Народження монстра https://www.surgebook.com/Aminohka/book/limbo-sonne-tsarstvo/narodzhenya-monstra Їй подзвонили в той момент, коли вона дуже поспішала на роботу. Звільнивши руки вона підняла трубку. Їй дзвонив колега повідомити, що начальство збирає колектив у конференц-залі через півгодини. І от вона вже підїзжала і заходила в офіс. Ледве встигла до початку наради. Після наради, той колега що їй дзвонив,запропонував випити по чашечці кави. Вони розговорилися про буденне і коли був час приступати до роботи, він запросив її якось зустрітися після роботи : погуляти, сходити в заклад наприклад. Вона погодилася, їхня симпатія була взаємною. Так вони почали зустрічатися. У неї було непогане життя: робот серед привітних людей, житло яке було майже її і хлопець з чудовим характером. Проте вона ще не знала, що її очікує попереду. Одного дня начальниця викликала її до себе в кабінет, щоб повідомити що звільняє дівчину. І їй довелося шукати нову роботу, а ще ж треба було робити взнос за квартиру-вона не знала як з усім впоратися. Добре, що хоч хлопець не залишив її у важкі часи. Якось начальниця з минулої роботи подзвонила їй і попросила прийти. Вона прийшла, хоч і не розуміла що тій треба через стільки часу. А тій просто було потрібно передати деякі документи. В прихожій офісу вона зустріла свого хлопця та колегу. Він спитав, що начальниці було потрібно. Та відповіла, що нічого такого важливого через що їй прийшлося їхати пів міста. Ні, вона не була занощивою, просто була зла що її звільнили адже вона добре виконувала свою роботу: ну да запізнилася декілька разів, але то буває з усіма. Колежка поглянула на неї так з презирством, мол « тож мені королева знайшлась під яку всі підлаштовуватися повинні» Після цього сталося з нею дещо жахливе і Луціана все бачила та відчувала. Діло в тому, що ця дівчина була її сосудом. І ось в цей же день він пішов зі своєю дівчиною на прогулянку аби заспокоїти її бурлящі почуття. Уже наступила ніч і він проводжав її додому. Як раптом їй стало зле і вона впала. Почала голосно кричати: він хотів їй допомогти але не знав чим. Відбувалося щось дивне - з її анального отвору почало виходити чудовисько. Коли Луціана відчула її біль і побачила що відбувається, вона одразу вийшла з тіла і спостерігала зі сторони. Дівчина родила монстра: він був розмірів немовлят, полу прозорий та слизький-схожий на Лавкрафтівських потвор. Навіть хлопець поморщився і жахнувся. Що було далі Луціана не знала, бо в такі миті вона перериває сон адже жах і огида надто переповнюють і вона вже не може більш терпіти ці відчуття. Тепер Луціана знала, що астрал підкорений і вона легко може покидати сосуд в ту мить-в яку побажає. Раніше з цим були труднощі. Зростаючи духовно, Луціана пришвидшувала темп пригод які заводили кудись - куди вона і не думала потраляти…

Іноді так тяжко, що не вистачає ніяких сил на творчість. Я відродив свій старий акаунт, думаючи що це служитиме віддушиною в ці неоднозначні часи. Попереду довге лікування,а результату не те що немає - здається, все стало навіть гірше. Про моє життя. Ділитися цим надто дивно, але інколи треба ламати власні... Що це? Страхи, принципи, обмеження? Я не знаю. Спробую не підкачати. "Лікувати тілесну оболочку, коли з головою не все в порядку? Васа, ти вар'ят?" Щоб там не було, а "просто жити доки не помреш - вже тяжка робота" (Буковскі). "Дихай давай, дурило. Виконай хоча б прохідний мінімум". Сніг не перестане йти через мою скруту. Дихаю. Намагаюся не підкачати. Дивлюся на світ через скляну банку ("Господи, це вікно не мили певно років зо сто"). Важко всім, але один нюанс - ти головний герой свого життя. Підпис.

Що ж, останніми днями я загорілася ідеєю опублікувати тут те, над чим я працювала більше року. Ця історія написана за мотивами доволі старого італійського коміксу "Angel's friends". Потім, звичайно, на екрани вийшов мультсеріал за цим самим коміксом, але він був неначе сирий. Багато нелогічностей, сюжетних дірок, персонажі трішки картонні. І тому я, десятирічна на той час, дівчинка вирішила, що зроблю краще. І почала писати щось типу фанфіку і викладати його в вк. Потім, звичайно ж, закинула, і ось рік тому взяла старий телефон у руки і наткнулася на ці записи. Діло було влітку, робити немає чого, а я як раз була в творчому пошуку щоб такого написати, щоб вбити час. І вирішила чому б ні? За цей час та невеличка дитяча історія перетворилася у цілий Всесвіт. Мені хотілося закрити всі сюжетні дірки та нелогічності оригінальної історії, детальніше проробити персонажів, додати їм мотиви для скоєння тих, чи інших вчинків, тому праця була пророблена дуже велика. Я неначе виправляла косяки творців 😅, і зрештою, від оригінального сюжету залишилися лише імена персонажів і, якщо їх змінити, це буде повноцінна книга. Я не мала часу перекладати її з російської, і зараз не маю. Але з'явилося натхнення, що набагато важливіше. Зупиняє лише одне – маленький актив на сб. Чи буде хто хоч іноді читати? Чи є кому?... А читати 9 годин, якщо вірити сб. Чи можу я сподіватися на вашу підтримку, хоча б перших двух глав (цього впринципі достатньо, щоб зрозуміти хочете ви читати далі, чи ні)? Буду дуже вдячна за відповідь 💜