Потрібно відпустити тебе, мила!!
Олексій Коваль
Це було марно, кохано!! Кожен ранок був біля тебе, У ночі скрути, Допомагав тобі, Але це було не взаємно. Коли я палко присвячував тобі, Свої пристрасні вірші. В тебе на думці був інший, Якого так сильно любила. Твоя холодність, Гріло моє серце. Твоє похмуре лице, Вселяло велику надію, А це були знаки, Щоб не заважав тобі. Одного світлого для мене дня, Я зізнався у своїх почуттях, Але ти відмовила, Так холодно, Що серце запекло вщент від холоду. Обрала іншого, Розумію твій вибір, Це той, Хто тобі даруватиме, Щасливі миті і поцілунки, У твоє любляче серденько. Я піду так тихо, Як і прийшов, Та більше ніколи не зустрінемося, Мила моя!!
2024-08-22 19:01:39
0
0
Інші вірші поета
Життя не мало сенсу Праця поета Накричався Рвуться струни серця....
Інші поети
Zahraa
@zahraasaeed
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12301
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3979