Саша так і не зміг довго поспати. Серед ночі він впав на Вадима. Добре що в нього крепкий сон. Після цього Саша вийшов з палатки і знову почав розглядати краєвиди. Після вчорашнього декілька гір скинули з себе трошки снігу. Він пройшовся трошки назад і здивувався. Сліди які вони оставили за собою на снігу зникнули. Їх поглинув сніг з гори. Хлопець здивувався, що  сніг так тихо і без шуму спустився з гори. Постоявши там трошки він повернувся назад. Ще всі спали і Саша вирішив нікого не будити а тихо пройти троши вперід.
    Друзі прокинувшись підняли тривогу. Вони не знали де Саша. Його рюкзак був на місці, а його самого ніде не було. Коли він повернувся то отримав прочуханки від всіх. На нього кричали навіть ті що його не знали і бачили вперше. Він і половини не запам'ятав, але його не забуде ніхто.
    - Так добре. - провідник гукав до всіх щоб нарешті заспокоїлися. - Збираємося і ідемо.
    Пів години зборів і  готові іти. Вони ще мали пройти декілька кілометрів. Іти було краще, там каміння виглядало зпід снігу. Через це дехто радів що скоро вже поїсть і зігріється.  Їхі надії були роздавлені великим камінням, яке із снігом скотилося з гори і перекрило їм дорогу. Втомлені, знесилені, голодні вони не мали часу щоб обійти завал. Требуло перебиратися. Тут і пригодилося спорядження. Макс зрадів чрез те, що змусив друзів взяти все спорядення. Але комусь треба лізти першому без страховки. Девід взяв мотузку і почав лізти. Його скоро наздогнав Саша.
   - Я переміг в змаганнях по скелелазінню.
   - Тоді добре закріплюй мотузку і лізь.
   Вони разом почали лізти. Висота невелика, але гострі виступи і слизький сніг все погіршували.  За двадцять хвилин підйому вони обидва декілька разі мало не зірвалися. Піся чого почали страхувати один одного.
   А в цей час 24 пари очей слідкували за ними. А одна пара мало не заплакала коли Сашко повис на одній руці.
   - Інна, чого ти. Бачиш все добре він живий.
   - Хуххх. Добре.
   - Доречі він думає що ти дуже легенька.
   - До чого тут це???
   - А щоб ти таки зважилася вже сказати.
   - Що я маю сказати???
   - Що він тобі небайдужий.
   - Ти з чого таке взяла?
   - А хто вчора світився коли Саша на руках поносив?
   -  Та тихо ти. Ще крикни це, щоб всі почули.
   - А я можу. Хочеш всі взнають.
   - Ти що? Нічого не кажи.
Дівчата ще довго сперечалися. А Саша і  Девід вже спустили мотузки для інших. Спочатку вилізла половина хлопців. Потім почали лізти дівчата і за ними друга половина хлопців, щоб підстрахувати дівчат. Дві години вони переправлялися а потім ніхто нікуди не хотів іти. Девід розумів їх і дав час відпочити. Саша просто сидів, спершись на камінь. Його руки були немов колоди. Він з Девідом допомагав підніматися і опускатися всім. Тут до нього підійшла Інна.
    - Саша, ти хочеш їсти?
    - Та ні я не хочу візьми ти поїж.
    - І кого ти хочеш переконати? - вона бачила як йому тяжко, і почала сама його годувати. Їй позичив декілька бутербродів Вадив, як вдячність за місце ночівлі. Саша хотів заперечити, але коли Інна побачила, що він не може підняти руки майже силою почала годувати.
    - Дякую тобі.
    - Я хочу дещо в тебе запитатися.
    - Що саме?
    -  Як тобі Діана?
    -  Тобто?
    - Вона тобі подобається?
    -  Ні. Моє серце вже зайняте.
Інна засмутилася і опумтила руки, ледве промовила.
    - А хто його займає?
    - Одна дуже добра і дуже вродлива дівчина.
    - Я її знаю? - в її голосі чувся розпач і майже плач.
    - Так, дуже добре знаєш. - Саша ледве підняв свою руку, він ніжно торкнувся підборідя і припідняв його. - Це ти. - швидко сказав і доки вона не зрозуміла поцілував її ніжні губи.
      Вони так сиділи декілька хвилин. І навіть після поцілунку не знали що сказати. Девід почав усіх кликати і вони вирушили далі. І тільки о 8 годині всі знову були в готелі. Олег з Ірою пішли в кафе, захотіли зняти стрес. Макс із Вікою прогулятися містом. Він познайомився з нею коли перелазили через завал.
     - Макс, як так швидко?
     - Тобто? Що ти має наувазі?
     - Ви тільки познайомилися і зразу ідете на побачення.
     - А маю чекати рік як ти з Інною?
     І вони замовкли, Макс взяв за руку Віку і пішов. Тут до Сашка підійшла Інна. Їм обом було ніяково, але таки почали говорити. Не помітили як почали обніматися. І нарешті призналися в своїх почуттях.