ТУНЕЛЬ ІДЕНФІКАЦІЇ
RETURN Зігфрід#ВGD
Журись тополя, що десь в холодному скрижалі. Тебе чекає річка забуття. Записник долі в календар відзнач. Знайди заняття для шляху тяжкої долі. У пошуках систем порядків, образів. Не розуміти нації. Ти хто такий? Хатинка плаче в кришталевому морозі маячні. Населення знаходиться на перехрестях висоти. Травичка молоді сидить: в баталії політики, війни. Світ, де шоу не буде для вподоби. Охоплює: тортури, велич України. Хрест бідності суспільства, що веселить державу.
2021-06-20 21:22:46
24
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Чудово! 👍
Відповісти
2021-06-21 00:03:01
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Стеллинс 😘 мерси
Відповісти
2021-06-21 06:17:17
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Лео Лея велике дякую
Відповісти
2021-06-21 06:17:34
1
Інші вірші поета
völkermord Доброго дня: сучасність Нічний пейзаж Одомашнення
Інші поети
N. F.
@nastya_frankie
Corbie
@ezzylryb
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14096
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11150