Злая Ведьма
@melissa_night
~•~nothing~•~
Блог Все
Выкинутые мечты
Мысли вслух, Интересное
7
21
59
Мисс Депрессия и Друзья
Личное, Мысли вслух
6
5
44
Это не больно
Вопросы, Мысли вслух
4
11
45
Книги Все
Стихи Все
За кілька хвилин зупинка...
Haйсіріші стіни підізду.Пошарпані двері. Піднімаєшся тихо, ледь волочачи ноги. Гіркі сльози застигли на жовтому папері, Хоч вії так і залишились від ридань вологі. Лише сімнадцять, а ти не хочеш жити: Батько пішов з сім', мати постійно п'є. І огидне відчуття, що нікуди спішити, Темне минуле все одно наздожене. Щезнути б, та несподіваний сюрприз - Хтось хапає твою кістляву руку грубо... Серце створює кульбіт, пада вниз, Коли чужий язик розриває тендітні губи. Вириваєшся, мичиш, але всі дії марні, Руки кретина мацають оголені груди... Спроби крикнути «ні» в паніці бездарні, Ta i хто взагалі здобич слухати буде? Насильник покидає використану ляльку, Зникає безслідно в прокуреній квартирі, Залишаючи на юному тілі синці на згадку, І остаточно доламану тебе в безсиллі! Крок з вікна назустріч жаданій волі — Білолиця смерть звільнить від каяття! Як дивно переплітаються найрідніших долі: За кілька хвилин зупинка ще одного життя... P.S. цей вірш брав участь на конкурсі, де я познайомилася з чотирма неординарними особистостями. Боже, аби хто знав як я цьому рада!
4
0
98
Останніми помирають пісні...
Загрібаючи попел долонями з жару, сміялась: Іще одного проковтнула морська глибочінь. Безумно щохвилини ламали, ідучи — спотикалась... Видирали наживо душу, обертали на тінь... Кричала, билась на самоті від гнітючих видінь... Постійно обманювали, кидали до жагучого пекла, І сил вибратись з цього болота не вистача... Діра розросталась, я тліла при повітрі ледве, Хиталась від бурь туди-сюди життя свіча... Простягала руки до Кістлявої, а що втрачать?.. У синяві шукаєш жаданого світла і віриш, Що зможеш покинуть навіки облудливий світ. Від слів клаптями з м'язів злазить шкіра, Вирази облич, що прибивають гвіздками до софіт... Не витримую замащений липучий наліт... Боги розправились за мерзенне бажання, Перетворивши в потвору морських вод. Та стала і відчаєм і насолодою покарання, Коли вітчим відправив мене на ешафот. А я з його кісток пізніше побудувала грот... Язик закусую в задоволенні від нової жертви, Що плине в обійми на спокусливий голосок. До болю розжаренні від напруги нерви, Пускаю черговому вбивці диявольський смішок, А на його обличчі маскою застига шок... Стала Всесильною, закони над мною не владні, Убиваю тих, кого правосуддя не змогло схопить. А вони такі бридкі в обійми пасти швидше ладні, І поцілунок майже в губи вдається їм вловить Під спів гіпнотизуючий, і перестають гнить... P.S. цей вірш брав участь на конкурсі, де я познайомилася з чотирма неординарними особистостями. Боже, аби хто знав як я цьому рада! А цю чудову картину написала моя подруга...
3
0
104
потвора із глибин
Королівство Румунія, 1901 рік. всього лиш хованки, дитяча забава і смерть, що накрила своїм крилом... тепер чиясь тінь поправля покривало, стирає бентежний піт з лиця рукавом... по п'ятах ходить кровожадна мара, цей могильний запах впізнаєш всюди... не чекає за гріх скоєний принца кара, та почали сміятися з безумств його люди! дмухає ротом гнилим у голу потилицю, помста за смерть — мороайки* право. написано на стінах «вбивця» кирилицею: все ближче підступає день розправи... *** Королівство Румунія, 1927 рік. впала випадково того дня з стрімчака, Фердинанд** не штовхав, сам злякався, висковзнула протягнута Марією** рука, а він вберегти від лиха любого її клявся... зубами серце з груднини вирива, насититься кров'ю солоною вдосталь, і лиш на мить себе потвора пригада, як розбилося тіло о каміння гостре... * мороайка — різновид вампіра в румунській міфології. У деяких творах румунського фольклору Морой - це примара мертвої людини, який залишив могилу. ** йдеться про Фердинанда І (другого короля Королівства Румунії, племінника Кароля І) і Марію (дочку Кароля І, яка загинула у віці чотирьох років).
1
0
31