...
Деміра Рейн
у мене нема часу, я заплатила за те, щоб легше дихалось. бо з кожним днем все важче, здавалось, ще не багато мені залишилось, у мене нема сил, схоже вони також мають свої певні ліміти. не знаю коли і з ким, мені доведеться цю землю покинути. у мене нема почуттів, якісь стали непотрібні а інші загинули. лютий ворог - як звір, якщо не вбив, то зумів покалічити. у мене нема часу, я ним заплатила, за щось більш важливе. і поки у мене є ще п'ять хвилин, я витрачу них, на те, щоб любити Україну. 25.02.23/10.03.23
2023-03-10 20:37:01
10
0
Інші вірші поета
смерть в синьо-жовтих очах СТРІЛЯЙ Для тебе ... Time
Інші поети
Baekhyun
@yoona_Novels
Trui
@trui
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1265
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11196