Щось на кшталт прологу

Можливо, вам ніколи не доводилось помічати або ж просто не звертали уваги але впродовж усієї стежки нашого життя нас супроводжує вогонь. Вогонь власного серця.

Полум'я, що завжди поряд з нами, в залежності від ситуацій набуває різного характеру. Бува огортає та підштовхує до нових дій, а бува обпалює зсередини...

Думаю, що ви неодноразово чули про те, що життя складається з пазликів. Кожний пазл різної форми та різного відтінку, що вказує саме на те, який вогонь був з вами у ці моменти життя. Не забувайте, що є ті пазли, які, як не крути, але вони зовсім не підходять до загальної картини. Та ми їх не викидаємо, ні. Ми відставляємо в сторону і зберігаємо: ''А раптом знадобиться''.

Хе-хе... І йдеться зараз зовсім не про пазли.

Мене щось трішки понесло на білому катері. Втратила потрібну нитку. Надолужимо згаяне...

Вогонь, що спалює зсередини: страх

Які у вас асоціації коли ви щойно прочитали це слово? Акрофобія, аквафобія, амаксофобія, гемофобія і ще катма різних ''болячок'', правда ж?

Без причин про нього ніхто не згадує. Та він завжди за нашою спиною і час від часу вщент спалює нитки надій, сподівань з нашої душі. А, що як ми з ним зустрінемося віч-на-віч? Мало хто наважиться поглянути у його чорну безодню очей.

Страшно.

Чому ми ускладнюємо своє життя? Можна ж просто не перетинатися з ним, чи не так?

''Наївні-і-і'' - солодко протягує Страх. Яких зусиль ми б не прикладали але рано чи пізно ми все одно перетнемося з ним.

Проте, це полум'я може бути підвладне. До пори, до часу... Зрештою знайдеться людина, що намагатиметься загасити його але біда в тому, що паливом.

Та якщо ж Ви наберетесь сміливості та поборете цього ворога, то перед вами відчиняться двері. І не одні. Тільки наважтесь.

Все, що про нього потрібно знати: Гнів

Якщо у вас поселився цей язик полум'я, то він затуманить дорогу до цілі.

Він знищить Вас.

Душа стане потворною.

І хто б не намагався Вам про це сказати у нього не вийде. Гнів заповнить кожну частинку душі, злиється в одне ціле з вами й ось це буде найгіршим.

Ви не конролюватимете своїх емоції. Забудете, що окрім гніву є щось світле. Вогонь цієї емоції спалюватиме, знищуватиме зсередини, а Ви і не помітете.

Забудете про людей, про їхні почуття. Без жодного дотику ладні знищити все.

Не такі вже й дрібниці: Увага

Та знаєте, напевно, найгірше коли остання жаринка згасне. І тоді холодне, до мурашок, повітря огорне тривожністю й смутком.

У кожного з нас від народження закладений вогник щастя. Проте, за ним, як і за будь-якою живністю, потрібний догляд. Щоправда для нього потрібний особливий догляд. Нам потрібне підбадьорювання. Необхідно людину яка заряджає вогники і вириває нас з колії буденних звичок. Вона змусила б забути про наші недоліки та нагадати про переваги.

Коли людині приділяють хоча б хвилинку уваги, то у неї таке тепло розливається всередині, що ладне прихистити пів материка. І це без перебільшення. А здавалося б всього лише хвилина уваги.

Насправді, щоб там хто не говорив, а в нашому житті маленькі дрібниці маються велике значення.

Найсвітліше почуття: Кохання

Які б злі, зневірені чи покинуті ви не були б але якщо хтось зміг запалити у вас іскру кохання, то це, без сумніву, навдивовижу щире почуття.

Без сумніву, кохання - це найсвітліше почуття в світі. Але, що ж воно таке? Чому це єдина сила, що править усім Всесвітом?

Схоже на те, що кохання - дотик до тіла, який торкається серця. Турбота один про одного, спільний сміх, коли є причини для щастя. Міцні обійми, коли з'являються проблеми. Спільні розмови про все та більше. Це почуття настільки тепле й чисте, що часто оспівується у піснях, описується письменниками. Для нього ніколи не має минулого, воно не переймається майбутнім, а безмежно насичує сьогодення.

Кожен день прожитий у коханні - новий урок. Воно вчить бути вірним, поважати і довіряти, адже саме це є його невід'ємними складовими. І коли ж відносини стануть справді глибокими, ми зможемо осягнути всю велич цього почуття. Дізнаємося як варто цілувати, щоб прогнати смуток, співати, щоб викликати усмішку.

І врешті, які слова сказати, щоб кохана людина відчула безпеку поряд з вами? Ось так крок за кроком і межі між вами зникнуть. Він - це ти, а ти - це він. Страждання, щастя, піклування стають спільними. І дві окремі особистості довершують один одного та створюють щось нове, незвідане, але таке бажане.

Піклуйтесь про свій вогник душі

При кожному етапі життєвої дороги в нашому серці поселяється різний вогник. І якби ми не хотіли але кожному місце бути. Проте тільки нам вирішувати яку частину нашого буття та скільки займе кожний з них. Можливо тут є ті, що постійно живуть в страху і вже настільки звикли до цього, що й не хочуть нічого змінювати? А якщо це читає людина затуманена гнівом? Ох... Тоді тільки побажати хочеться, щоб нарешті хтось приділив вам уваги і ви відчули на повні груди життя в яскравих барвах.

Пам'ятайте, що не слід загромаджувати власне життя речима, а накопичуйте спогади. Зберігайте кожну іскру.

Ступайте на свою життєву стежку.

Творіть життя, розгадуйте його таємниці та допомагайте іншим розпалювати вогники в собі. Бо ж кожен з нас має своє покликання, тому ми потребуємо абсолютно різних жаринок.