Катя ввійшла у кімнату з веселим настроєм. Сьогодні у неї було день народження, її саме найуоюлюбленіше свято в житті. ранкове привітання від усієї сім'ї, подарунки, кафе з друзями, задуті свічки, святковий торт - все це було заплановано на сьогоднішній день. Катя оглянула свою святково - вбрану кімнату і усміхнулася. Вона надягла нічну сорочку, вимкнула світло та лягла у ліжко. Їй було над чим подумати перед сном : про сьогоднішній день.  Вона заплющила очі і поринула у світ роздумів , а за деякий час у світ снів та фантастики...
Ранкове проміння просвітлювало кімнату та розбудило малу Катрю. Сонячні зайчики стрибали по кімнаті, за вікном чувся гавкіт собак та щебетання пташок. Ранок починався непогано! Дівчинка стрибнула з ліжка, потягнулась та підійшла до дзеркала. Там відобразувалась дівчинка з русявим волоссям, голубими очами, у синій нічній сорочці. За нею відбивалось ліжко, тумбочка, подарунки, які вчора розпаковувала Катря... Ой! Що це? Ще один ще не розпакований подарунок! Як це Катря його не помітила? Вона озирнулась, підійшла до своєї щойно виявленої знахідки. Це була обгорнута червоним папером коробка та прикрашена білою стрічкою. А ще там хтось всередині шурхотить... Що це може бути? Дівчинка почала розпаковувати подарунок. Вона відкрила коробку і тільки перше слово що вона вимовила це :
-Хома!,- і потяглась за цією живою тваринкою. Це було мале крихітне створіння, яке вмивалося, стоячи на задніх лапках. Через декілька секунд хом'як був вже на руках у своєї нової хазяйки. Дівчинка пригортала його до себе та називаючи новим ім'ям. І як не дивно, як і той вигук "Хома!" що вигукнула дівчинка, так і воно причепилося до хом'яка. Він і сам наче зрозумівши та радіючи почав дивитися своїми двома очима, що нагадували макові зернятка, потім встав на задні лапи почав вмиватися і просто якось дивно себе поводити. І в цей час до кімнати зайшла мама. Від неї пахло корицею та олією. Певно, вона тільки що була на кухні, та пекла млинці.
-Доброго ранку, млинціі хо...,- вона не договорила, а лише так і завмерла з відкритим ротом та дивлячись на живе крихітне створіння, яке тримала Катя.
-Мамо, я прокинулась і побачила оцю коробку, яку я ще не замічала, потім відкрила, а там хом'як!
-Та ну, і як ти думаєш, хто тобі подарував цю тваринку?
-Хм... Не знаю. Мабуть ти, із татом?
-Ні, я би не погодилась дарувати тобі такий подарунок. Тато взагалі б не погодився,- зауважила мама,- а як щодо тітоньки Юлі?
Тітонька Юля, це рідна мамина сестра, отож дуже любила свою племінницю та дарувала їй подарунки.
-Я думаю що це вона! ,- відповіла Катя.
-Ну отож бо воно...,- погодилась мама.
-Мамо, а де хом'як буде жити? Не в цій коробці звичайно...,- запитала дівчинка дивлячись на коробку.
-Звичайно можна придбати клітку, але вона дуже дорого коштує... Не знаю, я поговорю з татом, а потім все вирішимо, добре?
-Так, я згодна.
-Але поки що хом'як буде у коробці. До речі, ти не голодна? Я там напекла млинців з корицею.
-Так, я голодна, і не відкажусь від млинців!
-Чудово. Чекаю тебе на кухні,- і мама зачинивши ща собою двері, пішла до кухні.
Але Катрю хвилювала одна думка: якщо тато не погодиться тримати удома хом'яка, враховуючи і клітку, то де буде жити цей милий хом'ячок?...