не зрозуміє нас поляк, Не полюбляють німці тих бурлак, Тяжко-важко в інших краях українцю.... Але єдине, що нам дає силу боротися- Це думка про перемогу, Що скоро повернуться всі наші браття й сестри з-за кордону І запанує щастя й мир в нашій Батьківщині! Вона немов країна моїх минулих спогадів, Де життя навіки розбилося на дві сторони- Одну охрестив я мирним життям, А іншу- воєнним буттям. Забув я що значит жити мирно, У кожному звуці машини або грому Чую я гуркіт ворожого погрому! Не кажу, що стійкий, Але теж і не слабкий, Жахіття війни невідворотно вже змінили мене... Посміхаюсь я кожному, А в душі кривавий біль та смуток, Немає й завтрашнього дня. Людина не здатна передбачити, що може статись у наступну годину Клятого нападу. Ішов я вулицями і бачив порожні полиці магазинів, Чув гуркіт генераторів, Не було зв'язку і світла, Мого чудового інтернету. Залишився я на самоті, Лише творчість та природа на моїй стороні лишились. Не дали вони мені зламатись, Сказали до віршів почати братись, Не здаватись, а боротись, Хоч і простим поетичним словом! Я- поет 21 сторіччя, Не шукаю я визнання, Не треба мені нічиєї уваги, Але що це? Пиха чи гордість? А може дурість? Ні, друзі, це звичайна скромність, Правдивий поет завжди самокритичний лише до себе, Весь час шукає він себе у тому світі, Весь час самовдосконалюється І його творчість все покращується! Що для того поета творчість? То засіб душу вилити свою, Заховати радість й біль поміж словами, Залишити комусь романтичну присвяту, Увічнити прекрасне у віках. І коли не стане вже мене, Хтось візьме мою поезію до рук, Прочитає вголос і мене нишком пригадає. Ось це найбільша нагорода, Коли пам'ять про мене буду жити у віках, Навіть коли я зотлію вже у прах! Це край поетів та митців, Людей відкритих та щирих. В повітрі тут вирує радість та смуток, Секретні людські думки та таємниці скрізь оточують кожного! Кохаю я на моїй Батьківщині Кожне смарагдове деревце високе, Знаю кожну вузеньку вуличку і камінець в бруківці рідного містечка! На природі цій все дитинство моє промайнуло І тепер дорослими очима смутно я дивлюсь на цю красу, Засмучений розставанням з нею. Знаю я, що згодом повернусь, Погладжу рукою шорстку ниву колосків, Грудьми я вільний вітер зустріну, Прислухаюсь до рідного шепоту Аґнії у ньому, Що про мир та радість мені розповість. Зустріну я тут і зірки, і місяць світлий Та заклопотаного мого їжачка в кущах.... Нічого кращого в житті немає для мене. Щастя в таких малих речах, що завжди біля нас, Про це я багато думав весь час Та навчився цінувати ці дрібненькі радощі. Саме на Батьківщині змінився я, Відкинув своє колишнє порожнє життя, Знайшов і ціль, і віру в краще, Новою людиною я постав, Хоч і не пізнаю сам себе, Адже ніколи не називався я поетом, А тепер свої почуття у цих словах почав я виливати! Яка іронія богів, Немов жартують вони наді мною, Перетворивши мене у поета. Але мені сподобалося це заняття, Тому немає мені звідси й вороття! Довелося мені пережити на Батьківщині рідній І холодні зими без газу та світла, Чорніли пальці мої, Тремтіло тіло, Але тримався я, вірив у краще, Бо не мав можливості тікати, Лише ворогів у обличчя зустрічати Та чекати на мить, коли вони почнуть тікати! Не було можливості навіть і їжу готувати, Кляті віялові вимкнення цілі райони вбивали, Люди на вогнищі дрібні страви готували, Чекаючи на весну та краще буття! Минуле літо дощем нас всіх зустрічало, Дороги в багнюку розмивало Та ворогів за коліщата тримало, Щоб наші швидше їх прогнали! А такої красивої весни, як на Батьківщині моїй, Ніде ви не знайдете! Лише тут, на рідній Україні і смарагдова трава очі радує, І яскраві тюльпани в душу западають, Пахучі квіти бузку та калини створюють свою прекрасну симфонію. Я знаю, що лише на моїй Батьківщині все саме прекрасне, знайоме та рідне, Навіть і наші дівчата самі чарівні й дивовижні на цілому світі! В наших дітях майбутні сподівання розквітають, Наша юність прокидається, Наша віра в краще майбуття! Пам'ятайте, люди, як важливо залишатися самими собою, Душею не псуватися, До злості та ворожнечі не схилятися! Не дайте ворогу згубити все саме світле в вас, Борітеся і ви поборете, Продовжую я справу великого поета, Відроджую його голос у кожному ізнову! Наш народ трудящий, В усьому він кращий, Сильний та хоробрий, Вірний і незламний! А рідна пісня, рідне слово линуть від душі, Розходяться небом, над містами й селами, Потрапляють в людські серця та душі, Пробуджують національну гідність в тих сплячих головах. Коли чую рідне слово, Одразу розумію - я вдома, Тому що Батьківщину, як і сім'ю не обирають, Від народження її нам вже дають, Вона єдина в світі І ти не можеш її отак легко проміняти, Не можна її ні на що інше замінити! Наша Батьківщина- це я, це ти, це наші брати і сестри, Батьки й дідусі з бабусями. Це- кожен українець, Кожен наш співвітчизник. Батьківщина назавжди в наших серцях, душах та розумі лишається! Запам'ятайте люди- Ваші корені там, де ті, кого ви кохаєте, Там, де ви народилися І їх не так легко викорчувати, Їх не зрубати та не знищити. Ми- сильний народ, Ми встоїмо разом!

213

Неповторна

Максиміліан Степовий

Що не день, то покращуєш свій стиль, Для моєї душі ти, як на морі штиль! Як світла зірка на небосхилі, Так і ти вся від власних ідей іскрилась. Всі двадцять чотири години тільки й роблю, Що на новий реліз чекаю, Бо нічого іншого й не могло трапитись! Виходить нова частина, Ти- онлайн, На мене все чекаєш, а я поринув у дедлайн! Але не хочу змушувати тебе чекати довше, Кваплюся до тебе завше, Щоб красою твоїх світів надихнутись Та до тебе знову повернутись, Лишивши сердечний відгук по собі! Для мене кращої нагороди немає, Ніж твоя сонячна посмішка, що до мене сяє, Та тиха незрима присутність! Лише гукнеш мене І я порину знову у твій барвистий світ, Не хочу з нього вороття! Світлом моєї душі з тобою готовий поділитись, Легкою рукою змушую ніжні слова сипатись, Ми з тобою- майстри творчого слова, Але нас знають лише локальні люди! Згодом весь світ про нас дізнається, Коли полине наше слово від Дону до Сяну! Я знаю, що варто лишень закрити очі- І я знову поряд побачу тебе в оманливій ночі, Не зможу відвести від тебе погляду, Слова у горлі десь застрягнуть, Під твої чари вони підпадуть... Я міг би чинити спротив, Але навіщо? Нічого я не маю супротив тебе, В твоїх смарагдових очах ладен я згубитись Та звідти не вертатись! Лише твій голос вічно слухати готовий, Тебе я бачити завжди несказанно радий! В теплі літні ночі Я хочу поряд лише твої очі, До себе тебе я пригорну, Щоб нікому більше не вертати! І вся біль та розчарування від життя Зникають у мені, Зцілюються швидко, Це все лише коли поряд ти! Так, так, для мене ти- Найголовніша в світі! Так, так, лише поглянь, яке значення для мене маєш ти, Не те, що всі вони! Ти для мене- неповторна, Неповторна і тільки неповторна! Ти моє найбільше кохання в світі! Безсумнівно, безсумнівно, так і є! І в моєму серці, І в моїй душі, Ти залишаєшся неповторною та чарівною! Мені не потрібен ніхто інший в цьому житті, Адже ти- завжди задля мене єдина! Так, так, Тебе я хочу бачити безсумнівною переможницею, Найкращим автором у світі! Так, так, я вже чую аплодисменти І рев твоїх фанатів, Що у чергу згуртувалися за новою книжкою Та задля твого автографу біля кіоску все товпилися! Так, вийди до них, Вийди та зустрінь своє славетне майбутнє, А я за тебе буду нишком радіти, Незримою тінню тебе підтримувати! Так, так, разом готові нові вершини брати ми, З кожним у цім світі поділимося своїми книгами Та яскравими ідеями! Ти доповнюєш мене, Мене ти надихаєш, А ти все від моєї скромної підтримки тихо радієш! В зимові ночі Свою книгу відчини, Та мені її читати почни, А я пильно та уважно буду слухати Ніжний та музичний тембр твого голосу. Не хочу тебе я перебивати, Хочу в чарівні звуки голосу пірнати, Твоїм новим іскристим ідеям все радіти Та не припиняти тебе підтримувати!

