Мореас Фрост

                           ДО РІЧНИЦІ ВИЗВОЛЕННЯ МІСТА ХЕРСОН

Взагалі-то цей святковий репортаж мав з'явитися днями раніше, а саме 11 листопада 2023 року.

Саме цього осіннього дня рік тому в мій рідний Херсон після восьми місяців окупації міста рашистсько-фашистським режимом увійшли перші передові підрозділи визвольної Армії ЗСУ. На добу раніше останні військові загони - спеціальні зондер-команди (підривники) рашистів залишили місто, заваливши за собою шість прольотів Антонівського мосту, і розташувалися гарнізонами на протилежному, лівому березі Дніпра, у ближніх до міста райцентрах - містечках Олешки та Гола Пристань. Ну, про те лиходійство, яке ці варвари накоїли в місті перед тим, як його покинути, я додам наприкінці цього репортажу.

Однак саме цього дня, 11 листопада 2023 року, над містом вирувала моторошна негода, просто шалена буря. Це було на кшталт армагеддону - натуральна гроза з ураганним вітром, сильним дощем, з дикими блискавками, що супроводжувалися гуркотом грому. Коли це, за яких часів у таку листопадову пору в славному Херсоні траплялися подібні світлопреставлення?! Щось не можу я пригадати нічого подібного за своє чимале життя в рідному місті!

Ця буря, що прийшла до кінця дня, протримала жителів у напрузі кілька годин. Детальними даними про наслідки стихії я не володію. Але лише знаю, що в місті виявилося повалено чимало дерев. Та й мені довелося поспостерігати з балкона, як 20-метрові 50-річні тополі, що ростуть вздовж мого проспекту, згинало до землі поривами вітру майже наполовину їх зросту. І ось із настанням темряви щось трапилося з енергопостачанням - вирубилася електрика по всьому місту. Згодом її подекуди місцями відновлювали поступово. Але, у більшості районів її не було майже добу. Слідом за зникненням електроенергії пропав і інтернет, і довго не міг відновитися... Ось і головна причина затримки з цим моїм посланням.

Але тут я затіяв свою розмову зовсім не про бурю з її викрутасами, а з нагоди річниці визволення мого міста від ворога хотів поділитися деякими своїми спогадами про ті вже віддалені в часі дні річної давності.

Ще за тиждень до події ми спостерігали за нервовою метушнею ФСБ-івців, поліцаїв (росгвардії) і військових рашистів - з підвищеною активністю вони носилися містом взад-вперед як очманілі. А десь ще за місяць до втечі, у них уже щосили кипіла робота зі всебічного грабежу міста. "Обчистили", відверто змародьорили, всі навчальні та громадські заклади, а також бізнесово-виробничі й адміністративні організації та підприємства. Вивозилося все, що мало хоч якусь цінність, аж до ліжок із лікарень і столів із навчальних закладів. Ця підла "сарана" нічим не гребувала. А ось в останній тиждень вони конкретно займалися мінуванням і диверсіями на об'єктах ЖКГ. Масово "віджимався" приватний автотранспорт. Особливо популярними були вантажні авто і бусики. Загалом, до приходу наших військ місто залишилося "голе, як сокіл". До того ж за добу до своєї втечі в місті почав свій місячний відлік повний блек-аут - було відключено все: воду, електрику, тепло, зв'язок. Залишалося недоторканим тільки газопостачання. Просто не встигли до нього дістатися - ЗСУ на п'яти наступало...

Те, що рашисти покинули місто, нам, простим громадянам, стало відомо вже в другій половині 10 листопада 2022 року. Це було дуже хвилююче, коли ми побачили, як нашим мікрорайоном спочатку проїхала армійська машина (напевно, це були ССО-шники-розвідники) з великим синьо-жовтим прапором, що розвивається, а невдовзі, у другий половині дня з'явилася фура, яка йшла від біг-борду до біг-борду, і група волонтерів на її даху послідовно здирала з плакатів традиційні знущальні рашистські написи: "Херсон з Росією назавжди!" та у тому самому дусі решту. Смішні, звісно, ці написи... А наступного дня з'явилася машина місцевої рекламної компанії, що розвішувала вже наші плакати на тих самих біг-бордах із милими серцю написами: "Рідні, ми вільні!".

Того ж 11 листопада в середині дня на головній площі Херсона - площі Свободи - городяни вже могли радісно обійнятися з першими нашими визволителями - воїнами ЗСУ. А ще зранку в місто заїхали спеціальні загони ССО ЗСУ з саперними підрозділами, розпочавши розмінування всіх адміністративних об'єктів і служб.

А наступного дня, 12 листопада, до міста завітав президент Зеленський. Приїхав привітати і підтримати херсонців. На площі Свободи перед облдержадміністрацією відбувся мітинг із його виступом.

Щоб запустити все ЖКГ так, як належить, нашим ремонтникам, посиленим фахівцями з інших міст, знадобилося близько місяця. Так усе наплутали і привели в непридатність, а десь і попідривали все те обладнання, що не змогли або не встигли демонтувати і вивезти у свою рашку «асвабадители».

