Listen to me, land rats!
I'm a pirate, my place at sea,
I'm not a servant, a rat, a scum.
Fear the captain's wrath.
On Board my alcohol and gold,
I keep kings at Bay,
Over my head a solid reward,
But who wins? Ha ha ha!
I found captain Hook's treasure.,
Friendship I lead with a blue beard,
I can't be defeated by a common man.
I'm Captain Jack Sparrow!
А ось візьму й перестану чекати,
Що зробиш ти тоді для нас?
Розкинеш веселку біля воріт,
нарвеш квітів
та покладеш на мій поріг?
Один мене тривожить тільки порок,
Це глибина твоїх очей , біля скроні курок.
Поцілунки твої на прощання
Вони чують моє сакральне.
Як у Єви в руках було яблука,
Там в очах твоїх щось привабливе.
Я вивчив карту їз твоїх зірок,
я знаю тепер всі твої секрети.
Ти вихор тисячі думок,
Ти пісня, книга, ти -сюжети.
Ти сотні спалених цигарок,
ти вітер, що так міцно обіймає.
Ти моя сотня помилок,
Які я ціню й зневажаю.
Ти та надія, що зігріє,
ти пристрасть на моїх вустах.
Бо поруч серце ціпеніє,
напевно це наш з тобою крах.
Мій монолог самотності симфонія,
Я дзеркало на чорнім полотні.
Де сотні лиць - пусті синоніми,
Де всі помилки чисті та ясні.
Як твої очі стомлені , заплакані,
Відбитком смутку на моїй душі.
Хоч подивись крізь призму людського бачення,
Знайди в мені свої сліди.
Моя печаль - це туга за твоїм обличчям,
І смуток мій - це брак твоїх очей.
В моєму відображенні всі протиріччя,
Бездонна порожнеча втомлених ночей.
Допоки у тебе - я,
Не знаєш, куди таке "щастя" діти.
Втомившись від ігор, в яких всі - діти
(То зброя страшна моя).
Допоки ми живемо,
Змінити можливо іржаву вічність.
Дивитись на небо (чи просто в вічі),
Щоб відображатись, мов
У дзеркалі пелюстків
Взаємо(реалій)порозуміння.
Себе віднайти у зображень зміні.
Подібні ж-бо ми такі
На радість чи на біду?
Поняття ці (начебто) суб'єктивні.
Рядками строкатими (в них застигни)
Я знову наївно йду,
Щоб перестраждалий вірш
Закинути щедро тобі під п'яти.
Оціниш? Захочеться розіп'яти?
Такий собі пряник. З'їж.
Навколо свистять кнути
І тереном шлях до зірок сповитий.
Та можу писати талановито,
Допоки у мене - ти.
Ти приходиш сюди за хвилину (більше
Ніж хвилину: напевно, за п'ять хвилин)
До моменту, коли я усе облишу
І здеруся на дах, зупинивши плин
Свого часу, що вб'є нас усіх повільно,
Отруївши свавіллям із почуттів.
На межі я сідаю, мов божевільна
(Може, Боже, так треба в фіналі фільму:
"Не підходь, не тримай!" (ти і не хотів?)
Зможу скільки, скажи, на іржі гойдатись,
Не зірвавшись униз (зокрема, на зойк)?
В голові невагомо вагомі дати,
Всі події, неначе палеозой.
Всі обличчя, прийдешні та неминучі,
Проминають промінням в очах сумних,
Ніби гори суворі, несхильні кручі,
Як піски поглинаючі та зибучі,
Не поглину сама - захлинуся в них.
В розумінні, що прагнула я донині?
У бажанні збагнути твої думки,
Біль мовчанням спотворився на каміння,
Ліг у груди повітрям таким вогким.
Як не скину цей камінь, що натщесерце
Заковтнула під тиском болючих скронь,
Маю відчаю вимкнути мегагерци.
Чи вони мене скинуть. Іди, не сердься,
Оглядатися
Боже тебе боронь.
Ну ж бо, йди, та хутчіш, я не вмію поруч,
Розгорається пекло від сірника
Нетерпіння о серце. Нема опори?
Що ж, вона не потрібна, бо я м'яка.
Ти мені необхіден, куди ясніше:
Наче сонце, що гріє кришталь небес,
Наче темрява, що огортає сни, ще
Наче щастя, що б'ється там зліва, нижче,
Наче крила птахам, що лишились без.
Та приходиш сюди (без мети неначе):
Кожен день у один і той самий час.
Щось шукаєш у небі, а я все плачу:
Серед хмар вже давно загубили нас.
І повільно ідеш, не змигнувши оком,
Може знаєш, що мрію спинити це?
Я на відстані страху, у прірву кроку,
В самоті тобі краще (казав). Нівроку.
І тому я не йду. Все дивлюся збоку
На близьке (так, далеке) твоє лице.