174

Нащо музу я шукаю?

Максиміліан Степовий

В мене життя- як та довга нива, оповита поетичністю та глибоким болем, Як поле, якого не торкалися жнива, Як скирта, охоплена вогнем .... Розчарування від тих клятих муз всюди сновигають Та у Пекло мою душу тягнуть, Плачу я гіркими сльозами, А наді мною сміються пихаті дами... Так нащо, нащо на тім клятім світі я живу? Живу, бо про правду я пишу, Присвяту залишаю у тім віршу, Знаю, що без уваги мене ти облишиш знов, У неспокій увійдеш моїх ти снів.... Катуєш, катуєш, і все мене терзаєш, На шматки серце розриваєш, Власною гордістю мене все знищуєш.... На самотність я приречений, Тобі був колись відданий, А тепер тобою я погублений.... Ні дня не можу я прожити, Щоб очами твоїми зеленими не дорожити, Про тебе весь час хочу думати, А ти ворожиш власним поетичним словом над моїм смутним серцем, Постаєш моїм взірцем! Так чому, чому мовчиш ти? Чому від мене завжди тікаєш? Невже така жахлива душа у мене? Можливо, ти й права ... А може й ні ... Ніхто не знає всіх таємниць душі моєї... Я звик самотнім бути, Нікого не полюбляю до власної душі кликати. Певно, що настирним для тебе я зостався, Спілкуватись із тобою завжди рвався, Мріяв більше часу саме із тобою провести, Власне серце лише тобі одній довірити ... О, жінки, великою оманою для мене ви постали! Хоч сам я чоловік, але у ваших розчаруваннях Та серцевих болестях Звинувачував я байдужих чоловіків. Вони обманювати полюбляли І вашими почуттями все жбурляли, Ненависть у жіночих грудях народжували Та крижаний холод викликали.... За вас душа моя боліла, Завжди кращого хотів для своєї коханої, Засуджувати ладен був себе За кожну маленьку помилку. Але жодна не бачила мене, Минала поглядом, Ладна була до грубіянів пристати, Чим до мене вертати. Так нащо ж я закохувався? Нащо в житті музу я шукаю? Навіщо в тих нетрях таємничих я блукаю? Бо без музи жити я не в змозі, Бо лише завдяки їй ладен я творити, Нові вірші та твори видавати! Для мене ти музою постала, У всіх віршах моїх ніжною фіалкою розквітла, Моє, ти, натхнення завжди берегла! З тобою не такий самотній я, Хоч майже й не пишу тобі, Не роблю я спроб розмову із тобою завести, Достатньо лишень твоєї енергії зачерпнути, Щоб нового вірша для тебе скласти! Знаю я, що не здогадаєшся, що це для тебе, Що байдуже тобі, Не маєш і часу на мою поезію ... Все я розумію... Не розумію лиш одного- Чому в ілюзіях я живу, Чому романтизую ту закоханість? Чому тебе я ідеалізую? А що дав мені той світ реальний? Біль, втрату, війну та розпач, Морок та самотність, Брехню та неправдиве кохання... Спитаєш ти мене- Чи далі хочу щось тут шукати я? Відповім тобі- Своє щастя в тобі я віднайшов, До тебе душею підійшов, В твої красиві і чудові світи добровільно пішов. Мине час, Прочитаєш ти ці слова, Але не згадаєш вже мене, Вже з іншим будеш ти, А я.... Чи з іншою буду? Малоймовірно ... Скоріше, знов у самоті залишусь, Буду далі вірші творити, Але інша музою моєю вже постане, Бо тебе відпустити доведеться, З серця болісно вирвати.... Ось так живу - Запалюється в серці нова муза, Зіркою яскравою на небосхилі ковза, Мені натхнення все дарує, До неї душею я лину. Але потім від мене відходить вона, Про мене забуває, Мене навіки покидає, Лишаючи по собі лише біль та порожнечу . Не плачу я Та й не кричу, А все, зціпивши зуби, мовчу, Тремтячою рукою нового вірша на екрані виводжу, Про біль та розчарування намагаюсь не думати. Для своєї музи ясним сонечком лишусь. Біль всіх я лікую, А хто ж мій біль зцілить? (Присвячується Я.Я.🌺)

207

Якщо б я був романтиком...

Максиміліан Степовий

Дивовижна і чарівна Кожна твоя історія, Що виходить з-під твого пера, Коли настає для творчості пора! Нікому б я не дозволив потрапити туди, Де панує твоя територія! Хочу зробити так, щоб відчувала себе особливою, Щоб для мене залишилась ти важливою, В твоїх ніжних та теплих долонях Заховати наші почуття, Що таємно палали в наших серцях, Віддам тобі всього мене без вороття! Можливо, для тебе я й не ідеальний, В усьому я не правильний... Але, дорога сніжинко моїх мрій, лише поглянь - За інших не маю права я й подумати без жодних вагань, Лише для тебе вранці готовий троянду із росою подарувати! Якщо б я був романтиком, Тебе одразу і обрав, Кожного ранку лишень твоєю сонячною посмішкою Я б милувався на обличчі милом! Всі мої обійми, Тремтяче ніжне серце Уквітчане трояндами, Все це- лише тобі я подарую! З тисячі дівчат Тебе я візьму під свій протекторат, А ти, натомість, взяла собі Моє серце та душу неспокійну, Перетворившись на сніжинку мрійну, На кохання всього життя мого! Щасливий зараз я, Знов побачивши тебе, Радий я дарунку долі, Що тебе приніс до моєї юдолі Хочу лишень тебе Своєю чарівною королевою бачити, З урочистим поклоном червону троянду мого серця тобі вручити! Щасливий зараз я, Що звільнений від смутку Темного часу, Що тобою був я урятований, З тобою знов радісний! Щасливий зараз я, Тебе коханою назвати І нікому більше не віддавати! Життя моє з тобою цілковито все змінилось, У грудях в мене все болить, Коли поряд тебе довго не буває! Цей біль я лікую, Коли тебе, сніжинко, до себе ніжно пригортаю, Поцілунками кругленькі щічки я вкриваю, У фіолет шовкового волосся Пальці обережно зариваю, Від твоїх чарівних очей погляд не відводжу, Твоєю стрункою фігурою весь час тихцем милуюсь, У мріях про тебе я кохаюсь! Хочу кожного вечора поряд лише тебе, Тебе І ще раз тебе одну, Щоб в моїх снах лише ти до мене приходила! Збережи мене для тебе, назавжди, Збережи себе для мене в своєму дорогоцінному серці, А я буду весь час шукати лише тебе повсюди, Твою посмішку чарівну в глибині душі сховаю, Поки тебе я не відшукаю!

210

Всюди лише твої очі я шукаю...

