Listen to me, land rats!
I'm a pirate, my place at sea,
I'm not a servant, a rat, a scum.
Fear the captain's wrath.
On Board my alcohol and gold,
I keep kings at Bay,
Over my head a solid reward,
But who wins? Ha ha ha!
I found captain Hook's treasure.,
Friendship I lead with a blue beard,
I can't be defeated by a common man.
I'm Captain Jack Sparrow!
Якби не було б тебе,
Я б бився об стіни до крові.
Якби ти була не моя,
Я помирав би щоночі від втрати крові.
Якби не твоя віра,
Я б давно вже здався.
Знаєш, якби моя воля,
Я б назавжди з тобою зостався.
Якби ти пішла,
Я би знову порожнечею став,
Ти б серце моє вбила,
І світ німим став.
Якби не було б тебе,
Моя душа б не бачила віддзеркалення.
Сгоріла б до попелу, до тла,
До самоспалення.
Я падаю,
Я попіл на твоїх вустах,
Я вільний,
Наче в небі птах.
Я жар,
Сплетіння двох гарячих тіл,
Я сніг,
Я білосніжна заметіль.
Я ніч,
Я небо всипане зірками,
Я тінь,
Що ходить поміж нами.
Я біль,
Я пристрасна самотність,
Я доля,
Я її невідворотність.
Всі склянки припали пилом,
Шпалери всі зблякли, відстали від стін.
Кохання не зветься дивом,
Це віри примарна тінь.
Це постріл у скроні, свобода в неволі,
Це твоя самотня душа.
Це пристрасть мелодій, синоніми долі,
Отрута така п'янка.
Всі душі припали пилом,
Всі руки тепер в кайданáх.
Цей смак що змішався з димом
Самотність на моїх вустах.
Я граю лише уві снах,
Гітару, мов тебе, обіймаю,
І пісня стара на вустах,
Що в серці болем лунає.
Я граю лише уві снах,
Мелодію, давно що забута,
І печаль в блакитних очах —
Мій жах і муза, мій смуток.
Я граю лише для тебе,
Хоч знаю, що плід ти уяви,
І біль губить нестерпний —
Я гину, а пісня лунає...
Я граю мелодію ніжну
Та бігти хочеться геть,
Як чую солодку я пісню:
Вона нагадає про смерть...
Бо вона серце зворушить
І змусить згадати тебе,
Ну нащо грати я мушу
І палати мертвим вогнем?
Поховавши, я присяглася,
Що забута гітара — ось так,
Бо пісня для тебе лилася...
Я граю лише уві снах...
Я думками завжди з тобою,
Ім'я твоє шепочу уві сні.
Як добре, що тою любов'ю,
Я буду зігріт навесні.
Колись я кохався з журбою,
Всі враження їй віддавав.
Проте, нагороджений долею,
У серці тебе я сховав.
І швидко темрява зникла,
Зростало в моїй душі світло.
Так швидко надія розквітла,
Прийшло в життя наше літо.
Я марю тобою кожну годину,
За тебе і щастя своє я віддам.
Для мене ти світ, ти - родина,
І буду любити наперекір літам.
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу,
все сведемо до творчості або дикого сексу.
Зруйнуємо рамки моральних цінностей,
напишимо сотні віршів і загубимось
серед вічностей.
Наш голос лунатиме і поза нашим життям.
Дівчинко, просто тримай мене за руку
і віддайся цим почуттям.
I saw a dream, and there were you,
And there was coldness in your eyes.
I wonder what a kind of true
Made you become as cold as ice.
And later I looked back to get a sense
This empty glance was hellish call of past.
It used to be a high and strong defense
Against the world, the pain and me at last.
You looked at me, and peering in your soul,
I felt so lonely, as something vital died.
And that is what I fear most of all -
That nothing gentle will remain inside.
Inside of you. Inside of me as well.
And nothing will be said to farewell.
