Ця історія сталась одного вечора, коли на вулиці лив проливний дощ. У таборі де перебували діти почулись два постріла. Що за постріли було невідомо і на них збіглися усі.

    Почалась вся ця історія за місяць до тих подій в школі-інтернаті. Група підлітків сиділа обговорювала поїздку в табір і вони ще не знали чим закінчиться ця історія для них.

    Ця школа була заснована ще 100 років назад, там з дітей сиріт готували таємних агентів СРСР, після його розпаду школа не закрилася, а продовжила існувати, хоч по документах, вона просто була школою-інтернатом.

    У залі з великими арками, де було безліч столів і книжок(це місце було похоже на бібліотеку) сиділи троє і підлітків і обговорювали наступне завдання. Вони не були хорошими учнями там і їм дали не дуже важке завдання. Вони були повинні поїхати в табір. Він якось пов'язаний з однією небезпечною бандою, роботу якої розслідує школа вже довго і зібрати інформацію.

    Ця банда займається продажем наркотиків і людей, також на ній висить по непідтвердженим даним кілька десятків вбивств. Але їх завдання є досить простим їм потрібно просто перевірити чи табір співпрацює з цією бандою чи ні, якщо так назбирати інформацію, яка б підтверджувала це, а ще краще, щоб допомогла в боротьбі з ним.

    Їм треба було скоро виїджати на місію і вони якраз ішли збиратись, вони мали поїхати вчотирьох і чекали ще одну людину, яку б назначили їхнім командиром. У них було прийнято, що командиром стає людина, яка має досить високі бали. До них підійшла дівчина і її зразу обняла одна з підлітків.

-Я їду з вами, - сказала новенька в їхній компанії, рочеплюючись з від обіймів.

-Тобі ж дали інше круте завдання, - сказав хлопець, який сидів на дивані.

-Я ж не могла вас залишити, я зайшла до них в кабінет і дуже просила направити мене з вами. Так що краще привітайте свого командира, - сказала дівчина мило посміхаючись.

    Цю дівчину звуть Кіра, вона як і всі у цій школі рано втратила батьків. Але на відміну від цієї компанії, вона чудово вчилася і мала ідеальні навички роботи, найкраще їй вдавалися польова робота і робота під прикриттям. Їй дали класне завдання, але вона від нього відмовилась, аргоментуючи це тим, що вона хоче розвинути свої лідерські якості і спробувати працювати в команді. Також вона дружила з ними, Сара була її найкращою подругою, а з Артемом і Денисом вона вже дуже давно дружить. Сара зустрічається з Денисом вже 3 роки, а Артем Дениса найкращий друг, так і сформувалася ця компанія.

    На відміну від Кіри її друзі не проявляли таких успіхів в навчанні, хоча у них теж були свої переваги, вони не були найгірші учні школи, але у них не було нічого особливого.  Артем і Денис чудово проводили затримання і їм це подобалось, вони обоє були досить фізично сильні. Сара добре стріляла і в неї були хороші навички ведення перемовин.

    Вони ще перекинулись парою слів і почали збирати одяг в табір. Вони старалися брати речі, які б точно їх не видали, оскільки це було завдання під прикриттям, а значить одягатися треба, як уся сучасна молодь. У кімнаті проживало по двоє людей, вони були чистими і завжди їх провіряли на чистоту вчителі.   
   
    Коли вони нарешті зібрали свій одяг, вони пішли до машини, де їх чекав викладач і раптово вони побачили з викладачем, ще одну дівчину у неї теж була зібрана сумка.

-Перепрошую Степан Іванович, а що вона тут робить? - запиталася чуть не кричучи Сара.

-Я забув вам сказати, вона поїде з вами на це завдання, - говорив викладач, поки відкривав багажника.

-Ну ж ви нам нічого про це не говорили, - далі возмущалась Сара.

-Ми сьогодні вирішили посилити вашу команду ще однією людиною, - пояснював викладач далі і складав сумки в багажник автомобіля.

-Ви сьогодні ітак підсилили команду мною, - сказала Кіра, по ній було видно, що вона дуже хвилюється присутністю Каміли на цьому завданні.

