Десь можливо ти і є
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Відпусти мене прошу Від тривоги і печалі Я так само знов сиджу І дивлюсь в далекі далі Десь можливо ти і є, Як билинка в шумнім полі Щось можливо проросте Без краплини неба болю Сумно знову на душі , Згадки морять мої сльози Та не привикать у сні , Мріяти про твої очі Обійми хоч раз прошу Без краплини тої тиші , Не лишай мене одну, Знов у сутінках затишші. Співчуваю та трамайсь , Чую я останнім часом Та з словами не забрать Те що губить мирні ночі .
2024-09-11 00:29:13
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олексій Коваль
Дуже гарно і емоційно!!💘😭 Відчуття втрати і марних надій 😭
Відповісти
2024-09-11 05:14:46
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Олексій Коваль дякую 🧡 Зараз це наразі на душі у багатьох хто втрачає рідних)
Відповісти
2024-09-11 08:27:06
1
Інші вірші поета
Ти знаєш, що я любила... Сподівання затиші Чуточку внимательней Минутой мечтания :)
Інші поети
fik_snaet_kto
@fik_snaet_kto
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5631
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2540