Ранок був сонячний, але холодний.  Це той період весни коли не знаєш, що краще одягнути: зимову куртку або вийти на свіже повітря в одній футболці.  Початок квітня як він є.  Хоча якщо судити за вітром за вікном, то саме куртка була б доречнішою.

Дженетт терпіти не могла такої погоди.  Якщо сонце означає повинно бути тепло, немає сонця - холодно, а може навіть і дощ, дрібний або гроза не важливо, він був би значно кращий за сонце і холод в одночасно.

Незважаючи на те, що годинник на кухні показував пів на сьому ранку, коли в селах тільки півня встає, а в містах ледве встигли відкритися магазини, Крейн сиділа і пила чай.  Як і вчора, і позавчора, і тиждень тому, і півроку тому.  Тільки чай і тільки його.  "Стабільність - це добре" - щоразу жінка говорила всім, хто питав "Чому саме цей напій?"  .  Ще більше їх дивувало те, що вона пила тільки сильно завірений Ерл Грей, який ледь не переходив у стан чифіру, який завжди робили на зонах ув'язнені.  Так, Дженетт розуміла, що він викликає звикання і настільки велика кількість може погано впливати на роботу її організму.  Але інакше не могла.  Хіба що пити лише воду, а цього їй не хотілося.

І ось незважаючи на свій вихідний, блондинка сиділа  за своїм улюбленим столом в кухні і спостерігала з величезного вікна, яке було буквально на всю стіну від стелі до підлоги, за сонними людьми, що в таке ранняя йдуть на роботу, при цьому явно не перебуваючи від цього в захопленні. Але слово "стабільність" було в неї на одному рівнем з "доброго дня", навіть служило кредом по життю, і тому прокидатися так рано щодня протягом багатьох років було повсякденно, а головне стабільно.

Тільки повна на половину чашка знову опустилася на білий обідній стіл після чергового ковтка, у двері зателефонували.  На гостей жінка не чекала і це було більш ніж несподівано. 

Крейн розлютилася.  Який самогубець наважився порушити її прекрасну ранкову ідилію?  Вставши з насидженого місця, вона пішла до дверей, намагаючись хоч якось утихомирити свою злість, щоб не прибити людину, що за ними.  Виходило погано, кроки по підлозі були гучними і явно передвіщали лихо, кулаки раз у раз сильно стискалися, залишаючи на ніжній шкірі долонь сліди від довгих нігтів.  Дійшовши до дверей, відповідь запитання: " Хто це приперся так рано? " - прийшола у її світлу голову.

Вхідні двері відчинилися.

Ну звичайно ж!  Марк!  Старший брат, розгублений і божевільний любитель тварин.  Тож жінку збентежила і насторожила кішка в його руках.

- Привіт, Джен! - радісно сказав чоловік як тільки відчинилися двері.
- Стій де стоїш, - тихим голосом наказала вона.  Фраза так і сочилася пасивною агресією.  Вона не дозволить йому пройти у свою ЧИСТУ квартиру з БРУДНОЮ твариною.  - Я тебе з цим, - вказала вона на кішку, - не пущу!
- Ну ну.  Дже...
- Не Дженкай мені тут!  У вашому розпліднику, що?  Місця скінчилися?  Чи Роза правильно вчинила цього разу і сказала додому тварин більше не тягти?

Насправді жінка уявити не могла, щоб, добросердечна дружина Марка, Розалін таке сказала.  Та навіть не розлютилася, коли Крейн старший притяг додому величезного, страшного павука.  Злякалася звичайно трохи, але пообіцяла чоловікові, що вони куплять для Піта (так сімейство вирішило назвати павукоподібну істоту) найкращий тераріум.  Так у них крім павука Піта з'явилися рогата сова Дона, два папуги символічно названі Біба і Боба, собака Доббі (як домовик з Гаррі Поттера) породи доберман і навіть пітон Роберт.

- Але їй там зовсім не подобається, - чоловік притис кішку до себе сильніше гладячи по голові.

Справа в тому, що Марк працює у притулку для тварин.  Ця робота підходила йому найкраще, його потяг до всього живого там заохочували і тільки раділи якого ідеального працівника відхопили, адже Крейн без проблем міг брати більше годин роботи і при цьому порається з тваринами без доплат.

- Давай так, - зрозумівши, що сперечатися чи просто просити не вийде, він поправив окуляри і перейшов у наступ, - ти потримаєш цю красуню всього на тиждень, а я тобі купую той наручний годинник про який ти думаєш вже місяців 7?  Правильно?
- Загалом лише 5, - на автоматі поправила вона брата і задумалася.

