Із палати номер 16 лунали пісні з телефону Джус, звичайно! Вона ж підліток, і їй неймовірно самотньо в цій пустій палаті! Тому доводиться слухати музику поки не нагримають медичні сестри. О, вже чутні важкі кроки прибиральниці, що зазирне в двері та погрозить шваброю. Джус лише сміється у відповідь та робить гучніше.
-Агов це Джус! Ваш лікарняний блогер! І сьогодні ми втекли з уколів! Тому я зможу сьогодні посидіти!
Джус блогерка, з того часу як потрапила у лікарню. Лікарі говорили що ковід вдарив по імунній системі і до організму підлітка потрапив вірус. Потім піднялась температура і вже за кілька годин дівча лежало на лікарняному ліжку. Зовсім не гарно, правда ж?
- Агов, я вже тут, досить мене знімати!
То Боб, він єдиний друг Джус в цій лікарні, ось-ось повернувся з крапельниці.
-Ну Боооб! Ти ж знаєш як тут сумно поки не має мого вірного друга!
Джус робить щенячі оченята та вимикає камеру. Глибоко вдихаючи повітря сідає на край ліжка
-Щодо мене там нічого не говорили? Бо ти ж знаєш, ці уколи зовсім не моє.
Боб поклав рушник у шафу, двері гучно рипнули та важко стулилися
-Авжеж, якщо через годину не підеш у муніпуляційний кабінет, прибиральниця тобі шваброю по шиї дасть.
-Боюсь боюсь!
Джус неохоче піднімається та прямує до шафи і дістає речі, її погляд зупинився на полиці, де були вицарапані ініціали "Б.Д".
-Боб, що це? Це нам предки залишили послання?
-Ти про що? То ж стара шафа, ще за часів коли замість нового лікарняного відділу тут було старе дитяче.
Джус миттю закрила шафу та всілася до Боба
-Розкажи будь ласка про старе відділення! Я хочу записати якесь цікаве відео для свого блогу!
Хлопець неохоче погоджується
-Що ж, раніше тут було дитяче відділення, лише правда... діти були особливі... хворі на рак... і я впевнений що тут були смерті та багато пролитих сліз. Ініціали що ти бачила, то псевдонім людини, що приходила розвеселити і так приречені душі, та хоч якось відволікти від хвороби. То був Божевільний Джо, фокусник. Говорять що тут був його хворий братик, і тому Джо дуже часто приходив сюди. Та коли помер його брат, зник і сам фокусник. Ходить легенда що Джо приходить до дитини перед її смертю, показує фокус як дістає кролика із капелюха, і перед тим як забрати на той світ, лунає щирий живий дитячий сміх.
Боб замовк, ця історія дуже драматична, Джус слухала дуже уважно, її настрій змінився
-Знаєш Боб, я якось передумала записувати відео, воно того не варте.
Мовчки злізла з ліжка та підняла речі що випали із шафи.
-Я мабуть піду в маніпуляційний, щоб не було проблем в мене.
-Гаразд, чекатиму тебе тут.
Боб дістав із шухляди книгу і влігся читати, Джус вийшла з палати та попрямувала до кабінету, її думки заполонила та історія, раптом вона в когось врізалась.
-Ой вибачте...
-Гей, привіт! Я божевільний Джо, а ти?
Дівча підняло очі і побачила перед собою молодого хлопця з гарним капелюхом на голові.
-Не може бути... то ти і є той Джо?
-Який Джо? Ти можеш звати мене як завгодно!
Він вийняв із кишені карту і та загорілась, перетворившись в білого метелика
-Гарно правда? Я вмію багато чого!
-Вибач будь-ласка, та я поспішаю, процедури розумієш...
-А гайда їх прогуляємо! Підемо в чудний ліс великих грибів чи попливемо на коті до моря веселок? Що скажеш? Це ж цікавіше ніж якісь процедури, правда?
Джо прижмурився та протягнув руку Джус.
-Я звичайно не проти, але ж тут все якось суворо...
До Джус вертався азарт, та якось і отримати по шиї не варіант.
-Гаразд! Тоді я швидко нас поверну щоб тобі не перепало! Ти повіриш в диво тільки тсс!
Фокусник нахилився та притулив палець до губ
-Добре я згодна! Пішли на коті плавати!