-Не сказала б що підсили, швидше ослабили команду тобою, - сказала Каміла, нагло усміхнулась і сіла в автомобіль.

-Дівчата сідайте в машину нам потрібно їхати і пам'ятайте ніяких конфліктів на місії, а то буде покарання. Кіра не забувай ти тут основна, - різко сказав викладач і вони сіли в машину і поїхали.

    Каміла сиділа на передньому сидінні їй теж не було приємно їхати з ними. Вона вчилась з ними в одному класі і колись вони спілкувалися, але з часом їхні стосунки почали портитись і вони вже як 3 роки не розмовляють. Вона була як і Кіра однією із найкращих учнів школи, але на відміну від Кіри, вона була слабка в польовій роботі, а навпаки розслідувала злочини і у неї був дуже великий процент розкриваємості справ. Також вона непоганий тактик і чудово розраховує, що і коли потрібно зробити. Вона дружила з Сарою з того моменту, як вони опинилися в цій школі, тобто з шести років.
   
    Вона зразу зрозуміли, що у них багато чого спільного, і що з них виходять чудові друзі, вони весь свій вільний час проводили разом, вибирали місії такі, які б можна було робити разом, жили в одній кімнаті і сиділи за однією партою, ще тоді Каміла почала використовувати свої навички дідукції і захопилася тим разом із Сарою.
    Вони частенько проводили розслідування і виясняли в школі важливі речі, як їм здавалося, такі як: хто вкрав у них цукерки або чи курить шкільний повар. Після приходу Кіри в школу ситуація почала погіршуватись.

Кіра почала вчитися там у вісім років і зразу здобула популярність у викладачів і у неї всі зразу побачили хорошу перспективу. Каміла з самого її приходу дивилася на неї з обережністю, могло здатися, що вона переживає, що тепер Кіра стане першою в класі, але вона говорила, що їй на це все рівно.
   
    Каміла говорила, що їй не довіряє і думає, що та не та за кого здається, хоча сама Кіра мала чудовий характер, вона дуже мило спілкувалася з всіма і ніколи нічого поганого нікому не говорила, всі до неї позитивно ставились і Сара в тому числі.

    Вони згодом після її приходу почали дружити, спершу Каміла до того була дуже негативно настроїна, але згодом вона змирилась, сама вона не хотіла з нею спілкуватися, але бувало, що вона з нею розмовляє, але задавала їй дуже дивні запитання. Каміла з часом все більше і більше поринула в навчання і доходило до того, що вона могла не говорити ні з ким тижнями, а тільки сиділа за підручниками і записувала щось у всій щоденник, який ніколи нікому не давала. Один раз його намагалася взяти Кіра, але Каміла дуже негативно на то відреагувала і чуть не сталася бійка, а за це в школі суворе покарання. Битися можна тільки на уроках.

    Незважаючи на очевидну замкнутість, Каміли Сара не переставала з нею спілкуватися і хотіла допомогти їй в розслідуванні, але вона не хотіла і не давала їй теж подивитися в щоденник.

    Вони вже майже доїхали до табора, дороги були жахливі і важко було по них їхати, навколо були дерева. Коли вони приїхали, то зрозуміли, що їм потрібно було стати в чергу і їх мали розподілити.
   
    Також було поселення в кімнати, там жили по четверо людей в одній кімнаті, кімната була не дуже великою, дівчата і хлопці жили окремо, тому трьоє дівчат отримали одну кімнату, чим були незадоволені.

    Вони опинилися в найстарші групі, оскільки їм усім вже було по 17 років і скоро їх чекав випуск. Вони вже оприділилися, чим будуть займатися далі і навіть вже підписали контракти зі своїми роботодавцями. Артем і Денис зббиралися в силові структури, Кіра і Сара хотіла піти у військову розвідку, а Каміла хотіла зайнятися детективною справою.

    На початку їх планом було не виділятися на фоні інших, а потім вже займатися роботою. Також їм організували прикриття, що вони всі друзі і вирішили поїхати разом на відпочинок в табір.

    Табір був заснований на основі оздоровчого комплексу, тому там кожного дня давали лікуючу воду з джерела і там було тільки здорове харчування.

