— Знаєш, коли я бачу блогерів, оцих лідерів думок, мені пригадується одне ім'я — Кассіус Клей. — Віго повернув кермо і скерував автомобіль в оточену з обох боків деревами паркову вулицю. — Чув про такого?

 Худорлявий завагався з відповіддю:

— Це щось пов'язане з боксом? — невпевнено проказав він.

— В яблучко! Пізніше він змінив своє ім'я на Мухамед Алі.

— Ти любиш бокс? — Худорлявий здивовано підняв брови. Віго краєм ока дивився і на співрозмовника.

— Так, авжеж. Він може багато чому нас навчити, — Віго знову глянув на Худорлявого. Той не знав, що на таке відповісти, адже гуманістичні ідеали, які Віго і його друзі пропагували, йшли в розріз з самою суттю насилля і агресії. — Жорстоко? Мабуть. Я б сказав жорстко. Але це питання вибору. Спортсмени виходять на ринг добровільно і з азартом. В здоровому суспільстві не несуть ніякої загрози оточуючим. В боксі важливе інше. Важлива мотивація та впертість, з якою ці хлопці пробиваються через шквал ударів до своєї мети, те, як легко вони готові ризикнути своїм здоров'ям. А мотивація, як відомо, є квінтесенцією самого життя.

 Худорлявий був дещо розчарований таким безцеремонним виправданням, нехай і спортивного, але тим не менш насилля.

— Ти був коли-небудь тут? — Запитав Віго, вказуючи пальцем через лобове скло на старомодні ковані ворота в оточенні кущів. Автомобіль зупинився. Худорлявий роззирнувся довкола. Хоч він і жив у Здвижні майже десять років, і мегаполіс здавався не має від нього таємниць, та цих воріт він ніколи не бачив.

— Що тут?

Стоячи біля воріт, Віго дістав з кишені здоровецьку в'язку ключів і почав її перебирати, але Худорлявий зупинив його і вказав навісний замок, що відчинений висів збоку.

— О! Хтось є! — Віго штовхнув ворота, котрі піддались легко і без жодного скрипу. — Це, — розвів він руками, йдучи попереду, — Ботанічний сад, чи то пак, приватна колекція рослин графа Бородайчука. Дивом вдалось вберегти це місце від забудовників і рейдерів, зараз волонтери намагаються привести його до більш менш прийнятного стану, щоб сад зміг приймати відвідувачів.

 Над покривленою від часу брукованою доріжкою нависало гілля дерев і кущів, що безконтрольно росли протягом десятків років, і вже важко було розібрати, де цінні реліктові одиниці, а де бур'ян і всюдисущий плющ.

— То що там з Кассіусом Клеєм?

 Доріжка щодалі робилася більш зарослою, і іноді Віго повертав нею в місця, де здавалось, немає ходу. Невдовзі вони вийшли до розчищеної галявини, в центрі якої стояла розлога липа, а поряд розкинулись мальовничі французькі клумби.

— А так! — Віго легенько стукнув себе кінчиками пальців по лобі. — Кассіус Клей чи Мухамед Алі був метром боксу. Ти ж чув про це, так?

— Думаю, що бачив якісь короткі відео з ним, — Худорлявий напружив пам'ять. — Може, якісь уривки інтерв'ю.

— Харизматична особистість, правда? Гострий на язик?

 Худорлявий непевно кивнув.

— Він був неймовірно обдарованим боксером. О так. Ще в юному віці він так затято, відчайдушно працював над своєю вправністю, що це не могло згодом принести видатних результатів. Він не вилазив зі спортзалу, його не цікавило нічого, крім боксу. Він так вперто працював, що потрапив в олімпійську збірну і, врешті, на іграх 1960 року отримав золото.

 Галявинка, якою Віго і Худорлявий йшли, являла собою взірець впорядкованості порівняно з хащами позаду. Розбиті на рівні геометричні фігури клумби містили різнобарв'я як знайомих рослин, так і не знаних гостей з далеких країв. Худорлявий затримався біля одного з пістрявих квадратиків, де поруч росла пухнаста морква, декоративний часник і щось на кшталт яскраво бузкового моху, котрого він ніколи не бачив раніше.

— Хлопець мріяв про славу і визнання. І отримав те, чого хотів. Його ім'я знали усі мешканці рідного міста, але цього було мало. Одного дня ним зацікавились багаті спонсори. В ті часи, як, в принципі, і зараз, ти не зможеш стати зіркою без спонсора. Грошовиті інвестори звернули на Кассіуса увагу, побачили в ньому потенціал і заодно можливість заробити, тож почали вкладати гроші в його професійну кар'єру. Справа пішла вперед.

