Новинки

помилки

калюжі відбивають мої помилки в очах вже не так горять вогники поганий шлях знаю, ослухався та де був правелий? ой заплутався не піду за тобою якби не боліло між нами назавжди все тупо так згоріло знову руїни розбомблених мостів заливає наступна дрібка мокрих дощів сказати що це на краще певно буде брехньою без тебе не ма в мене нічого за душою підла надія й цього разу довела та їй начхати скільки болю завдала запалю востаннє їй на згадку згадаю час як ще не ставив крапку згадаю усмішку таку щиру що до сліз доводить та знаю, знаю, це мене більше не обходить

НЕ ПОКИДАЙ

Марі Жаго

Я бо березі біжу і шукаю море Щоб поглинуло усе - і страх, і горе Навкруги ані зорі, не дує вітер Хвилі наче завмерлИ сонце не світить Не покидай мене Я не розхрещена І хоч не вірую Все ж знаю як жити в мирі Не покидай мене Кричала я ввісні Може й увірую Хоча б на мить А прокинулась і все - знову добре, - вдома Поруч тихо син сопе, не турбує втома Тільки сон не відпуска, під ногами хвилі Хоч де море, а де я - поміж нами милі. Я гадала що світи наші так далеко, Що реальність і думки- вірити не легко Поєднались в світ один: як земля І море. Я жила лише в однім та впливають двоє.

Танець Життя

Аліса Боняр

Попроси річку стати рукою твоєю — і я намалюю тобі тропіки. Твоє серце розмалюю зорями й подарую тобі Африку. Скористайся своїм духом, прихопи з собою радість! Будь життям — життя моє віддам. Танцюй з відчаю! Танцюй, коли відчуваєш злет! Танцюй з радості, слідуй за поривом вітру! О, хто розділить зі мною мій танець? Невже самотою танцювати мушу?..

Le ballet des ombres

Mémé Paradoxx

Le saule pleure des gouttes de pluie, Ses bras pendent sans légèreté. On entend au loin l’orage tonner, Ô ciel, tu sembles si triste et si gris. C’est un soir de janvier, Tous les oiseaux se taisent, Les fleurs meurent dans la glaise, Noyées, sous les arbres décharnés. Dans la pénombre naissante rampent toutes sortes d’insectes : Squelettes, carapaces, clampes, Qui de leurs immondes yeux guettent. Pataugeant dans la neige souillée, Ils décortiquent le cadavre sanguinolent Du malheureux oisillon qui avait osé S’envoler. Pâles plumes tachées de sang. La nuit tombe, sentence nocturne. Des loups hurlent à la mort, Musique funèbre et pensée posthume : « Qu’ils m’emportent, demain brille si fort… » Mémé

гойдалки

bandagemaniac

як сонце тільки всатне я піду знову додому та не встою вкотре твоєму бажанню палкому задаюсь питтанням чи все правда чи то жалісь а може все розчинеться й не залишиться жодна радість у непроглядних хмарах все забудеться я знаю погойдаємось хоч трохи при сході сонця на краю не можу знайти значення твоїх слів "я люблю" за згустком диму вже й не чутно нашу пісню сумну