Пролог
Пролог
Через 38 годин…

Desert Eagle калібру 12,7 мм, із силою втискався Алексу в скроню.
Колін Дейк, що власне й намагався винести мозок давньому товаришу, відчутно нервував. Мотиву та здорового глузду в даній ситуації не було. Колишні однокласники востаннє бачились дванадцять років тому, коли сім’ю Коліна витягали обгорілими з палаючої будівлі.
Несправедливості в житті  часто приголомшують смердючіше, аніж плід дуріану. Хто-хто, а Колін Дейк це усвідомив рано. Надто рано. Хлопчина вже тоді  на очах всього Детройту впіймав погляд на дві тисячі ярдів, і не розумів, як від такого стусана під зад, жити далі.
Ставши сиротою, юнак опинився в одному спеціалізованому реабілітаційного центрі, де й «проживав», а точніше існував до повноліття.
Працівники «Renaissance» розуміли, що хлопчина приречений та не підлягає соціалізації. Це не було новиною у їх роботі, адже за статистикою зціленню підлягали десятки дітлахів з тисячі.
Втім для Дейка все змінилось в секунді.
Хто б міг подумати, що морально паралізований хлопчина, з роздвоєнням особистості, в свої дев’ятнадцять стане заробляти доволі хороші грошенята в сфері ресторації. Та літаючі в стратосфері жирафи, чи демократія в усіх її проявах звучать набагато ймовірніше ніж те, що вчинив Колін.
Найбільше бентежило те, що йому не знадобився час для розвитку і підйому на вершину своєї справи. За декілька місяців стати успішним
підприємцем — реально, хоч малоймовірно. Зробити таке ж, спираючись на травму в дитинстві, та подальші психічні розлади —  практично за межами реальності.
— Коліне, я й гадки не маю, як це сталося, повір мені — у формі каяття оповідав Алекс Джонсон, явно не бажаючи притискатися до холодного ствола й далі.
—  Як же зараз нікчемно звучить твоя брехня. Таку можливість отримають лише одиниці, і ти про це чудово знаєш — він настільки агресивно прогарчав це звинувачення, що аж слина летіла з його вуст.
Без жодного сумніву, навіть найскаженіші пітбулі                                                     могли б позаздрити майстерності  Коліна. — На кого ти працюєш ? — не переставав торочити він.
Алекс розумів, якщо видушить із себе правду – то, Колін Дейк, сприйме це за невдалу іронію. Одначе, загроза життю та раціональне мислення повинно брати верх в даній ситуації. Навряд чи Колін розмахував пістолетом просто так, до працівника автомайстерні, до того ж відповідального лише за миючі засоби. Абсурд ситуації вводив все далі й далі в ступор. Єдиною зачіпкою був лише довід на психічну неврівноваженість Коліна.
Однак психи себе так не ведуть. Коліна не лихоманила його дитяча травма. Стан його здоров’я був стабільним.
Відступивши декілька кроків назад, Колін опустив зброю і дістав з кишені предмет зовні схожий на кулькову ручку. Секундна пауза, і летючий предмет опинився у руках Алекса.

В руках ця штуковина нагадувала більше прозору пробірку, аніж кулькову ручку.
Довжина її була такою ж, як мізинець, а через прозоре скло яскраво сяяла якась дивна речовина фіолетового відтінку.
Вона була наче живою.
І якщо трішки активізувати власну фантазію, то здавалось, що це був океан, а ця магічна динаміка у ній, ніщо інше, як хвилі під час легенького шторму.
Завершивши це казкове спостереження, Алекс підвів очі, щоб почути відповідь Коліна. Сам він, стояв наче приголомшений побаченим. Лють ослабла з його обличчя, і мішенню пістолета стала земля на якій він стояв. Ні, він не погрожував їй, просто опустив руку, а через лічені секунди взагалі викинув із своїх долонь Desert Eagle.
— Довбонутись! Якого хріна?
— Поясни мені в біса, що відбувається, що за маскарад? — Джонсон перейняв роль агресора, і почав тиснути на опонента словесно, проте це стало безрезультатно.
Байдужний Дейк сидів на п’ятій точці, міцно обіймаючи свої колінця.
Його погляд був таким же як тоді, дванадцять років тому.
— Поясни мені все, я не розумію як зробив те, що відбулося, і взагалі що це все означає?
У відповідь Алекс не почув ні слова. Коліна наче паралізувало. А відповіді були потрібні наче ковток свіжого повітря.
Колін Дейк знав, як пояснити Алексу все, проте не знав як пояснити собі, і всьому світу, те що зробив Алекс, і найголовніше — яким чином ?
Уявіть просто, що дикун з африканського племені, який максимум що може — це збудувати халабуду з пальми. І в один прекрасний момент бере, і легко проектує хмарочос на Мальдівах. Людина звісно геніальна істота, але за такий короткий час це неможливо. Навіть історія Коліна на фоні ситуації Алекса почала виглядати не такою вже й неможливою.
Те, що зробив Алекс не підозрюючи сам, було в сотні раз неможливіше.
Але це сталось.
© Oleksandr Usyk,
книга «Гонщик. Незабутній рейс.».
Коментарі