Важко зрозуміти
Давай відкрию тобі серце , Але чи зможеш там лишитись В мені багато злив, страждання, В яких повиті мої мрії. Та знаю, що ти мені скажеш І не потрібно слів докори , Мені так важко розказати , Як важко посмішку нести скрізь сльози. Чи знов відкриєш слів надії І хай не варта в тім розплата , За всі відкриті серця тіні Моїх страхів ,що крила мають. Я знаю важко зрозуміти , І деколи буває без варіантів Докликатись через стіну зневіри До голосу довіри , що пропала.
2022-10-05 18:54:05
16
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
marco polo
Талановито
Відповісти
2022-10-14 15:18:32
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2202
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2546