Новинки

Повертайтесь живими!

Повертайтесь додому! Усі! Скоріш повертайтесь! Живими! Бо і в ці найгіркіші часи На вас так чекають родини... Ви усім нам як старші брати: Однієї ми діти країни, І пишуть вам сестри листи: Скоріш повертайтесь! Живими! І немов перемога за мить, Несете нам надію на мир... Себе бережіть, та не щадіть Ворогів же — іржавих сокир! Ваші сестри вам пишуть пісні, І лунає молитва між ними: Повертайтесь додому! Усі! Скоріш повертайтесь! Живими! 2020 р.

114

Слово

Вікторія Тодавчич

Як зізнатись, сказати хоч слово одне, Що кохання моє описало б? Чи то "радість", "піднесення"? Серце моє, Все відчуло й усе проспівало. Я не в силах нічого сказати про це, Й відчуттям це назвати не зможу. "Задоволення ", "Спокій". А може не те? Це кохання! Й воно переможе.

Порожнечі

МОРГАН РЕЙ

Очі були такі яскраві, Порожнечі були безмежні. Ми програли в цій грі, Одне одного ми залежні. Там де попіл, де був вогонь, Там палали мої надії. Лише дотик твоїх долонь, Там притулок моєї віри. Там безмежність любові людської, Там печалі немає, я знаю. Там де ти - щастя ллється рікою, В твоїй вічності я заблукаю. Порожнечі такі безмежні, Ця самотність така зваблива. Без тебе так нестерпно, Без тебе неначе злива.

111

Шукала

Н Ф

Знову погляд у нікýди... Я шукала скрізь і всюди. Не вдалось знайти ту пташку, І на серденьку так важко... Де ж ти, вірний мій сокóле? Озирнулася довкола - Розчинився вже твій слід, Твій струмок пішов під лід. І улюблений твій ліс Вже поглинув стільки сліз... Пережив він моє горе, Що вмістилось би у море. Знову - чашка зі смолою, Переповнена тобою... Погляд вже у далинý, З терпким смáком полинý. На галявини й долини, Лік пішов вже на хвилини, Їх осталось зовсім мало, Час веде себе зухвало...

...

Просто веселка

Я втратив всіх і вся, Я втратив навіть брата... Я забув про каяття, Коли обрав роль ката... Я втратив все, що мав, Можливо навіть більше... Та запал мій все не згасав, Адже став я божевільним... . . . . . . . . . . . . . Можливо колись додивлюсь це ✨аніме ✨

112

Тріолет 18

Микола Мотрюк

Облиш старі хронічні рани, Не муч, не завдавай тортур... Терзають спогади-тирани... Облиш старі хронічні рани... Не свої партії ми грали З чужих помнутих партитур... Облиш старі хронічні рани... Не муч, не завдавай тортур... Венери злої каторжани... Нас почуттів поглинув збур... Безмовні сунуть каравани - Венери злої каторжани... Нас теж закув в тяжкі кайдани Її сліпий слуга Амур... Ми, як і всі тут - каторжани, Що стрімголов стрибнули в збур... Шматують люті урагани... Дарма ховатися за мур... Запáморочують тумани, Шматують люті урагани... Де пам'ять - книги стелажами, Я викреслю ім'я з брошур... Облиш мене... Не рухай рани... Не муч... не завдавай тортур...

Нестримна

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Мені холодно мовчати Про мої скромні почуття, Що хочеться в думках кричати Немов тепер нестримна я Ти знаєш легко розуміти Пориви вітру в нікуди , Чому ж тоді мені здається, Що він веде туди де ти Немов тепер будеш ввижатись У пам'яті простим теплом Таким привітним ніби небо , Що манить своїм полотном . І не важливо відлік часу , Чи миль кілометрів доріг Ніколи не уміла рахувати Якісь там речі крім обійм.

