Новинки

Замок в хмарах

Для замку в хмарах правил не існує, Архітектура в кожного своя. Хтось затьмянів, хтось фарбами малює, А хтось ще досі пізнає життя. В одних воно таке неперешкодне, Вони завжди отримують усе. А в інших мрії зовсім вже замовкли, Знов лише сум в безодню їх несе. І тільки я нестримано співаю, Душа ніяк не витримає вогня. Мій замок в хмарах досі не зникає, Бо замок цей - моя міцна броня.

Дождь

Марія Відьма Дергача

Дождь капает по стеклу Оставляет отпечатки Оставляет знаки От перчатки. Сердце разбивается вночи Ты говорил не кричи Я слышу только звук машины Листок бумаги на асфальте Метка на стене в густой канаве Я должна уйти он здесь игра начнется на заре Свидание со смертью Позвать ее ко мне Кости брошены Смертник горит в огне

Твій голос

ЕЛА Троянська

Люблю твій голос, що гарчить У ньому - нескінченна ласка Тієї миті, що дарує доля, Співа мій телефон. Як в казці..... Так... це немов атласні губи Коханого на вушко шепчуть І чую кожен вдих і видих За сотні тисяч кілометрів... (18.05.2018р. Переклад 2025р. Люблю рррычащий голос твой В нем - нескончаемая ласка В тот миг, дарованный судьбой, Поёт мой телефон. Согласна..... Да, это словно губы Любимого на ушко шепчут Я слышу вздох, твое дыхание За сотни тысяч километров.... )

Лісовий бог

ЕЛА Троянська

Звук сопілки срібний грає Над зеленими горами Знов тебе в лісі побачу На загубленій стежинці. Ти прекрасний, ти - бог лісу Пустотливий й козлоногий. Збереш навколо лисичок Ніжних та веселих пташок, Молодих русалок лісу І співаєш їм пісні. Залюбуюсь твоїм торсом І м'язистими ногами Не зможу стримати себе Й трошки ближче підійду. Ні, не можна так, людині Дівчині, якій цікаво. Полюбить тебе, сатира. А інакше пропаду. Звук сопілки золотився, Вечір тихо опустився. Теплий вітер утомився - Огортає в молоці. А ти граєш лиш для мене. Ти мій ніжний, Ти – бог лісу. Стала я тобі принцеса. Уночі, при місяці. (28,05.2018р. Переклад 2025р. Звук свирели серебрится Над зелёными холмами Вновь тебя в лесу увижу На затерянной тропинке. Ты прекрасен, ты - бог леса Озорной и козлоногий. Соберёшь вокруг лисичек Нежных и весёлых птичек, Молодых лесных русалок И начнёшь им песни петь. Залюбуюсь твоим торсом И точечными ногами Не смогу себя сдержать я И поближе подойду. Нет, нельзя мне, человеку Девушке столь любопытной Полюбить тебя, сатира. А иначе пропаду. Звук свирели золотится, Вечер тихо опустился - Накрывает покрывалом. Ты играешь только мне. Ты мой нежный, Ты - бог леса. Стала я твоей принцессой. Этой ночью при луне. )

ШАУРМА

ЕЛА Троянська

Всі люблять хлопчиків, дівчаток ... Я ж їх не розумію: Адже від шаурми шалено млію. Ідуть у вечір парочки на свято. І я із шаурмою - погуляти. Такий солодкий поцілунок, оченьки горять !!! Тут так багато перцю (твою мать!!!!))) Закохані прощаються, з тугою. .. А шаурма залишиться з тобою! !! (24.04.2018р. Переклад 2025р. Шаурма - це сила. Поки перекладала вірш, добряче так посміялася.)

Біль

ЕЛА Троянська

Все. Здійснилося - мої бажання Тут, тепер і наяву. Чому ж в голові тумани? І навіщо я тепер живу? Я прошу, верни дитинство чисте, Й пелюстки в росі. Все так сталося занадто швидко... А болить - усе... Ти розкрив свій подарунок Упаковку швидко розірвав. А про мене не подумав - Мить романтики украв. Грубий, черствий, ненаситний. Як бульдозер, наповал, Розтоптав всі мої вишні, Й квіточки усі зірвав. Фу! Гидко навіть згадати... Біль цвіте в мені давно... Відчиняю двері шафи: Ну, привіт тепер, вино... (15.03.2020р. Переклад 2025р.)

Кохання і помста.

ЕЛА Троянська

Твоє кохання надто грубе - Все дуже швидко.... я не знаю... В обіймах тиснеш, жар у грудях. І пекло внутрішнє палає. Сердиті, жорсткі поцілунки... Ти - мій Король і мій Господар. Тобі - все вищого гатунку Й моя цнотлива пишна врода.... Ти відпустив і відвернувся. А на годиннику вже шоста... Скажи мені, чи це кохання? Чи це для мене така помста....

Бек вокал

ЕЛА Троянська

Розкажи, як плачуть зірки, Як кричать вони на світанку. Ти для мене - серйозні думки, А для тебе я - трупні останки. І тепер ти той, хто позаду Молоду зумів роздягти. Переконаний, що так треба І що це могло помогти. Не буває так, щоб без болю. Страшно було у місті жити. Краще було сховатись десь в полі І корівку свою полюбити. Ми завжди шукали простіше І забули мрії свої І тому так плакали зірки – Її взяв, а закинув вірші... Побут тисне, як чорна смуга Ти все ближче і ближче землі. Хоч люблю, тепер я - "подруга" Яд на пишного свята столі. Не тринди, що плакали зірки Я все менше вірю в все це. Світ з солодкого став таким гірким... І душа відлетіла... Все... (23,04,2020р. Переклад 2025рік. Еммм... Якесь воно дуже сумне...)