يا رفاق البرنامج بالأصل باللغه الروسيه لأن من الواضح ان مطوره روسي
انا الحين بتوجه للحساب الرئيسي بالبرنامج و اطلب منهم يسوون سفراء و بعض التعديلات و اذا ردوا علي اعطيكم اسم الحساب تروحون تطلبون منهم بعد، ممكن يسمعون لنا لأننا كثار
البرنامج لا يدعم التعليقات بين الفقرات
التصويت يكون عالروايه كلها اظن ؟
و اتوقع باقي التفاصيل بسيطه
بالنسبه للواتباد عطوني كم ساعه اخلص واجبات المنزل اللي علي و برجع منها كثير
ايمن كلب ذا مارح يخليني اترك البرنامج و ينتصر هو، زائد ان كثار قالولي كلام خلاني احس بالذنب و منكم اللي قفل حسابه و هالشي حزني جداً
اهم شي اني فضحت السفراء و ايمن عشان الكل يعرف حقيقتهم 😂💕
كنتِ في الشركة وحدك لوقت متأخر ولكن أثناء رحيلك وجدتي غرفة تدريب بانقتان مفتوحة والإضاءة تعمل
استغليتب الفرصة وقمتي بتشغيل اغنيه 'جو جو' والرقص بقوة
ولكن فجأة لاحظتي في المرأه بانقتان عند الباب مصدمون بأفواه مفتوحه
تايهيونغ: يا رفاق هل رقصتنا تشبه الدجاج المحروق..؟
__________
ما هي ردة فعلك
After all this time
Damn it
It still hurts
Now
It hurts so much
The pain became unbearable
It had started hurting physically
The wounds are getting deeper and deeper
It's bleeding more and more
I have spend so many sleepless nights only thinking about you
When the tears were rolling down from my cheeks
You know what?
They all were screaming by taking your name
It still craving inside for you
It's destroying each and every hope
But
I am still breathing
Breathing for YOU
To just come once and touch me
And heal this pain
....
When the heart breaks it don't make any noise
It just calmly and silently breaks
Breaks into million of pieces
No one else feel the pain but only you get to feel it
Everyone say
"Follow your heart"
But
When your heart is broken into millions of pieces then which piece to follow?
When each and every pieces craves for you then how to shut them up?
....
اوك قايز منو وصل له رسالة التحذير حقت الواتباد ؟
علزق نص صديقاتي وصلت لهم منهم اخوي و اولهم انا و بفخر 😂😂👏
يا الله انا هنا بجلس اشتم بالواتباد بكيفيي و بكل اللي اكرههم فيه 🌞👌
انا و الكثير من كاتبات الكيبوب الكبار بالواتباد حالياً نشتغل على مشروع ان شاء الله بيدعمكم من حيث تطوير مهاراتكم بالكتابه و غيره
اتوقع بنكشف عنه في نهاية أغسطس، و بتلقونا انتشرنا فجأه مثل السرطان 😂💕
بس السالفه مفيده لكم يعني مو لنا...
المشروع بعنوان #GTC نتمنى يفيدكم ❤
انا بنشب لكم هنا ترا بما ان حسابي فتح و كذا 😂🌝💖
المهم بعد بكرا بصبغ شعري اختارو لون يليق على البشره القمحاويه -شويه سمرا بس تحسو فيني صفار نفس القمح-
انا مخططه افَتح لون شعري العنابي المايل للأسود و اخليه احمر قاني بس محتاره اخليه هايلايت او كل شعري ؟
Уяви: двері твого кабінету,
Зачинені щільно, і нас під столом,
Де ми по черзі одну сигарету
Пускаємо димом густим у вікно.
І наші тіла, тремтячі і голі:
Укрита волоссям плечей гострота.
Залишені поза призначені ролі.
У тиші думок я цілую вуста.
Крізь ґрати на вікнах сонце морозне
Бавиться іскрами у твоїх очах.
Все, що між нами, це так несерйозно:
Від пʼят до зіниць несерйозно, хоча…
Твій аромат збереже моє тіло,
Від парфумів колись набрякне гортань,
Та все це пусте: я тут і щаслива.
Ми знову у світі безцінних мовчань.
Ми палимо вдвох одну сигарету,
Пальці так ніжно торкаються ребер.
Зупинено час і цілу планету.
Є лиш жага й нескінченна потреба.
Цей кабінет. Двоє оголених нас.
І наш із тобою найбільший секрет.
Та шкода, що в цьому є дивний нюанс:
Ми навіть не палимо вдвох сигарет…
Що ж, сенс - наднаркотик (з відомих й не дуже):
У вчинках, бездії, рядках та мовчанні, -
Ввижається всюди (мов зілля у чані
Парує думками фантазії, друже).
Коли - закипає, коли - підгоряє
Та завжди існує. (Чи вірим завзято,
Що можна ну будь-який наслідок взяти
Та першопричину від Пекла до Раю
Знайти. Ваші очі, коли купували,
Не переплатили хіба по заслузі?
А куля чужа опинилася в лузі,
Бо купка планет в ретрограді навалом?
Галюциногенна це штука. Обачним
Завжди треба бути, абстрактні об'єкти
Не надто підносити. В небі ще є хто,
У нього всі вдома? Не всі? Чи пробачить,
Як зробите допис: "Тебе не існує"?
