"Хмурый день "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Мой миленький цветочек Напиши мне пару строчек Я знаю ты не хочешь, Скучать одной в хмурый день И небо полно слёз , Которые таит темная ночь Согреет только тёплый зонт Оказанный моей добротой Душа твоя так велика , Она ранима ,как дождь сентября Уносит холодные печали берега Проходит смывая чувства молчания ... Промокли насквозь твои глаза На щеках остались капли дождя , Но пусть уйдут не спеша Все горести сердца отчаянья...
2020-06-04 17:51:35
42
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Eri Light пасифки няша 😘🧡🍫
Відповісти
2020-06-05 19:16:35
Подобається
Lady Laura
Классс😍
Відповісти
2020-06-07 11:39:45
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Lady Laura благодарю ))🧡
Відповісти
2020-06-08 07:40:24
Подобається
Інші вірші поета
Більше без страху " Сладкий сон " Разве сложно сказать... Звір
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12033
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2181