    Вони розкладали одяг, також в них з собою було трохи зброї, яку потрібно було покласти так, що ніхто не знайшов, оскільки їх могли розкритити або просто вигнати з табору, тим більше з ними в кімнаті мала жити ще одна дівчина, а з хлопцями двоє людей мали посилити. Після розкладання речей вони почали дивитися розпорядок на день і чекати свою сусідку.

-Навіщо так багато тихого часу? Я вот не збираюсь спати в день, - почала говорити Сара вивчаючи графік.

-Тут багато малих дітей і нам треба час для відпочинку, не обов'язково ж спати, - сказала Кіра і мило посміхнулася.

-Є ідеї стосовно плану, - сказала нахмурено Каміла і додала: - Ми тут не для відпочинку, а щоб зайнятися роботою, зараз якраз є час обговорити, поки не прийшла сусідка.

-Якого плану, сонечко? Ти про що? Навіть якщо б у нас був якийсь план про це не можна було говорити в кімнаті,-заперечила їй Кіра.

-Нашого плану. Чому ж не можна? Тут нікого немає.

-Бо будь-хто міг би підслухати нашу розмову, або тут стоять камери. Якщо не розумієшся в цьому то мовчи. Нікому не цікаво, що ти запланувала знайти собі тут хлопця,-продовжила свою дискусію Кіра і показала жестами тихо.

-Ну так ти права, киць, - нахмурившись, сказала Каміла.

-Я надіюсь, ти все зрозуміла, - дівчина в цей момент відчувала перемогу.

-Так і чим ми будемо займатися сьогодні дівчата, - вирішила втрутитися в розмову Сара.

-Дивись у нас через годину обід, після нього у нас урочисте відкриття нового заїзду, а потім тихий час, - почала говорити Кіра цілком спокійно з посмішкою.

-Що будемо діяти по графіку?

-Так точно. Зверни увагу ми можемо скільки часу порозважаться без всіх цих уроків, рахуй це відпочинком, сонечко моє, - продовжила Кіра спілкуватися з своєю подругою.

-Треба ще перед обідом і запитати в хлопців як у них справи з розпакуванням речей і обговорити план Каміли. Може в них в кімнаті є достойні претенденти, - вони почали сміятися, а Каміла як завжди сиділа насуплено і злилась.

    Двері відприкилися в кімнату і зайшла дівчина з великими пакетами

-Привіт дівчата, мене звуть Діана, - дівчина помахала рукою і усміхнулася.

-Привіт, я - Кіра.

-Сара, - сказала дівчина, а Каміла досі мовчала, тому вона продовжила: - а це Каміла, незвертай на неї уваги, вона на нас трохи обідилась і вирішила не говорити.

-Таке теж буває, мені приємно з вами познайомитися.

-Нам теж. Але мені треба йти, зайду ще до хлопців, запитати як вони там, - сказала Сара і вийшла з кімнати.

Дівчина продовжила розкладати одяг, Каміла взяла щоденник і почала, щось знову записувати, а Кіра намагалася підглянути, що там написано.

Сара прийшла до хлопців і Денис познайомив її з сусідам по кімнаті, Артем почав прікалувати про їхні стосунки.

Вони вже зустрічаються три роки, коли їм було по чотирнадцять їх відправили на завдання в Єгипет, з ними також ще був Артем, вони посилилися посеред міста і їм треба було найти людей, які продають дітей в рабство, з ними також були викладачі, але вони багато часу проводили разом і з часом він запропонував їй зустрічатися. Спочатку вона відмовляла, але він наполягав раз у раз і часом вона погодилась.

Артем спочатку був проти їх стосунків, він не хотів втрачати друзів, бо вважав, що вони рано чи пізно посваряться і їх дружба зразу ж розвалиться. За це час, який він провів з Сарою, вони досить подружилися. І якщо краще подумати, то можна було сказати, що вона йому теж подобалась, але він не хотів ображати друга.

Артем був високого росту, мав кучеряве русяве волосся, красиву осанку, карі очі, він сильний і накачений хлопець, також він професійно займається боксом.

Денис був нижче його ростом і мав чорне воллося, голобі осі які не дуже вписувалися в його принципово чорний образ.
   
