ТУНЕЛЬ ІДЕНФІКАЦІЇ
RETURN Зігфрід#ВGD
Журись тополя, що десь в холодному скрижалі. Тебе чекає річка забуття. Записник долі в календар відзнач. Знайди заняття для шляху тяжкої долі. У пошуках систем порядків, образів. Не розуміти нації. Ти хто такий? Хатинка плаче в кришталевому морозі маячні. Населення знаходиться на перехрестях висоти. Травичка молоді сидить: в баталії політики, війни. Світ, де шоу не буде для вподоби. Охоплює: тортури, велич України. Хрест бідності суспільства, що веселить державу.
2021-06-20 21:22:46
23
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Чудово! 👍
Відповісти
2021-06-21 00:03:01
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Стеллинс 😘 мерси
Відповісти
2021-06-21 06:17:17
1
RETURN Зігфрід#ВGD
@Лео Лея велике дякую
Відповісти
2021-06-21 06:17:34
1
Інші вірші поета
Нічний пейзаж Доброго дня: сучасність Мальовниче яблуко völkermord
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11351
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4792