Шелест відчиняющого щоденика.
Мелері взяла ручку, і почала писати в новому щоденику:
Мене звати Мелері, і кілька місаців стосунки між мною і моїм хлопцем стали трохи натянуті. Це нормально ми зним уже кілька років разом, але.... Останім часом він став зовсім нетаким як був раніше. Він став відалятись, мабуть. Або я стала такою... Ми дуже часто почали конфліктувати, нізачого. Я ніколи небачила його таким ну.. як це пояснити, дивним, чи що, не знаю. Раніше він був інакшим...?
Звінок мобільного:
- Клер!? Чому вона звонить?
- Привіііт !
- Клер що сталося, я не вгуморі гратись з тобою.
- Окей... Памятаєш у Луіса скоро день народженяяяя...
- Нууу і ...
- Він запросив всю паралель до себе на ВЕЧІРКУ!!! Прийдеш!?
- Ну... Мені треба подумати.
- Ну будлаааска.
- Добле Клер тільки ради тебе.
- Клас, клас, клас!!! Чикаю у 5 годині біля мосту.
- Ок.
- Цомікі.
- Бувай.
Виклик зупинено.
- Треба збиратись, може сказати Максу про те що я йду? Буду виходити і скажу.
Двері біло-гразурної шафи відчинилися.
" Щож вдягти, щож вдягти" . Ці думки проносились у голові Мелері.
- Може це? Чи це? Ні...
(Замітка від автора:  Ця ситуація знайома всім дівчатам, в тому числі і мені, тому це буде довго.)
- Щож вдягти? Може це..:
Із шафи вілітало все підряд. Від красивих пишних суконь до зимових курток. Через буквально кілька хвилин Мелері опинилась в завалах тканини. Її кіт Пушок, зашовши в кімнату до своєї хазяйки спочатку втратив свідомість, потім помер, знову ожив і знову помер.
Мелері почала щераз перебирати все що вона могла одягти на вечірку. І всештаки через годину вона вибрала те в чому піде на вечірку. Одівши красиве Червоно-бордове платя з красивим браслетиком, круглими чорними сережками і прикрасним кулончиком, вона почала робити зачіску. Вона перезаплила своє волося разів п'ять чий не сім, і всештаки зробила красиву зачіску. Шикарну гульку прикрашену кількома неведимка з красивими штучними перлами. АЛЕ! Їй несподобалося те як платя виглядало разом сперлами. Вона швидко в тому безладі з тканини найшла те що хотіла. Прикрасну білу вечірню сукню з чорною сумочкою, браслет, сережки і кулон вона не знімала. Потім вона пішла фарбуваться. Виходячи з кімнати Мелері побачила як її кіт Пушок, стоїть в ступорі і просебе говорить "Оче наш...". Мелері вирішила більше не користуваться цим лаком для волося, бо відного в неї вже галюцінації. Вона підішла до туалетного столику на якому стояла ВСЯ її косметика. Парфуми вона не використоувала бо після пригоди с котом, вона хоче ще трохи пожити. Пудна летіла з відусіль, в кінці кінців вона доробила свій макіяж. Над очима зробила красивий перехід тіней від чорного до темно-коричнового, зробила ідеальні стрілки (Замітка автора: Це книга пофантазувати можна) приклеєла красиві довгі вії, нанесла трохи румяни, підмалювала брови, зробила ніжно рожевого колору губи. Короче зробила логкій мейкап. Вона виглядала ШИКАРНО! Ну а як моглоби бути поіншому, просто вона повторила те як ходять половина дівчат. На цому слава богу вона закінчила прикрашатися. Підійшовши до кота який слава богу вже перестав молиться, читав журнал і статю " Що робити якщо ти кіт і живеш із бабою в одному будинку" Мелері зрозуміла краще вийти на вулицю бо лак всештаки не вивітрується швидко.