"Хмурый день "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Мой миленький цветочек Напиши мне пару строчек Я знаю ты не хочешь, Скучать одной в хмурый день И небо полно слёз , Которые таит темная ночь Согреет только тёплый зонт Оказанный моей добротой Душа твоя так велика , Она ранима ,как дождь сентября Уносит холодные печали берега Проходит смывая чувства молчания ... Промокли насквозь твои глаза На щеках остались капли дождя , Но пусть уйдут не спеша Все горести сердца отчаянья...
2020-06-04 17:51:35
42
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Eri Light пасифки няша 😘🧡🍫
Відповісти
2020-06-05 19:16:35
Подобається
Lady Laura
Классс😍
Відповісти
2020-06-07 11:39:45
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Lady Laura благодарю ))🧡
Відповісти
2020-06-08 07:40:24
Подобається
Інші вірші поета
Просте зізнання "Ты заслуживаешь лучше " Нестримна Теплота дружбы ...
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3395
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13139