Видалити публікацію?
Диана
2022-02-11 09:02:33
Спогади
Думки вголос, Особисте
(18+) Я приходила до тебе, наче до себе додому. Одразу знімала з себе свою одежу, а ти давав мені свої речі. Домашні штани ледве тримались на моїх стегнах, щоб не впасти додолу. Вони такі широкі, проте такі затишні. Це були твої штани, але для мене. Та все одно у ліжку з тобою я лежала частіше в одній футболці, яка все ж прикривала мої сідниці, але задиралась для твоїх рук; моє тіло обожнювало твої дотики. Я обожнювала одягати твої домашні речі, немов замість них мене огортав ти. Спокусливіше було, коли перед тобою я залишалась в одній білизни, а інколи з оголеними грудьми. Ти притискав мене усю до себе, таку маленьку, ніжну, бажану. Мені коло тебе було так тепло і зручно, що могла б пролежати з тобою під ковдрою цілу вічність. Багато хто міг позаздрити мені, бо хотів би опинитися в такому ж становищі: оголена в обіймах коханого. Тепер я заздрю іншім. Твої речі не опиняться більш на мені. Болісно, якщо вони огорнуть іншу. Ще жахливіше, якщо ти сам огорнеш чиєсь жіноче тіло. Ох, це обов'язково станеться. *** Я прошу долю дати мені свободу, не бути прикутою до спогадів. Лише посміхатись, згадуючи його дотики, запах, біляве волосся і той колись давно закоханий блакитний погляд, який я ніколи не зітру зі своєї пам'яті. Нехай в моєму ж погляді не буде більше сліз від згадок, бо всього того більше нема. Я хочу згадувати усе із вдячністю, і дійсно вдячна, що та людина дала мені відчути найвеличніші почуття, які з поконвіку оспівуть всюди, де тільки можливо. Колись доведеться все відчути наново, обов'язково, проте це буде хтось інший. Я прошу долю, нехай вона вивільнить мене від відчуття жалю та втрати. Я маю бути відкритою для інших, дати шанс іншому оголоти перед ним своє серце і отримувати тепло до себе, не повертаючи душу назад у минуле. Дай мені рухатись далі вільно. • 10:37:13_11.02.2022 (написано) 10:46_11.02 2022 (відредаговано)
2
124