Новинки

Химери

Хотілось би сховати погляд, Або, дивитись в далечінь. Безкрає море зовсім поряд, Та на мені від скелі тінь. Його солоні, чисті сльози На гальці все наводять блиск, І не псують шторми, чи грози, Ціанового шовку лиск. Манливі бірюзи простори, Хоч очі ваблять - та дарма, Там в глибині живуть потвори, І час від часу вирина. Вони ятрять, шматують душу, Отрута сóчиться у кров, Виходять із води на сушу, У зітканий з пітьми альков. Тоді, заволодіють серцем, У розум впустять чорноту, Від болю усе тіло рветься, Їм - лиш би перейти межу. Перемогти їх - надважливо, Загнати на саміське дно, Узявши смолоскип сміливо Назавжди випалити зло.

209

Поезія

Антон Шаталов

Поезія комусь не зрозуміла, Комусь чужа, комусь осточортіла, Її то вчуть, товчуть у школі в такт, Але ж не можна так псувать приємний акт. Ми маєм жити, чути, розуміти, Ми маєм щирість дати і анфас. Якщо для світу ми маленькі діти, Поезія — завжди врятує нас

130

Є люди...

Nadine Tikhonovitch

Є люди, на яких випадково затрумуєш погляд, А є ті, при яких мимоволі затримуєш подих, Є люди, при яких твоє серце ледь б'ється, бо поряд, Є люди, із якими усе неважливо, на подив. Є люди ті, із якими до божевілля комфортно, На яких озирнувшись, відчуваєш ти саму ніжність, Яких кохаєш так, як кохати не зручно й не модно, Із якими ти відчуваєш доль незриму суміжність. Попри зірки, що на небі, та вибрики Зодіаку, Розумієш, що є люди, яких так просто не втратиш, Ті, за яких ти помреш та підеш сміливо в атаку, І це більше, ніж слова, які ти ніколи не зрадиш. Є люди, почуття до яких глибше за океани, Від яких не лікує електричний струм і благання, Люди, які не калічать та розсувають тумани — Це люди, які трапляються раз і звуться коханням...

122

Страждаю, руйную, шаленію!

