Обговорюють

Між нами сотні кілометрів

Між нами сотні кілометрів, І тільки Всевшній знає наші думки. Чи сумуємо? Чи кохаємо? Чи зустрічі чекаємо? Між нами сотні кілометрів, Та це уявна відстань, Бо поруч ми думками, і не тільки. Бо ми в думках живемо вічно. Між нами сотні кілометрів, Між нами тисячі думок, Між нами різні люди, І тільки в серці назавжди поряд ми будем. Ми чекаємо зустрічі, Ми рахуємо хвилини, Ми знаємо часу ціну, Ми кожну мить цінуємо. Між нами кілометри, Які єднають нас. Між нами кілометри, Які випробовують нас.

635

Млинці

Ірина Велика

З далеких мандрів повернувшись, вмилася талою водою. Зітканою з хмар і сонця, підперезалася плахтою. Під веселий спів пташок вплела легкі вітри у коси. І надягла віночок з трав, огорнутий в ранкові роси. Причепурившись, Весна юна почала підготування до особливого сніданку зі святковим частуванням. Весна оздоблення квітуче крилом легенько зачепила і трішки пишної краси собі до столу прихопила. Підлетіла під хмаринку, взяла у дощика краплинку. Впіймала між густих туманів, дрібку казкової омани. У вітерця взяла на втіху жменьку пустощів і сміху. Від радості все навкруги співало, квітло і буяло. Там, танцююча Весна, без міри щастя назбирала. Приспівуючи, все змішала у чарівному чавунці і в небі на гарячім Сонці почала пекти... млинці. Легкі, пишні, золоті, з медовим ароматом квітів, ніби сонечки маленькі, найсмачніші млинці в світі. Поспішаючи до неї з шановливим привітанням, звідусіль живе збиралось на святкове частування: стрибало, бігло і летіло, повзло, йшло і тупотіло, тюпало і цокотіло, пурхало і дріботіло. Весна щедро пригощала всіх тією смакотою. Приправляючи млинці усмішкою й добротою. Веселі й ситі святкували час господарочки-Весни. А про Зимову скруту й голод швидко забули ласуни. Поснідавши, усі розбіглись, устрибали, розійшлися, розповзлися, розлетілись..., та..., кмітливі дітлахи ненадовго залишились... і пекти смачні млинці у доброї Весни навчились. Люди той секрет весняний бережуть. Не забувають. З тих пір сонцями-млинцями Весну діти зустрічають. 13.04.23

229

Амур

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

В моменти коли сон тобі не друг І завірюха квіти в серці топче, Не забувай: виною всіх недуг Є нерозумний, безросудний хлопчик. Він цілив стрілами в одних, Інших кидав на вирок долі. І сіяв сотні бід і лих У вас на райдужному полі. А потім раз! І вже нема! Усе неясно і в тумані. Й незнаєш: «Вірити словам?» Бо скільки вже було обманів. І туга – мантія шипами Тобі впивається у шкіру. Тебе складали в орігамі, А ти їм довіряв і вірив. Й коли хтось вкотре біля храму Попросить дати шмат тепла, Піднімеш мантію – там шрами. «Пробач, добродію, нема..» Дарма. Той храм – твоя душа, А той прохач любові хоче. У нього зопалу стріляв Той самий безросудний хлопчик. Колись би, може, і поміг. В тобі ж ховалось ціле літо! Тепер лиш лід, кривавий сніг І залишки змертвілих квітів. Хто не подивиться із жалем, То кожному ти судиш страту. Колись були відкриті далі – Тепер безвіконні палати. І морок крізь віки несеш В чорнильнім знаці на зап’ясті. І все тому, що хтось колись Не дав можливості для щастя. Що клятий безросудний хлопчик, Що він Амуром між нас зветься, Стріляв у тебе так охоче Й забув поцілить в інше серце.

1197

Музі

Last_samurai

Допоки у тебе - я, Не знаєш, куди таке "щастя" діти. Втомившись від ігор, в яких всі - діти (То зброя страшна моя). Допоки ми живемо, Змінити можливо іржаву вічність. Дивитись на небо (чи просто в вічі), Щоб відображатись, мов У дзеркалі пелюстків Взаємо(реалій)порозуміння. Себе віднайти у зображень зміні. Подібні ж-бо ми такі На радість чи на біду? Поняття ці (начебто) суб'єктивні. Рядками строкатими (в них застигни) Я знову наївно йду, Щоб перестраждалий вірш Закинути щедро тобі під п'яти. Оціниш? Захочеться розіп'яти? Такий собі пряник. З'їж. Навколо свистять кнути І тереном шлях до зірок сповитий. Та можу писати талановито, Допоки у мене - ти.

