Зимовий ліс, холодна пора,і сліди на снігу бачу я,йду по них,в глиб лісу,і все більше тягне мене туди,зву ,а на голос ніхто не відповідає..
- Агов,Святе!
Тиша...
Почувся скрип, обертаюсь,а там мене чекало ...
- Прокидайся,Соню!
Сон мій закінчився,а відчуття залишилися, мурахи по тілу до сих пір бігають,подумала я. .
- В тебе сьогодні дуже відповідальний день!
День який змінить все!
- Знаю Мамо,але я так переживаю..
- Не бійся доню,твій характер сильний,твій дух бойовий,але в душі ти все одно залишаєшся маленькою дівчинкою..
Ох, пам'ятаю,твій перший день,коли ти народилась,твій погляд,вже тоді все сказав,що ти справжня Захисниця нашого сімейного роду..І всі знали,що всі справи , перейдуть тобі...
Бо як твого брата не стало,ти залишилась єдиним наслідницею цього престолу,та цієї Святої Коронації..
- Мамо..Я сумую за братом..
- Я теж,доню,дуже... Але знаю,що саме ви давали і даєте змогу продовжувати жити ...
Пам'ятаю,як Свят сказав, відразу переходжу в той день...
"Мамо, знай щоб не сталося,я завжди вас буду оберігати та захищати,де б я не був..Бо ви єдине,та саме цінне що в мене є,і буде..."
Мама зронила сльозу,і я її міцно обійняла,і теж заплакала,але коли закрила очі,побачила його....
-Святе!Промовила я ,але не в голос..
- Бажаю тобі сестре сил та терпіння,і будь обережною,бо вони повсюди..
- Хто??Святе,хто??
- Ти дізнаєшся,але візьми мій подарунок одягни,він тебе захистить,принаймі поки він на тобі,тебе вони не торкнуться.
- Добре,Святе..
Видіння,як реальність,зникла...
- Мамо,буду готовитись.
- Добре, доню моя, знай я вірю в тебе,все буде гаразд.
- Добре,Мамо,люблю тебе.
- І я тебе,Софі,люблю.
Мама вийшла з моєї кімнати,я відразу підійшла до свого косметичного столика,та взяла із своєї скриньки, подарунок брата..
Глянувши в зеркало,я зрозуміла,що час настав,та відчула присутність позаду себе, і як хтось кладе руку мені на плече,я була впевнена що це брат,який завжди поряд, навіть якщо він на небесах..
Одягнувши намисто,яке було неймовірно гарне,я перейшла до сукні..
Обрала її : шовковисту, червоно - білу,із вишивками,нашого сімейного роду...
Це наша сімейна реліквія,її передала мені бабуся,вона була дуже красивою та відважною,її сукня,це сукня доленосна,яка була спочатку бабусина, потім Мамина,а тепер моя..
Чому доленосна,дізнаєтесь коли настане час...