ТУНЕЛЬ ІДЕНФІКАЦІЇ
Журись тополя, що десь в холодному скрижалі. Тебе чекає річка забуття. Записник долі в календар відзнач. Знайди заняття для шляху тяжкої долі. У пошуках систем порядків, образів. Не розуміти нації. Ти хто такий? Хатинка плаче в кришталевому морозі маячні. Населення знаходиться на перехрестях висоти. Травичка молоді сидить: в баталії політики, війни. Світ, де шоу не буде для вподоби. Охоплює: тортури, велич України. Хрест бідності суспільства, що веселить державу.
2021-06-20 21:22:46
24
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Чудово! 👍
Відповісти
2021-06-21 00:03:01
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Стеллинс 😘 мерси
Відповісти
2021-06-21 06:17:17
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Лео Лея велике дякую
Відповісти
2021-06-21 06:17:34
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3065
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10809