PRO
Соломія Стець
@solomiastets
та, що збирає квіти на полі бою
Блог Все
ТдХ: перестановка!
Новости
5
52
блудна донька повернулась і книга знову у прокаті
Новости
6
4
47
Новости
7
2
47
Книги Все
Стихи Все
Ніч моя
Доторкнусь, Доторкнусь я твоїх шат, О, ніч моя, богине. Доторкнуся і порину У той світ дивний, Звідки ти прийдила. Заплющу очі і побачу Як гасне світло І загоряються твої вогні. Кожне сонце, Кожна зірка, ніби, Загоряються й в мені. Доторкнусь, Доторкнусь я твоїх рук, О, ніч моя, красуне. Доторкнуся і відчую Ласку ніжной прохолоди, Що ти породила. Наповню груди ароматом Твого чарівного приходу І забуду про усе на світі, Лиш побути б З тобой поряд. О, ніч моя безсмертна, Безкраї обійми твої. Я доторкнусь, бо я безсила Перед спокусою краси. Простягни мені Свій срібний промінь, Я доторкнусь. Подаруй мені Свій загадковий погляд, Я подивлюсь. Заспівай мені Свою лісну колискову, Я почую. О, ніч моя, Дозволь, Я доторкнусь. ©Соломія Стець написано: 14.01.2019 опубліковано:
12
8
217
П'єдестал
О, це відчуття, Воскресіння віри, Що знову можу вільно Блиском сонячного врання Праменіти. Чи можна забути Той ніжний трепіт Крильцят, що ніде діти, Що тремтять та б'ються, Без старань серце Вгомоніти. Я поглину нутром-океаном Болючі зверхні тіні, Що скалками гострими Картали серце невинне, Поглину із залпом Темні надії, Визволю світло Із недрів вулкана, Вкрию всей старий попіл, Най проллється магма! Що відбувається? Воскресла та віра, Яку ростила в душі і з ней помирала. Тепер серце б'ється Та й бушує нірвана. І в симфонійній агонії Веде мне віра до п'єдестала. ©Соломія Стець
9
0
168
Блідий спогад
Підійди. Прислухайся ближче, Піймай мелодію морського бризу, Що наспівує вільна душа Летючи на крилах ввись. Тільки спробуй, доторкнись. Торкнися інію так ніжно, щоб не танув боячись. Відчуй атласові стрічки, Перев'язані вітри. Стій. Замри й момент лови, Коли у грудях плачуть скрипки І дим свічечки погаслої Нашіптує ванільні сни. Зроби крок та відступись. Любуйся, доки ще зима Й тепла нема, І не обпікає юний віск сльоза. А потім обернись і йди Лишивши блідий спогад останнього акорду забутої п'єси душі. ©Соломія Стець
8
4
229