Тэль Эгронор

2021-02-07 16:33:45

Трохи Класики

Думки вголос

Джордж Гордон Байрон - Вірш, викарбуваний на келиху із черепа людини Ти не сахайсь,— вже дух мій відлетів, Я — череп лиш, що був колись на плечах. І, на відміну од живих голів, Тепер в мені вино, не порожнеча. Як ти, я жив, любив і пив зчаста, Аж поки вмер, не нехтуючи трунки. Пригуб мене, пригуб — твої уста Миліш мені за хробаків цілунки. Мені щастить: я — келих на вино — Напій богів несу, по колу йдучи. А то в землі зогнивши, вже б давно Я став кублом холодному гадюччю. Там, де колись мій розум пломенів, Хай інше полум'я знаходять люди. Коли від мізку череп спорожнів, Хіба вино — не кращий вміст посуди? Ну, пий же, пий! І ти в свій час помреш, І десь нащадки в звалищі тужавім Колись тебе з землі дістануть теж, Щоб ти, мерцем, на учті слугував їм. Тож як у куцому житті своїм Були ні на що голови не годні, То хай по смерті буде втіха їм, Що хоч на щось їх підберуть сьогодні. 1808