Life....
To me life is a tale which was planned by God, He is mighty.... ALMIGHTY. This life had obstacles which always wanted to teach us something we never knew, It gives us memories which are bright and dark... Strangers are always meant to be bonded, And they make our life blissful either a dark past... Friends are the best in part of our life, They share everything and we do too, It is like a branch of life which never ends blossoming new flowers....., We are the transference of mirror which should be handled carefully... If we do lose which can't be mended again.... It is in our hands to be good or bad... The good can be changed easily and the bad can't become good in a second.... This is written by god, but until you try to do your best, you can't get a hold of your life.... Love yourself, the more you love the more you make happy memories with yourself.
2018-12-06 05:39:16
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
sheshal
words...👌
Відповісти
2018-12-07 12:53:29
Подобається
Boygene Borice
So beautiful
Відповісти
2018-12-07 20:55:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4139
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283