Та так...

viktoryyy

Дур@! Дур@! Фу, що за дурня, Кричить моя душа. Досить! Досить! Себе вбивати, Досить, собі це внушати. Себе не люблю, Не люблю Всі люБлять, А я лише захлинаючись Сльозами мовчу, Роблю вигляд, що все добре І нічого не кажу... Всі люБлять, А я себе ненаджу Ненавиджу Ненавиджу Незнаю як так вийшло, але мовчати не можу, падаю все нище... Це не вигорання, А якесь знущання! Я себе не люблю, Не люблю Я любила... Не красива Не красива Себе я ВБИЛА... Не люблю Не люблю Я не люблю Любила Любила Будеш стояти на моїй могилі .

Хочеться/квіти

Veil

Хочеться іноді стерти себе із усіх площин. З цифрової, громадської, й навіть – із власної пам'яті. Шепочу собі слабо: "протримаюсь ще кілька зим", Щоб думки були наполегливо чимось зайняті. Хочеться іноді з криком скаженим іти у бій. Проти світу та рамок, безглуздо прописаних людством. Жадібно проголосити, що ти – живий. І нескорено демонструвати своє безумство. Хочеться іноді жити. Хоч кілька надійних хвилин. Дихати. Бути. Для себе. Вірно і палко. Любити. Нарешті позбутись перед собою усіх провин. І в серці посіяти спокою сонячні квіти.

"Усе нагадувало нам той час"

Natali

Усе нагадувало нам той час, Той сніг якому всі ми так раділи, Цей запах квітів,аромат повітря І ті прозорі хвилі річки, І люди ті відважні,щедрі,милі І цей схід сонця Що так навіював нам те тепло Цей шелест трав І ці вітри Що так давали нам надію Ця бистра річка Ці ліси і гори І мова наша солов'їна Усе це було мов ввісні.

05.2021

Nadine Tikhonovitch

Чому я той люблю травень? Там просто немає війни... І хтось, хто точно не в праві, Так зрадницьки кличе туди... Туди, де я оживала Після березня і зими, Туди, де навіть не знала, Чи востаннє зустрілись ми... Туди, спливає де швидко Таки неминучий урок І так нестерпно, що гидко, Лунає останній дзвінок... Чому я згадую травень, Як маряться очі твої? Що там є? Що туди манить? Чиї слова, чиї бої? Там просто немає війни, Розвіять очі тумани — Я б завжди жила в цьому сні: Рік двадцять перший. І травень...

Руїни

Citrus _S_M/ /Stem Meri

Звісивши голову червоний мак плаче сльозами в осінньому лісі, Старезні будинки винищив час, але прихистив прекрасні руїни.

Кохання

Nak Soo

Кохання – це книга, А книга – роман, Роман – це казка, А казка – обман. Обман – це брехня, А брехня – це біль, А біль – це почуття, А почуття – кохання. Кохання – це ваза, А ваза – скло, А все що скляне – б'ється легко. Кришталь – теж б'ється, А серце – стучить, А він стоїть поряд – і просто мовчить. Мовчання – золото, А це – обман, Обман – це брехня, А брехня – це спам, А спам – це гнів, А гнів – це жар, А жар – це сила, А сила – удар. Удар – це біль, А біль - це страх, У результаті - є серце розбите в прах. ~Не мій вірш~

Щось про шерифа...

Просто веселка

Шериф забув про слово сон, Його у нього вкрала мафія... Шерифа турбує лише закон І не цікавить місцева магія! Шериф ганяється за злочинцями, Забуваючи про свою душу... Шериф не цікавиться дрібницями, Коли хтось місто губить! Шериф шукає щось важливе, Щось, що вкрала мафія! Шериф не став вразливим, В нього просто - манія! Шериф забув про чарівників, Які сонце повернули... Шериф збився з рахунку днів, Вони і так всі сіримм були! Шериф звернувся по допомогу, До місцевого екстрасенса... Шериф сумним вернувся додому, Бо без мафії в житті немає сенсу! Шериф думав довго про себе, Для нього це - незвично... Шериф дивився на синєє небо, Яке для всіх таке привичне... Шериф придумав хитрий план, Після якого йде в відставку... Шерифу допоможе дивний маг, А як ніхто немає гадки.... Шериф нарешті спіймав мафію, І тепер в нього тихе буття... Шериф ніколи не любив магію, Через яку він тепер цінує життя!

