Розділ 2. «Вечірка»

Подруги перезирнулися.

-         Поїхали! – мовила Неля.

Через годину дівчата були готові. Вони вийшли з будинку і підійшли до машини.

-         Вау! – вигукнула Люда. – Range Rover*? Нічого собі!

___________

*Range Rover – позашляховик, марка автомобіля.

-         Подарунок батька! – пояснила Неля.

-         Бізнесмен? Чи що?

-         Та ні! В кредит взяв!

Неля сіла за кермо, а Люда поруч на пасажирське сидіння.

-         Пасок! – нагадала Неля.

-         Та годі тобі! – вигукнула Люда. – Ми ж їдемо на вечірку!

Дівчина повернула ключ і мотор автомобіля загудів. Вони довго їхали по дорогах Києва і нарешті доїхали до великого котеджу. Біля подвір`я стояло багато машин. Неля повернула кермо і припаркувала автомобіль. Дівчата вийшли з машини і постукали в двері. Було чутно, як в будинку гриміла музика. Їм відкрив Макс.

-         О! Нелю! Я радий, що ти прийшла! – вигукнув хлопець. – Проходь!

Подруги зайшли всередину. Раптом Люда підскочила і почала показувати кудись пальцем:

-         Сашко! Тут Сашко!

Хлопець, почувши своє ім`я, підійшов до них.

-         Привіт! – мовив він. – Я не думав, що ти прийдеш, Нелю!

-         Ну, як бачиш, прийшла!

До компанії підійшов Макс.

-         Нелю! Ходімо познайомлю тебе зі своїми друзями! Що ти тут з цими…

Неля винувато глянула на друзів і пішла з Максом.

-         Ось, знайомся! Це Жека!

Хлопець, на якого вказав Макс, підморгнув дівчині. Вона слабо посміхнулася.

-         Це Кувалда! А це Влад!

-         Дуже приємно! – мовила вона.

Вони посадили її на диван і тицьнули в руки келих з алкоголем.

-         Я не п`ю! – вигукнула Неля.

-         Та годі тобі! Ми ж на вечірці! Ніхто не побачить! – мовив Влад.

-         Я за кермом! – сказала дівчина.

Вона вислизнула від них і вийшла на вулицю. За нею вибіг Сашко.

-         Нелю! Все добре? – занепокоївся він.

-         Казала я, що не треба сюди їхати! Я почекаю Люду в машині!

-         Точно?

-         Так!

Сашко ввійшов назад в будинок, а Неля знайшла свій автомобіль і сіла всередину. Вона повернула повзунок на магнітолі і заграла пісня Hoizer «Take me to church»*.

________

*«Take me to church»(англ.) – «Візьми мене до церкви».

Так просиділа вона годину, а потім на пасажирське сидіння безпардонно сів Макс.

-         Я тебе сюди не пускала! - вигукнула вона і стукнула його в плече.

-         Повертайся на вечірку. – мовив хлопець, не звертаючи увагу на її слова.

-         Не хочу!

-         Та годі тобі! – він схопив її за зап`ястя.

-         Відчепись!

-         Е! Відпусти її!

Неля побачила за спиною Макса Сашка і Люду.

-         А то що? – Макс підвівся і підійшов до Сашка.

-         Відчепися від неї! – вигукнув Сашко.

Максим розсміявся і мовив:

-         Добре! Ти ще бігатимеш за мною!

-         Вали давай! – вигукнула Люда.

Мажор оглянув їх і попрямував в дім.

-         Дякую! – звернулася Неля до друзів. – Підвезти вас?

-         Було б непогано. - посміхнулася Люда і сіла позаду.

Сашко сів попереду. Спочатку дівчина відвезла Люду, а потім під`їхала до будинку Сашка. Але виходити він не поспішав.

-         Знаєш кафе «Каштани»*? – запитав хлопець.

-         Звичайно. – відповіла Неля.

-         Їдьмо туди! – мовив він.

Дівчина вивернула кермо і виїхала на дорогу. Коли вони приїхали, Неля припаркувала авто на стоянці і друзі зайшли в кафе.

-         Що замовлятимете? – запитала офіціантка, після того як вони обрали столик.

-         Я не маю грошей… - прошепотіла Неля, нахилившись до Сашка.

-         Я заплачу. – спокійно мовив Сашко.

