Listen to me, land rats!
I'm a pirate, my place at sea,
I'm not a servant, a rat, a scum.
Fear the captain's wrath.
On Board my alcohol and gold,
I keep kings at Bay,
Over my head a solid reward,
But who wins? Ha ha ha!
I found captain Hook's treasure.,
Friendship I lead with a blue beard,
I can't be defeated by a common man.
I'm Captain Jack Sparrow!
Я граю лише уві снах,
Гітару, мов тебе, обіймаю,
І пісня стара на вустах,
Що в серці болем лунає.
Я граю лише уві снах,
Мелодію, давно що забута,
І печаль в блакитних очах —
Мій жах і муза, мій смуток.
Я граю лише для тебе,
Хоч знаю, що плід ти уяви,
І біль губить нестерпний —
Я гину, а пісня лунає...
Я граю мелодію ніжну
Та бігти хочеться геть,
Як чую солодку я пісню:
Вона нагадає про смерть...
Бо вона серце зворушить
І змусить згадати тебе,
Ну нащо грати я мушу
І палати мертвим вогнем?
Поховавши, я присяглася,
Що забута гітара — ось так,
Бо пісня для тебе лилася...
Я граю лише уві снах...
Я думками завжди з тобою,
Ім'я твоє шепочу уві сні.
Як добре, що тою любов'ю,
Я буду зігріт навесні.
Колись я кохався з журбою,
Всі враження їй віддавав.
Проте, нагороджений долею,
У серці тебе я сховав.
І швидко темрява зникла,
Зростало в моїй душі світло.
Так швидко надія розквітла,
Прийшло в життя наше літо.
Я марю тобою кожну годину,
За тебе і щастя своє я віддам.
Для мене ти світ, ти - родина,
І буду любити наперекір літам.
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу,
все сведемо до творчості або дикого сексу.
Зруйнуємо рамки моральних цінностей,
напишимо сотні віршів і загубимось
серед вічностей.
Наш голос лунатиме і поза нашим життям.
Дівчинко, просто тримай мене за руку
і віддайся цим почуттям.
I saw a dream, and there were you,
And there was coldness in your eyes.
I wonder what a kind of true
Made you become as cold as ice.
And later I looked back to get a sense
This empty glance was hellish call of past.
It used to be a high and strong defense
Against the world, the pain and me at last.
You looked at me, and peering in your soul,
I felt so lonely, as something vital died.
And that is what I fear most of all -
That nothing gentle will remain inside.
Inside of you. Inside of me as well.
And nothing will be said to farewell.
Поїзд падає в ніч.
Це-останній ліхтар.
Я і ніч. Віч-на-віч.
То морозить. То жар.
Ти вже, певно, заснув,
Ти подушку обняв.
Ти мене вже забув.
В тебе тисячі справ
Я від тиші глуха.
Від мовчання німа.
Я одна. Клич- не клич.
Я і ніч. Віч-на-віч.
يا رفاق البرنامج بالأصل باللغه الروسيه لأن من الواضح ان مطوره روسي
انا الحين بتوجه للحساب الرئيسي بالبرنامج و اطلب منهم يسوون سفراء و بعض التعديلات و اذا ردوا علي اعطيكم اسم الحساب تروحون تطلبون منهم بعد، ممكن يسمعون لنا لأننا كثار
البرنامج لا يدعم التعليقات بين الفقرات
التصويت يكون عالروايه كلها اظن ؟
و اتوقع باقي التفاصيل بسيطه
بالنسبه للواتباد عطوني كم ساعه اخلص واجبات المنزل اللي علي و برجع منها كثير
ايمن كلب ذا مارح يخليني اترك البرنامج و ينتصر هو، زائد ان كثار قالولي كلام خلاني احس بالذنب و منكم اللي قفل حسابه و هالشي حزني جداً
اهم شي اني فضحت السفراء و ايمن عشان الكل يعرف حقيقتهم 😂💕
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію,
Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти.
Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію,
Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти.
Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі.
Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу,
Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії.
Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
Ти завжди хотів все й одразу.
Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя.
Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя.
Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду.
Ти з тих, хто забув про природу слова.
Раніше вірші — це була мова любові,
а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові.
Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави.
Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту?
Ти можеш римувати, але в тебе не має душі:
Твої очі порожні, як і твої вірші.
Крокуй до раю, крокуй до мене.
Гаряча кава, пиріг із медом.
Або якщо забажаєш — ромашковий чай.
Приходь до мене. Будь ласка.
Приїжджай.
Крокуй до двері,
а я у чашку відріжу лимона ломтик.
На столі — пиріг із медом,
а мені найсолодший
твій дотик.
Одного разу, я опинюся в твоему полоні,
де назавжди сплетуться наші долоні,
де у солодкому танці зійдуться дві долі,
чиї серця закохаются з власної волі.
Бо справжня любов – вона у свободі,
вибір за вами: ви палкі чи холодні?
А я немов танцую з тобою на льоді
і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
Присвячую тобі вірші українською,
Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття.
Хоча, для тебе, мабуть, краще російською,
Але я вірю: зрозумієш і так.
Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд:
Серце не потребуватиме слів,
Йому буде байдуже звідки ми родом,
Навіть, якщо з ворожих країн.
Знаєш,
складно
Тебе любити й не сказати.
Тебе кохати і збрехати,
Що зовсім іншого люблю,
І що до тебе не прийду.
Знаєш,
той "інший" мене теплом своїм зігріє.
Зачарує і поцілує,
А ти сиди там далі сам,
І йди назустріч виючим вітрам.
Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"...
А просто відпущу і почуття у собі похороню.
Коли я опинюся в твоєму полоні,
це буде найсолодший кінець моєї історії.
Це буде крапка на кар'єрі поета,
ніяких почуттів вміщених на папері.
Це буде найсолодший початок моєї любові –
моє кохання ловитимеш у кожному слові,
у кожному погляді, у кожному русі.
Вірші не потрібні будуть,
вони стануть безвкусні.
Полны отчаяния слова
Достигли й душат вдруг меня
Не знаю дальше как мне быть
И стоит ли их отпустить
Всю грусть ,что прячется внутри
Пусть заберёт с собою дни
А шоколад утешет впредь
Всё горести уйдут под дверь
Но чувства ,что живут внутри
Не скроешь с время позади
Ведь вырвуться с оков груди
Их не сдержать нечем увы ...
Как не было мне тяжело
Я не смогу забить их льдов
И холод тот , что тронул весь
Согреть не сможет даже лесть...
Минає час, минуло й літо,
І тільки сум залишився в мені.
Не повернутись вже в дитинство,
У радості наповнені, чудові дні.
Я пам'ятаю, як не переймалась
Та навіть не гадала, що таке життя.
Просто ляльками забавлялась,
І не боялась небуття.
Любити весь цей світ хотіла і літати,
Та й так щоб суму і не знати.
І насолоджувалась всім, що мала.
Мене душа моя не переймала.
Лиш мріями своїми я блукала,
Чарівна музика кругом лунала.
І сонечко світило лиш мені,
Навіть коли були похмурі дні.
І впало сонце за крайнебо,
Настала темрява в душі моїй.
І лиш зірки - останній вогник,
Світили в океані мрій.
Тепер блука душа моя лісами,
Де вихід заблокований дивами,
Які вбивають лиш мене.
Я більш не хочу бачити сумне.
Як птах над лабіринтом,
Що заплутав шлях, літати.
И крилами над горизонтом,
Що розкинувсь на віки, махати.
Та не боятись небуття,
Того що новий день чекає.
Лиш знову насолоджуватися життям,
Яке дитинство моє знає.
I was alone.
I am alone.
I will be alone.
But why
People always lie?
I can't hear it
Every time!
And then
They try to come
Back.
And i
Don't understand it.
Why?
Много думать слов не хватит
Лишь о ком то , кто не рядом
Быть со всеми лишь открыткой ,
Согревая теплым взглядом
Каждый день встречая солнце
Словно первый луч спасенья
Думаешь о всех моментах ,
Что всплывают вместе светом ...
Или множество вопросов
На каких нет не единого ответа ,
К тем , кто был однажды нужен,
Став одним твоим мгновеньем
Почему ж сейчас нам сложно ..
Сказать искренне о чувствах ,
Как страдать мы все умеем ,,
А признать ,что правда любим ?
Может быть просто забыли ....
Или стали явью сцен сомнений ?
Разве сложно хоть глазами
Сказать больше ,чем таить в себе ли...
Надо больше лишь бояться ,
Не успеть сказать о главном ...
На взаимность зря стараться
Ждать когда уйдет шанс бремям ...
Why would you bully?
Was that okay?
Nobody helped me,
Get out of the way.
And i didn't cry.
And i didn't lie.
I just looked at you.
With a fake smile.
You could love me.
You really could.
But you didn't.
You left me alone.
And then i cried.
And then i lied.
I left my world,
Without any love.
Someone will need you.
Someone will shout.
Listen to the scream.
Help the people live.
♡
Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
انا و الكثير من كاتبات الكيبوب الكبار بالواتباد حالياً نشتغل على مشروع ان شاء الله بيدعمكم من حيث تطوير مهاراتكم بالكتابه و غيره
اتوقع بنكشف عنه في نهاية أغسطس، و بتلقونا انتشرنا فجأه مثل السرطان 😂💕
بس السالفه مفيده لكم يعني مو لنا...
المشروع بعنوان #GTC نتمنى يفيدكم ❤
І ніжний спомин серця оживився
В нестримнім танці тіла — тарантели,
Коли тебе відносить в зовсім інші
Світи буття — яскраві й небуденні.
Коли душа вогнями іржавіє,
Кричить до тебе екстраординарним
Неспинним рухом палкої стихії!
Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами!
Бо тут тебе почують навіть боги,
Суворі стержні правди на планеті.
Танцюй-співай у дивній насолоді,
Бо то є радість в ритмі тарантели!...
Твоє ж життя невічне, зголосися?
В мовчанні втопиш душу і печалі?
Чи може разом з нами наймиліше
Відкинеш маску сорому й кайдани?
***
Переклад в коментарях
🔽🔽🔽