Пролог.
Розділ 1. Не така, як всі...
Розділ 2. Я ненормальна!!!
Розділ 3. А манії було замало...
Розділ 4. Що буде?
Розділ 5. Поясни мені!
Розділ 6. Назад на Батьківщину...
Розділ 7. Нагальна справа
Розділ 8. Все це не просто так...
Розділ 9. Невже
Розділ 10. Як ти могла!
Розділ 11. Він не може бути моїм ворогом
Розділ 12. Знову білі стіни...
Розділ 13. Моє серце не з тобою...
Розділ 14. Не залишай мене...
Розділ 15. Знову я хочу туди
Розділ 16. Я обов'язково тебе знайду
Розділ 17. Родинні зв'язки
Розділ 18. Ти ж повернешся додому?
Розділ 19. Я завжди поруч...
Розділ 20. Не зміг тебе забути...
Розділ 21. В очікуванні дива...
Розділ 22. Ти все ще тут?
Розділ 8. Все це не просто так...
Розділ 8. «Все це не просто так…»

Минуло три дні. Проміння сонця торкнулися білявого волосся Єви. Дівчина глянула на годинник. Неонові червоні цифри показували дев`яту ранку. Вона потерла очі. Майкл мирно спав поряд і тихенько сопів. Єва лягла на його живіт і хлопець незадоволено скривився.

-         Доброго ранку, сонько! – захихотіла дівчина.

Він відкрив очі і, побачивши її, посміхнувся.

-         Доброго! Схоже ми проспали сніданок… - мовив Майкл, глянувши на годинник.

-         Та й чорт з ним! – вигукнула вона і поцілувала хлопця в ніс.

Їхній «змістовний діалог» перервав телефонний дзвінок. Єва закотила очі і потягнулася за мобілкою. Глянувши на дисплей, дівчина підскочила з місця, як ошпарена.

-         Чорт забирай!

-         Що сталося? – перелякався Майкл.

-         Це Ніка! Що робити?!

-         Доведеться брати слухавку…

Єва кивнула, натиснула на кнопку виклику і повільно піднесла телефон до вуха.

«Алло?» - боязко мовила вона.

У відповідь вона почула злісний крик мачухи:

«ЄВАНГЕЛІНО МОРГАН! ХІБА Я НЕ ЗАБОРОНЯЛА ТОБІ ЇХАТИ? БЕЗСОРОМНЕ ДІВЧИСЬКО! Я ЗАБРАЛА ТЕБЕ З ТІЄЇ КОНЮШІ(це вона про «Сонечко»), А ТИ МЕНЕ ТАК СЛУХАЄШ? НЕГАЙНО ПОВЕРТАЙСЯ!!! БЕЗСОВІСНА!!!»

«Але, мамо…» - пробелькотіла дівчина, та зв`язок обірвався. Що ж, доведеться повертатися…

◊    ◊    ◊

Щойно Єва переступила поріг квартири, в коридорі з`явилася Ніка. Жінка схрестила руки на грудях і злісно дивилася на дочку. Дівчина повільно роззулася і, опустивши голову, повернулася до неї. Ніка підійшла до Єви і, вчепившись нігтями в її плечі, почала її трясти.

-         Я ж казала тобі залишатися вдома! Чи тобі начхати на те, що я тобі кажу? – заверещала жінка.

-         Мамо, я… - пробурмотіла дівчина.

Почувся голосний ляскіт. Єва була шокована тим, що зараз відбулося. Ніка вдарила її! Вдарила по щоці! Мачуха завжди була з нею доброю, ввічливою, ніколи не сварила. А зараз… Після тієї розмови про повернення на Україну Ніка дуже змінилася. Стала похмурою, злою. Здавалося, вона навіть постарішала. Раптом з кімнати вийшов Ендрю і вигукнув:

-         Ніко! Що ти робиш? Ти збожеволіла?

Він підійшов до шокованої Єви і обійняв її за плечі. Щока досі палала, наче її ошпарили кип`яченою водою. Дівчина мельком глянула у дзеркало. Її обличчя з правого боку почервоніло.

-         Це я дозволив їй поїхати! Дитина має право відпочити!

-         В таємниці від мене?! – Ніка просто таки «дихала вогнем». Що її так розлютила. Єва зовсім нічого не розуміла.

-         Знаєте що! – вигукнула дівчина і смикнула плечима, забравши руки Ендрю. – Я маю право робити все, що хочу! Бо ви мені ніхто! І ти мені не мати!