Поїзд падає в ніч.
Це-останній ліхтар.
Я і ніч. Віч-на-віч.
То морозить. То жар.
Ти вже, певно, заснув,
Ти подушку обняв.
Ти мене вже забув.
В тебе тисячі справ
Я від тиші глуха.
Від мовчання німа.
Я одна. Клич- не клич.
Я і ніч. Віч-на-віч.
يا رفاق البرنامج بالأصل باللغه الروسيه لأن من الواضح ان مطوره روسي
انا الحين بتوجه للحساب الرئيسي بالبرنامج و اطلب منهم يسوون سفراء و بعض التعديلات و اذا ردوا علي اعطيكم اسم الحساب تروحون تطلبون منهم بعد، ممكن يسمعون لنا لأننا كثار
البرنامج لا يدعم التعليقات بين الفقرات
التصويت يكون عالروايه كلها اظن ؟
و اتوقع باقي التفاصيل بسيطه
بالنسبه للواتباد عطوني كم ساعه اخلص واجبات المنزل اللي علي و برجع منها كثير
ايمن كلب ذا مارح يخليني اترك البرنامج و ينتصر هو، زائد ان كثار قالولي كلام خلاني احس بالذنب و منكم اللي قفل حسابه و هالشي حزني جداً
اهم شي اني فضحت السفراء و ايمن عشان الكل يعرف حقيقتهم 😂💕
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію,
Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти.
Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію,
Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти.
Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі.
Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу,
Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії.
Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
Ти завжди хотів все й одразу.
Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя.
Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя.
Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду.
Ти з тих, хто забув про природу слова.
Раніше вірші — це була мова любові,
а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові.
Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави.
Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту?
Ти можеш римувати, але в тебе не має душі:
Твої очі порожні, як і твої вірші.
Крокуй до раю, крокуй до мене.
Гаряча кава, пиріг із медом.
Або якщо забажаєш — ромашковий чай.
Приходь до мене. Будь ласка.
Приїжджай.
Крокуй до двері,
а я у чашку відріжу лимона ломтик.
На столі — пиріг із медом,
а мені найсолодший
твій дотик.
Одного разу, я опинюся в твоему полоні,
де назавжди сплетуться наші долоні,
де у солодкому танці зійдуться дві долі,
чиї серця закохаются з власної волі.
Бо справжня любов – вона у свободі,
вибір за вами: ви палкі чи холодні?
А я немов танцую з тобою на льоді
і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
Присвячую тобі вірші українською,
Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття.
Хоча, для тебе, мабуть, краще російською,
Але я вірю: зрозумієш і так.
Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд:
Серце не потребуватиме слів,
Йому буде байдуже звідки ми родом,
Навіть, якщо з ворожих країн.
Знаєш,
складно
Тебе любити й не сказати.
Тебе кохати і збрехати,
Що зовсім іншого люблю,
І що до тебе не прийду.
Знаєш,
той "інший" мене теплом своїм зігріє.
Зачарує і поцілує,
А ти сиди там далі сам,
І йди назустріч виючим вітрам.
Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"...
А просто відпущу і почуття у собі похороню.
Коли я опинюся в твоєму полоні,
це буде найсолодший кінець моєї історії.
Це буде крапка на кар'єрі поета,
ніяких почуттів вміщених на папері.
Це буде найсолодший початок моєї любові –
моє кохання ловитимеш у кожному слові,
у кожному погляді, у кожному русі.
Вірші не потрібні будуть,
вони стануть безвкусні.
Полны отчаяния слова
Достигли й душат вдруг меня
Не знаю дальше как мне быть
И стоит ли их отпустить
Всю грусть ,что прячется внутри
Пусть заберёт с собою дни
А шоколад утешет впредь
Всё горести уйдут под дверь
Но чувства ,что живут внутри
Не скроешь с время позади
Ведь вырвуться с оков груди
Их не сдержать нечем увы ...
