Усі гості зібралися у великій залі. Зала була схожа на золотий водоспад вкритий птахами та блакитними ліліями. Нарешті до гостей вийшов бог Ра але без принцеси.

-Розумію ваш подив- промовив бог сонця.-Я мав вийти з квіткою Єгипту але я вирішив, що замість мене з нею вийде гідніший кавалер у промінні сонця якого вона і з’явиться. Вітайте мого сина. Спадкоємця сонця із чудесною квіткою, що вже 18 років зростала під моїм сонцем та покровительством Хатор на берегах Нілу. Актах.

Раптом світло в залі зникло і з’явився струмінь яскравого сонця разом із соколом та зіркою Заходу, що перетворилися на Ама та Актах. Син Ра ішов освітлюючи шлях, а Актах наче плила у цьому сяйві сонця. Коли гості з усіх країн побачили її мало не впали від, її сліпучої краси яка була ще гарніше ніж у легендах. Актах ішла у золотій шовковій сукні з прикрасами створеними найкращими майстрами неба, що сяяли як сонце. У зірковому волосі яскравим світлом сяяли різнобарвні зірки. Подарунок юного Ама у знак його привітності і шани до неї. А квіти з небесного руднику подаровані Хатор пасували до її блакитних очей. Усі боги та люди були вражені її божественною красою. Вона стала біля своєї сім’ї яка теж виглядала неймовірно але краса Актах безперечно затьмила їх вишуканість. Королівська сім’я сіла на свої трони і почала знайомство з кожним кандидатом на місце фараона та чоловіка хранительки ока Правди. Першими були кочові племена які не зацікавили ні сім’ю фараона ні Актах. Так продовжувалося декілька годин аж поки не вирішили влаштувати перерву на так би мовити перекус. Актах не хотіла їсти бо розуміла, що сьогодні їй доведеться попрощатися з мріями про подорожі та вільне життя. Вона стала на балконі зали і дивилася на зорі, що падали з небес що б привітати її. Аж раптом вона відчула чиюсь присутність. Вона обернулася але позаду нікого не було тільки тиша нічного міста та радощі гостей на банкеті. Зрозумівши, що її ніхто не почує вона почала співати до птахів, що летіли поруч. Аж раптом один з них сів на підвіконня і перетворився на хлопця.

-Ще раз вітаю вас із 18-річчям квітка сонця Ра-Промовив хлопець.

-Хто ви такий?- Запитала Актах нерозуміючи чого очікувати від невідомого хлопця.

-Мене звуть Сахо. Я син Сета. Прилетів сказати, що ви неймовірна дівчина. Гарна, розумна та цікавитесь усім, що бачите. Я хочу запропонувати вам стати моєю царицею пустелі і відповідь буду чекати до кінця свята. До зустрічі квітко сонця- сказав хлопець і перетворившись на птаху полетів кудись залишивши Актах саму з цими словами.

Спантеличена цими словами вона вирішила втекти зі святкування та походити садом поблизу Нілу. Але не тільки вона хотіла втекти. Хетський принц Морі розумів, що до їхнього царства будуть іти довго і вирішив втекти пройтися у сад поблизу Нілу. Він задумливо йшов по прекрасному саду тримаючи у руках пелюстку блакитної лілії, що прилетіла до нього з розповіддю і не помітив як знову випадково змусив дівчину впасти. Але придивившись зрозумів, що перед ним сама зірка Заходу Актах.

-Зірка заходу пробач мені я випадково змусив тебе впасти!- Промовив Морі і не помітив як пелюстка впала дівчині на носа.

Побачивши її дівчина згадала денну зустріч і зачаровану пелюстку, що не повернулася до неї.

-Ти той хлопець!-промовила вона- Я знала, що вона тебе знайде! Як тебе звати?- спитала вона у хлопця.

-Мене звуть Морі. Я принц Хетського царства.- представився він.

Непомітно для себе вони розмовляли і потрапили назад до зали де знову продовжувалися покази принців. Один за одним принци виходили з гри. Навіть деякі спадкоємці божественної крові намагалися завоювати серце дівчини але марно. І ось дійшла черга до Хетського царства. Після представлення Актах підійшла до батька і непомітно щось йому промовила. Коли вона повернулася на трон фараон встав і хотів щось сказати аж раптом з’явився син Сета Сахо.

-Вважаю я дав вам багато часу що б подумати про мою пропозицію- промовив Сахо.

-Я вимушена вам відмовити спадкоємець Сета бога пустелі. Бо я кохаю іншого.

Почувши це із натовпу вийшов сам Сет.

-Ви добре обдумали своє рішення квітка сонця Ра?

-Так- суворо відповіла Актах.

-Ніхто не має права відмовляти сину Сета!-промовив він-Я проклинаю вас! Сила прокляття закладається у швидкій смерті вашого коханого та вашому вічному житті у самотності поки ви не зустрінете його душу знову!-Промовив він грізним голосом і перетворившись на птаха вилетів разом із сином із залу на небеса.

Фараон проігнорував цей вибрик бога і продовжив.

-Моя донька квітка Єгипту та сонця Ра обрала собі у чоловіки принца Хетів Морі. Давайте ж привітаємо наречених! Та піднімемо келехи за їхнє довголіття!- радісно промовив фараон і продовжували святкувати.

Наступного ранку за прокляттям наслане розлюченим Сетом Морі загинув за невідомих обставин. Тримаючи у мертвих блідих руках пелюстку подаровану Актах. Актах плакала 2 дні не виходячи зі своєї кімнати. А на вечір 3 дня вийшла і непомітно для усіх зайшла у кімнату Хат. Дівчинка не спала, а хвилювалася за сестру.

-Сестро!-Викрикнула вона- Як добре, що з тобою усе добре!- радісно промовила дівчинка.

-Хат. Моя найрозумніша сестро.-промовила Актах-Я мушу піти. І я хочу що б ти стала наступною царицею Єгипту!-Суворо вимовила вона.- Але я мушу забрати око правди і я буду берегти його до зустрічі з Морі у його наступному житті!

-Але чому сестро?- засмучено мовила Хат.

-Бо я не зможу жити і правити. Тепер вже ні. Я не постарішаю. Я не забуду нічого. Але заради твоєї безпеки і безпеки усієї сім’ї я заберу око.

-Але навіщо воно тобі?-запитала Хат.

-Ра говорив зі мною. І сказав, що око несе частину мого прокляття. Я маю втекти. Бути забутою народом і усіма. Запам’ятай мої слова! Коли станеш царицею зітри усі згадки про мене у рукописах, архітектурі та мистецтві. Зроби так що б я зникла з пам’яті народу наче мене і не існувало. І пам’ятай я завжди буду з тобою! Завжди! Запам’ятала?

-Так! - Промовила дівчинка зі сльозами на очах- Я буду сильно сумувати!-промовила вона.

Сестри попрощалися і Актах непомітно втекла з Єгипту і більше не поверталася.