Буря
Живий сон
Це все реальність
Мертве ожило
Болючі спогади
Легенда
Живий сон
— Вона жива?
— Незнаю
Кругом дівчини почулися голоса, вона відкрила очі . Дівчина лежала на березі океану , а біля неї стояли два хлопчика 
— Я жива?
Діти були дивно вдягнуті , ніби з минулого десь так років 100 назад.
Вона підперлася локтями і присіла , локони які були так акураьно вкладені були мокрі і в піску.
— Так , я вижила бо мене викинуло на берег і тут є люди , це вже добре .
Діти здалеку дивилися на неї
— Ей де в вас тут можна вмитися
Дівчина обернулася до хлопчиків , але вони почали втікати в ліс .
— Еее ... ви куда , почикайте !
Вона встигла тільки встати як дітей вже не було видно. Вона знову впала на пісок , закриваючи очі рукою. Ноги їй лоскотала вода яка то припливала то відпливала .
— Це сон , точно сон , зараз я проснуся в дома на свому ліжку .
Промовляла вона себе
— Я б себе так незаспокоював
Почувся голос , і вона підняга голову .
На неї дивився високий русявий хлопець .
— Я пробую проснутися не мішай
Обернулася на бік дівчина
— Тоді я пішов ?
— Нє , стій !
Вона зірвалася з місця
— Де в вас тут можна всісти на корабль чи айропорт ?
— Ніде , внас такого немає
— Добре , тоді скажи де я
— Ти на острові Ходж
— Нечула про такий
Хлопець розвернувся і почав іти
— Стій давай почнемо знайомство заново . Мене звати Шелі
Хлопець обернувся
— Добре , я Нік 
Він подав їй руку
— Добре проведи мене в ваше населення
У відповідь Шелі подала йому руку , і вони рушили у напрямок лісу .


© Еммі Кросс,
книга «П'ять стихій».
Це все реальність
Коментарі