Доброго дня: сучасність

RETURN Зігфрід#ВGD

Орфей бездонних думках міркує. Амур - хороший амулет він посилає. Ліри музичності, бадьорий вітерець співає. Падіння риторичних запитань. Урбаністичний витвір: мовний експонат. Суржифікація - ворота язикових страт. Смартфона нумізматика, сеанс репресій, війн, недуг. Природньо віртуальний світ казок. Космічні апарати, технологічні відкриття: світителів науки. Борці екологічних криз. Старіння, особливі люди, креативність: карається зневагою. Фантомність релігійних сварок, як смерч вбиває всіх. Расизм кричить з трибуни світового суду.

2021-06-09 14:42:47

27

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

RETURN Зігфрід#ВGD

@Екатерина Арлей 🌝💚 спасибо

Відповісти

2021-06-09 18:16:53

1

Анастасія Кицина

дуже актуальні рядки. читаєш, і прямо душа болить...

Відповісти

2021-06-11 19:32:45

1

RETURN Зігфрід#ВGD

@Анастасія Кицина Чудові слова . Дякую привелике

Відповісти

2021-06-11 19:35:49

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12121

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

2574