*розповідь від імені Ізабелли*
Я відкрила очі роздивилася стелю, як і в кожному сні, але я зрозуміла, що можу рухатися, адже картинка сьогодні була надзвичайно чітка. Я сіла і побачила, що це спальня кімната і досить велика. Не далеко від ліжка було велике дзеркало я глянула у нього я була тою самою дівчиною з сірим волоссям, що і завжди. Я не могла зрозуміти сон це чи реальність. Тут в кімнату зайшла якась жінка на підносі вона тримала букет квітів, як тільки вона помітила мене квіти впали на землю і розсипались в хаотичному порядку. Серед білої кімнати червоні рози виглядали як каплі крові. Жінка вибігла кудись і я почула частину слів щось на кшталт "Вона проснулася". В кімнату бігом забігл чоловік років так 50 ще один чоловік і та сама жінка. Один з чоловіків відійшов до мене, просвітив ліхтариком в очі а після цього почав питати:
- Ви пам'ятаєте своє ім'я?- схвильовано питав він.
- Ізабелла.- в паніці відповіла я. Мій голос тремтів і це посіла я сама.
- Ви знаєте який зараз рік і скільки вам років?- не переставав питати мене чоловік.
- Зараз 2020 рік і мені 17 років. Де я? Хто ви такі? - питала тепер уже я.
- Ви в Нордені, зараз ви в замку вам нічого не загрожує ви вдома. Ви пам'ятаєте цього чоловіка?- запитав як я вже зрозуміла лікар і показав рукою на чоловіка 50 років.
- Поняття не маю хто він і це не мій дім, і такої країни як Норден не існує на якому вона континенті?- в мене почалася справжня істерика адже я нічого не розуміла.
- В північній Америці. Столиця Ісла. Це одна із найвпливовіших країн. Вам потрібно зараз заспокоїтися вам принесуть попити а ви намагайтеся щось згадати. - сказав лікар і підійшов до чоловіка.- Вона пам'ятає скільки їй років як їх звати, але як ви бачили в їх пам'яті стерлося те, що ви її батько, що вона пренцеса, також вона не знає, що це за країна. Я думаю у неї провали в пам'яті через те що вона була в комі 10 років. Всі пророкували їй смерть і тут коли її відключили від апаратів далі тілу відпочити перед смертю вона проснулася. Це вже фантастично.
- Нікому поки що не говоріть. Це має бути таємницею принаймні пару днів. Хто зна що буде з нею далі.- відповів чоловік. Вони не соромилися і говорили при мені. Тоді я згадала, що вже колись бачила цю стелею. Тобі я вирішила розказати про це лікарю.
- Я згадала, мені здається я вже бачила цю стелею просто не так чітко. - відповіла я досить спокійно після того що сталося.
- Бачили? Давно? - запитав лікар.
- Не знаю, але мені здається що я бачила її не один раз і досить часто.
- Напевно час від часу коли ми не помічали ви відкривали очі і прокидалися з коми. І запам'ятали стелю. Принцесо Ізабелла ви провели в комі 10 років після аварії у якій загинула королева. А це ваш батько.
Спочатку було дивне відчуття ніби... Це сон. Але я могла думати все контролювати- такого в снах не відбувається. Тоді я вирішила роздивитися кімнату. Зразу одягнула зручні речі. Ну майже зручні було одне правило. Весь мій гардероб я можу підбирати сама але він без шортів і штанів. Тобто тільки плаття і спідниці. Я попросила щоб мені заплели волосся в косу, я сама трішки намалювалася взяла чорну спідницю білу футболку і білі кеди. Так і ходила і роздивлялася замок.


Якщо вам подобається ця історія, дайте мені знати в коментарях 🙃