Зала кінотеатру. Сеанс добігає кінця. Світло вимкнено. Раптом кіно плівка обривається і тієї ж миті величезне полотно екрану стає білим. 

   На екрані зʼявляються дві ледве помітні цятки. Щосекунди вони Стають дедалі більші, і ось уже можна чітко розрізнити два чоловічі силуети. Це Джуд та Жорж. 

- Стривай, я правильно зрозумів - це щойно була заключна глава? 

- Так, Жорж, це була саме вона.

- Блядь! 

Від новини Жорж був явно не в захваті. 

- А коли наступна частина? 

- Я не знаю чи буде вона взагалі

- Джуніоре, скажи що ти жартуєш?!

Вираз мого обличчя давав зрозуміти, що я навіть і не збирався жартувати.

- Якщо мене зараз вхопить серцевий напад - це буде на твоїй совісті.

Я нічого не відповів йому на це.

- «Головний герой немає цілі» - Жорж вирішив вкотре зруйнувати головні недоліки «чтива» - Джуде, чуєш? У героя немає «цілі». Вийди на вулицю, запитай у перехожих - багато в кого буде «чітко сформована ціль»? Тут у більшості немає навіть всратого страхового полісу, блядь! 

-  Так, що далі? - продовжував Жорж  «Не цілісний сюжет, багато зайвих персонажів, що зʼявляються ні звідки, і зникають в нікуди». Ну такого ж в реальному житті не може трапитись, правда? Ніколи і нікому з мешканців цієї блядськоі планети не траплялось бачити людей, що приходили в їх життя нізвідки, а потім так само йшли нахуй в нікуди, абсолютно ніяк не вплинувши на наше життя … 

- Жорж, послухай - в решті - решт я вирішив зупинити його імпровізовані дебати, - час від часу наступає мить коли перестаєш писати, коли вигоряєш, і потрібно взяти тайм - аут. 

- Тимчасова пауза? 

- Не знаю. Коли береш паузу - важко щось прогнозувати. 

        Кінець

  Молодий джентльмен, в діловому костюмі slim fit темно синього кольору  саме дочитував чергову чернетку «чтива» . Знайомтесь  - це Пол. Він разом з колегами - Пітером і Оггі, саме займаються впорядковуванням чернеток "чтива". 

- Слухай, цікаво! Мені подобається! Тільки якого хєра ця глава робить в третій частині? Це ж пост скриптум другої?! 

- Елементарно, Ватсон - чернетку було дописано, коли друга частина вже давно вийшла, а викидати було шкода. От і вперли її сюди. Типу такий оригінальний хід. 

- Хуятсон, блядь! Ти такий розумний, що аж заєбав вже. Доречі, де Оггі? Знов десь проєбався? 

А ось і Оггі, він натрапив на іншу, ще одну чернетку «чтива», яку раніше нікому не доводилось читати.