Как не было мне тяжело
Я не смогу забить их льдов
И холод тот , что тронул весь
Согреть не сможет даже лесть...
I was alone.
I am alone.
I will be alone.
But why
People always lie?
I can't hear it
Every time!
And then
They try to come
Back.
And i
Don't understand it.
Why?
Минає час, минуло й літо,
І тільки сум залишився в мені.
Не повернутись вже в дитинство,
У радості наповнені, чудові дні.
Я пам'ятаю, як не переймалась
Та навіть не гадала, що таке життя.
Просто ляльками забавлялась,
І не боялась небуття.
Любити весь цей світ хотіла і літати,
Та й так щоб суму і не знати.
І насолоджувалась всім, що мала.
Мене душа моя не переймала.
Лиш мріями своїми я блукала,
Чарівна музика кругом лунала.
І сонечко світило лиш мені,
Навіть коли були похмурі дні.
І впало сонце за крайнебо,
Настала темрява в душі моїй.
І лиш зірки - останній вогник,
Світили в океані мрій.
Тепер блука душа моя лісами,
Де вихід заблокований дивами,
Які вбивають лиш мене.
Я більш не хочу бачити сумне.
Як птах над лабіринтом,
Що заплутав шлях, літати.
И крилами над горизонтом,
Що розкинувсь на віки, махати.
Та не боятись небуття,
Того що новий день чекає.
Лиш знову насолоджуватися життям,
Яке дитинство моє знає.
Много думать слов не хватит
Лишь о ком то , кто не рядом
Быть со всеми лишь открыткой ,
Согревая теплым взглядом
Каждый день встречая солнце
Словно первый луч спасенья
Думаешь о всех моментах ,
Что всплывают вместе светом ...
Или множество вопросов
На каких нет не единого ответа ,
К тем , кто был однажды нужен,
Став одним твоим мгновеньем
Почему ж сейчас нам сложно ..
Сказать искренне о чувствах ,
Как страдать мы все умеем ,,
А признать ,что правда любим ?
Может быть просто забыли ....
Или стали явью сцен сомнений ?
Разве сложно хоть глазами
Сказать больше ,чем таить в себе ли...
Надо больше лишь бояться ,
Не успеть сказать о главном ...
На взаимность зря стараться
Ждать когда уйдет шанс бремям ...
Why would you bully?
Was that okay?
Nobody helped me,
Get out of the way.
And i didn't cry.
And i didn't lie.
I just looked at you.
With a fake smile.
You could love me.
You really could.
But you didn't.
You left me alone.
And then i cried.
And then i lied.
I left my world,
Without any love.
Someone will need you.
Someone will shout.
Listen to the scream.
Help the people live.
♡
Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
انا و الكثير من كاتبات الكيبوب الكبار بالواتباد حالياً نشتغل على مشروع ان شاء الله بيدعمكم من حيث تطوير مهاراتكم بالكتابه و غيره
اتوقع بنكشف عنه في نهاية أغسطس، و بتلقونا انتشرنا فجأه مثل السرطان 😂💕
بس السالفه مفيده لكم يعني مو لنا...
المشروع بعنوان #GTC نتمنى يفيدكم ❤
І ніжний спомин серця оживився
В нестримнім танці тіла — тарантели,
Коли тебе відносить в зовсім інші
Світи буття — яскраві й небуденні.
Коли душа вогнями іржавіє,
Кричить до тебе екстраординарним
Неспинним рухом палкої стихії!
Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами!
Бо тут тебе почують навіть боги,
Суворі стержні правди на планеті.
Танцюй-співай у дивній насолоді,
Бо то є радість в ритмі тарантели!...
Твоє ж життя невічне, зголосися?
В мовчанні втопиш душу і печалі?
Чи може разом з нами наймиліше
Відкинеш маску сорому й кайдани?
***
Переклад в коментарях
🔽🔽🔽