Life....

Sony Lee

To me life is a tale which was planned by God, He is mighty.... ALMIGHTY. This life had obstacles which always wanted to teach us something we never knew, It gives us memories which are bright and dark... Strangers are always meant to be bonded, And they make our life blissful either a dark past... Friends are the best in part of our life, They share everything and we do too, It is like a branch of life which never ends blossoming new flowers....., We are the transference of mirror which should be handled carefully... If we do lose which can't be mended again.... It is in our hands to be good or bad... The good can be changed easily and the bad can't become good in a second.... This is written by god, but until you try to do your best, you can't get a hold of your life.... Love yourself, the more you love the more you make happy memories with yourself.

2018-12-06 05:39:16

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

sheshal

words...👌

Відповісти

2018-12-07 12:53:29

Подобається

Boygene Borice

So beautiful

Відповісти

2018-12-07 20:55:52

Подобається

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14778

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12002