Це вибір свободи реальності слова?
Невже кожен перший із нас безголовий,
А кожен (хто другий) вилазить зі сну, і
Вертає назад. У ілюзію кращу
(Де може, принаймні, побути собою).
Бажаючи миру, готуйся до бою:
Бери свої цінності в руки мов пращу,
Щоб кинути камінь у тих, хто незгідний:
Хіба в прийняття філософія щира?
(Себе не ламаєш, коли її шириш?)
Нема в справедливості сенсу. Огидно?
(Насправді він є, бо всі люди подібні,
Хоч призмою мозку інакше події
Розсіюють в серці). Страждають, радіють
Однаково щиро (по декілька діб). Ну
Хіба це не сенс: існувати (чи жити?),
Жадати, кохати, і прагнути більше
Емоцій (на них пожиттєво підсівши),
Стрічати світанки в миттєвостей житі,
Захопливо пестити паростки волі,
Що завше зростають в місцях безнадії.
Сумнівно у зоні комфорту без дії
Сидіти, вбиваючи в тілі поволі
Безсмертну (чи ні), ще існуючу душу?
(Нажаль, риторичні питання порушив).
Все раптом зійдеться в єдиній можливій точці:
Коли не залишиться віри, бажання, сил,
Коли ти в тонкій та подертій чужій сорочці
Із вчинків нещирих, що пхають свої носи
У справи (не варто, неначе і не просив),
Ідеш, приховавши очі.
Коли розумієш, що марноспроможні спроби
Достукатись совісті, серця (або обох),
Коли перепробував все, що ніхто не робить
І (певно) зневірився, що зрозуміє Бог
Того, що не чує (бо стійко мовчиш або
Благаєш жахіть щоночі).
Коли ти забудеш, як звати і пробачати
Всіх тих перехожих, що трапляться на шляху.
Коли перестанеш читати забуті чати
І знов нарікати на долю таку лиху
(Подалі запхавши уперту свою пиху),
Повіриш у сни пророчі.
Коли перевтілишся в мікронадій потоці,
Тоді перестанеш і марити наяву:
Все раптом зійдеться в єдиній можливій точці
І відлік почнеться. Ім'ям, під яким живу.
*Дозволиш, твоїм назву?*
(Та знаю, що ні. Не схочеш).
إنهيار ؟!..هذا ما كان علي تسمية نفسي به..
فهي إنهارت و تداعت مرارا و تكرارا إلى
أن سقطت تلحقها دمعة يتيمة تواسيها..
و لا مواسي لأحزاني..
صدع ؟!..هذا ما كان علي تسمية قلبي به
فهو تعب و تحمل مرارا و تكرارا إلى أن كسر..
تلحقه قطرات دم...كان نزيف قلبي..
و لا مواسي لأحزاني..
كذب ؟!..هذا ما كان علي تسمية إبتسامتي به
فهي إبتسمت بقهر مرارا و تكرارا إلى أن لم تستطيع إكمال كذبها سقطت تحل محلها العبوس الذي كتب
على وجداني..
و لا مواسي لأحزاني..
أما آن الأوان كي تطبقوا العدل و توزعوا الأحزان بالتساوي فأنا أشعر بأن الحزن إتخذ من قلبي ملجأ
و تربع على عرشه السامي..
...
شيء كتبته في بداية مسيرتي
لذا لا تلوموني 🌝💔
🌷SYA🌷
Je peux dire, que j'adore l'automne,
Mais je déteste chaque jour sans toi,
Et je suis en mauvaise humeur,
Et tu sais toujours, pourquoi...
Je peux dire, que j'adore la lune,
Mais je pleure, je pleure chaque nuit,
Je déteste, je déteste chaque minute,
Quand je suis sans toi, Catherine...
Je peux dire, que j'adore mes amis,
Mais ils n'existent pas pour moi,
Ils ne jouent pas le rôle dans la vie,
Je n'ai pas d'amis et je suis sans toi...
Je peux dire, que je suis heureuse -
Tu sais, que c'est vrais parfois,
Parce que tu es mon amour et ma rose;
Je déteste notre monde sans toi...
Why? Why do you keep pretending so much?
Stab me and slap me then ask me why I'm bleeding
Every time you talk to me, the trees start to rustle
The waves in the ocean starts to collide
It's like nature is warning me for the bullets you are about to spill
There is only poison flowing through your veins every time you try to touch me
You say that you are a friend,
But when you hug me I can feel the cold metal bruising my wings
And then you tell me you will stitch it up, only to rip it apart
And then you began to spill the tears
Claiming to be the victim
Stories of how this devil manipulated you even when you tried to help
Isn't that what you want me to be? A devil?
And so I did, and I came back
With no wings, just a smile and a strong back
I thought you would be happy but then
Why did the evil smile in your eyes suddenly turn into fear?
I guess you realized my eyes became a reflection of yours
You thought you had it all, flying high above the clouds
I could see you fly but did you have any idea what I was up to on the ground?
They say," You reap what you sow"
And now you are hiding in your own shadows
Because even though I am the devil that is hated
You know that you're the one that created.