Не те щоб Дженетт не могла їх купити, та запросто, робота в банку їй дозволяла мало не все.  Але просячі карі очі навпроти дивилися на неї так ніби вона остання надія.  Це трохи тішило самолюбство, що її так потребують і доля живої істоти, нехай це і кішка, залежить від її дій і слів.

- Сподіваюся все додається?  - З змученим стогоном вона погодилася.
- Ну а як же ще!  - Зрадів Марк і безпардонно запустив кішку в квартиру.

Тваринка трохи здивувалася коли відчула під лапами тверду підлогу і невпевнено подивилася на верх натикаючись на байдужий і сповнений огиди погляд господині квартири.  Нічого доброго в очах Дженетт не було.  Вона все ще була не в захваті від цього.  Її стабільність починає руйнуватись і від погляду кішки це відчулося особливо сильно.  Бридкі мурашки пробіглися від плечей вниз по спині та рукам.  Хотілося штовхнути нещасну істоту, але Крейн придушила це почуття, вона не настільки не любила тварин щоб вдаватися до насильства і тим більше не збиралася опускатися до рівня людей, якщо їх можна так назвати, які займаються заподіянням шкоди тваринам.  Кішка відчула що їй явно не раді і постаралася приховатись від холодного погляду карих очей і сховалася під масивне крісло, що знаходилося у вітальні, яка розташовувалась одразу при вході до квартири.
"Дивовижно, - жаль про свої слова тільки посилився, - тепер ще й це діставати".  Жінка не хотіла усвідомлювати, що доведеться жити з живою істотою.  Але довго думати та шкодувати їй не дали.  У руках з'явилася кігтеточка, яка служила ще й будиночком.  Усвідомлювалося все із уповільненням і вийти з трансу вона змогла лише коли Марк увійшов до квартири, поставив на підлогу у вітальні пакети та встиг повернутись до дверей.  Дженетт подивилася на нього.  Той світився від щастя.  Її брат такий добродушний і щирий у своїх діях та емоціях, що вона навіть усміхнулася краєчками губ.  Але швидко взявши себе в руки, жінка поставила цю суміш лежанки і кігтеточки на підлогу і потріпала руде волосся чоловіка.  Ех... а раніше вони були прекрасного світлого відтінку, як у неї.

- А тепер киш звідси, - суворо мовила білявка.  Через кілька секунд роздумів додала, - і щоб через тиждень забрав ось це ось, - тицьнула вона пальцем у бік крісла.
- Її звуть Північ, - трохи ображено простягнув він розуміючи, що на філіжанку чаю можна не сподіватися.
- Ти мені головне ще Півдня не притягни! - І випхавши того за двері зачинила її у рудого перед носом.

Думки про її недоумство, що погодилося на прохання, заполонили голову.  Вона про це шкодувала ще більше, ось чому вона не може просто відмовити щенячому погляду Марка?  Все ще стоячи біля дверей Крейн кілька разів порахувала від одного та десяти намагаючись заспокоїтися.  Проковтнувши в'язку слину, все ж підняла будиночок з підлоги і пройшла у вітальню, ступаючи по м'якому світлому килиму босими ногами, і поставила його в кут, щоб не надто заважав при пересуванні по квартирі.

Насамперед Джен вирішила розібрати пакети, вони дратували її і захотілося розкласти їх як найшвидше щоб не тиснули на очі.  Лоток вона дістала в першу чергу і відразу ж вирушила в дивовижну подорож пакетами у пошуках наповнювача.  Діставши загадану річ Крейн понесла всю цю справу у ванну, де встановила котячий туалет біля унітазу попередньо засипаю його пресованою тирсою. Добре, з цим завданням розібралися.  Повернувшись до огляду вмісту кульків, вона натрапила на кілька іграшок. Роздивилася кожну з них.  До її жаху теорія підтвердилася, деякі видавали неприємні звуки.  Але змилувавшись над новою співмешканкою, вона кинула їх ближче до будиночка в кутку.  Шампунь і нашийник були віднесені у ванну і забуті там на якийсь час.