Максиміліан Степовий

Від людей та світу я тікаю, Спокою у фантазії шукаю І з кожним кроком відчуваю, Що наближаюся до прірви пекельної... Знаю я прекрасно, Що звідти немає порятунку! Зрадили мене і друзі, Піддали мене нарузі, Побоялись і згадати Самотнього поета... Чи варто їх вважати друзями? Чи краще ворогами? По життю я все ходжу, Немов босий по вогню та битому склу Порожнє тіло я воджу. По світу загублений блукаю Та все когось відчайдушно шукаю! Ховаюсь я в своєму телефоні, Природі душу ввіряю Та нікому більше не довіряю! Але нишком від інших Споглядаю на екран я, Де крию твої чарівні очі, Спокій я знаходжу в ніжному обличчі, Таємно посміхаюсь я тобі У відповідь на твою посмішку! Кожного дня бачу я тебе в мережі, Хочу писати тобі без межі, Але не хочу я відволікти тебе, Хоча від кожного твого послання Серце солодко тремтить, До тебе все летить, А я не здатен його і спинити! Та й чи варто серце спиняти? Чи краще тобі віддати, Почати довіряти? Всюди лише твої очі я шукаю, В твою таємничу душу поринаю, Немов в безмежний океан фантазії пірнаю... Бачу в душі твоїй Безліч дивовижних перлів, Серед творчості коралів, Ти рятуєш мене від смутку, Тягнеш за руку до порятунку! Таку малість, малість від життя мені треба, Лише твій голос годинами слухати, В дивовижні розповіді поринати, І очей від твоїх, зірчастих, не відводити! Цей день я хочу провести із тобою, Не хочу бачити його кінець, Не хочу втратити все нанівець! А вранці рано Тебе я знову згадаю, Коли щезнеш ти, Немов уві сні все було, Ти чарівна німфа моїх снів, Зірка в людській подобі У моїх мріях, Де я бачу ранкову росу на твоїх віях... Тягнуся все до тебе, Щоб лишень міцно обійняти, Від себе не відпускати, А твій образ розпливається, Від очей моїх віддаляється, Все тане й тане, Колами по воді лине, А я сиджу на березі За тобою в невимовній тузі Душу я гублю.... Кожного дня похмурим я стаю, На душі в мене триста ран відкриваються, Про тебе думки все не припиняються, Все по світу на твої пошуки я вирушаю! Знов хочу лише одного- Почути й голос твій, І твої слова, Ніжні, янгольські... В твої мудрі очі, Красиві, таємничі, Хочу зазирнути Та нову фантазію твою там відшукати! Мій смуток враз розвіяла, Мою тугу ти вилікувала, У кав'ярню мене покликала І гарячою кавою з печивом мене ти пригощала! Разом зі мною по місту ти блукала Та все визначні місця мені показувала, Нишком від усіх мене ти цілувала! Разом із тобою Кожен мій день перетворюється у чарівну фантазію, В грудях серце шалено калатає, Коли я чую, як твій голос мене гукає! Всяка місцева кав'ярня - То твоє особисте царство, В якому лише ти владарюєш! А я ладен поринути з головою у твоє царство, Забути все, що було до тебе, Знати, що ти не зникнеш, Що поряд завжди будеш!

204

Зелені очі

Максиміліан Степовий

Ті очі таємничі Несуть в собі думки творчі, Що за одну ніч у повість Ладні вже зібратись! А я чекаю, Все чекаю на ту повість, Із замиранням серця поринаю я у безвість! Поглянув я на екран І знов побачив ті зелені очі, Що сон від мене відганяли вночі, Ховаюсь я від них, Від їхніх сил магічних, Чому так тяжко мені? Я впав до безодні, А ти мене підвела із прірви, Надію полишивши по собі! Несеш в собі незнану мудрість ти, Приваблюєш мене світлою душею, Ах, боже, лише б вранішньою зорею Тобою милуватись Та душі твоєї обережно торкатись! Чарують мене, чарують, Твої глибокі зелені очі, В них я бачу сяйво безлічі зірок, З тих пір, як під їхні чари я потрапив, Вони постали для мене раєм ангелів! Коли згадаю я ті очі, Розквітають квіти в душі моїй пораненій, Цілу вічність в них би поринав, Але хто знає, Чи згубні чари тих очей, Чи благословіння вони моїх ночей? Ті очі, ніби душі твоєї двері, Грають на моїй довірі, Зваблюють весь час мене, Шепочуть всюди: "Зі мною цілі всесвіти побачиш, Лише серце своє мені облиш, За руку візьми мене Та нехай вільний вітер нас жене До незнаного краю мрій!" Сиджу я зараз приголомшений, Від простих чар твоїх очей розгублений, Завмирає і рука над текстом, Душа щемить, Серце тремтить, Знов послання хочу залишити, Щоб летіло білим голубом до тебе, Щоб усмішку ніжну розбудило, І твій настрій зайвий раз підняло! З'являєшся у снах моїх, В рожевій сукні з райдужними перлами, Говориш весь час щось мені, Довірливо у очі так дивилася, А довкола тебе зелень виростала, Яскрава квітка розквітала, Фіалка вінком розкішним твоє волосся заквітчала! О, піднесений образ! Чому на пафос потягнуло мене? Хіба я романтик? Чи клятий мрійник? Не вмію я словами гратись, Не вмію перед людьми відкриватись, Можливо, тебе я знов ідеалізую? Чи правду перед людьми показую? Чи на власне его вказую? Чого я від життя свого бажаю? Тягнувся я за однією, А вона постала фурією, Запроторила мене у Пекло, Гинув я там, поки душу всю вогнем пекло.... Облишив всі надії, Покинув кляті мрії, Від світу в творчості ховаюсь, Тихими сльозами обливаюсь... Пише мені інша, Але чому не радий я? Невже увага посеред горла мені застрягла, На дно мене потягла? Питаю я в життя: А чому так, Що ми потрібні одним, А кохаємо інших? В чому справедливість? Де тут справжня вірність? Але ніхто мені не відповів, Повсюди лиш гнітуча тиша.... Пише мені знову інша дівчина, Сонечко з собою вона несе, Так чому ж їй не відкритись, Нарешті, хоч комусь довіритись? Але знаю я, Що кохання- то найбільша омана! Що може бути воно лише закоханністю, А не правдивою відвертістю! В своєму прагненні добра Кожному всміхаюсь я, Для кожного другом стаю, Але кохання уникаю! Твої зелені очі мене причарували, Але чи правда вони мене привабили, Чи просто твоя містичність Та загадковість До себе мене притягують? Боюся я не за себе, А болюче вразити тебе, Розчарувати до глибини душі, Не надійна я людина, Та й поет не дуже, Серед слів я копирсаюсь, До істини дістатись намагаюсь! Тому й мовчу, Від завдання тобі болю я втечу, Лише останній раз полечу Та тобі я прошепочу: "Про тебе буду мріяти завжди, Тобі я й душу з серцем ладен вже віддати, Писати вічно до тебе присвяти!" Але знаю я, що недостатньо цього, Що замало я роблю, Майже й нічого! Тебе я люблю, Але через багато років побачу, Як з іншим під вінець підеш, А я тебе підтримаю, Власні сльози приховаю, І буду за твоє щастя Таємно радіти!