Дні йшли нормально Сара і Кіра постійно розважалися, хлопці теж проводили весело час. Найбільше усім сподобалися дискотеки ввечері, вони змогли влитися в колектив, постійно участвовали в конкурсах, багато з яких вигравали, вожаті до них ставилися нормально. Хлопці навіть змогли переконати директора зіграти з ними у карти, їм у цьому допомогли вожаті. Тому наша компанія майже уже виконала частину плану.
   
Зараз була дискотека, оскільки там шумно можна було обсудити деталі плану вони як завжди зібралися в зазначеному місці.

-Чому немає знову Каміли? - запитав Артем і додав: - Це завдання дали нам усім, коли ми приїдемо, я напишу на неї рапорт за не командну поведінку.

-Ти ж знаєш, вона явно не командний ігрок, - продовжила Кіра.

-Так що тепер через неї відміняти план?

-Ні, не відміняти просто зрозуміти, що вона не буде брати у ньому участі.

-Добре, най не бере, але вона може завадити нам у нашому плані, вона ж тоже щось розслідує.

-І що ти пропонуєш.

-Ти тут командир, але я пропоную подзвонити у школу і най її відізвують з завдання.

-Так стоп, це буде не правильно.
Вона веде теж своє розслідування і нам би було непогано поговорити з нею про співпрацю, - перебила цю розмову Сара.

-Ого, від коли ти почала її захищати? - здивовано запитав Денис.

-Вони ж дружили, це не дивно, - мило сказала Кіра. - Це цілком нормально, що ти за неї досі переживаєш.

-Ти знаєш, що це не так, просто мені її шкода, - сказала Сара і опустила очі.

-Але, киць, ти сама розумієш з нею неможливо було дружити її поведінка була неадекватна. І тепер теж вона зовсім не змінилася, - додала ще Кіра.

-Все рівно потрібно дати їй шанс з нами попрацювати.

-Ти знаєш, що вона не хоче.

-Ти ж керівник придумай щось.
-Ти права, переконай її приєднатися до нас або най хоч розповість свій план.

-Домовились.
   
Сара вирішила не гаяти часу, а піти зразу поговорити з Камілою. Вона зайшла в кімнату, дівчина сиділа на ліжку і як завжди щось записувала до себе в щоденник. До неї підійшла Сара і присіла біля неї, Каміла скоро закрила свій щоденник і запитала суворим тоном:

-Що ти хочеш?

-Поговорити з тобою.

-Цікаво про що ти хочеш поговорити. А найбільше цікаво з чого це раптом.

-Ти повинна брати участь у нашому плані, або хоч розказати нам свій, ми могли б тобі допомогти.

-Ні, - крикнула Каміла, взяла щоденник і пересіла на інше ліжко.

 Сара пересіла за нею.

-Ми колись дружили, чому ти не можеш зі мною нормально поговорити.

-Я тобі не довіряю. Ти підеш і все розповіси Кірі, як завжди.

-Звичайно, вона повинна знати про твій план, вона ж командир нашої команди.

-Звичайно командир. Вона не командир, вона...- крикнула дівчина і вдруг замовчала, потім додала: - Неважно.

-Так хто вона? Просвіти мене, - крикнула їй у відповідь Сара.

-Я ж сказала неважливо.

-Мені важливо.

-То запитай у неї сама, я думаю вона тобі скаже.

-Питаю ще раз ти будеш приймати участь в нашій місії.

-Ні, не буду. Мені не подобається керівництво місії.

-Якщо ти не приєднаєшся, ми напишемо на тебе рапорт і я тебе будуть великі проблеми.

-Пишіть, мені всерівно.

-Я попросила їх цього не робити і сказала, що переконаю тебе приєднатися. Якщо чесно я думала, що ти хоч каплю змінилася, - вже сильно злилась, вона встала з ліжка і вийшла з кімнати, хлопнувши дверима.

-Стій, - тихо сказала Каміла, але Сара вже вийшла з кімнати.
  
  Сара була дуже розлючена поведінкою Каміли, чого вона не хотіла поговорити з нею, вони з колись дружили, а потім у неї з'явилися ці всі секрети і тільки той щоденник.