Максиміліан Степовий

Вже починаю розуміти, Що боляче мені від кожного звуку твого імені, Що від глибокої темної туги нікуди тікати! Не знаю, що найшло на мене, Як міг я закохатись у таку, Яка радо душу мені труїть, З радісною посмішкою за моїми муками стежить, Коли в самої душа темніша від самої похмурої ночі? Зараз я страждаю, руйную, шаленію! Від тих мук кохання повільно помираю! Через твої підступні вчинки Себе я, в першу чергу, звинувачую, В собі якісь помилки все шукаю, А тобі подобається зверхньо дивитись, Як від самокопання Себе я в сиру землю зариваю, До гробу клятого заганяю! Тобі все байдуже! Байдуже на мене! І був я дурнем, що думав по іншому. За своєю сором'язливістю Правдива отруйна змія крилася! Допустив її до серця, А вона мене вкусила, Отруту в серце напустила, І радо вона його згноїла! Боляче мені! Боляче і смутно, а більш нічого, Лиш порожнеча в душі залишилась. Не вона перша рани мені наносить, В чому ж моя проблема? Чи сам я такий, Чи жінок не вмію обирати? Можливо, досить легковажний, Та надмірно я довірливий? Бачу я, що не люблять в наш час зізнання, Не можна, щоб дівчина тобі подобалась! Треба всі почуття ховати Та несправжню посмішку на обличчя одягати, Ховати за нею свій глибокий біль та розчарування! Моя душа- як та відкрита книга, Але потрапляє вона до жорстоких та дурних рук, Які роздирають в цій книзі сторінки, Радо палять їх, Знущаються наді мною! Краще бути одному, Чим душу перед кимось відкривати! Бо я розуміння все шукаю, Звичаїної милої бесіди, Спільних інтересів, А бачу лише байдужість та уникання розмови. Так чи захочу я тобі писати? Чи варто було тобі душу відкривати? Власне серце віддавати? Навіщо мені тобі писати? Я не боюся робити перших кроків, Але для чого їх робити? Щоб твої холодні короткі повідомлення читати? Від них весь час страждати! Якщо боїшся мене, то й ховайся далі У мороці душі своєї! Тобі я зла не бажав, Час би свій радо приділяв! Але байдуже тобі на мене! Коли бачу знову твоє обличчя я, Не знаю як і реагувати мені! Тобі я посміхаюсь, А в серці про зраду твою я знаю! Бачу я, що всі мої старання на марно, Що зневажаєш ти мої труди! Наївно я думав, що радісно дівчині буде від них, Але неправий я! Бачу вже, що іншим все це подобається, Але тобі- ні! Так в житті моєму вже не раз було, Що відьми мене причарували, Про кохання назавжди обіцяли, А потім радо мене зраджували! Так хто я після цього? Чи захочу й далі жінкам я довіряти? Вже звик я, що вони подруги для мене кращі, Ніж у ролі моєї дівчини! Правий був я, що нічого мені вам дати, А ви лише від мене мене самого хочете забрати, Душу й серце у кайдани покори закувати, Повністю мене під себе змінити, А мене правдивого ви не можете бачити, Не хочете таким прийняти! Я знаю, що самотній я, В самотності знаходжу душевний спокій, Бо від спілкування з тими, хто легко зраджує мене, Лиш сам собі погано я роблю! Йдіть собі! Йдіть і іншим отруту лийте в душі! Нехай весь світ бачить на що ви здатні! А я свою доброту та відкритість Вже сам встигнув зненавидіти! Краще б іншим мені бути, Жорстоким та злим, Вуличним хуліганом, адже ж такі вам подобаються? Ви всюди таких обираєте, А таких, як я, весь час відкидаєте, На самотність обрікаєте! Але вже не самотній я, Зі мною творчість моя лишилась, У ній я заховаюсь, Душу почну виливати, Біль свій ховати, Рани лікувати, Правду про несправедливе життя розповідати! Колись замовкнуть вже мої уста, Забуде й світ про мене, Заросте високою травою могила, Оці пошуки кохання марні піском крізь пальці розсипляться, Бо все це- лише жалюгідна сутність людського життя! Забудуть про мене всі, Але ті, хто здатен серцем чути, Ті, хто, як і я, за добро та справедливість виступають, То, я знаю, вони мене почують, Мене пригадають, Мого вірша нишком прочитають, На мою могилку ніжно квіточки покладуть, Шепнуть: "Спасибі за чесність Та й за відкритість! Можливо, ви були поганим поетом, До рими зовсім хисту не мали, Якесь ниття весь час писали, Але ні від кого свою душу ви не ховали, Ви були близькі із кожним, Кожному у очі з турботою вдивлялись, Не були байдужими ні до кого, Всім підтримку надавали! Для нас усіх - Новим безсмертним поетом ви постали, Всю ніжність та біль між цими рядками уклали!" А я десь з іншого виміру На вас усіх погляну, Смутно усміхнуся, Руку прикладу до серця, Радісно мені, Що відкриті ви емоціям, Що здатні знову відчувати, Вірити й кохати! Поету не треба ні гроші, Ні якась слава, Лише правдива любов народу! Ось за що я працював! Ось чому богам я душу вже віддав! Я весь лише для кожного із вас, Так само, як і кожен з вас- в моєму серці вже навічно!

133

Сонет 36

Микола Мотрюк

Моє прокляття і моє благословіння, Моя пітьма, й душі моєї ясний світ... Для грішних - мариво, мені ж - святе видіння, В заметах безнадії ніжний первоцвіт... Моє сподвиження й моє гріхопадіння, Моя погибель, й до Небес висот політ.. Моя шаленість дика, й умиротворіння... Ти - найкоштовніший для мене самоцвіт... В жадані хвилі пристрасті двох тіл сплетіння З'єднали долі, вклали вічний ми завіт... Таким було для нас обох це провидіння, Щоб крокували разом в далеч, за зеніт... Не згасне двох сердець ярке палахкотіння - До Неба неустанне-бо моє моління...

216

Вітраж

Н Ф

Ти знов лишив мене напризволяще, Для чого ти існуєш? Скажи, нащо? Ти вкотре розбиваєш моє серце, І розійшлось воно на мілкі скельця. Не думаєш, а дієш інстинктивно, І вкотре мені стало дуже дивно, Хіба ж не можна розказати просто? Звідкіль брехні такої узялося? Не хочу більше, вже мені достатньо, Напевно, крапля ця була остання, Ти зруйнував, що бýло, остаточно, Не знати би тебе, навіть, заочно. Чому я довіряла стільки часу? Сліпа, не помічала того фарсу, Тепер - давлюсь німою гіркотою, Не маю тут розради і спокóю.

Мільйони слів

Анна-Марія Фокк

І мільйони слів не про любов І тисячі навіювань про неможливе І відчуття, і зараз я не про любов Я відчуваю себе дуже нещасливо І мільйони слів... Та ні про що! І марні сподівання про кохання Та ти говориш мені абищо А я лиш мрію, про слова кохання... І мільйони слів, приносять біль І роздирають тільки-но заживші рани Пробуджують у серці тільки цвіль Хай наші душі, рознесе вітрами ...