127

Чарівна фіалка

Максиміліан Степовий

То був день звичайний, Коли сидів я засмучений, Не знав чого я хочу, Душа боліла від таємного плачу! Гортав я стрічку інтернетову, Аж поки не потрапив на твою книжку дивовижну. Варто лишень відкрити - А там душі твоєї барвисті дивосвіти, В кожному герої живі почуття показала ти, У кожній героїні бачу лишень тебе! Поринув з головою в ті світи я, Зрозумів, що без них вже не можу, Як той наркотик власним творчим словом Мною оволоділа, Мій розум полонила, В серці владу встановила! Що за стиль то був? А про таку ідею лише від тебе я почув! Почав нишком в твої світи тікати, Від реального світу правду ховати, Та при тобі мовчати, Бо не маю сил я говорити, Ти- як ніжна квітка фіалки, Дивовижна, як лісові мавки, Але чи заслуговую я на тебе? Знаю я, що байдужий до краси, Що згноїв власне серце, Боюся знов відкритись я, Боюся й спілкуватись .... Але чому? Тому що диваком постав, А може і пустельником, Боюся занапастити таку ніжну квітку, Не хочу посадити тебе у клітку! Так, може, краще мені від тебе заховатись? Ніколи не вертатись? Що можу дати я тобі? Нічого, лише нічого, Бо порожньо в душі моїй, Окрім поезії нічого не лишилось... Але що я за поет? Не знаю я красивого епітету, Бавлюся із словом як маля, Про тебе я пишу здаля, Та спішно вірша видаляю, Щоб ніхто не бачив Надій таємних душі моєї. Тоді, чому ж цей вірш пишеться, На публікацію проситься? Не знаю я, Не знала й ти, Ніхто не знав, Немов з душі моєї хтось ці слова виривав Та на екран викидав! Фіалко таємнича, Ти така містична, Загадкова й екзотична, Тобі таємну посвяту я пишу, Хоч рідко коли таким грішу, Але ж треба якось і тебе У віках увічнити, Всю належну шану такій тендітній феї лишень віддати! Можливо, не сподобається це тобі, Відкинеш ти вірша в обличчя поету-нахабі, Знов у Пекло запроториш, Щоб ніхто мене й не згадав ніколи... Самотнім знов я залишусь, Можливо, то найкраще? Адже за мною лише невдача прийде за тобою, А я... А я страждаю, Не хочу розчарування бачити В твоїх глибоких очах, Сповнених мудрістю віків... Самотній я, Самотні й всі довкола, Проходжу всі Пекла кола, Заслужив на них, Не був сміливим я, Не написав тобі я перший, За свій страх та недовіру Лишився я на тортуру! Що робити? Невже тужити? Але ні, не такий я чоловік, В усьому позитив шукаю Та на обличчя посмішку надягаю! Від життя нічого я не хочу, Адже все що я бажав- Цей світ у попіл розсипав, Побачив і жахіття я війни, Назавжди в душі змінився, Вартість життя та миру зрозумів, Сидів я і в блокаді, Від людей вкрай дистанціювався, Та ні з ким не спілкувався, У власних світах я ховався, Спокій там мені наснився! Але ти, фіалко ніжна, У свої світи мене тихцем зманила, Та ними приворожила! Дивовижні перлини тут знайшов я: І про Короля, що всі почуття враз стратив Та на їх пошуки вирушив, І про сердегу-детектива, Що теж себе шукав, Власну рану лікував Та маленького хлопчика захищав У власному кафе! Про розчарування й біль Лишень у тебе я читав, Поринаючи в твої омани, Вивчаючи ці глибокі образи І їх непідробні почуття! Веду я рахунок Кожному дню, Чекаючи на нові проекти, На нових героїв, Та й на твоє повернення! Настав для нас час Разом втекти до нових світів, Відкрити ще більше самоцвітів Безмежної фантазії, Адже ось це і є наші найбільші скарби- Книги- то знання, То дзеркало душі, То безмежні авторські чуття, То наше секретне буття! Лишається мало часу, Скоро в далечінь я полину, Щоб лише твої ідеї відшукати Та їх тобі принести, Як вінок кульбабок навесні! Настільки я незграбний, Що боюся зашкодити чарівній фіалці, Смутну мелодію виводжу на сопілці, І про тебе намагаюся не думати... Але линуть, линуть клятії думки, Тебе у спокою не можуть залишити, Мене припинити катувати. Хто я такий, щоб такеє писати? Ніхто, лише поет-сірома, Гравець незнаного слова... Знаю я, що знов минеш мене, На посвяту очі закриєш, Та мене на сміх піднімеш, Але чи так буде у житті? Ні, то лише здогадки мої, Найгірші чорти! Не такою ти була, Твій дзвінкий сміх Серед зелених дерев лунав, А я до тебе линув, Як метелик на світло ліхтаря! Твоя душа для мене- Як лісове магічне Сотворіння дивовижне, Здається - ще трохи- І тебе сховають від очей моїх Численні різнобарвні метелики, Але не метелики то були, То все- твої ідеї: І вчорашні, і сьогоднішні, А ось я бачу і майбутні, Невмируща слава чекала на тебе! А я - лише твій власний бард, Таємно буду брати я гучний акорд, Та все про тебе співати І в зеленому лісі навесні тебе гукати! А чи прийдеш ти, моя фіалко, Моя містична чарівниця, до мене? Не знаю я, Ніхто не знає, Лише ти одна все знаєш, Але нікому нічого не скажеш, А я останній раз заграю, Про почуття заспіваю, Відкину ліру та сопілку, В бурхливу заховаюсь ріку, Щоб соколом злетіти, За тобою пильнувати Та весь час захищати І не забувати про підтримку! За тобою- майбутнє України, Майбутнє нашої літератури, Ти відродила невмируще слово, Ти всім надію враз дала, І десь, одного дня, мабуть, й про мене ти згадала, Визирнула до віконечка, Посміхнулась до сонечка, Мене поглядом шукала, Моє ім'я гукала, А я на гілці під твоїм балконом все сидів І від твоїх пронизливих очей душею млів, Знаходив порозуміння із тобою без зайвих слів! Уперед, дорога фіалко, лише уперед, До нових барвистих скарбів!

180

Дешеве серце/Jeftino srce

Максиміліан Степовий

На мою підтримку більше не розраховуй, До моєї душі ти не підлітай! Але якщо твоя душа розділить мій біль, Тоді до мене ти прийди І в гіркі наші спогади увійди! Казали мені, що кохання все витримає: І смуток, і брехню, Найбільше світове зло! І що після всіх випробувань кохання знову буде жити, Але поглянь- мене повільно губиш ти, Як змія отруйна Власною отрутою мене ти вбиваєш! З моїх грудей жорстоко серце вириваєш, З дня в день його злісно ти терзаєш, І кожного разу з рук в руки моє серце продаєш, Наше кохання все віддаєш.... Для тебе нічого воно не значило, Моє серце дешево коштувало, З дня в день все дешевше та дешевше, Ладна ти його і у ватрі спалити, І навіть в Пекло вкинути, Мене зі світу звести! А я проклятий вічно кохати лише тебе, І через тебе ходжу по світовому дну, Кожного вечора рахую свої невдачі кляті, Та все гадаю- а куди ж поділась ти? Чи в Раю чи в Пеклі тобі бути? Треба було мені на грішній землі тебе покинути, Всі твої омани відкинути, Та назавжди полишити, Бо не здатен за біль я пробачити! Zbog tebe, moja draga, sada patim, U kafanu jednu dodjem, Sve pare zbog tugi potrošim, Na dnu caši mir ja tražim! Ne mam broja na te secanja proklete, Pamtim sve- I kada srce mi srušila, Z grudi mi go uzela, Na hiljadu komode razbila, U crne Pakao moje jeftino srce ti bacala! Najpre tebe ja volio, Sada tol'ko mrzio, Idi si, ljubav moja, Idi i ne vraćaj se ponovo, Mene ti zauvjek izgubila!* *Prevod z srbski: Через тебе, моя дорога, зараз я страждаю, В один бар зайду, Всі гроші через смуток там витрачу, На дні стакану спокій я шукаю! Не маю рахунку на ті кляті спогади, Пам'ятаю все- І коли серце мені ти зруйнувала, З грудей його взяла, На тисячу шматочків розбила, В Чорне Пекло моє дешеве серце ти кидала! Спочатку, тебе я кохав, Тепер- тільки ненавиджу, Ти йди, кохана моя, Йди та не повертайся знову, Мене ти назавжди втратила!

