Потрібно відпустити тебе, мила!!
Олексій Коваль
Це було марно, кохано!! Кожен ранок був біля тебе, У ночі скрути, Допомагав тобі, Але це було не взаємно. Коли я палко присвячував тобі, Свої пристрасні вірші. В тебе на думці був інший, Якого так сильно любила. Твоя холодність, Гріло моє серце. Твоє похмуре лице, Вселяло велику надію, А це були знаки, Щоб не заважав тобі. Одного світлого для мене дня, Я зізнався у своїх почуттях, Але ти відмовила, Так холодно, Що серце запекло вщент від холоду. Обрала іншого, Розумію твій вибір, Це той, Хто тобі даруватиме, Щасливі миті і поцілунки, У твоє любляче серденько. Я піду так тихо, Як і прийшов, Та більше ніколи не зустрінемося, Мила моя!!
2024-08-22 19:01:39
0
0
Інші вірші поета
Настане час самогубства Хитрощі влади Моя остання вистава Місячне страждання
Інші поети
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1768
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546