Новинки

Амвон

Було йому так літ зо двадцять п'ять, А у очах безодня майоріла. Хотів він щастя тихе повстрічать, Однак нікому не було вже діла. Одна між всіх поктнута душа, Якої відвернулися чужії. І в темряві, все щастя полиша - У Небеса летять розбиті мрії. Розпач і радість в тиші й самоті. Печаль і щастя у проклятій думі. Молитва розчинилась в пустоті, А очі вже втонули в чорні сумі. І він у скорбі вийшов на амвон, У тиші церкви тихо так молився. Поміж старих, потрісканих ікон, Усе на гору дивлячись - хрестився.

Жесток

Полина

Ты говоришь,что мир жесток, Но продолжаешь верить в ложь. Наивно так снимая маску, Ты открываешь мир родной. Постой!Остановись!Не стоит! Затихни,чтоб услышать суть. И промолчи,когда не стоит, Побудь другим, когда не тот. Бывает нужно просто быть И нить сплетенья отличить. Ты говоришь,что мир жесток.. И без защиты ты..умрёшь. 20.05.25

Про самотність

Naksu

Говорять, є такі люди — ті, що самі шукають самотність. Не бояться її, не тікають, а мовчки сідають поруч. Вони дивляться в небо без слів, спостерігають за квітами вдень. Та самотність — не ворог, не карма, не крик у подушку вночі. Це ніжність, загорнута в тишу, це просто момент, коли серце втомилось від зайвих речей. Її не бояться — приймають, як дім, що в душі збудували. Вони не від світу тікають, а просто часом — в собі зникають. Щоб серце трохи спочило, щоб світ на паузі став. Щоб спогади не мовчали, а спокій у жилах співав. Такі люди — прості, інакші, у натовпі — з тишею на “ти”. І навіть серед гучної маси вони обирають піти… Не назавжди. Лише трохи. В свій світ, де самотність — не гріх. Де в тиші знаходиться правда і сила в мовчанні без слів.

Весна

Лєта Амфіратос

В душі моїй завжди царить весна. Весна – чим не наземна досконалість? Дари природи, сонця жовтизна І небеса – диви́ни небувалі. Світанок оживляє спів пташок, Чарує віки бла́госна погода. І скоро на поверхні сторінок Пробудьться уславлюючі оди. Весна! Весна! Усі це раді знати, Навколо починається цвітіння. Весна зуміла біль утамувати, Зігріла серце сонячним промінням. Весна-краса, жива і бездоганна, Небесний ідол, розтопивший лід. Мій темний світ став милим і коханим, Допоки попрощатися не слід.