Новинки

Тінь

Пробач... Забути я не здатна вже ніяк. Хай навіть ти ніколи не покличеш – Я буду завжди лиш твоєю, просто так... Залишивши на згадку тобі вірші. Тобі здається, що лиш сяйво сновидінь – Причина моїх віршів найпалкіших, Я ж так люблю тебе, що навіть твоя тінь Мені миліше за все світло в інших.

Амвон

П'еро

Було йому так літ зо двадцять п'ять, А у очах безодня майоріла. Хотів він щастя тихе повстрічать, Однак нікому не було вже діла. Одна між всіх поктнута душа, Якої відвернулися чужії. І в темряві, все щастя полиша - У Небеса летять розбиті мрії. Розпач і радість в тиші й самоті. Печаль і щастя у проклятій думі. Молитва розчинилась в пустоті, А очі вже втонули в чорні сумі. І він у скорбі вийшов на амвон, У тиші церкви тихо так молився. Поміж старих, потрісканих ікон, Усе на гору дивлячись - хрестився.

...

Антон Шаталов

Я рубаю свій шлях льодорубом, Поміж сотні кримезних крижин, Білій шкірі морозно і грубо, Зневажаю цей лютня режим. Я зародився у дивному бою, Це у нім згартувалось ім'я, Серед жару пекельного болю, Мимоволі середечний зростав. Аж тепера в степах Антарктиди, По Сибірських холодних полях, Я броджу, мов засніжений, білий. В Скандинавських холодних морях, Я пливу сивиною повитий, Не тремчу, бо ж до холоду звик, А навколо лиш інія хвилі, Й завивають арктичні шторми. О далека затьмарена безвість! Де ти є? Ти ж мені розкажи, Чом горять усі ті, що померзли? Чом огненний задуб між крижин? Чом вони на піску загоряють, У мерзлотах Іспанських країв? Чом же я Біломор'ям гуляю, Чом сюди мене, Боже, завів? Я замерз і згорів одночасно, І не знаю де опік який. Я зродився щоб сяяти жаром, Та натомість живу між крижин.

Мой дождь

Полина

Ты как друг надёжный,даже в тишине Слышишь всё и я опять бегу к тебе. Исцели вновь душу,спой же мне! Очищай мне путь и слезы с глаз смывай И почаще навещать не забывай! Если вдруг придет покой,исчезнет дрожь.. Значит,что сегодня будет дождь (любимый дождь)