Зрозумівши що решта вмісту їстівна, за винятком мисок, кароока  відправилася на кухню.  Неподалік столу свої місця зайняла миска для корму, поки що порожня, і вже повна така ж з водою.  Сухий корм відразу опинився в найближчій порожній тумбочці, яких було дуже багато для квартири в якій живуть не один рік.  Просто сама господиня приміщення любила порядок, а готування займало не лише багато часу, а й тягло за собою гори брудного посуду та таку ж кухню, що прибирати в принципі було енерговитратним.  А якщо брати до уваги те, що живе вона одна і багато посуду їй не треба Дженетт просто залишила все найпотрібніше, що вміщалося буквально в чотири шафки, якщо навіть не три.  Баночки з мокрим кормом були відправлені на не менш пусті полиці холодильника.  Жінка розставляла їх і тільки дивувалася.  Чого тільки для цих тварин не вигадають.  Склад консервів був настільки гарний, що здавалося ніби кішки харчуються краще за господарів.  Та з таким розмаїттям смаків і вітамінів хоч самій відкривай її бери ложку і їж.  Чого там тільки не було: телятина, курка, риба чи то тунець чи то лосось.  Але їй у принципі було однаково, що саме їстиме кішка.  Вона не збиралася вибирати щось саме для неї і на її смак.  Буде їсти те, що дають.  У цьому будинку є правила і не важливо людина чи тварина, ти будеш їм слідувати.

Сама блондинка воліла не готувати.  Крейн замовляла собі їжу з ресторанів або кафе на два дні заповнюючи холодильник, а потім знову по новому колу.  Бували звичайно моменти коли хотілося поринути в цю атмосферу готування і відчути себе в тілі тієї самої господині.  Але таке бувало вкрай рідко, дай боже раз на місяць.  Жінці не подобалися всі ці безглузді походи магазинами з метою вибрати собі найкраще, а потім і це нескінченне готування день у день.  Дженетт вважала, що можна час витрачений на готування провести більш ефективно або приємно.

Повернувшись у кімнату, де стояв просто величезний сірий диван і не менш масивні крісла такого ж кольору, перед якими на стіні висіла велика плазма, що включилася стабільно на вихідні о п'ятій у другій половині дня.  Крейн підійшла до крісла, під яким розташувалася кішка. Тваринка почувши копошіння з боку різко повернула голову на звук і витріщилася своїми зеленими очима в карі. "Потрібно її помити" - пролетіла думка на задньому плані, здавалося Джен була в трансі і ця думка була взагалі не її.

Що ж можна сказати.  Тварин вона і  правда не дуже любила.  Хоча якщо згадати був один випадок коли їй все ж таки сподобалася одна істота.  Марку тоді чотирнадцять стукнуло, а дрібній Дженетт всього вісім.  У той період вони з батьками жили біля річки і старший брат постійно вишукував з ранку до глибокої ночі в очеретах і берегах нових друзів.  І треба сказати, шукати він умів.  Того ж вечора з'явився до будинку з довгим вужем.  Голова сімейства одразу заліз на стіл намагаючись поменше кричати і видавати звуків переляку, що дуже потішило дітей і дружину, аж надто сильний страх він відчував від виду рептилій.  А ось мати так само як і Марк прийшла в захват, тискала бідного вужика раз у раз примовляючи які милі у нього жовтогарячі "вушка".  Але на її велике розчарування довелося практично відразу ж його відпустити на волю, мати скрипівши серцем зробила це виключно заради чоловіка і в надії на те, що його психіка залишиться колишньою і він не уникатиме кожного темного кутка в страху про те, що ця рептилія випадково  залишилася у будинку.  Але швидше за все цей повзучий гад сподобався Джен через те, що його швидко ретирували.

Зрозумівши, що кішку рукою не дістати, Крейн почала шукати швабру.  Правда, шукати довго не довелося, та стабільно як завжди стояла в маленькій коморі.  Рішуче взявши її, вона повернулася на колишнє місце і виганяла тварину деревинкою з одного боку і виловлюючи рукою з іншого боку.  Нарешті схопивши пухнасту заразу за лапу і витягнувши її на світ білий, понесла у ванну.  Тільце в руках було спокійне.  Хіба що напружено.  Жінка сприйняла це як величезний плюс, не особливо їй хотілося слухати гидке нявкання на всю квартиру або дезинфікувати руки від подряпин і боятися, що кішка туди щось занесла.

Тепла вода у Джен була завжди і довго чекати коли вона почне литися  не доводилося.  Без побоювання, що хлине холодом, блондинка посадила свою ношу в раковину, попередньо заткнувши її затичкою і почала наповнювати, притримуючи кішку на місці від несподіваної втечі.  Як і передбачалося, тепла.  Взявши шампунь, про існування якої Крейн благополучно забула як тільки віднесла у ванну, почала наносити і розмилювати.