Треба сказати, що я з сім'єю від початку війни і до сьогоднішнього дня залишалися в місті, нікуди не виїжджаючи. І всі принади окупації, а потім і місячний за часом блек-аут, а далі й період повені після вибуху каховської плотини - всього ми тут надивилися і відчули...

Звичайно, це складно передати, як в період блек-ауту було важко пристосуватися до стану речей, коли тобі навіть чай приготувати нема на чому. Тим паче осінь видалася холодною і дощовою, і в квартирі було холодно і сиро. На телефони намагалися зловити повітряний інтернет, щоб хоч якось бути в курсі подій. А тут ще й обстріли міста почалися неабиякі...

До нашої біди, наш мікрорайон не газифікований, з електроплитами. Тому нам було особливо паршиво і складно. Доводилося щодня ходити до знайомих у сусідній мікрорайон із газопостачанням із термосом і каструлею, щоб приготувати якусь елементарну їжу на день. Ще виручала євангелістська церква, що знаходилася поруч. Там можна було зарядити телефон від працюючого генератора, і там теж роздавали окріп бажаючим. Тут же брали, вистоюючи нескінченні черги, питну воду з церковної свердловини. А поруч із церквою один раз на день із сусіднього міста Миколаїв приїжджав бусик, з якого роздавали безкоштовно вже готову їжу. У цей самий час приїжджала й гуманітарна допомога із закордону та інших регіонів країни, видавали набори ходових продуктів харчування. Але з цим були свої складнощі – люди пхалися, була велика черга. Дехто з мешканців у дворах висоток готували їжу, розпалюючи багаття. Але ми не скиглили, а навпаки були раді тому факту, що наших поневолювачів у місті немає (як же вони нас дратували!.. а особливо під кінець терміну!). Загалом ми жили тим, що скоро наше життя налагодиться. Саме так воно, звісно, й трапилося - налагодилося, майже через місяць. Електрика разом із мобільним зв'язком з'явилася лише 5 грудня, слідом 9 грудня до нас прийшов, нарешті, інтернет. А 11 грудня відновилося опалення. Такі от були реалії. Ось так ми протрималися…

У день визволення пригадалося дещо з періоду окупації Херсона. Вона сталася на самому початку березня. Перших окупантів ми побачили 2 березня 2022 р. - зелених чоловічків з автоматами, які озираються, крадучись нашою вулицею попереду бронетранспортера, що повільно повзе. Надалі ці неприємні люди щоденно траплялися нам на вулиці і на імпровізованих торгових точках, де, як у далеких 90-х, тривала жвава торгівля прямо з машин товарами і продуктами. Як правило, в невеликі магазини завозилася переважно продуктова група з Криму. Гівняна, найпаскудніша рашистська їжа. Але ось ковбаси і молочні продукти везли до нас із сусідніх теж окупаційних регіонів, але з наших рідних заводів - з Каховки і Мелітополя. Звідти ж після розгрому нашої місцевої Чорнобаївської птахофабрики до нас завозили яйця. Загалом, привозили все: від чаю до сигарет і горілки. Ціни, зрозуміло, були окупаційними, в 1,5 - 2 рази завищеними. А от херсонські підприємства чомусь не працювали. До речі на початку окупації у місті десь з тиждень не було у продажу хліба. Зовсім не було. Рашисти лише десь через тиждень запустили місцевий хлібозавод на два типи хліба - білий і чорний. І то лише тому, що їм самим він був конче потрібен. Ціна і того й іншого була 20 гривень. Хлібом торгували просто з машин. Щоправда за ним треба було вистояти кілометрову чергу. Але потім відкрилися приватні пекарні. Стало легше. А ось з ліками було кепськи. Необхідні мені ліки часники з Криму не завозили. А наші аптеки дуже скоро використали свій запас. А потім зовсім закрилися. Ще, разом з хлібозаводом, рашисти запустили в роботу наш молокозавод. Своя молочна продукція у місті з’явилася. Але теж з величезними чергами.

Окупанти, що лазили по наших імпровізованих торговельних алеях і крамничках для закупівлі собі їжі і, головне, горілки, нас, місцевих, боялися, вбачаючи в кожному з нас потенційних ворогів. Ходили мінімум по двоє, а краще по троє, неодмінно зі зброєю, і ніколи поодинці. Запам'ятався випадок, коли ніс до носу зіткнувся з трійкою рашистів, які прийшли на закупи в один із магазинчиків. Я якраз виходив, коли двоє з них заходили, а біля дверей побачив третього - він був бурятом - навіть у масці це було видно, у войовничій стійці з автоматом напереваги, озирався довкола, нервово нишпорив очима, вишукуючи уявні небезпеки, поки його соратники отоварювалися. Я з таким презирством на нього подивився, що він, мабуть, міг би і пристрелити мене, якби зустрівся з моїм поглядом. Від нервового перенапруження. І так, з диким острахом, вони поводилися повсюдно, коли їм доводилося впритул зустрічатися з нашим населенням. Особливо при скупченні народу. А скупчення були повсюди, оскільки то там, то тут виникали різні черги за продуктами.

