Listen to me, land rats!
I'm a pirate, my place at sea,
I'm not a servant, a rat, a scum.
Fear the captain's wrath.
On Board my alcohol and gold,
I keep kings at Bay,
Over my head a solid reward,
But who wins? Ha ha ha!
I found captain Hook's treasure.,
Friendship I lead with a blue beard,
I can't be defeated by a common man.
I'm Captain Jack Sparrow!
Для замку в хмарах правил не існує,
Архітектура в кожного своя.
Хтось затьмянів, хтось фарбами малює,
А хтось ще досі пізнає життя.
В одних воно таке неперешкодне,
Вони завжди отримують усе.
А в інших мрії зовсім вже замовкли,
Знов лише сум в безодню їх несе.
І тільки я нестримано співаю,
Душа ніяк не витримає вогня.
Мій замок в хмарах досі не зникає,
Бо замок цей - моя міцна броня.
Дождь капает по стеклу
Оставляет отпечатки
Оставляет знаки
От перчатки.
Сердце разбивается вночи
Ты говорил не кричи
Я слышу только звук машины
Листок бумаги на асфальте
Метка на стене в густой канаве
Я должна уйти он здесь игра начнется на заре
Свидание со смертью
Позвать ее ко мне
Кости брошены
Смертник горит в огне
Люблю твій голос, що гарчить
У ньому - нескінченна ласка
Тієї миті, що дарує доля,
Співа мій телефон.
Як в казці.....
Так...
це немов атласні губи
Коханого на вушко шепчуть
І чую кожен вдих і видих
За сотні тисяч кілометрів...
(18.05.2018р.
Переклад 2025р.
Люблю рррычащий голос твой
В нем - нескончаемая ласка
В тот миг, дарованный судьбой,
Поёт мой телефон.
Согласна.....
Да, это словно губы
Любимого на ушко шепчут
Я слышу вздох,
твое дыхание
За сотни тысяч километров.... )
Звук сопілки срібний грає
Над зеленими горами
Знов тебе в лісі побачу
На загубленій стежинці.
Ти прекрасний, ти - бог лісу
Пустотливий й козлоногий.
Збереш навколо лисичок
Ніжних та веселих пташок,
Молодих русалок лісу
І співаєш їм пісні.
Залюбуюсь твоїм торсом
І м'язистими ногами
Не зможу стримати себе
Й трошки ближче підійду.
Ні, не можна так, людині
Дівчині, якій цікаво.
Полюбить тебе, сатира.
А інакше пропаду.
Звук сопілки золотився,
Вечір тихо опустився.
Теплий вітер утомився -
Огортає в молоці.
А ти граєш лиш для мене.
Ти мій ніжний, Ти – бог лісу.
Стала я тобі принцеса.
Уночі, при місяці.
(28,05.2018р.
Переклад 2025р.
Звук свирели серебрится
Над зелёными холмами
Вновь тебя в лесу увижу
На затерянной тропинке.
Ты прекрасен, ты - бог леса
Озорной и козлоногий.
Соберёшь вокруг лисичек
Нежных и весёлых птичек,
Молодых лесных русалок
И начнёшь им песни петь.
Залюбуюсь твоим торсом
И точечными ногами
Не смогу себя сдержать я
И поближе подойду.
Нет, нельзя мне, человеку
Девушке столь любопытной
Полюбить тебя, сатира.
А иначе пропаду.
Звук свирели золотится,
Вечер тихо опустился -
Накрывает покрывалом.
Ты играешь только мне.
Ты мой нежный, Ты - бог леса.
Стала я твоей принцессой.
Этой ночью при луне. )
Всі люблять хлопчиків, дівчаток ...
Я ж їх не розумію:
Адже від шаурми
шалено млію.
Ідуть у вечір
парочки на свято.
І я із шаурмою -
погуляти.
Такий солодкий поцілунок,
оченьки горять !!!
Тут так багато перцю
(твою мать!!!!)))
Закохані прощаються,
з тугою. ..
А шаурма залишиться
з тобою! !!
(24.04.2018р.
Переклад 2025р.
Шаурма - це сила.
Поки перекладала вірш,
добряче так посміялася.)
Все. Здійснилося - мої бажання
Тут, тепер і наяву.
Чому ж в голові тумани?
І навіщо я тепер живу?
Я прошу, верни дитинство чисте,
Й пелюстки в росі.
Все так сталося занадто швидко...
А болить - усе...
Ти розкрив свій подарунок
Упаковку швидко розірвав.
А про мене не подумав -
Мить романтики украв.
Грубий, черствий, ненаситний.
Як бульдозер, наповал,
Розтоптав всі мої вишні,
Й квіточки усі зірвав.
Фу! Гидко навіть згадати...
Біль цвіте в мені давно...
Відчиняю двері шафи:
Ну, привіт тепер, вино...
(15.03.2020р.
Переклад 2025р.)
Твоє кохання надто грубе -
Все дуже швидко.... я не знаю...
В обіймах тиснеш, жар у грудях.
І пекло внутрішнє палає.
Сердиті, жорсткі поцілунки...
Ти - мій Король і мій Господар.
Тобі - все вищого гатунку
Й моя цнотлива пишна врода....
Ти відпустив і відвернувся.
А на годиннику вже шоста...
Скажи мені, чи це кохання?
Чи це для мене така помста....
Розкажи, як плачуть зірки,
Як кричать вони на світанку.
Ти для мене - серйозні думки,
А для тебе я - трупні останки.
І тепер ти той, хто позаду
Молоду зумів роздягти.
Переконаний, що так треба
І що це могло помогти.
Не буває так, щоб без болю.
Страшно було у місті жити.
Краще було сховатись десь в полі
І корівку свою полюбити.
Ми завжди шукали простіше
І забули мрії свої
І тому так плакали зірки –
Її взяв, а закинув вірші...
Побут тисне, як чорна смуга
Ти все ближче і ближче землі.
Хоч люблю, тепер я - "подруга"
Яд на пишного свята столі.
Не тринди, що плакали зірки
Я все менше вірю в все це.
Світ з солодкого став таким гірким...
І душа відлетіла...
Все...
(23,04,2020р.
Переклад 2025рік.
Еммм...
Якесь воно дуже сумне...)