105

Любов

Nak Soo

Що таке любов? Запитала я Не боюсь розкрити правди Любов це також почуття? Та чи кохання це насправді Та ні не то і не туди Любов це природжені дари І має кожен на землі Любов це не тільки ти А сім'я яка дає шляхи Любов це чесність ,і добро І вірність що дає надію Почуття, які розкрити нам не в силу Любов й кохання різні речі І розрізняти їх теж треба вміти Що таке любов? Запитала я Але вже відповідь найшла

Перша..

Ann Gut

Я любила тебе і любитиму Але мить.. і згасли мої почуття Я шаленіла від тебе й шаленітиму Присвятила б тобі все життя Для мене ти був як Віра ,Надія ,Любов Ти як радість моя і страждання.. то була моя перша любов Та надіюсь, ще не остання...

Ти втомився...

Н Ф

Ти втомився, я знаю, страшенно... Б'є нещадно щоденна хандра, Відпочинку чекаєш смиренно, Світ вкриває твій темна чадра. З тебе кожен бере собі нитку, Не вертає нічого взамін, А на згадку лишає відкритку, "Всього кращого" - далі без змін. І твій погляд блукає відчужено, На обличчі - безсонні сліди, Чи бадьоро це, чи тільки збудженно... Кофеїн передвісник біди? Все тримаєш в собі неоправдано, Скільки ж в тебе терпіння тогó? Скільки б болю тобі було завдано, Ти завжди повертаєш добро...

Я хочу...

Чиясь мрія

Я хочу повернутися в весну Де не було тривог і страху Я хочу знов у те тепло Де не було війни запаху. Я хочу знову ту любов Щоби так ніжно обійняти Я хочу знову запах той Щоб буйне серце вгамувати Я хочу знову світлий день Де не було бруду в повітрі Я хочу знову в світі мир Без вбивств, без крові і прокльонів...

Не відкладати людей

Nadine Tikhonovitch

Відкладаєш на потім і книги, і вірші, І роботу, і купу повсякденних речей, Але треба навчитись, бо це найстрашніше, Не відкладати ніколи на потім людей. На завтра відклав — завтра людини не буде, Сьогодні багато так справ, а завтра — війна, На завтра? А сьогодні останній твій грудень, Завтра... А завтра, можливо, нічого нема... Так, ти пробачиш собі і втрачені гроші, Може, і час, що так швидко від тебе спливав, Але ти за людину пробачить не зможеш, Яку не зустрів, яку ти на потім відклав... Часто питаю себе: що трапитись може? Гірше куди? Що можливо, то трапилось все... Та раптом озирнусь навкруги і... О Боже! Скільки ще потрясінь і бід життя принесе... Я хочу вірити в краще — завтра туманне, Я відкладала на потім багато ідей, Але я знаю одне, одне пам'ятаю: Не відкладати ніколи на завтра людей.

...

Просто веселка

Лікує душу музика, Я розчинюся у ній... Я живу у мюзиклі, На протязі сірих днів... Серце латають пісні, Сміюся лише під них... Вони лунають навіть у сні, Мабуть я - музичний псих... . . . . . . . . . . . . . . Цілий день в мене грає Bluetooth колонка, на стадіоні займаюся я під музику, готую під музику, навіть засинаю в навушниках під пісню "Elsa, Emilie - Ocean (slowed)...

"Для неї"

Честер Фінч

Наші ніжні світанки та яскраві моменти. Все зігріють сердце моє.. І часи у неволі, я забуду напевно. Моя віра сильніша стає. На околицях міста, я знайду силует. Силует тої дівчини, що дарує мені спокій в душі. І нехай весь світ почекає.. Я знайду від тебе ключі.. На морському узбережжі ми лише двоє. І нехай зачекають усі.. Всі моменти з тобою.. Найдорожчі мені від усіх. Вечір цей пригорнув наші думки. І нехай все в минуле зникає.. Брехня ця, смуток, журба навкруги..