-         Але ж…

-         Замовляй. – впевнено сказав хлопець.

-         Ну… тоді капучино**… - замовила дівчина.

-         Мені апельсиновий сік. – озвався Сашко.

-         Дякую за замовлення. Очікуйте. – посміхнулася офіціантка і, повернувшись на підборах, зникла з очей.

Неля озирнулася. Кафе було доволі велике. Стіни обшиті деревом і оздоблені випаленими візерунками. Столики і стільці теж були з дерева. Офіціанти і бармен привітно посміхалися відвідувачам. Це створювало надзвичайно затишну атмосферу.

___________

*кафе «Каштани» - Київське кафе, вигадане автором.

**капучино – кавовий напій італійського походження.

Дівчина повернулася до друга і поцікавилася:

-         Навіщо ми сюди прийшли?

-         Я хочу, щоб ти мені порадила… - пробурмотів Сашко.

-         Я? Порадила? – здивувалася Неля. – Знаєш, з мене порадник ніякий…

-         Я так не думаю… Так от… - хлопець нервово поправив зачіску. – Мені подобається одна дівчина… і…

-         І ти хочеш, щоб я допомогла тобі її закадити! Все по стандарту!

-         Так… - тихо сказав Сашко.

До друзів підійшла офіціантка, поставила перед ними напої.

-         Смачного!

-         Дякую. – відповіла Неля. – А якщо чесно, то… Хто ця принцеса?

Сашко сором`язливо посміхнувся, опустив очі і пробурмотів:

-         Люда…

-         Люда? – дівчина радісно посміхнулася і прикрила рота обома руками. – Очманіти!

-         А що мені робити? – похнюпився хлопець.

-         Господи! Що ти як мала дитина! На День Святого Валентина подаруй валентинку і вона розтане!

-         Думаєш?

-         Впевнена!

Від розмови друзів відволік звук повідомлення на телефоні. Неля поглянула на екран свого смартфону і побачила повідомлення від мами: «Доню, повертайся! Вдома тебе чекає сюрприз!»

-         Саш, пробач… Мама додому кличе… Тебе підвезти?

-         Ні. Я ще посиджу. Дякую. – Сашко посміхнувся.

-         Добре… Бувай. – дівчина вийшла з кафе і сіла в автомобіль.

◊    ◊    ◊

Припаркувавши машину, Неля попрямувала до будинку.

-         Я вдома! – вигукнула дівчина і поклала ключі на комод.

-         Нарешті! – почувся жіночий голос і в коридор вийшла дівчина, дуже схожа на Нелю.

Побачивши її, Неля застигла на місці, а потім підскочила і обняла сестру.

-         Ірка! – радісно вигукнула вона.

-         Привіт! – посміхнулася Іра. – Ти вже знайшла собі друзів, я так розумію? До речі, в мене для тебе подарунок!

Іра дістала з кишені коробочку, в якій лежав срібний перстень. Білі камені виблискували в світлі лампи, від чого перстень ставав схожим на біле сонце.

-         Вау! Очманіти! – Неля одягла перстень на палець. – Дякую!

В коридор забіг Мишко, тримаючи в руках літачок.

-         Вжж! Обережно! Попереду перешкода! – вигукнув хлопчик і оббіг сестер.

Дівчата розсміялися.

-         Йдемо на посадку! – Мишко проїхав колесами літачка по комоду, а потім помахав ним перед очима Нелі. – Глянь! Глянь! Ірка мені літак привезла! Тепер я пілот!

-         Діти! – покликав з кухні тато. – Ідіть їсти!

За столом Неля розповіла сестрі все про нову школу, друзів, вчителів. А потім всі пішли спати. Дівчина довго не могла заснути. Раптом на її телефон прийшло повідомлення. Вона глянула на екран. Повідомлення прийшло з невідомого номера. Спочатку Неля вагалася, але потім відкрила повідомлення.

«Привіт! Це Макс! Не спиш?»

«Звідки в тебе мій номер? - поцікавилася дівчина. – І я взагалі-то сплю!»

«Якби спала не відповідала б)))» - відповів хлопець.

«Відчепися!»

«Як грубо…»

«Чого ти хочеш?»

«Давай жити дружно».

«Перестань мене переслідувати!»

Відповідь не прийшла, тому Неля вимкнула телефон і заснула.