Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • За кермом Вел Дамер на прізвисько Механік має кримінальне минуле, яке не бажає його відпускати. Складні життєв...
  • Вишневий відблиск місяця #Наталі #усі_викладачки_відьми #вишневий_відблиск_місяця Заборонене кохання чи оманлива прихильніс...
  • The Backup Plan Jessica Bradford had everything planned out for her senior year and the most important part of her p...
Популярні книгиВсі
Цікаві новинкиВсі
Нові віршіВсі
межа моєї чесності
я дозволяла собі із тобою бути слабкою. коли ти був поряд я знала, що ти впіймаєш, якщо я впаду. а моя незалежність у тобі віднайшла той спокій, що шукала роками у інших. я вже не хотіла робити усе сама, бо ти дав мені розуміння того, що покластись на когось - норма. я тонула в тобі й виринала щоразу, як ти йшов. а йшов ти до неї, тієї, на чию історію вжитку тобі всеодно. тієї, кого ти вважаєш вартою своєї поваги. а як щодо мене? ти дав мені почуття безпеки з тобою, з тобою я дозволяла собі бути слабкою, бо ти ловив мене, коли я падала і ніколи нічим не дорікав. та усе, що мені ти казав це суцільна брехня. така ж, як і тій дівчині. я чесно пишаюсь собою, що сили в собі віднайшла від тебе відмовитись до кінця, а за те, що на її місці не я, кажу тобі дякую. за почуття, що ймовірно являються коханням, я картатиму себе до кінця життя, бо те почуття, що його я відчула, побачивши, як ти всміхаючись гладиш кота, надто довго заперечувалось моїм розумом і час, що минув, лиш поміг з усім розібратись. зʼявившись знов у моєму житті, ти нахабно збрехав, всю довіру й повагу своїми словами ти взяв й зруйнував.
0
0
59
Рапорт у відпустку
Дорога втомилась під кроком важким, І небо над нами стає мовчазним. Я бачив багато, я чув через край, Тепер мені, прошу, хоч спокій віддай. Лишилися шрами, запеклись слова, А вдома чекає родина моя. Там сонце сідає за старий паркан, І тихо зникає вечірній туман. Відпусти додому, де дихають стіни, Де я не солдат, а просто людина. Підпиши цей папір, відпусти на вокзал Набратися сили, щоб просто поспав. Відпусти додому, до рідних облич, Крізь далеку дорогу і темну ніч, Щоб серце згадало забуте тепло, І все, що боліло, нарешті пройшло. ​ Я вивчив напам'ять всі цифри та звіти, Та хочеться просто той ранок зустріти. Втомилися очі від кнопок і справ, Я б вдома на ґанку хоч день простояв. Забуду дедлайни, лишу монітор, Там інший у серця тепер монітор. Там кава у горнятку пахне інакше, Там бути собою — і легше, і важче. Відпусти додому, де дихають стіни, Де я не солдат, а просто людина. Підпиши цей папір, відпусти на вокзал Набратися сили, щоб просто поспав. Відпусти додому, до рідних облич, Крізь далеку дорогу і темну ніч, Щоб серце згадало забуте тепло, І все, що боліло, нарешті пройшло.
1
0
1
НЕ ПОКИДАЙ
Я бо березі біжу і шукаю море Щоб поглинуло усе - і страх, і горе Навкруги ані зорі, не дує вітер Хвилі наче завмерлИ сонце не світить Не покидай мене Я не розхрещена І хоч не вірую Все ж знаю як жити в мирі Не покидай мене Кричала я ввісні Може й увірую Хоча б на мить А прокинулась і все - знову добре, - вдома Поруч тихо син сопе, не турбує втома Тільки сон не відпуска, під ногами хвилі Хоч де море, а де я - поміж нами милі. Я гадала що світи наші так далеко, Що реальність і думки- вірити не легко Поєднались в світ один: як земля І море. Я жила лише в однім та впливають двоє.
0
0
127
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
Я болею...
Новини, Різне, Особисте
5
2
32
Цікаве, Різне, Цитати
9
119
Реформа страницы
Новини
2
32