    Вона вернулась до своїх друзів вони танцювали на дискотеці і розповіла їм, що вона не хоче приймати участі у цьому. Вони разом вирішили написати до начальства доповідну, щоб ті забрали її з місії. Після дискотеки вони повернулися в кімнату, а там Каміли не було і Кіра зразу сказала:

-Куди вона пішла?

-Я не знаю, - відповіла Сара.

-Ти ж з нею розмовляла, вона нічого не говорила про свої плани?

-Ти серйозно думаєш, що вона б мені сказала, куди вона збирається?

- Ти права, вибач, киць, - сказала Кіра і обійняла Сару.
 
   Дівчата не лягали спати поки вона  не прийшла, Каміла прийшла о 3 ночі і у неї з ноги йшла кров, вона старалась триматися непомітно, але Кіра підскочила з ліжка і включила світло.

-Де ти була?

-Відстань, всіх розбудиш, - сказала Каміла і почала перев'язувати собі ногу бинтом.

-Добре поговоримо завтра, - відповіла Кіра і дівчата лягли спати.

    Весь тиждень вони ще займалися реалізацією плану, збирали дані і вже скоро збиралися на виконати завдання. Вони дальше вдавали вигляд, що звичайні діти в таборі. На відміну від інших, Каміла поводилася далі дивно, вона по ночах кудись ходила і приходила дуже пізно. Вони разу разів хотіли підглянути куди вона іде, але їм не вдавалося за нею простежити їм постійно хтось заважав, але цієї ночі Кіра вирішила все-таки, точно дізнатися куди вона ходить. У них появилась теорія, що вона може бути причетна до тієї організації.
  
  Коли Каміла пішла, тоді Кіра пішла за нею стежити. І їх до довго не було, Сара почала переживати, де вони так довго. Вона блукала по таборі і намагалася почути якійсь звуки, але все було тихо вона шукала їх біля тридцяти хвилин і вже поверталася в кімнату. Раптом вона почула знайомі голоси і подумала, що це саме вони. З кожним кроком того як вона підходила, то чула все більше і більше звуків і впізнавала їх голоса. Це дійсно були вони і вона побачила дуже дивну картину. Каміла стояла з пістолетом в руках і прижимала його до її голови. Вони стояли біля стіни і вона прижимала її до стіни і щось говорила. Вона почула фразу: " Клянусь, я в'ю тебе". Вона почала рухатися і випадково зачепила палку. Каміла обернулася за звук, тим часом Кіра вибила з її руки пістолет і направила його на неї. Каміла побачила Сару і сказала:

-Це не то, що ти подумала.

-А що я по твоєму мала подумати, ти явно зійшла з розуму. Для чого ти приставила до неї пістолет, - говорила Сара з докором. А Кіра зразу опустила пістолет і збила її з ніг, вона стала відбиватися, але дівчата її зразу схопили, вони порвали кофту і зв'язали її.
 
   Сара і Кіра відійшли в сторону і почали говорити:

-Чому вона приставила до тебе пістолет? - запитала Сара з подивом.

-Ти ж знаєш, що вона ненормальна.

-Так, але це не причина тебе вбивати.

-Вона ревнує тебе до мене.

-Ми вже давно не спілкуємось, тому це дивна поведінка з її сторони.

-Тоді я не знаю.

-То ходи запитаємо в неї, вона то точно повинна знати, чого вирішила тебе вбити, - сказала Сара і направилася до Каміли, але Кіра взяла її за руку і сказала.

-Ладно, я дещо бачила, але не знаю, що саме. Мені здається, що вона з кимось тут зустрічалася. Я думаю вона є подвійним агентом і працює на організацію.

-Але як вона ж з нами скільки років, коли вона могла вступити в банду?

-Скоріш за все її або завербували, або її послали до нас ще дитиною на шпіонаж. Недарма вона так набивалася з нами в цей табір. Ще вона не хотіла нам допомагати в нашому плані. Вона напевно вже всім здала все про наш план і вони явно готові до нашого приходу.
-Ти в чомусь права, але у нас немає доказів, що її в цьому звинувачувати. І що тепер нам робити? - сказала Сара і тут вони побачили світло від ліхтарика. Це людина підходила все ближче і ближче, вони почали ховатися, він підійшов ближче і Кіра вдарила його пістолетом по голові. Це виявився директор табору.

