|
||
|||
|
Це було вперше коли ми зустрілись. В дворі часто гуляли місцеві хулігани, які забрали в мене портфель. Це було схоже на гру в собочку. Коли тут проходить той, який поміняє все моє майбутнє. Заступившись за мене мені звичайно відали мої речі. Я була йому дуже вдячна. Скоро ми стали зустрічатися в нашому дворі частіше. Раніше ми тільки віталися один з одним, а зараз він запросив мене з ним вечері прогулятися. Я погодилась так, як в мене тоді не було важливих справ.  Трішки прогулявшись  він привів мене на міст з якого був дуже красивий вид,  аж подих завмирав. Тут зайшла розмова про моє та його майбутнє те, які погляди в нас на життя та в чому його сенс. Виявилось в нас багато спільного. Провівши мене додому(неважливо, що я живу в сусідньому під'їзді) він мені зізнався в коханні чому я була дуже здивована.! Адже в мене в думках була лише дружба та нічого більше, але я погодилась так як крім дружби інколи до нього і проявлялась симпатія .   Я з ним зустрічалась довго приблизно ще 5 років поки я не вирішила куди поступати. Виявилось той інститут був в іншому місті. І я незнала, що мені робити, адже я не вірю в кохання на відстані. Розповівши про мою проблему йому моїй коханій людині ми вирішили розійтись. Це було дуже боляче..... 
© Моника Аманова,
книга «Вони зустрілись».
Коментарі