170

Відроджена надія/Анђео мога сна

Максиміліан Степовий

Весь час я знаходжусь, Немов в темній порожнечі, У мороці відчайдушно я гублюсь, Немає рятунку від цього світу ворожнечі! Думав я, що кохання- То смертельне прокляття! Як отрута ізсередини Мене, повільно, зрадою воно вбивало, І все щастя моє одразу перед очима промайнуло! Тебе я покохав, Душею всю я забажав, А ти мені ніж у спину увіткнула Та до смітника моє серце вкинула.... По світу грішному ходжу, Від болю гнівно я кричу, Втратив всю надію. Аж раптом, дивлюся, - Мій янгол ясний до мене усміхнувся, Та до мене руки простягає! Господи, невже, на тебе я чекав, І про любов тобі казав, Про тебе увесь час наважувався мріяти? Твоє волосся, янголе,таке яскраве Та пахуче, Для мене воно Як бузок таке квітуче! В спогадах нечисленних ночей, Шукаю секрети твоїх смарагдових очей І вогонь серця внутрішній! Від твоєї сонячної посмішки Я весь ізсередини танути починаю, Повільно розум я втрачаю, Та нишком тобою милуватися починаю! Ти ніжна, таємнича, Красива та співоча, Ти теж слова про біль та пошуки себе Уміло укладала Та вірші для всіх ти видавала! Не знаю, чи ти мене почуєш, Чи мій легкий поцілунок на устах палких відчуєш? Мене ти втратиш вже за мить, Все в мені від болю вже горить, І це полум'я нікому, окрім тебе не згасити! Прощаюсь із тобою, Моє ніжне янголятко, Легке, як сніжинки танець, З тонкою талією як палець, Зі світлим сонячним личком, Яке цілувати я хотів би тишком, Але тінню я постав, На тебе жодних не маю прав, Лише пам'ять про тебе я зберіг- Про першу зустріч із тобою, Про теплі ті слова, що говорили між собою, Гладжу твої фото Примарною рукою І подумки, нарешті, Я прощаюсь із тобою! Лети, мій янголе любові, Віддай всі свої почуття цілому світові, Надихни й поетів теж, Щоб писали про кохання без меж! Я гордий за кожного творця- Неймовірного митця! За вас, сестри й браття, До бою я постав, Озброївшись пером, соколом постав, Та до країни рідної душею я полинув, Щоб рідне слово та біль душі моєї Віднести кожному я міг! Запам'ятайте мене у віках, Як поета у вінках, Хоча який я тут поет? Не поет я, звісно, Та й не лірик теж, А казна-що, їй-богу, І до рими зовсім не маю хисту, Поки лежу в заростях первоцвіту, Забутий і людьми, І моїми близькими, Замовк і голос мій, Заросла могила, Проросла на пагорбі ковила, Вільний вітер над курганом завиває Та про любов останню мені співає!

215

Сатріанська молитва

Максиміліан Степовий

Від Морану Та й до Тану Ти розповсюдив своє вчення полум'яне, І своє святе ім'я поклав На уста, що тебе згадають, Коли праведний вогонь у серці запалюють Та до бою із чужинцями повстануть! Наш ти, Батько Багряний, До себе вигнанців ти прийняв, Гнів безжальний, вогняний Ти в наших душах роздмухав! Ти нам своїм Святим Письмом, Писаним за вулканічним пасмом, Наказуєш мститися всім ворогам, Що підступно укрились по нашим домам! Кожен з нас серцем доторкається Того вулкану, що скипиться, Від твоєї невимовної могутності! Кожен з нас прислухається До скрипу від того пера вогняного, Що виводять слова на сторінках Корі'Тану, Слова бога полум'яного: "Чужинцям з-за моря Лише смерть лишиться від нашого горя! Вигнанець, зроби вигнання Власною шаною, Шаблею влаштуй чужинцям славетну бійню, А ворогів перетвори у купу гною, На якій проростуть паростки надії!" Так заповів нам Володар Полум'яний, Наш Файрос Багряний, А його пророк- Сатріанець Перший, Без страху дійшов до вершини Тану киплячого, Щоб торкнутись бога вогняного І Корі'Тан межи свого народу Нам донести, Жагу до життя та боротьби всім принести! Між тих жовтавих сторінок Знаходимо правду про клятий той оброк! За правду у вогонь війни тут кожен кинутись готовий, Щоб правнук наш був радий, Побачивши світле небо волі, Без тиранії Аквілону та свавілля Вліндрелів! Піднімайтесь, сестри й браття, Файрос на битву викликає, звідки немає вороття! Сатріанці не попрохають про аман Перед обличчям клятих душман! Не опустимо перед ворогом голови, А вчинимо на загарбників лови! Кад' стігнеми їх, У веріґі закуємо Та на праведний суд Файроса ми їх віддамо! Наші міста кривавою лавою ридають, А небо над ними тяжким смутком оповите, Коли кращі жінки та чоловіки життя віддають За лепше майбуття! Ми свій суворий край відстоїмо Та на батьківщину вратімо! Цієї години, Коли ти, Батьку Полум'яний, Прикриєш очі, від праці втомлений, Твої діти вірні Птаха морського встрелять Та крила йому відріжуть, Щоб над Таном не літав І бога не гнівив! Розділимо ми нутрощі Та погадаємо про тьмяні хитрощі, Що в майбутньому на кожного Чигати будуть. А коли очі ти відкриєш, Файросе Вогненосний, То побачиш у підніжжя того гранітного Силу народу свого нескореного Та могутнього! Ось човечанство Оре землі на майбутнє панство! А там по тіням сновигають Чорні терашмеди, Смерть ворогам на крилах несучи! Від могутньої вештіци В імперії затремтіли, всі без винятку, принци! А ось марширує Біла Варта, Пройшовши добрячого гарта, Щоб нікого у житті не зрадити, Все дитинство їх ми муштрували І язики їм відрізали, На обличчя білу маску одягали, Ті- хто були кимось, Враз одним постали, Позбавившись даремних емоцій! А вище їх усіх стоїть Фігура у розкішних шатах, Володарка, знана у палацах, Наше сяйне Сонце, Наше Полум'яне Серце, Правителька Аждаха, Покорителька Ашхана, Що об'єднала Морана Та разом із Таном, Утворила нове могутнє королівство І Верховним Архімагістром враз постала! Наша ти, Володарко, дорога, За тобою всі наші серця йдуть На Святу Війну та молитву співають! Ми радо за тебе та нашого бога І життя покладемо, У Полум'ї Війни згоримо, Щоб на праху білих наших кісток Збудували сатріанський місток, По якому перейдуть наші нащадки, Віддані Архімагістру, Та Файросу І зі словами Корі'Тану на устах! За славу Володарки і Полум'яного Бога Ми поженемо всіх ворогів Через байраки Та стрімкі яруги, Від нас вони не побачать жодного аману, Лише крові, в наших очах сталевих, Невиразну жагу! Випалимо чужинців Святим Полум'ям Як заразну хворобу, Не залишимо нічого з їхніх міст Окрім праху Та чорної прірви опаленої! І ллються сльози наші, Сльози не горя, А радощів, Що повернули ми те, Що нашим по праву тут було! Власними сльозами Та милістю Файроса Відродимо нашу землю, Збудуємо й нові палаци На праху ворожої імперії! Їхній шлях- Не нашим він був од давніх часів! Ми не чекали справедливості від богів, А лише готувалися прийняти вчення істинного бога, Який всім нам очі відкрив Через сторінки Корі'Тану І приніс могутність Моран-Тану! Прекрасна озвучка поеми від талановитої та неймовірної @lexa_t_kuro https://youtu.be/eRA_drOeH54?si=q9_2Mo9xmGgZbCiv Додатки з поясненнями: 1. Сатріанці- народ біловолосих воїнів та чаклунів з королівства Моран-Тан, прославлені жорстокістю та матріархатом у своєму суспільстві. 2. Файрос- бог Вогню, головне божество в пантеоні сатріанців. 3. Корі'Тан- Священне Писання сатріанців, яке за легендою написав на вершині вулкану Файрос та віддав його своєму пророку. 4. Перший Сатріанець- таємнича загадкова фігура, яка першою насмілилася підняти заколот проти імперії Аквілону та династії Вліндрелів. За легендою- темний маг, який відкрив для свого народу вигнанців нові землі, нову могутню магію та нову віру Культ Полум'я. 5. Аман- на сатріанській мові означає милосердя. 6. Душман- вороги, згідно сатріанській мові. 7. Кад' стігнеми- на сатріанській мові означає "Коли наздоженемо" 8. Човечанство- простонароддя 9. Терашмеди- воїни тіні, солдати та професійні вбивці 10. Вештіци- відьми та чаклунки 11. Повелителька Аждаха та Ашхану- дослівно Володарка Драконів та Попелястої Пустелі 12. Веріґі- на сатріанській мові то "кайдани" 13. Лепше- у сатріанців означає як "краще" 14. Біла Варта- особиста охорона Верховного Архімагістра Моран-Тану. Згідно лору- це переважно дівчата, яких відбирають у п'ятирічному віці, вилучають з родин, тренують в жорстоких умовах, а потім відрізають язика та надягають білу маску, яка має вигляд жіночого обличчя. Через жорстокі тортури члени цієї організації втрачають будь-які емоції і вірні сліпо лише своїй володарці. Це справді запобігає зрадам з боку охоронців. 15. Вратімо- "повернемося" на сатріанській мові