-Що ти зробила? - сказала Сара

-Це ж чудово, в його кабінеті мають бути, якісь докази співпраці з організацією, - продовжила Кіра.

-Тоді мають бути і докази співпраці Каміли з ним.

-Ти права, але треба їх звідси перемістити.

-Але куди?

-Можна в актовий зал, але перед тим зв'язати директора теж, що він не міг вибратися.

-Але в актовий зал може хтось зайти і їх потрібно охороняти.

-Зараз ніч і туди точно ніхто не піде.

-А хто буде їх охороняти тоді?

-Давай ти, а я проникну в кабінет і дізнаюсь деталі.

-Можливо треба кликати хлопців? І ми двоє зможемо проникнути в кабінет.

-Ні, це буде поганою ідеєю, вони можуть спортити наш план.

-Як ти туди проникнеш?

-У нього повинні ж бути ключі від кабінету, - сказала Кіра і почала його обшукувати, після того додала: - Ось і ключі.
 
   Вони занесли директора і Камілу в кабінет, а Кіра пішла на пошуки доказів. Сара сіла біла них і подалася на Камілу, яка намагала вибратись. І вона вирішила з нею поговорити.

-Я не знала, що ти так опустишся до такого. Ти ж вроді була такою спочатку хорошою дівчиною. Як ти змогла зрадити нас і нашу школу? А ти все мовчиш.

    Вона вирішила її розв'язати рот, щоб та могла відповісти на її питання, її дуже цікавило, чому вона так поступила і пішла на бік ворога. Каміла, коли їй розв' язали рот почала говорити:

-Я тут ні до чого. Я розслідую діяльність цієї організації, а не допомагаю їй.

-Якщо б ти не була в цій організації, то навіщо б ти хотіла вбити Кіру, яка побачила, як ти з кимось спілкуєшся. Так з ким ти говорила? Краще скажи чесно. І куди ти ходила кожну ніч?

-Я ні з ким не говорила. Я розслідувала діяльність цієї організації і провіряла чи директор замішаний у цьому всьому.

-Так чому ти не приєдналася до нашого розслідування.

-Я не могла приєднатися до вас.

-Чому?

-Я не можу тобі сказати.

-Як я розумію твоє єдине виправдання, це те, що ти скажеш?

-А де Кіра?

-Вона пішла в кабінет директора шукати докази того, що він причетний до цього всього і ти теж.

-Тільки не це. Вона ж все знищить, - сказала Кіра і почала намагатися розв'язатися і піти туди. Сара почала її зупиняти. - Мені треба туди. Я хочу їй завадити.

-Ти серйозно? Я не дам тобі туди піти.

-Ти мене не поняла.

-Я все поняла, - сказала Сара і закрила знову їй рот і продовжила свою розмову: - А знаєш, я думала, що це твоє захоплення розслідуванням справ, воно хороше. А ти займаєшся незаконною діяльність. У тебе все почалося у 8 років, як вони тебе умудрилися завербувати?- вона знову розв'язала їй рот.

-Ніхто мене не завербував.

-А чому ти стала тоді такою дивною і не хотіла зі мною спілкуватися? Записувала щось у свій щоденник?

-Це не твоя справа відпусти мене, - знову продовжувала вириватися дівчина.

-Серйозно, не моя. Якраз і моя. Ми з тобою були друзями і ти почала мене уникати. А тепер це не моя справа. Ти ще і зв'язалася з цією бандою. А тепер ти мені це кажеш, - тепер вже кричала Сара.

-Ти хочеш дізнатися правду, що я розслідувала?

-Так, хочу, - продовжувала кричати дівчина.

-Мені у третьому класі сказали, хто вбив моїх батьків, - тихо сказала Каміла.

-І хто ж це зробив? - вже спокійним тоном сказала Сара.

-Ця організація, тому я весь час і розслідувала діяльність цієї організації. Я хотіла найти тих людей, які замішані в смерті моїх батьків і зробити все, щоб вони понесли відповідальність за свої дії. У щоденнику я записувала все, що знаю про них.

