Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • Три дні до... Закохані Іван та Іванна виграють безкоштовну путівку до санаторію. Там вони проводять найкращий міся...
  • Приставка буде повернена Перед прочитанням: ця книга є другою частиною книги "З дівок у леді", що знаходиться за посиланням:...
  • Руда Принцеса Дівчинка Соня сором'злива, але дуже життєрадісна та талановита. 10 клас і від Соні не має сліду, це...
Популярні книгиВсі
Цікаві новинкиВсі
Нові віршіВсі
А и Б
Друг напротив друга, солнце и луна День уходит в завтра, время для заката. Каждый день,как между точкой А и Б Ночь перед рассветом часто снится мне. Друг напротив друга, солнце и луна- Вот и наступает вновь она, весна.. День за днём вращается мыслей череда Вновь наступит лето и придет зима.
0
0
75
Быть тут
Да,порой,бывает не очень "здорово" Планы рушатся,ты в темном лесу. Может быть,это время построить новое? Видеть реальность,а не мечту? Да, порою на небе пасмурно После-дождь,и, несомненно,радуга. Снег на зелень,а минус на плюс. Может быть, февраль решил показать тебе Как прекрасно и важно быть тут? Да, порою мы лишь печалимся Не замечая жёлтый в черном кругу. Но зима..не желает нам зла. Это лишь шанс начать снова.. Не забывай,что холода пройдут.
1
0
109
Чорний пластир
Зазвичай, вони можуть вдарити, Чи вбити, вбитих — не жалісно. Та любові, нашого прагнення, Як у штормі, здається мрією. Припиняй, плакали вже за нас. На пів кроку впали? — Тож, тепер вставай! Йди собі у темряві, серед них, байдужих, Так вони з тобою, улюблений, квітучий! Засинай, нехай по стінам холодом, Я тебе зігрію тілом, ніжним голосом. Звісно не залишу, тріском на краю ліжка, Треба закурити, треба відкрити вікна. Не згасай, іноді буде боляче, Мій кришталь, вкритий в обіймах сонячних. Як скрипаль, тисне на нитки розпачі, Ми — як тіні, граємось у тлі з безоднею. Не чекай, якщо у грудях діри наскрізь, Я тебе врятую, наклею чорний пластир, І від скаженої ліри, знайду тих лікарі́в, Дочекайся миру і трошки світлих днів. Ти впізна́єш голос із застиглого завтра, Де твоя самота — лише згаслая ватра. То твій сміх? Це ми вижили, вір мені, чуєш? Ми літаємо там, де ти тільки кочуєш. Тихше, дихай... Я знаю, як стиснуло горло, Як усе, що ти любив, наче порохом стерло. Наче лист, повернув крізь роки та дотягся, Я — це ти, той що витримав і не зламався. ​Не зважай, якщо світ розсипається вщент, Я тримаю тебе в цей критичний момент. І від чорної ночі, де кожна секунда — кат, Принесу тобі звістку: немає шляху назад. ​Не дивуйсь, я пишу із завтрашнього, Там, де страх твій став просто тишею. Всі надії, нашого прагнення, Стали світлом, а не мрією. Не сумуй, витерли сльози ми. Ти зміг піднятись? — Тож, встань і іди! Я дивлюсь на тебе, мій рідний, улюблений, Я — це ти, нарешті врятований!
1
0
125
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
А ой...
Новини
2
49
Как начать писать и не сойти с ума - тред
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
1
62
Зачем автору псевдоним? Это просто звучное имя или целый образ?
Цікаве, Думки вголос, Різне
4
5
65