794

Дах

Last_samurai

Ти приходиш сюди за хвилину (більше Ніж хвилину: напевно, за п'ять хвилин) До моменту, коли я усе облишу І здеруся на дах, зупинивши плин Свого часу, що вб'є нас усіх повільно, Отруївши свавіллям із почуттів. На межі я сідаю, мов божевільна (Може, Боже, так треба в фіналі фільму: "Не підходь, не тримай!" (ти і не хотів?) Зможу скільки, скажи, на іржі гойдатись, Не зірвавшись униз (зокрема, на зойк)? В голові невагомо вагомі дати, Всі події, неначе палеозой. Всі обличчя, прийдешні та неминучі, Проминають промінням в очах сумних, Ніби гори суворі, несхильні кручі, Як піски поглинаючі та зибучі, Не поглину сама - захлинуся в них. В розумінні, що прагнула я донині? У бажанні збагнути твої думки, Біль мовчанням спотворився на каміння, Ліг у груди повітрям таким вогким. Як не скину цей камінь, що натщесерце Заковтнула під тиском болючих скронь, Маю відчаю вимкнути мегагерци. Чи вони мене скинуть. Іди, не сердься, Оглядатися Боже тебе боронь. Ну ж бо, йди, та хутчіш, я не вмію поруч, Розгорається пекло від сірника Нетерпіння о серце. Нема опори? Що ж, вона не потрібна, бо я м'яка. Ти мені необхіден, куди ясніше: Наче сонце, що гріє кришталь небес, Наче темрява, що огортає сни, ще Наче щастя, що б'ється там зліва, нижче, Наче крила птахам, що лишились без. Та приходиш сюди (без мети неначе): Кожен день у один і той самий час. Щось шукаєш у небі, а я все плачу: Серед хмар вже давно загубили нас. І повільно ідеш, не змигнувши оком, Може знаєш, що мрію спинити це? Я на відстані страху, у прірву кроку, В самоті тобі краще (казав). Нівроку. І тому я не йду. Все дивлюся збоку На близьке (так, далеке) твоє лице.

532

ثورة تطور -

يويشي

يا رفاق البرنامج بالأصل باللغه الروسيه لأن من الواضح ان مطوره روسي انا الحين بتوجه للحساب الرئيسي بالبرنامج و اطلب منهم يسوون سفراء و بعض التعديلات و اذا ردوا علي اعطيكم اسم الحساب تروحون تطلبون منهم بعد، ممكن يسمعون لنا لأننا كثار البرنامج لا يدعم التعليقات بين الفقرات التصويت يكون عالروايه كلها اظن ؟ و اتوقع باقي التفاصيل بسيطه بالنسبه للواتباد عطوني كم ساعه اخلص واجبات المنزل اللي علي و برجع منها كثير ايمن كلب ذا مارح يخليني اترك البرنامج و ينتصر هو، زائد ان كثار قالولي كلام خلاني احس بالذنب و منكم اللي قفل حسابه و هالشي حزني جداً اهم شي اني فضحت السفراء و ايمن عشان الكل يعرف حقيقتهم 😂💕

4336

Moment with bts: 2

زقزق

كنتِ في الشركة وحدك لوقت متأخر ولكن أثناء رحيلك وجدتي غرفة تدريب بانقتان مفتوحة والإضاءة تعمل استغليتب الفرصة وقمتي بتشغيل اغنيه 'جو جو' والرقص بقوة ولكن فجأة لاحظتي في المرأه بانقتان عند الباب مصدمون بأفواه مفتوحه تايهيونغ: يا رفاق هل رقصتنا تشبه الدجاج المحروق..؟ __________ ما هي ردة فعلك

2002

IT STILL HURTS

HAZEL GRACE

After all this time Damn it It still hurts Now It hurts so much The pain became unbearable It had started hurting physically The wounds are getting deeper and deeper It's bleeding more and more I have spend so many sleepless nights only thinking about you When the tears were rolling down from my cheeks You know what? They all were screaming by taking your name It still craving inside for you It's destroying each and every hope But I am still breathing Breathing for YOU To just come once and touch me And heal this pain ....

519

WHEN THE HEART BREAKS

HAZEL GRACE

When the heart breaks it don't make any noise It just calmly and silently breaks Breaks into million of pieces No one else feel the pain but only you get to feel it Everyone say "Follow your heart" But When your heart is broken into millions of pieces then which piece to follow? When each and every pieces craves for you then how to shut them up? ....