-Чому ти не сказала мені про це, я б тобі допомогла і разом ми б точно розкрили цю організацію.

-Я не могла.

-Чому ти не могла мені сказати? Ти думала, що я їм теж допомагаю чи що? Або ти думала, що я тобі нічим не допоможу, бо на твою думку я бесполезна?

-Я так не думала. Ти хороша дівчина і точно б не стала їм допомогти.

-Ти хочеш сказати, що я бесполезна тоді.

-Ні, я не хочу так сказати.

-А чому тоді?

-Не можу сказати.

-Знову не можеш? А що ти тоді можеш мені сказати?

-Я тобі все розповім, якщо ти мене відпустиш і я заваджу зробити Кірі те, що вона збирається.

-Якщо вони вбили твою сім'ю, навіщо ти хочеш завадити Кірі найти докази проти цієї організації? Ти навпаки маєш бути щаслива, що ми знайдемо докази проти нах.

-Я тебе прошу відпусти мене.

-Давай так ти поясниш, чому ти вирішила вбити Кіра і з ким ти говорила, коли вона тебе побачила,- після цих слів у Сари задзвонив телефон. Це звонила Кіра, дівчина взяла трубку і та їй сказала:

-Я в кабінеті директора знайшла документи, які доводять причетність Каміли до цієї організації, я вже позвонила в школу, тримай її, зараз буду, - після цього слів Каміла розв'язала руки і почала бігти до виходу, Сара теж побігла за нею, скринула на землю і почала тримати. Каміла почала її бити по плечах і намагатися вибратися, перевернула її на спину.

    Каміла завжди билася набагато краще за Сару, але в цей раз здавалося, що вона з нею вб'ється не в повну силу, вона тільки її тримала за плечі. Тому Сара спокійно могла відбитися від неї і почала бити її по обличчі, зразу перевернула її назвд на спину. Вона продовжувала її бити і у неї вже був розбитий ніс. Але вона ще раз її штовхнула і скинула з себе. Після цього Каміла почала бігти до виходу. Сара отямилась і не знала як її зупинити, тут вона побачила пістолет на землі, взяла його в руку і закричала:

-Стій, а то я вистрілю, - після цих слів Каміла обернулась і Сара добавила: - Руки, щоб я їх бачила і на коліна негайно.

    Дівчина послухала і стала на коліна, піднявши руки вверх. На вигляд вона була побита, обличчя було все в  крові.

-Я сказала ти нікуди не підеш, - голос Сари був жорстокий, а пістолет в руках її був заряджений.

-Відпусти мене мені туди потрібно, - зразу після цих слів заперечила їй дівчина і почала рухатися.

-Ще один рух і я стріляю.

-Ти не зможеш мене вбити.

-Якраз і зможу. Ще один рух і стріляю в тебе. Знаєш я серйозно повірила в твої слова, але зараз я сумніваюсь у чесності твоїх слів.

-Я сказала тобі правду, вибач, але мені потрібно йти, - сказала Каміла, встала на ноги і попрямувала до виходу. Вдруг почувся постріл і дівчина впала на підлогу. Сара зразу до неї підбігла, вона побачила, що дівчина була вся в крові. Пуля попала в легені, вона задихається і кашляє кров'ю.

-Вибач мене, я не хотіла, - сиділа вона над її тілом і намагалася закрити її рану. У неї з очей почали текти сльози.

-Не довіряй... - захлинаюсь кров'ю, говорила жертва.

-Кому?

-Як ж боляче, - втрачаючи свідомість, говорила Каміла.

-Будь ласка не помирай, все буде добре, - далі плакала дівчина і намагалася зупиняти кров.

-У мене.. в сумці мій щоденник, прочитай будь ласка, - сказала Каміла і закрила очі, Саоа почала її трясти, але та не відкривала очі, вона потянула свої пальці до її шиї і почула, що немає пульсу. Після цього вона, плачуши, взяла її сумку і нашла той самий щоденник і відкрила його, там були виписки з газет про різні злочини. Вона відкрила першу сторінку і там був перший запис: "Сьогодні я дізналася, хто вбив моїх батьків. Я обіцяю, що незважаючи на все я знайду людей які це зробили." Прочитавши ще пару сторінок, вона наткнулася на запис: " До нас до школи прийшла нова дівчина, вона виглядає милою і зі всіма зразу подружилась, але я їй не довіряю. Вона досить підозріло себе поводить, вона прийшла до нас пізно і явно хоче зі усіма подружитися." Через пару сторінок ще замітка:"Кіра почала спілкуватися з Сарою, вона поводиться дуже підозріло, в її кімнаті я знайшла схему як подружитися з усіма. Мені здається, що вона щось приховує".

