Доброго дня: сучасність

RETURN Зігфрід#ВGD

Орфей бездонних думках міркує. Амур - хороший амулет він посилає. Ліри музичності, бадьорий вітерець співає. Падіння риторичних запитань. Урбаністичний витвір: мовний експонат. Суржифікація - ворота язикових страт. Смартфона нумізматика, сеанс репресій, війн, недуг. Природньо віртуальний світ казок. Космічні апарати, технологічні відкриття: світителів науки. Борці екологічних криз. Старіння, особливі люди, креативність: карається зневагою. Фантомність релігійних сварок, як смерч вбиває всіх. Расизм кричить з трибуни світового суду.

2021-06-09 14:42:47

27

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

RETURN Зігфрід#ВGD

@Екатерина Арлей 🌝💚 спасибо

Відповісти

2021-06-09 18:16:53

1

Анастасія Кицина

дуже актуальні рядки. читаєш, і прямо душа болить...

Відповісти

2021-06-11 19:32:45

1

RETURN Зігфрід#ВGD

@Анастасія Кицина Чудові слова . Дякую привелике

Відповісти

2021-06-11 19:35:49

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11443

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2506