А на душі сум.. Верлібр

Роузі Рей

Мені сумно,я божеволію голова болить тріскає,не витримає.. Я не можу про тебе перестати думати.. Я збожеволію,з розуму зійду без тебе точно.. А на душі сум..я з фальшивила тобі що все гаразд..пробач.. Я не хотіла робити цього,але нажаль не виправиш нічого вже,не зміниш ти мене..мою душу..мій характер..ставлення до всіх людей.. Можливо трішки й допоможеш..але моє життя все чорне,немов пазли хтось склада..і та картина страшна.. це і є моє життя... Ти мені пробач..що не сказала правду.. Я не змогла б цього зробити зрозумій.. Я звикла до цього..я звикла говорити людям що все ок..хоча насправді у душі це зовсім не так.. Я кохаю тебе до нестями, І хотіла би тебе бачити щодня у день у ночі та коли завгодно лиш би це був ти, Я хочу тебе цілувати що секунди,хвилини тієї прекрасної миті.. -------------------------------------------- ~Не стримала емоцій і написала..вибачте..~

119

До зорі я піднімусь.. Верлібр

Роузі Рей

До зорі я піднімусь, Стану твоїм місяцем нічним.. Світлом,що вказує шлях додому.. Чуттям що не підведе ніколи.. Коханою твоєю зорею.. Твоїм натхненням,життям... Зорепадом,що падає з небес.. Я є прокляття що дісталось тобі.. Ти бачив мою справжню усмішку.. Відкрившись тобі не пожаліла..дізналась про щастя..що це і як.. Лови мене зорею вночі,я буду твоєю коханою завжди❤️‍🔥

187

Її очі

Сніжана Ворон

Її очі тягнуть мене до неї, Вони майбутнє бачать. Вона знає всі мої ідеї, Та її уста мовчать. В її очах я бачу свою смерть, Та я цьому не лякаюсь. Вони мене чогось тягнуть І перед нею я каюсь. Моє життя в її тонких руках, Та і я не проти. З нею я блукаю в яскравих зорях, Ніяк не лякаюсь висоти. Це дивовижне закляття, Я прикут до її запаху. Вона гаряча немов багаття, Перед нею не маю я страху. Вона не безпечна відьма? Можливо, та я припаду до її уст. Вона мене за шию обійма, А я обожнюю цей жест. Хай кожен мене зневажає, Та без неї в мене бессонні ночі. Хай кожен знає - Моє серце забрали її очі ...

Щастя трохи

Яна Янко

Сонце світить так яскраво, І моє серце б'ється жваво. Відчуваю щастя трохи, Від усмішки твоєї яку бачу щоночі. Квітне кохання щоранку, Букет емоцій разом з ним маю. Не знаю чому, Але це не кохання. Просто любов до весни, В її дні останні.

Мова

Міріам Міест

Розфарбуй небо холодним цвітом, Звільни птицю із темниці, Дай їй битися у груди Так, щоб ребра заломились. Не кажи їй: злодій-злодій! Дай натомість з уст злетіти, Співом тим, що у клітках Мусила мовчати строго.

Про жінку..)

Паскуда Алексеевич

Яскраве, тепле й ніжне сонце, Зірки сіяючі вночі, Непорівняються ніколи, З красою жіночої душі. Вона смілива, ніжна, вперта, Вона прекрасніша з усіх, Заради неї хоч до пекла, Аби лиш щастя на лиці. І посмішка, широка й щира, Зупинила б всі сумні дощі.

185

В смерканні Африки

Антон Шаталов

Трава, пісок, кора дерев, Земля і щебінь під ногами, Рука за руку у тумани, І йдем. В смерканні Африки не видно, Ні джунглів ні тварин, Лиш сонце пріле, що сідеє Та десь встає з глибин, А звідти йдуть гнилі кадаври, Десь ходить злий la dance macabre, І чудно так, хоч смертно так. Я йду стуливши свої очі, У даль... Аж раптом грім, гроза жахазна — Шумлять гілки старих дерев, І листя падає на щебінь, Пісок мокріє без перерв. А я іду, іду, ще суну, До вічності, а течія, Що зносить гілля, зносить гори, Мене ніяк не узяла. Втопило все зашвидкоплинно, Хати, сади, міцні дуби, В смерканні Африки не видно Того, що бачить хочеш ти... На дні, Тепер уже лише на дні, Тривоги, доконання, Багатство, панство, пустування, Усе на дні, усе на дні, Життя не буде більше, ні....