114

Love ballad mix

Максиміліан Степовий

Українська: Моє серце палає Та до тебе завжди волає, У полум'ї безвідповідального кохання Воно повільно згорає! Мій ангел світлий, Мій, ти, демон клятий, Чи любов це світлая Чи жорстоке моє прокляття? Шукаю в твоїх очах Лише пару слів на радощах, А бачу порожнечі безодню, Мила моя, Повільно падаю я на дно ... Та передаю свої слова брату варшавському! Польська: Ja kocham cię! Tyle miłości jest W tych prostych słowach, Ale czemu ż ty zawsze milczysz Ta do mnie nie zwracasz żadnej uwagi? Bo wszystko znam ja już, Że tajemnie jesteś teraz z drugim, A ze mną szybko pożegnała! Nie mam innych ja słów, Tak mocno bóli u mnie serce, Nie mam ja żadnej szansę Na prawdziwe szczęście. I znów ja patrzę W twoje puste oczy I znów ja lecę na dno wszelkiego świata, Gdzie nie ma już cię Ta nigdy już nie będzie! Niech teraz każe ci siemanko Mój kolega ze złotej Sofii![1] Болгарська: Във прах пръвръщаш Си моята душа, Оставяш ме винаги Във град от сенки и лъжи, Само ми си кажи: Къде сгрешил аз сега? Защо от мен си тръгнала И към мен не си обърнала? На златен Слънчъв Бряг Винаги аз ще чакал И ще мислял За теб, за мен, за любовта И за страданието на душа моята! Моля те, хайде, мойта обич, ела на купона Кой се беше във нощният клуб, Само моля, ела и вземи моята ръка, Във бързия танца запали във мен пламък на страстта. Но зная аз, че обичаш ти сега Да играя със мен жертвата, Актриса си най-добрата, Но за мен винаги оставаш си като провал! Ела сега, брат от Београд, За теб оставам аз място За малка дума и тъжния куплета![2] Сербська: Zdravo, ljubav moja, Od tebe ja uvjek hvatam mala euphorija, Zauvjek za mene bila si mog zivota ljubav najveca, Od svaki put kad gledas me tako carobno Ja glavu gubim I samo tebe zelim Takvu ludu devojke ja stalno volim, U noci tamnej ja cu da te ljubim, Da te grdim, I ne cu kraja na ovaj trenutak! Al' znam sta me vise ti ne volis kao pre, Od men si udjes sutra I nasa ljubav ostana U ovom trenutku jednom, Koj se bil kao u drug zivotu! Sada posle tebe Ja patim i u kafani jednoj pije, Gubim na dnu svake secanije na tebe! Ti si bila za mene svim, Mojm andjeom svemiru, A sada ostala si mojm djavom iz pakao... Hajde, brat, Na angelskom jezyku Reci istinu za nju! [3] Англійська: I was loved you so much, my dear, I've miss you, for now, My heart was bleeding every time When you not near me! Why are you leaving me? What fault i was did? I've searching the truth from you, But you only be silent And didn't answer at my hard question's... My room become the prison, Where in this love was reason? My soul in the deepest abyss was driven, Why God so angry at me? You deported me into the hell And here i don't feel myself well, Hear my sorrow cry, I'm getting slowly a fry! Let's go, my gipsy friend, it's you turn, Make them burn! [4] Ромська: Ajde, cajorije shukarije, Mo vilo tu mangava, Ajde, caje, ajde, Tu ke ka merava! Me tut caje, tut me but, mangav tut, ajde mancar dur, te ingarav tut, ka ove mancar sa dzi na merava, javer caja me na dikava. Ava mande, ava te gushine, silno mande tu te cumine, neka diken amen so mangamen, panda hari amen o duj ka lamen. [5] Грецька: Σε αγαπώ, Στη φλόγα, καίω, Για ένα τέτοιο ραβδί ενός κοριτσιού που ονειρεύομαι, Σε όλα τα Βαλκάνια δεν υπάρχει κάτι τέτοιο στη ζωή, Η καρδιά μου σε ψάχνει μόνο παντού Και το όνομά σας χωρίς στάση όλων των ήχων! [6] Албанська: Malet, lugina, Erërat, robërit, Po ju kërkoj kudo, Unë fluturoj në një frymë të panjohur Dhe i lë të gjitha lotët e qetë nga sytë e mi, Shqiponja e zezë ato sytë e betuar zhvëllejnë Dhe ata janë të gllabëruar lakmi, Dua të mbështjell veten në një tokë të papërpunuar nga një botë mizore Dhe kaloni gjumin e përjetshëm larg [7] Українська: Нарешті я спочив, У темну безодню серце я спустив, Страждання свої зачинив І тихо очі я заплющив. Подалі від шумного світу хочу відійти, Подалі від проклятого кохання Хочу заховатись, Залишитися вірним лиш собі Та забути своє минуле! Додаток: 1: Я тебе кохаю! Скільки любові в тих простих словах, Але чому ж ти завжди мовчиш Та до мене жодної уваги не звертаєш? Бо вже все я знаю, І про те, що з другим зараз ти, А зі мною швидко розпрощалась! Немає в мене інших слів, Так сильно серце в мене болить, Немає в мене жодного шансу На справжнє щастя! І знов дивлюся я В твої порожні очі, І знов на дно випадкового світу я лечу, Туди, де немає вже тебе Та ніколи більш не буде! Нехай тепер каже тобі привіт Із Софії Золотої мій колега! 2: У прах перетворила Ти мою душу, Залишаєш мене завжди У місті тіней та брехні, Лише мені скажи: У чому ж я згрішив зараз? Чому від мене ти пішла Та до мене не озирнулася? На золотому Сонячному Березі Завжди тебе я чекав Та думав Про тебе, про мене, про кохання І про страждання душі моєї! Благаю тебе, ну давай же, кохана моя, Прийди на свято, Яке буде у нічному клубі! Тільки прохаю, Прийди та візьми мою руку, У швидкому танці Полум'я жаги ти запали в мені. Але знаю я, Що зараз ти обожнюєш Грати зі мною жертву, Ти- найкраща актриса, Але для мене ти завжди залишишся Тільки провалом! Прийди зараз, брат з Білграду, Для тебе залишив я місце Для маленького слова Та смутного куплету! 3: Вітай, любов моя, Від тебе завжди Отримував я малу ейфорію, Назавжди для мене ти була Найбільшим коханням Мого життя... Від кожного разу Коли чарівно на мене так дивилась Я голову втрачав І лише тебе бажав. Таку шалену дівчину Я постійно кохаю, В ночі темній тебе я хочу цілувати, До себе пригортати, І не хочу кінця цього моменту! Але знаю я, Що більше не кохаєш ти мене Так, як раніше то було, Від мене завтра ти підеш, А наше кохання залишиться У цьому єдиному моменті, Який був ніби в іншому житті! Зараз, після тебе Я страждаю І в одному барі випиваю, Кожний спогад про тебе На дні я втрачаю! Всім для мене ти була, Моїм всесвітнім янголом, А зараз залишилась ти Моїм дияволом із Пекла! Давай же, брат, На англійській мові Скажи правду ти для неї! 4: Я дуже тебе кохав, моя дорога, Мені так тебе не вистачає зараз, Моє серце стікає кров'ю Кожного разу, Коли ти не поряд мене! Чому ти мене залишаєш? Яку помилку я вчинив? Шукаю я правди від тебе, Але ти тільки мовчиш Та не відповідаєш На мої тяжкі питання... Моя кімната постала тюрмою, Де в цьому коханні був сенс? Моя душа В найглибшу прірву була закинута, Чому Бог такий злий на мене? Ти вигнав мене до Пекла, І тут не відчуваю я себе Так добре, Почуй мій скорботний крик, Повільно я засмажуюся! Давай, мій ромський друже, Це- твоя черга! Змушуй їх палати! 5: Давай, красива дівчино, Моє серце лише тебе кохає, Давай, дівчино, давай, Через тебе помираю! Тебе, дівчино, Тебе я кохаю дуже сильно, Давай зі мною, Тебе я відведу прямісінько до мене! Прийди до мене, Поки я ще не помер, Я на іншу дівчину Не можу і дивитись! Прийди до мене, Прийди і мене ти обійми, Прийди та мене ти поцілуй! Нехай всі зрозуміють наші почуття! І нехай знають, що ми з тобою Разом до гробу! 6: Я тебе кохаю, В полум'ї згораю, За таку палку дівчину я мрію, На всіх Балканах такої у життю немає, Моє серце всюди лише тебе шукає Та твоє ім'я без упину все гукає! 7: Гори, долини, Вітри, полонини, Я шукаю тебе повсюди, Як невидимий дух по світу я літаю, І гіркі сльози за тобою проливаю, Чорний орел над степом літає Та мої очі жадібно пожирає Я хочу загорнути себе в сиру землю, Подалі від цього жорстокого світу Та нарешті відпочити!

