ТУНЕЛЬ ІДЕНФІКАЦІЇ
RETURN Зігфрід#ВGD
Журись тополя, що десь в холодному скрижалі. Тебе чекає річка забуття. Записник долі в календар відзнач. Знайди заняття для шляху тяжкої долі. У пошуках систем порядків, образів. Не розуміти нації. Ти хто такий? Хатинка плаче в кришталевому морозі маячні. Населення знаходиться на перехрестях висоти. Травичка молоді сидить: в баталії політики, війни. Світ, де шоу не буде для вподоби. Охоплює: тортури, велич України. Хрест бідності суспільства, що веселить державу.
2021-06-20 21:22:46
23
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Чудово! 👍
Відповісти
2021-06-21 00:03:01
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Стеллинс 😘 мерси
Відповісти
2021-06-21 06:17:17
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Лео Лея велике дякую
Відповісти
2021-06-21 06:17:34
1
Інші вірші поета
Доброго дня: сучасність Мальовниче яблуко Нічний пейзаж Одомашнення
Інші поети
Ната
@MataMark
Alis Tulupa
@alis_tulupa
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2464
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3868