 Металева лавка, що стояла під стовбуром липи, частково вросла в нього, проте це ніяк не заважало на ній сидіти.

— Вдалий менеджмент плюс неймовірний боксерський талант забезпечили небачений успіх. Було тут і ще дещо. Кассіус був дуже екстравертною особистістю, і окрім наполегливих тренувань, вагомим вкладом з його сторони була та невтомність, з якою він спілкувався з пресою. На початках доходило до абсурду, коли він міг дві години їхати в якесь захалустне містечко, щоб дати п'ятнадцяти хвилинне інтерв'ю для аудиторії в сто чоловік.

 З густих смарагдових заростів з'явилася дівчина в джинсовому комбезі і відром в руці. Вона помахала Віго рукою і взялась до роботи на одній з клумб.

— Він був справжнім професором з боксу. Перемоги над найвидатнішими чемпіонами того часу яскраво про це свідчили. Крім того, іноді він давав прогнози на власні бої, які справджувались з вражаючою точністю. Наприклад, він мав за звичку називати раунд, в якому його суперник впаде, і врешті все саме так відбувалось в бою. Так ставалося не тому, що він мав дар заглянути в майбутнє, а тому, що у ринзі він тотально домінував і вів бій, як йому подобалося. Його любили мільйони. Він був живою іконою.

— Вже коли він став Мухамедом Алі, його бажала бачити в гостях будь-яка теле- чи радіо-студія на планеті. Він ділився своїми міркуваннями, на будь-які теми, про Бога, про суспільство, про персональний розвиток, про расизм, сексизм, про що не спитаєш — в нього була своя думка. І говорив він впевнено, переконливо — як справжній оратор.

З-поміж кущів на галявинку забігли два хлопчики років до десяти. Вони неслись галасливим вихором і вимахували уявними мечами до клумб, аж поки сердитий викрик жінки їх не заспокоїв. Віго посміхнувся, спостерігаючи за цим, він повернув погляд своїх аквамаринових очей на Худорлявого і продовжив:

— Найкрасивіші жінки мріяли про зустріч з ним. І досить часто він їм не відмовляв. Пригадай його красиве лице, ці правильні риси. Яка природна харизма! Впевненість у собі аж до нахабства. Він був популярним до самої смерті.

Віго склав пальці в замок і поклав на коліно:

— Був один епізод в його біографії, що на фоні вищесказаного виглядає дуже цікаво. Справа в тому, що в часи молодості Кассіуса Клея розгорнулась безнадійна затяжна війна між США і комуністичним В’єтнамом. Оголосили загальний призов і молодих хлопців тисячами залучали до військової підготовки, а згодом і до бойових дій. І хоч проходження військової служби знаменитостями було специфічним, тим не менше їх також призивали. Коли Клей отримав повістку і прийшов на комісію, то з'ясувалась цікава деталь. Звісно ж, зі здоров'ям все було гаразд, але тодішня комісія також включала в себе проходження нескладних тестів на інтелект, і ось саме ці тести Кассіус провалив. Він не дав відповідей навіть на елементарні запитання. Враховуючи його чітку антивоєнну позицію, хтось в кабінетах засумнівався в тому, наскільки старанно Кассіус Клей розв'язував завдання в тестах. Тож його запросили на повторну комісію і навіть змусили пройти тест на IQ. І ось цей тест дав шокуючі результати — 84 бали. Пізніше, коли він на пресконференції коментував свої результати, він чесно зізнався: "Я називав себе найвеличнішим, а не найрозумнішим".

Худорлявий застиг. Віго, зачекавши кілька секунд, сказав:

— Я іноді думаю. Про кого ця історія може розповісти більше? Про славного Мухамеда Алі чи про наше суспільство загалом?

Худорлявий спостерігав за двома босими хлопчиськами, що борюкаються на траві в таємному зеленому закутку в центрі мегаполісу.

— Коли ти про це дізнався, твоє відношення до персони Клея змінилось?

Віго задумався:

— Змінилось, та не дуже… Для мене він був і лишився експертом з боксу і ні в чому іншому. — Віго глибоко вдихнув і додав:

— Все-таки в боксі центральним є не мордобій, а історія. Мордобій — це драматична обставина, яка підіймає ставки.