ВУЛИЦІ

Деміра Рейн

імена друзів тепер носять вулиці, застигли їх посмішки на фотографіях, минуле, що точно уже не забудеться, віднині життя болить чорними датами. старе кладовище майорить синьо-жовтими, двадцятиріччні — занадто рано, ти серед них — так само усміхнений, твоє фото і надпис — till Vallhala... _________________________ сьогодні випадково побачила цю фразу «мої друзі стали вулицями» і написала болючі рядочки, мабуть знайомі кожному, на жаль 😔😔

2023-03-11 18:54:41

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

😭 Дійсно болючі слова й вірш, який викликає емоції. Автору мої оплески за те що написав такий чудовий і ніжний вірш🌹

Відповісти

2023-03-12 21:18:18

Хонна

... слів не вистачає, хоча у Вас вистачило...

Відповісти

2023-07-23 15:24:03

Інші вірші поета

ПАНАЦЕЯ Світанок За подих від тебе . У вікнах по місту люди люблять життя...

Інші поети

Henry Tannor

@Ely_GraHen

Надин

@mindmap

Nashi

@nourashii

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5811

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16873