147

Рекламний віршик до книги "Морок повертається"

Максиміліан Степовий

Дітей до вісімнадцяти всіх заблочу, Її прочитавших! По грибочки ми зайшли до лісу, Схоже, щось намічається, Хоча казочка тут не помічається Через той кривавий рейтинг! Наш кінь втомився, А вершники не злізли... Трупи потворів розкидані всюди, Сефорус- наш таємничий маг, По його волі рушають води, А фанати його скрізь! Стрибок на чудовисько, Мечем його протикни І різко до іншого потвора поверни Щоб всі побачили Той славетний герб- На ньому сніг іде Та білий вовк ворогів дере! Цю емблему ми всі впізнали- Родерік Вліндрел, на тебе всі так довго чекали! До замку бадьорим кроком увійди, Повного сатріанської навали, Принцеса втомлена на північ квапиться На замиленій кобилі, Сніг летить їй в обличчя І приносить з собою пам'ять про минуле сторіччя! А попереду височіють темні руїни верхом на скелі, Від Ґулдабару Мораніани тримайся подалі! Селища палають, Слуги Мороку їх вогню віддають, Щоб нанести імперії якнайбільше збитків. Блукає по вогняному кільці Жахливий альбінос, Шукає повсюди Крові О'хара! А тим часом Родерік представ перед Її Вогняною Величчю, Повелителькою Аждах, Сяйвом Моран-Тану, Верховним Архімагістром Ейлонією Мор-Вадою... Максиміліан Степовий представляє: Покатайся на коні по цьому живому світі Та на лодочці через море Вестсі перепливи І на власних ніжках по Чорному Лісочку на свіжому повітрі пробіжи! Опинись на великій засніженій скелі Та на собі відчуй велич замку Касандер, А по дорозі не забудь зазирнути До борделю Та темної печери З факелом у власній руці І після цього келих медовухи у трактирі пропусти! Два вістря, Два меча Дві сестри - Одна Темна Доля! Два вершники чинять розбій задля особистої розваги, Стережися, Родерік, псіонічна магія Здатна тебе відкинути На значну відстань від цих бунтівних магів! Відхили удар ворожого меча, Стережися сатріанського бича, Що вогняну завісу здатен розщепити Та по пиці добряче прилетіти! З біловолосою та золотенькою Треба негайно до корчми На весілля до куми! Тейлан у полон раптово захопили, Лицарю треба на рятунок поспішати, А в принцеси у руці вогняна куля підгорає Та ворогів жадібно пожирає! Покатайся на коні, Не на дикому ведмеді Та влаштуй дракону гоління бороди! Покатайся на коні, Кляті багна підпали І за зелену косу мавку ти смикни! Ця палка ніч кохання Здатна віковічний лід в душі стопити І радість принцесі Тейлан повернути! Але те щастя не довготривале, Приготуйся вчинити опір Темній Навалі - Дворяни всі сліпо повірили, Що Морок у давню епоху знищили, Але вона до нас повернулася Та за новою могутністю погналася! Лише подивись- На трактах всюди темні орди, Настав час їх Мечем Правди всіх замордувати І, нарешті, повбивати! "Морок Повертається", Люди, вслухайтеся В легенду про лицаря Родеріка та принцесу Тейлан!

242

Кохання- то страждання!