575

الواتباد ولاد وصخه :)

يويشي

اوك قايز منو وصل له رسالة التحذير حقت الواتباد ؟ علزق نص صديقاتي وصلت لهم منهم اخوي و اولهم انا و بفخر 😂😂👏 يا الله انا هنا بجلس اشتم بالواتباد بكيفيي و بكل اللي اكرههم فيه 🌞👌

2105

Moment with bts: 1

زقزق

كنتِ في لقاء المعجبين وبنقتان اخبروك أنهم يعرفوا أنكِ تكتبِ عنهم روايات للبالغين قالوا لكِ "ما رأيك أن نطبق ما تكتبيه؟" __________ ما هي ردة فعلك؟

1397

مشروع

يويشي

انا و الكثير من كاتبات الكيبوب الكبار بالواتباد حالياً نشتغل على مشروع ان شاء الله بيدعمكم من حيث تطوير مهاراتكم بالكتابه و غيره اتوقع بنكشف عنه في نهاية أغسطس، و بتلقونا انتشرنا فجأه مثل السرطان 😂💕 بس السالفه مفيده لكم يعني مو لنا... المشروع بعنوان #GTC نتمنى يفيدكم ❤

2352

نكته تخليك تشخ من الضحك

يويشي

What a fish called without an eye ? Fsh.... 😂😂😂😂😭😭😭😭تضحك قسم بس انتو ماتفهمون

2404

يوي ستصبح جمن من dope

يويشي

انا بنشب لكم هنا ترا بما ان حسابي فتح و كذا 😂🌝💖 المهم بعد بكرا بصبغ شعري اختارو لون يليق على البشره القمحاويه -شويه سمرا بس تحسو فيني صفار نفس القمح- انا مخططه افَتح لون شعري العنابي المايل للأسود و اخليه احمر قاني بس محتاره اخليه هايلايت او كل شعري ؟

2167

18. MY WORK

JENOVA JACKSON CHASE

. . . Break through the eyes of everything and follow justice. ( ONLY a BLACK BALL POINT PEN) J.N. 27.04.2020.

636

للسافلين فگت

يويشي

عندي فكره بس مدري وقتي بينفع لها او لا شرايكم اكتب ونشوتات مثلاً اقل من ٢٠٠ كلمه و انزلهم هنا ؟ جست لأشباع الجفاف العاطفي بس بدون جنس :')

1666

SALVATORE

Kim Flower

"أُحبُكِ لورا" "أحبك أيضًا" "أنا أسف" "لما تعتذر ؟" "أبقي بعيدة عني، لا تحترقي معي"

403

Уяви

Nadine Tikhonovitch

Уяви: двері твого кабінету, Зачинені щільно, і нас під столом, Де ми по черзі одну сигарету Пускаємо димом густим у вікно. І наші тіла, тремтячі і голі: Укрита волоссям плечей гострота. Залишені поза призначені ролі. У тиші думок я цілую вуста. Крізь ґрати на вікнах сонце морозне Бавиться іскрами у твоїх очах. Все, що між нами, це так несерйозно: Від пʼят до зіниць несерйозно, хоча… Твій аромат збереже моє тіло, Від парфумів колись набрякне гортань, Та все це пусте: я тут і щаслива. Ми знову у світі безцінних мовчань. Ми палимо вдвох одну сигарету, Пальці так ніжно торкаються ребер. Зупинено час і цілу планету. Є лиш жага й нескінченна потреба. Цей кабінет. Двоє оголених нас. І наш із тобою найбільший секрет. Та шкода, що в цьому є дивний нюанс: Ми навіть не палимо вдвох сигарет…

277

Сенс - наркотик

Last_samurai

Що ж, сенс - наднаркотик (з відомих й не дуже): У вчинках, бездії, рядках та мовчанні, - Ввижається всюди (мов зілля у чані Парує думками фантазії, друже). Коли - закипає, коли - підгоряє Та завжди існує. (Чи вірим завзято, Що можна ну будь-який наслідок взяти Та першопричину від Пекла до Раю Знайти. Ваші очі, коли купували, Не переплатили хіба по заслузі? А куля чужа опинилася в лузі, Бо купка планет в ретрограді навалом? Галюциногенна це штука. Обачним Завжди треба бути, абстрактні об'єкти Не надто підносити. В небі ще є хто, У нього всі вдома? Не всі? Чи пробачить, Як зробите допис: "Тебе не існує"? Це вибір свободи реальності слова? Невже кожен перший із нас безголовий, А кожен (хто другий) вилазить зі сну, і Вертає назад. У ілюзію кращу (Де може, принаймні, побути собою). Бажаючи миру, готуйся до бою: Бери свої цінності в руки мов пращу, Щоб кинути камінь у тих, хто незгідний: Хіба в прийняття філософія щира? (Себе не ламаєш, коли її шириш?) Нема в справедливості сенсу. Огидно? (Насправді він є, бо всі люди подібні, Хоч призмою мозку інакше події Розсіюють в серці). Страждають, радіють Однаково щиро (по декілька діб). Ну Хіба це не сенс: існувати (чи жити?), Жадати, кохати, і прагнути більше Емоцій (на них пожиттєво підсівши), Стрічати світанки в миттєвостей житі, Захопливо пестити паростки волі, Що завше зростають в місцях безнадії. Сумнівно у зоні комфорту без дії Сидіти, вбиваючи в тілі поволі Безсмертну (чи ні), ще існуючу душу? (Нажаль, риторичні питання порушив).

