Бо ти красива
Поговори мені біля вуха, Заспівай ноту сі — Вона схожа на твоє ім'я, А потім співай до-ля. Наші будучні зустрічі можна порахувати — Їх буде мало. Тож, постій біля мене — Відчую чуття хвалене. Я плачу, бо ти красива. Позбавляюся глузду, гублю сором Через твій норов. Намалюй мені що-небудь, Мармизку чи серденько — Лиши мені себе частоньку.
2022-02-03 19:50:55
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Вер Веріґо
Відповісти
2022-02-03 20:14:06
Подобається
просто веселка
Непоганий вірш 🌟
Відповісти
2022-02-04 17:09:20
1
Вер Веріґо
Відповісти
2022-02-04 17:16:52
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1775
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999