Максиміліан Степовий

Вона: Навіщо ти прийшов до мене? Чого шукаєш ти В дому душі моєї? Що так привабило в мені Тебе, що розум Цілковито стратив? Кажи, Та не мовчи, І всю ти правду виклади, Мені відповідаючи! Він: Невже не знаєш ти? Багато часу вже минуло, А моє кохання все до тебе линуло, Без тебе я страждаю, Повільно розум я втрачаю, Та розбите в друзки серце У власних грудях відчуваю! Ти- для мене всім постала, Золотавим сонечком у небі Вранці вставала, Над моїм серцем безроздільно Владарювала. Але змінилась раптом ти, Гординя душу осквернила Та наші почуття зіпсувала, Ти моє серце на смітник викидала, Немов зламану іграшку, Непотрібну вже тобі. Вона: В твоє кохання Не хочу вірити я! Задля мене ти не на все Був готовим! Не облишив ти ні творчий шлях, Ні нерішучість у грудях, Я- краща від тебе у всьому! Я- принцеса, А ти жебрак, Не рівня ти мені І разом нам не судилося вже бути! Дивлюся я на тебе зверхньо, Бо сам мав дурість Мене до серця допустити! Навіщо кожного разу До мене повертаєшся? Ненавиджу я тебе, Та від тебе вже відмовилася Задля іншого! Він: I tak już zawsze było Że mnie każdego razu Ty zdradzała Ta do innego wracała! Nie znała nić z moich cierpień, Bezlitosną była ze mną, Radosna była spojrzeć na te, Jak moje serce powoli krwawię Od każdego twojego kłamstwa! O, bogi, również cię ja nienawidzę Za wszystko co ze mną zrobiłaś! Chcę teraz tylko jednu rzecz- Spierdzielic cię z mojego serca I wszystko o ciebie zapomnieć! [1] Вона: Як заспівав одразу ти, Мене готовий в усьому винною зробити! Але чи ж винна я у тому, Що ти так сліпо довірився мені? Ти сам за моїм коханням потягнувся, А тепер від розчарування відсахнувся, Немов мару якусь побачив! А я пам'ятаю той час, Коли разом і день, і ніч ми зустрічали, Веселих пісень ми співали, Та природою довкола милувалися! Ми були- немов одне ціле, Одне про одного завжди ми марили, Та про зустріч мріяли. Світле майбутнє перед нами розгорталось, Але клятий час розтоптав почуття вщент, А війна- по різні барикади нас розставила. Ні, не можемо ми бути разом, Хочу про тебе я забути, Та все ніжне поміж нас одним ударом відрубати! Він: Винаги аз от твойта красота бях луд, Аз от твоята ръка винаги треперих, От твоите адски лъжи аз почвам да страдам И тъжни сълзи започвам да лея. Аз зная само едно- Аз не съм за теб, Ти не си за мен, Ти си- минало, който искам всеки път да се забравих, Ти си- евтино момиче Аз не съжълявам за това, Че тръгнеш от мен И мойто сърце поискаш да расчупих, На малките парчета го разделяш И на далеч да захвърляш. Аз истинско обичах те, Но ти не си... Си предадох мойта любов, Уничтожаваш пеперудите във стомаха ми И удоволствие испиташ Когато гледаш как се патим, Как се моля теб, Как бавно отвътре се изгарям И почвам теб да мразя! Моето сърце ти си дълбоко раниш И вратата на своя къща винаги затваряш, Моя живот само във ад Да си пръвръщаш И на страданието да ме обрекох ти! Искам само да ти кажа аз въднъж: "Сбогом, не се обичам те И сега аз вървим на новия съдбовна посока!" Моля те, дай ми само пет минута За да те пръгръщам аз И за последен път да те целувам теб, Докато аз да се отидем от тебе завинаги! [2] Вона: За какво всеки път аз виждам във Твоя телефон само едни женските ти имена? Писна ми от всяка твоята измама, Мразя всеки път когато си мамиш ме, Зная всичко за тебе, Зная че исползваш ме, Нашта стая видях Много срещите тайни, Всички измами и лъжи, Във коите губих се моето сърце и ума! През тебе аз сега много плача и страдам И във любовта никога не беше да вярвам! Аз лутам по нощният се град Ставам като луда, откад си тръгнеш од мене, Не спирам Да само извикам твойто име И искам да намерих теб във другите мъже! [3] Він: Видях на улицата едно момиче, На теб ми много заприличе, Извиках твойто име във нейното лице, Но тя не се обърна към мен. Сега аз зная- Не искам аз да вдигам телефона Когато си мен да звъниш, Тайно искам да отидех от тебе, Във гъста мъгла скрия от теб. Моля, не гледай на сълзите във очите ми, Забрави ме и не споменавай мойто име! Спри във вярност да ми кълнеш! Аз зная че любовта за теб е само игра, само лъжа, А аз за теб не любим човек... Като във златната клетка винаги ми държиш, А аз искам да избягам от тези затвор! [4] Вона: Постривай, милий! Ти зовсім не правий, Так говорячи про мене. Не тримаю я тебе в полоні, Я хочу, щоб ти знову покохав мене, Пробачив всі мої грубості Та таємні зради, До серця власного мене ти пригорни, І жагучими вустами до мого обличчя доторкнися! Прийми мене знову, А я готова від всіх своїх капризів враз відмовитись! Він: Складно ти говориш, І що не слово- то завжди мені ти брешеш! Тебе я кохав, Тебе я шукав, А ти мене забула, Так легко наше кохання ціле зрадила І твоєю відповіддю постали Виключення з друзів та чорний список, Немов я якийсь злочинний писок! Раз так легко мене ти викидаєш, То й я тобі скажу, Що легко розпрощався я з тобою, Саму твою постать цілу з душі своєї я болюче випалив, Всі думки про тебе, кляті, знищив, І пішов у світле те майбутнє, А там на мене інша вже чекала, Разом із нею ми силою постали, З нею кохання- щастям для мене стало, А з тобою воно прокляттям постало! *** Додаток до вірша: [1]: І так вже завжди було, Що мене ти кожного разу зраджувала Та до іншого поверталася! Не знала нічого з моїх страждань, Безжалісною ти була зі мною, Рада була дивитись на те, Як моє серце поволі стікає кров'ю Від кожної твоєї брехні! О, боги, також тебе я ненавиджу За все, що зі мною ти зробила! Зараз хочу я тільки одну річ- Вигнати тебе з мого серця І забути все про тебе! [2]: Завжди від твоєї краси був я божевільним, Від твоєї руки завжди я тремтів, А від твоєї пекельної брехні я почав страждати Та смутні сльози проливати! Я знаю лише одне- Я не для тебе, А ти не для мене, Ти- лише минуле, яке кожного разу я хочу забути! Ти- лише дешева дівчина, І я не жалкую за тим, Що ти пішла від мене Та моє серце забажала розбити, На маленькі шматочки його розділити І куди подалі їх закинути! Я по-справжньому кохав тебе, А ти мене- ні... Ти зрадила моє кохання, Знищуєш метеликів в моєму шлунку Та відчуваєш задоволення Коли дивишся як страждаю я, Як прохаю тебе, Як повільно зсередини згораю І починаю тебе ненавидіти! Моє серце ти глибоко раниш Та двері власного будинку завжди зачиняєш! Моє життя ти в пекло перетворюєш, І на страждання мене прирекла! Хочу тільки сказати тобі одного разу: "Прощавай, не кохаю я тебе, І тепер я вирушаю новою дорогою долі!" Прохаю тебе, дай мені лише п'ять хвилин, Для того, щоб я притулив тебе І наостанок поцілував, Поки я не пішов від тебе назавжди! [3]: Для чого кожного разу я бачу В твоєму телефоні лише одні жіночі імена? Остогидла мені кожна твоя зрада, Ненавиджу кожен раз, коли дуриш ти мене! Я знаю все про тебе, Знаю, що використовуєш мене... Наша кімната бачила Багато таємних зустрічей, Всі зради та брехню, В яких губилися моє серце та розум! Через тебе я зараз багато плачу та страждаю Та в кохання ніколи не буду вірити! Я блукаю по нічному місті, Роблюся ніби божевільна з тих пір, як залишив ти мене! Не спиняюся Кликати все твоє ім'я І хочу знайти тебе в інших чоловіках! [4]: Побачив на вулиці я одну дівчину, Такою схожою на тебе видалася. Сказав твоє ім'я в її обличчя я, Але вона не озирнулася на мене. Зараз я знаю- Не хочу піднімати я телефона Коли мені ти дзвониш! Таємно хочу від тебе я піти, В густій мряці сховатися від тебе! Прохаю тебе, не дивися на сльози в моїх очах, Забудь про мене Та не згадуй більше моє ім'я! Припини у вірності мені присягатися! Я знаю, що кохання для тебе- то тільки гра, тільки брехня, А я для тебе зовсім не кохана людина... Ніби в золотій клітці завжди мене тримаєш, А я хочу втекти з цього полону!

205

Surgebook - соціальна мережа для
читачів та письменників.

Інформація Правила сайту Політика конфіденційності Угода користувача Публічна угода оферти

Мобільний додаток

Оплата Оплата картками Visa і Mastercard
забезпечується сервісом онлайн-
платежів Portmone.com. Безпека
оплати підтверджена міжнародним
аудитом PCI DSS.

Служба підтримки: тел.
+380(44)2000902,
support@portmone.com

Авторські права на твори належать авторам та охороняються законом.
Будь-яке використання творів можливе лише за згодою його автора.

Сайт може містити матеріали, які не призначені для перегляду особами, які не досягли 18 років!