Видалити публікацію?
Яр Огнев
2024-02-29 22:01:36
Укрїнський вояка
Новини, Особисте
І так викладаю перші рядки про харківського вояку. про його недугу і мандрівку у своїй голові
1
1
136
Коментарі
Яр Огнев
Я стиснув кулаки і хижо вищербив зуби, коли чув, як ззовні зупинився важкий транспорт. Ось і вони. Знявши зі стіни автомат, я зайняв позицію в затемненому укритті і готувався. Двері розлетіло в щепи, приміщення наповнилося пилом. Послухались численні кроки солдат. Я відкрив вогонь із укриття, як тільки побачив лазерні промені прицілів. Поруч ізо мною вдарили кулі. Я бачив їх усіх, навіть через пил і дим. Перескакував з місця на місце, стріляв і приховувався. Коли вдруге закінчилися патрони, а закінчилися вони тоді, коли я про це подумав, згадав про кільце. Обсидіан тягнув до себе мій погляд. Навіть у темряві було видно, як він поглиблює залишки світла. Я приклав до каменю палець і слабо натиснув, аби навіщо точно не знаю. Артефакт прибульців враз відгукнувся. Темрява за секунди обгорнула моє тіло, і словно вирізала з навколишнього світу. Це було чудово. Приємний холодок і відчуття абсолютної неушкоджуваності оволоділо мною, мені захотілося цим скористатися. Я стрімко вистрибнув з місця. Увірвався в приміщення, де розташувалась група захоплення і атакував. Підхопив зброю вбитого і ліквідував одного за одним. Ніхто не бачив мене. Очі та прилади бачення підводили ворога. Вони просто не могли бачити того, чого не існує. А для них мене не існувало. Втілення темряви. Відсутність буття. Ось що вони бачили і не бачили одночасно. Я розумів це якось підсвідомо. Як тільки скористався кільцем, знання про фізичне положення прийшло само.
Відповісти
2024-02-29 22:28:47
1