Вона втекла в свою кімнату, не знявши навіть куртки. Єва розуміла, що десь була не права, але зараз вона керувалася емоціями. Дівчина не розуміла, що сталося з Нікою. Звісно, що має бути дуже вагома причина для того, щоб вона так кардинально змінилася. Що це за причина? Питань було більше, ніж відповідей, в голові гуділо. За дверима було чутно, як сварилися Ендрю і Ніка. Єва мимохіть глянула на вікно. Знову це відчуття… Не в силах більше стримувати себе, дівчина стрибнула на ліжко і вкрилася з головою. І тут же розплакалася…

◊    ◊    ◊

Канікули закінчилися швидко і Єва повернулася в школу. Єдиним плюсом в цій події було те, що їх пересаджували і Єву посадили з Майклом. Понеділок. Перший урок – ненависна філософія. Філософічка, місіс Найт, про яку було сказано раніше, була «не при собі». Її в школі ненавиділи не тільки через те, що вона одягається, як зірка Голівуду, а й через те, що вона жахливий вчитель. Кожен її урок починався з питання: «Чи сподобалася вам тема минулого уроку?» Якщо хтось відповідав: «ні», то «фіфа» била указкою по голові і змушувала напам`ять детально розповідати зміст домашнього параграфу. Також у «фіфи» була улюблена фраза: «Це ми можемо порівняти з морським бризом…» І вона дійсно кожну річ порівнювала з «морським бризом». Навіть крейду або класну дошку.

-         Маразм! – прошепотіла Єва сусідові. – Я ніколи не бачила моря, а вже його ненавиджу!

-         Ти ніколи не була на морі? – здивувався Майкл.

-         Так. А що?

-         Обіцяю, колись таки тебе відвезти покупатися! – усміхнувся хлопець.

-         Буду чекати. – відповіла дівчина.

Втомлена Єва поплелася додому. Та вдома нікого не було. Лише щасливий Чарлі вискочив з кімнати і, побачивши дівчину замахав хвостом. Вона погладила його і взяла в руки записку, що лежала біля дзеркала.

«Євангеліно,

Ніка сьогодні на нічному чергуванні, Роузі захворіла, а я повернуся пізно. Багато справ на заводі. В холодильнику є піца. Ввечері поїси, погодуй Чарлі і лягай спати.

Тато.»

Після прочитаного Єві здалося, що про неї піклується тільки Ендрю. Дівчина насипала в собачу миску трохи корму, але пес хотів гратися. З шафи вона дістала маленького м`ячика і почала кидати Чарлі. Випадково м`ячик закотився в спальню Ніки і Ендрю і Єва побігла за ним. В цій кімнаті вона ще не була. Вона була схожа на інші кімнати. Інтер`єр в стилі прованс, доспальне ліжко, білий дерев`яний стіл з ноутбуком і тумба. М`ячик закотився під тумбу. Проходячи мимо стола Єва помітила, що на ноутбуці не була закрита пошта.

 

«Мабуть, Ніка квапилася і забула вимкнути» - подумала вона. Дівчина нахилилася над монітором. Ніка переписувалася з якимось чоловіком, Джеймсом. Звичайно, Єва знала, що читати чужі листи не можна, але цікавість перемогла. Вони переписувалися про роботу Джеймса. Останнє повідомлення було від Ніки. «Скоро побачимося. Цілую». – писала жінка.

Цілую?! Єва була шокована. Хто це такий? Коханець?

-         Та ні! Дурня якась! Мабуть, родич якийсь! – мовила дівчина сама до себе, проте в душі зачаївся черв`ячок сумніву.

Раптом вона почула гавкіт Чарлі і, згадавши про м`ячик, полізла під тумбу. Щойно Єва його дістала, нетерплячий пес прибіг у кімнату. Дівчина підняла голову і помітила, що це була не тумба, а сейф. Причому відкритий. «Мабуть Ніка шукала якісь свої медичні карти». – майнуло в голові. Та цікавість знову перемогла і вона глянула всередину. На трьох полицях сейфу лежали три папки. Але найбільше Єву зацікавила папка з написом «Сlausus documentis*(не чіпати!)». Як відомо заборонений плід завжди солодший, тому дівчина витягла папку з сейфа. Всередині лежало багато незрозумілої «бурди» на латині, якої вона не розуміла. Розрізнити можна було лише деякі прізвища і імена. Випадково Єва набрела на прізвище Сошенко. Дивно. «Може однофамілець?» - подумала дівчина.

Документів з назвою «Рuer Soshenko**» виявилося багато. Єва подумала, що це не випадково, тому запхнула документи за пазуху і поклала папку на місце. Пес, який сидів поруч, загарчав.

-         Тихо, Чарлі… - вона приклала вказівного пальця до губ. – Ти нічого не бачив…

В своїй кімнаті вона розклала папери на підлозі і знову почала їх розглядати. Але безрезультатно. Латину вона не знає. Та навіть якби і знала, то все одно нічого не зрозуміла б, бо в медицині ні в зуб ногою.

Але вихід прийшов в голову швидко. Дівчина згадала, Марія говорила, що

_________________________

*Сlausus documentis – (з латини) Заборонені документи.

**Рuer Soshenko – (з латини) Малютка Сошенко.

вчиться на медика. Отже, вона і латину має знати, і в медицині розуміє.

Єва швидко сховала папери під кріслом і зайшла на свою електронну пошту.

«Привіт. – написала вона сестрі. – Я так скучила. Може приїдеш до мене в гості?»

Відповідь прийшла дуже швидко.

 «Привіт. Я теж скучила. Думаю чудова ідея. Тільки у мене зараз сесія, тому приїду десь через місяць. Добре?»

«Чудово. Чекатиму з нетерпінням!»

© Toshа Only,
книга «Втопитись у хвилі невдач».
Розділ 9. Невже
Коментарі