Видалити публікацію?
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
2021-01-10 18:26:22
#якісна_поезія
Цікаве, Різне, Цитати
1. хоч змóршки на мені, як зсохле листя – вода смакує, наче молоко, і смерть не знає, де її колиска; Ти вíзьмеш в рай із пóміж двох кого сьогóдні, тéсле? бо в печáлі – рáдість; як вúлита вода на зéмлю – я із глéчика: мене вже не зібрáти; і тíльки дáвні спóгади болять… камíння – ненарóдженими дíтьми: скавчúть і плáче, вáша мосць; в Отця́ прошý лишé землí м’якої; тíльки залúшиться без вíдповіді ця мольбá; і крáпатиме кров зі стéлі, не дúхатиме на підлóзі – ніж, напúтись хочу я води тієї, що стане джерелóм водú в мені, яке плескóче, хлюпотúть у вічне життя; хай швéндятиме вовцюгáн кошлáтий, вишкіря́ючися ніччю; як перехóдив Бог черéз Йордáнь – вода йордáнська розділилась пéред Його ковчéгом; це каміння для Синíв Ізрáїля: золотовéрхий впирáтиметься в небо храм; Ілля́ народ зібрáвши на бескúдді – Кáрмель, казав про нéчисть, про пізнáння, про Всевúшнього, де квíтів різнобáрв’я порозливáлось, наче перша кров… прорóку, що добýвся до Сарéпте, – вдовá зі жмéньки бóрошна спеклá – коржá піснóго; повéрнувши в мéртве, дитя́че тіло – живоття́, Ілля сказав: «просú, допóки я з тобóю, чого бажає, Єлисéю»; «Дух, який в тобі, подвíйно»; «Отче, Бóже, Ізрáїлева коліснúця тут із кíньми підострóженими», óдіж роздéр надвóє; Аванá, Фарфáр – найлíпші, ніж ізрáїльські всі вóди; очúстьтеся, скупáвшись, пóпіл, згар – обмúйте; Єзекíї – скрізь достóту щастúть під захищáнням молитóв, і загатúв руслó водú Ґіхóну, на захід, вниз, її пустúвши, до Давúдгороду; як посýха й спéка їдять з водóйми воду, так і зло лигáє дýші нечестúві, пéвне, дощéнту грíшників поїсть шеóл; в раю дерева квітнуть білі-білі, відкрúтим був мій кóрень для бідú, і сльóзи зоставáлися на гíллі моєму; ще живий: в гріхах – наздúв: який твій, Бóже, зáдум щóдо мéне? тужáвіють, мов кáмінь, вóди, і таїться ýрвисько безóдні; мéнше піску в моїх долонях; наче віск грюкýче серце, кóсті поділúлись всерéдині; розлúтий, мов вода, не гнíвайся над дзéркалом Мерíви, хай добре буде Моїсею; дай торкнýтися хоча б Тебе мізúнцем: бо стáло жýжелицею сріблó; бо крáдена вода – солóдка; вúцвів, знебáрвивсь, вúлиняв, побля́кнув, бо полúном нагодóваний, не гóїть ніщó гріхи в душí, скажи, абú посýдини напóвнили водою і на вино її перетвори… © Костянтин Мордатенко 2. Вітер висохне в штиль, Шарудітиме жовтим вітрилом Вересневого сонця. Знов ловитимуть синь голуби. Все забудеться.Може лиш ти, Що літа мої в сум прижурила - Журавель у долоньці, Як останній дарунок судьби. Примха долі.Мана.Аріадна чужих лабіринтів. Сліз пекучий бурштин і чекань зачарований ліс Не стіна.Цілина! Плащаниця замурзана принтом. Все пожухло! Лиш ти грієш подихом сутінь куліс. Я - на цьому кону. Час диктує суфлеріві тишу. Бо нікому слова не потрібні! Німій та мовчи! Перейди цілину! Я тобі це мовчання залишу. Золоте а не срібне! Бо тебе лиш кохаю Одну ©Олександр Косенко 3. Зимовий дощ... Він здатний змити рани, Які слова залишили в душі? Від цього серце вже не ціле - рване, А люди часом і собі чужі! Зимовий дощ, а міг би сніг лапатий Собі забрати той нестерпний біль... Так хочеться й мені, як сніг, літати, Щоб чути плач душевний звідусіль! Можливо я б зуміла лікувати Усі серця і душі від образ, Коли слова, немов жорстокі кати, Стають людині ворогами враз! Зимовий дощ знов котиться по шибках, Будинках сірих, безлічі доріг... Ми боїмося навіть кроків хибних, Тієї віри, що лиш хтось зберіг! Зимовий дощ! Я хочу попросити: Ти не приходь до ранньої весни! Чекають всі зі снігу оксамити, А ти, благаю, хоч на мить засни! ©Катерина Марчук 4. Зима. Холодний вітер потягнув Та жалить до кісток. Я замерзаю. В сирій хатині спалахом майнув Лик ангела, що нас введе до раю. Терзання душ, закляклих без тепла, Приводять в стан зневіри та розпуки. Від рідних допомога не прийшла, А відповіді- тільки через муки. Суцільний морок нас розучить жить, Уже ми тіні, лиш примарні лики, За поміч не знайдеш кого просить,- Живі, здорові та в душі безликі. Одвіт знайдем, коли моральний дух Олжу дозволить бачити брехнею, Коли не збрешеш ти і поруч друг, Загал нести закінчить ахінею. Коли не зможеш просто обійти Лихе свавілля днів, летючих в завтра, Коли вгамуєм тих, хто жав: " Мовчи!" Тоді і боротьбу припинить автор. ©Юрій Малежий 5. Безпідставно гортаєш світлини, Розфарбовуєш стіни в розпач.. Розлітаєшся зойком: "Єдиний", Дні щасливі крізь пальці - врозтіч... "Зупини, зупинись, коханий!"- вивертаєш тендітну душу... Сіль турботливо ніжно на рани, Через спогади з серця струшуй... Розпаковуй свої валізи: Стільки років, і всі зі смутку... Ніч малює свої ескізи, Замальовує чорним хутко... Безпідставно гортаєш світлини, Загортаючись у минуле... Виявляється - не єдина, Що ж... нарешті ти це збагнула. ©Марія Ярош І за традицією, який вірш вам сподобався найбільше? Мені п'ятий 😍
13
7
157
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Айю #АР #КНК
5
Відповісти
2021-01-11 08:04:45
Подобається
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
що?
Відповісти
2021-01-11 16:27:46
Подобається
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
нічого не розумію. Говоріть людською мовою.
Відповісти
2021-01-11 16:31:46
Подобається