651

BACK TO THAT NIGHT

HAZEL GRACE

When the nights are full of terrors And your eyes were filled with tears When you had not touched me yet Oh, take me back to the night we met ....

505

Точка відліку

Last_samurai

Все раптом зійдеться в єдиній можливій точці: Коли не залишиться віри, бажання, сил, Коли ти в тонкій та подертій чужій сорочці Із вчинків нещирих, що пхають свої носи У справи (не варто, неначе і не просив), Ідеш, приховавши очі. Коли розумієш, що марноспроможні спроби Достукатись совісті, серця (або обох), Коли перепробував все, що ніхто не робить І (певно) зневірився, що зрозуміє Бог Того, що не чує (бо стійко мовчиш або Благаєш жахіть щоночі). Коли ти забудеш, як звати і пробачати Всіх тих перехожих, що трапляться на шляху. Коли перестанеш читати забуті чати І знов нарікати на долю таку лиху (Подалі запхавши уперту свою пиху), Повіриш у сни пророчі. Коли перевтілишся в мікронадій потоці, Тоді перестанеш і марити наяву: Все раптом зійдеться в єдиній можливій точці І відлік почнеться. Ім'ям, під яким живу. *Дозволиш, твоїм назву?* (Та знаю, що ні. Не схочеш).

588

< 10 >

Sara_ Army7

إنهيار ؟!..هذا ما كان علي تسمية نفسي به.. فهي إنهارت و تداعت مرارا و تكرارا إلى أن سقطت تلحقها دمعة يتيمة تواسيها.. و لا مواسي لأحزاني.. صدع ؟!..هذا ما كان علي تسمية قلبي به فهو تعب و تحمل مرارا و تكرارا إلى أن كسر.. تلحقه قطرات دم...كان نزيف قلبي.. و لا مواسي لأحزاني.. كذب ؟!..هذا ما كان علي تسمية إبتسامتي به فهي إبتسمت بقهر مرارا و تكرارا إلى أن لم تستطيع إكمال كذبها سقطت تحل محلها العبوس الذي كتب على وجداني.. و لا مواسي لأحزاني.. أما آن الأوان كي تطبقوا العدل و توزعوا الأحزان بالتساوي فأنا أشعر بأن الحزن إتخذ من قلبي ملجأ و تربع على عرشه السامي.. ... شيء كتبته في بداية مسيرتي لذا لا تلوموني 🌝💔 🌷SYA🌷

391

Catherine, sans toi...

Nadine Tikhonovitch

Je peux dire, que j'adore l'automne, Mais je déteste chaque jour sans toi, Et je suis en mauvaise humeur, Et tu sais toujours, pourquoi... Je peux dire, que j'adore la lune, Mais je pleure, je pleure chaque nuit, Je déteste, je déteste chaque minute, Quand je suis sans toi, Catherine... Je peux dire, que j'adore mes amis, Mais ils n'existent pas pour moi, Ils ne jouent pas le rôle dans la vie, Je n'ai pas d'amis et je suis sans toi... Je peux dire, que je suis heureuse - Tu sais, que c'est vrais parfois, Parce que tu es mon amour et ma rose; Je déteste notre monde sans toi...

880

From Angel to Devil

Mysterious

Why? Why do you keep pretending so much? Stab me and slap me then ask me why I'm bleeding Every time you talk to me, the trees start to rustle The waves in the ocean starts to collide It's like nature is warning me for the bullets you are about to spill There is only poison flowing through your veins every time you try to touch me You say that you are a friend, But when you hug me I can feel the cold metal bruising my wings And then you tell me you will stitch it up, only to rip it apart And then you began to spill the tears Claiming to be the victim Stories of how this devil manipulated you even when you tried to help Isn't that what you want me to be? A devil? And so I did, and I came back With no wings, just a smile and a strong back I thought you would be happy but then Why did the evil smile in your eyes suddenly turn into fear? I guess you realized my eyes became a reflection of yours You thought you had it all, flying high above the clouds I could see you fly but did you have any idea what I was up to on the ground? They say," You reap what you sow" And now you are hiding in your own shadows Because even though I am the devil that is hated You know that you're the one that created.

551