Важко зрозуміти
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Давай відкрию тобі серце , Але чи зможеш там лишитись В мені багато злив, страждання, В яких повиті мої мрії. Та знаю, що ти мені скажеш І не потрібно слів докори , Мені так важко розказати , Як важко посмішку нести скрізь сльози. Чи знов відкриєш слів надії І хай не варта в тім розплата , За всі відкриті серця тіні Моїх страхів ,що крила мають. Я знаю важко зрозуміти , І деколи буває без варіантів Докликатись через стіну зневіри До голосу довіри , що пропала.
2022-10-05 18:54:05
16
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
marco polo
Талановито
Відповісти
2022-10-14 15:18:32
1
Інші вірші поета
Темнота теней ночи ... Одні думки лиш про мить Дозе с любовью)) Волі сила
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12079
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2205