Клер поглянула на хлопця одягнутого в якусь незрозумілу одежину повну заліза й іншої бутафорії. Порошок на неї не діяв вона просто вийшла з кімнати але через декілька секунд помітила як цей молодий чоловік стоїть навпроти неї.
Я дивлюся тобі нудно наодинці- сказав він сверлячи її поглядом.
Дай пройти- вона спробувала його відштовхнути але це наче тільки його веселило.
Диму в кімнаті ставало все більше дихати важче а адекватних людей менше. Дівчині в костюмі Єлени Троянської це видавалося навіть комічним. Тоді може складеш нам компанію?- запитав незнайомець поклавши руку їй на плече
Глер відчула неймовірний біль в плечі і не змогла розворушити рукою. Колір очей незнайомця змінювався а дівчина в костюмі знахарки глянула на неї спідлоба. Глер розуміла що треба тікати але усі її сили кудись ділися їй було потрібно терміново їх віднайти. Незнайомець дивився на неї своїм цупким поглядом чекав коли вона вдихне. Їй довелося зробити затяжку інакше б ці двоє не відчепилися. Але порошок на неї не подіяв і їй терміново потрібно було щось вигадати бо той вже наточив зуби.
Музика на танцполі припинилася. Всі зупинилися. Незнайомець відвернувся від неї й став уважно принюхуватися до усіх навколо як собака що почула здобич що ось-ось може втекти. Він відійшов від неї й пішов у напрямку іншої дівчинки одягненої в костюм, але в її голові прозвучало Ти знаєш що в нас роман з твоєю матір'ю? Глер побачила двері з написом службовий вихід і здивувалася сама собі як вона не помітила їх раніше. Вона вийшла в ці двері й побачила іще трьох демонів з татуюваннями на руках а в руках були ножі.
Я знав що ти вийдеш- побачила вона незнайомця за своєю спиною.