Швидко ухопила руку Джо і лікарняний корпус перетворився на велику купу карт, що змінювала форми та масті. Джо зняв капелюха, в нього влетіли кілька карт, а далі замість них вистрибнули кролики, та стали в коло. Кумедно постукавши лапками вони відкрили портал, із якого лунав котячий муркіт. Джус із захопленням спостерігала за кроликами і перша стрибнула у портал і впала на м'якого сірого кота, він ліниво махав хвостом у воді, а на його вусах сиділи чайки. Джо майстерно приземлився на коліна.
-Починаємо нашу веселу подорож!Котику до моря веселок! До пригод!
Позіхнувши, сірко почав гребти лапами і набирав швидкість. Небо змінювало свій колір, а вода змінювалась на чудернацькі химери. Сівши на кота, Джус спитала
-Як давно існує цей світ? Тут все незвично та спокійно.
-Моє любе пташеня, цей світ є дитячою уявою, можеш придумати що завгодно!
У підлітка загорілись очі, оце так новина! Раптом на хвилях з'явився єдиноріг із кількома рогами, а на ньому сидів Боб
-Гей, і Боб також тут!
Дівчина вказала рукою, на що фокусник трохи усміхнувся та зняв капелюха і кивнув. Фиркнувши, єдиноріг побіг по хвилях в іншу сторону від плавучого кота, а Боб вслід махав руками. Незабаром на горизонті височіла веселка, вона хиталася мов від вітру та рухалась. Ступивши ногами на пісок, Джус відійшла від кота, Джо кивнув головою, і кіт занурився під воду, наостанок махувши сірим хвостом.
-Оце дивовижа! Треба буде розповісти у своєму лікарняному блозі про ці веселки!
Вона торкнулася до них і вони мов струни зіграли легку мелодію. Джус задоволено посміхалася та бігала між веселок граючи пісеньки. Фокусник лиш прямував за дівчиною.
-Юна леді нас чекає ще одна цікава пригода! Чудний ліс грибів! А от чи дістанеш ти до цієї веселки?
-Щеб пак! Дивись!
Джус підстрибнула та торкнулась веселки і далі приземлилась на м'який внутрішній шар капелюха гриба.
-Нічого собі! Гриби ростуть з неба?
-Моя люба Джус, тут все можливо! Визирни за край і побачиш дещо!
Вона так і зробила і побачила сотні гарних яскравих будиночків із небесних грибів, в яких жили діти. Обпершись ліктями на край гриба, дівча із цікавістю дивилась на дітей у їхніх химерних будиночках. Вони займались своєю справою: хтось малював, хтось сидів та жував яблуко. Якесь хлопча читало казки і підняло голову та щось крикнуло в сторону Божевільного Джо, він гірко посміхнувся та спитав у підлітка
-Тобі подобається тут Джус?
-Знаєш, тут дуже м'які гриби, от зробити би з них ліжко, то було б чудово!
-Добре я зрозумів тебе
Фокусник хикнув та глянув на годинника
-Джус нам пора повертатись, тебе чекає маніпуляційна.
-Що, вже зараз?Ех, добре... а ми можемо сюди ще раз повернутися? Я хочу це все зняти! Моя аудиторія буде в захваті!
-Звичайно пташеня, але після процедур
Божевільний Джо махнув рукою і ніжка гриба, що росла з неба почала зменшуватись, а шляпка підійматися. Джус сумно дивилась як меншає цікаве містечко. Небо натягнулося наче плівка і луснуло, Дівчина разом із фокусником опинилась в своїй 16 палаті, було сіро і вікна заховані під великими важкими шторами. Ліжко Боба було застелене в лікарняну білизну, його речей не було. Новий ремонт віддавав якимсь смутком. Джус підняла очі до Джо
-Що відбувається? Де Боб?
Фокусник гірко посміхнувся
-Любе моє пташеня, ти маєш це прийняти...
Дівчина повернула голову до дзеркала що висіло на стіні і побачила себе : худе тільце в піжамі, біле маленьке лице та пусті очі, що ледь-ледь тримали вогник життя, на голові веселкова пов'язка із зображенням сірого кота.
-Джо...
Джус затряслася, із очей пішли сльози, фокусник мовив
-Мені дуже шкода...
Божевільний Джо зняв капелюха та одягнув на голову дівчини.
-Ти повіриш в диво, тільки тсс..
Джо не стримував своїх сліз, він дістав карту та перетворив її на метелика та подав руку дівчині.


Із палати був чутний веселий сміх.