    Вона продовжила читати її щоденник, там було досить виписок з газет і записані безліч слів Кіри. Перегортаючи сторінки, вона побачила своє ім'я:" Сара досі спілкується з Кірою, ми з нею почали віддалятися один від одного, через розслідування я почала мало часу бачитись, але вона досі старається продовжити зі мною спілкування. Тепер я не можу більше їй довіряти, вона може все розповісти Кірі". Через пару сторінок: "Ми поїхали з Кірою на місію вночі я бачила, що Кіра з кимось говорила, це був чоловік років сорока. Я його впізнала, до того я бачила його одній із виписок в моїй газеті".
  
  Вона перегортувала сторінки до кінця і знову побачила своє ім'я, це була історія трьохрічної давності:" Сьогодні ми ж Сарою посварилися, вона як завжди мене не зрозуміла. У цей день ми вирішили провести весь день разом, я відкинула своє розслідування і вирішила піти з нею гуляти весь день удвох. Ми пішли на майданчик біля школи, на майданчику були канати і ми там по них лазили, потім говорили про хлопця, який їй подобається. Ми з нею сиділи і говорили до вечора, я навіть забула про своє розслідування. Згодом прийшла до нас Кіра, а Сара відійшла за водою і ми залишилися з Кірою наодинці і вона сказала, щоб я перестала проводити своє розслідування проти неї, бо я нічого не доведу, а якщо я не перестану, то вона в'є мене так само, як її батьки вбили моїх. Я дуже розізлилась, взяла палку, яка стояла поруч і почала її бити нею. У цей час повернулась Сара і побачила не дуже красиву картину, вона забрала мене від неї. Я хотіла все пояснити, але вона не хотіла мене слухати. Кіра не стала на мене заявляти і після цієї історії Сара переїхала з нашої кімнати і більше зі мною не говорила".

    Вона побачила ще один допис:" Я добилась в начальства, поїхати з ними на місію і тепер я точно розблачу її". Потім допис:" Я доведу Сарі, що вона вона дружить не з хорошою людиною, хоч вона вчора вийшла з кімнати, бо вона мені не вірить. Але я скоро все доведу, я сьогодні вночі ходила в кабінет директора і знайшла свідчення того, що той табір причетний до банди, також я знайшла запис, що у нашій школі знаходиться таємний агент, якого послали в школу ще багато років тому, вона є дитиною одних із лідерів організації і вона має з ним зустрітися".

    Сара стояла на колінах і плакала, ззаді почулись кроки, вона обернулась і побачила Кіру з пістолетом у руках.

-Що ти робиш? Опусти пістолет.

-Я не можу залишити тебе в живих, після того, що ти тут прочитала.

-Ми ж з тобою друзі.

-Ми з тобою ніколи не були друзями для мене це була лиш робота.

-Для чого ти тоді зі мною спілкуватися?

-Я зразу зрозуміла, що Каміла мене підозрює і мені треба було триматися поближе до неї, але вона не хотіла зі мною спілкуватися і я говорила з тобою. З часом я зрозуміла, що по ній сильно вдарить те, що ви перестанете дружити. На диву ця ненормальна сильно була до тебе привязана.

-Тому і вона хотіла тебе вбити?

-Вона побачила мене, коли я говорила з татом. Коли я повернулася, то вона несподівано притисла мене до стіни і витягнула пістолет. Хотіла, щоб я у всьому зізналась. Так я і сказала, що її батьки помирали і  були закопані так само у лісі, як собаки. А далі ти все знаєш, киць.

-Навіщо ти все це мені розповідаєш?

-Щоб ти помучилась перед смертю, - сказала Кіра, а Сара різко взяла пістолет до рук.
   
Вистріл.