Залишались лише Емілі і Некром проти Раю. Але Рай розробив ще кращу версію "благословення" і назвали "душа" . Як на мене так собі але чимось подібне до їхніх задумок. Ведьма і Васіліск прийшли до них в якості допомоги . Але їхній прогрес не зійшов ні на крок. Вони ледве держали атаки ангелів. Ангели стали в 2 рази сильніші ніж попередні архангели. Наші держали оборону день поки Саня не прийшов. Почали рухатись і продвинулись на кілометр. Через два дня прийшов я. Ну як прийшов приїхав. Я був вдягнений в мантію через яку нічого не було видно.

Так ви сідайте в машину , а я трохи розімнусь.
(Жека)
Почекай сам ти не підеш.
(Саня)
Я піду не сци. Який раз я вже виживший а. П'ять . Десять?
Так і не порахуєш , але доля до мене щедра , як бачиш.
(Жека)
Я з тобою ми все життя разом і якшо шо то хоть в братській могилі поховають.
(Саня)
Ой сюсі пусі які. Їдем.
(Ведьма)
Я за пушку.
(Некром)
Значить буде похитувати.
(Емілі)
Жека вертайся добре.
(Васіліска)
Ну як карта ляже.
(Жека)

Некром і дівчата поїхали , а ми почали доставати всю зброю яку мали. Я зняв плащ , а під ним були крила Люцифера , які прийшлось піддати ремонту. І ще взяв ками (коси з короткою ручкою) , а вони були на ланцюгах. Костюм в мене був і це був мій самий перший костюм. А Саня достав меч Люцифера який я йому віддав і ще нові пістолети два . І багато кінжалів було в нього на подив. Ми взяли два шприци , які я колись заготував і хотіли їх приберегти до моменту нападу. Але не получилось бо нас атакували. І ми на будершафт вкололи собі їх. Це були гормони злості разом з адреналіном. Одним словом ми стали , як скажені . І місто , де ми перебували на щастя людям закинутим. І ми зникли з очей і радарів ангелів. Насправді ми вже були нереально сильні і швидкі, що вони нас не бачили. Але ми їх пробігли. А нащо нам мертвеців чекати. Просто на землю попадало м'ясо і броня . А ми нікого не чекали і бігли на смерть . Ніхто нас не міг зупинити поскільки ближче ніж на 20 метрів ніхто не підходив через обстріл Саня , а всі по бокам розрізались мною. І ми були не одні . Я попросив Некрома про одну послугу "чи може він воскресити метрвих" він мені відповів , що може . Але про , що думала людина перед смертю така вона і буде після воскресіння.  Я не сильно зважав на це але попросив , щоб воскресив одного чувачка. Я розказав про це Сані і він спитав , хто то . А я показав пальцем назад , а там величезний робот і всередині сидів Андерсон. Робота я покращив , а його тіло зберіг . Для нормального поховання але не прийшлось. Він розстрілював і різав мечем все , що тільки можна було. Завдяки цьому ми пробрались в двір до папугаїв . І я кинув диск трохи далі від нас після чого той активувався. І появилась машина з Некромом і дівчата які пробили вхідні двері. Андерсон розважався , як міг а з ним і Саня. Коли я зайшов після машини в середину будівлі. А ті вже розбіглись окрім Васіліски. Ногу зламала вийти не може. Я розімкнув її ногу витягнув її і зробив шину. І вколов трохи КД і стовбурових клітин. За 5 хвилин нога зрослась. І ми пішли далі в середину.