Хто вимикає нам сонце?

Nadine Tikhonovitch

Хто вимикає нам сонце, Як тільки настане наш день? Хто позбавляє емоцій Потужним потоком людей? Хто же на полі для шахів Переставляє фігури Та беззахисних монахів Знов підставляє під бурі? Хто же чорними фарбами Наші продовжує смуги? Нам словами хто марними Рубає крила і руки? Без моралі та жалості Ніж хто встромляє у спину? Але, всупереч слабкості, Нас же ніхто не зупине? Скільки квадратів ще чорних Ще б не зустрілось за рогом, На всіх фронтах після шторму Чекає нас перемога.

116

"Чорні крила" Верлібр

Роузі Рей

Я демон,що хочу те й роблю.. Мені не стануть на заваді перешкоди.. Я буду робити з тобою все що я захочу.. З розуму зведу тебе.. І затягну у пристрасний поцілунок.. Я буду кохати та відчувати.. Як твої нейрони божеволіють від цього.. Потягну з собою в пекло я тебе.. Затягнувши туди.. благай всеодно не відпущу! Будеш моїм янголом назавжди!

"Я твоя хвороба.." Верлібр 18+

Роузі Рей

Ти від мене з розуму зійшов, Я твоя хвороба,невиліковна,неземна, Від мене ти що миті все дужче шаленієш, І бажаєш жити одним подихом зі мною, Цілувати мене що миті, носити на руках мене готовий.. Я не хочу зашкодити тобі,твоєму милому чуттєвому серцю.. Але інколи не стримавши себе,я це роблю ненавмисно.. Я не хочу так робити і зупинитись неможу.. Я твій демон,я твій ангел.. Забуду я з тобою біль та сум що в серці так пече мене.. Стримаюсь що б не зашкодити нікому.. Я втечу з тобою в море,хвилі ті такі прозорі,вільні,мене приваблює це.. Коли зізнався у коханні.. я не хотіла вірити у це.. Думала що вже ввижається мені.. А,ні не марилось мені.. Мене кохаєш ти,і я тебе.. Я твоя зіронька в нічному небі.. Що так і світиться й не гасне.. Ти моя надія,щастя чудове моє.. Я на тебе була готова злитись.. І сміятися від всієх сили.. Не фальшиво,ні повір.. По-справжньому посміхатись тобі.. Щоб ти побачив усмішку мою чарівну.. Яку бачили не всі у світі.. Навіть найближчі рідні бачили інколи фальш.. Я їм не відкривалась так як відкрилась тобі.. Кохаю тебе до нестями більше ніж себе люблю.. Я від тебе шаленію просто божевільною стаю..

217

Ти руку..)

Паскуда Алексеевич

Ночі місячні і дні, Це усе в тобі одній, Я збудував би нам халупу, Візьми ще раз мою..

206

Шось українською

Паскуда Алексеевич

Я молю, щоб у війні не гинули мої товариші, Прошу, щоб кожен батько та син повернувся додому живим, Щоб в пеклі боїв, білий янгол від куль усіх нас захистив, І щоб кожен, хто країну беріг, Особисто приніс мирне небо до маминих ніг.

539

"Ти став.." Верлібр

Роузі Рей

Ти став моїми крилами.. Моєю опорою,душею,життям.. Я нарешті відчула що це таке "щастя".. Якби я хотіла з тобою у дощовий день по парку гуляти,їсти морозиво та разом сміятись.. Хочу до тебе притулитись,відчути твоє тепло воно гаряче як кава.. Я поцілую тебе,і знайду серед світіння зірок.. В темноті,і на осліп знайшла б тебе за одну прекрасну мить.. Я стала твоїм життям,натхненням,душею твоєю.. Хотіла би я тебе цілувати й не зупинятись.. В одну гарячу і водночас холодну мить.. Від тебе віє теплом..а холодом від мене.. Я не знаю що зробити щоб стати такою якою хочу бути.. Можливо й назавжди такою зостанусь.. Але тепер з тобою мені легше стане..❤️‍🔥

Подих помсти Верлібр 18+

Роузі Рей

Я тобі помщуся обіцяю! Ти попадеш у пекло,так я знаю! Повір моїм словам!Інакше ой як тяжко буде тобі жить.. Я своїм мечем,вогнистим вб'ю тебе без жалості чи смутку у душі! Твоє серце і душа твої мені належать.. Я витягну їх з твого бездиханного тіла.. Ти ставши моїм,у пеклі згориш!