Можна було б багато ще чого написати про ті довгі місяці в неволі... Але залишу ці "милі" спогади для наступного випадку.

Сьогодні я лише хотів привітати всіх із нашим святковим днем - днем визволення міста Херсон! Так, зараз воно перебуває в неприємному, зраненому становищі. Натурально фронтове місто! Ворог усього лише за півтора кілометри від берегової межі з протилежного боку Дніпра. Постійні, регулярні прильоти. Багато, дуже багато постраждалих будинків, немає лікарень, шкіл, навчальних закладів, ну і адміністративних будівель, які б не постраждали. А ще гине багато людей. Залишається лише надія на якнайшвидший наступ наших воїнів на Крим, щоби раз та назавжди відкинути цю сарану з наших просторів!

Нічого, ми потім все знову відбудуємо, і місто Херсон стане ще красивішим!

А тепер про обіцяні підсумки окупації.

Вони виявилися не просто не втішні, а буквально плачевні. Якщо сказати в двох словах, то місто спустошене в прямому сенсі слова. Як колись, у давні часи, подібне бувало після навали монголо-татарської орди! Це після них нічого цінного і цілого в захоплених містах не залишалося. А було повне розорення і спустошення територій. І зараз ми побачили, що вимальовується повна аналогія.

Власне, місто почало піддаватися грабежам, руйнуванню і вивезенню всього цінного в Росію від самого початку приходу агресора. Постраждали абсолютно всі сфери життєдіяльності та народного господарства, зокрема й сільськогосподарська та переробна галузі, а в найостанніші дні перед здачею міста російські загарбники піддали диверсіям і вивели з ладу практично всі об'єкти критичної інфраструктури та ті підприємства харчової промисловості, які в період окупації широко ними використовувалися насамперед для своїх потреб.

Нижче наводжу далеко не повний перелік "славних" справ окупантів у Херсоні.

По-перше. За період перебування російських окупаційних військ населення міста за рахунок мешканців, які покинули його, до кінця окупації дійшло майже до позначки однієї шостої частини порівняно з довоєнною, це приблизно тисяч 50. Основна частина людей, обґрунтовано побоюючись за своє життя і рятуючись від репресій, змушена була покинути місто. Але частина населення, включно з дітьми, була насильно вивезена з міста та області на територію Росії. Поки невідомо точно, куди зрештою переправляли нещасних, варварськи або хитрістю відірваних від батьків дітей різного віку. Спочатку, подейкували, що вивезли до Криму, нібито на оздоровлення. Однак і досі сотні дітей вважаються безслідно зниклими.

По-друге. До десятка великих промислових підприємств, відомих місцевих гігантів, а також безліч дрібніших підприємств і фабрик просто зрізано в нуль і вкрадено (вивезено), включно з дефіцитними верстатами та обладнанням. А все, що не вдалося викрасти, поневічено і приведено в непридатність або було секретно заміновано.

По-третє. Розорено і спустошено два головні міські музеї: краєзнавчий і природознавчий (історико-географічний), а також художній музей (картинна галерея). З них вивезено всі найцінніші та найрідкісніші експонати і картини.

По-четверте. Розграбовано і "вичищено" всі владні адміністративні та громадські організації і фонди, включно з пенсійним, безліч банків та їхніх банківських відділень, а також незліченну кількість офісів багатьох приватних фірм, причому з повним "виносом" не тільки їхнього обладнання та оргтехніки, а й меблів.

По-п'яте. Розірвано і вивезено обладнання, включно навіть з меблями і лікарняними ліжками, низки унікальних медичних центрів і комплексів.

По-шосте. Половину наявного в місті автобусного парку викрадено в Росію. Причому вивезено саме оновлений напередодні війни парк імпортних машин - великі й найсучасніші та найкомфортабельніші з кондиціонерами автобуси. Залишилася тільки стара техніка і "Газелі". Аналогічно постраждав і оновлений напередодні війни тролейбусний парк, так само вивезено до Росії новітні тролейбуси.

По-сьоме. Розграбовано та понівечено тисячі покинутих городянами жител, як квартир у багатоповерхівках, так і приватних житлових будівель, зокрема й ті, в яких нахабно приживалися росіяни, квартируючи в період окупації.

По-восьме. Перед втечею з міста російською зондер-командою було підірвано на двох висотних рівнях і повністю обвалено нашу красуню телевежу. Попередньо з неї було знято і викрадено все імпортне обладнання та головні станції стільникового зв'язку.

По-дев'яте. Викрадено всю унікальну апаратуру та оптико-волоконні кабелі для забезпечення в місті дротового інтернету. Доводиться відновлювати все з нуля.

По-десяте. Російські варвари осквернили могилу графа Потьомкіна, що знаходилася на території однойменного комплексу його палацу під назвою Катерининський (нині храм - православна церква російської єпархії). Два століття пролежали в спокої останки Потьомкіна Таврійського, і ніколи ніхто на них не зазіхав, але ось саме росіянам ці мощі вкрай знадобилися. Не погребували викопати кістки і вивезти на Росію.

По-одинадцяте. От як такий неприємний факт сприймати і приймати накажете? У "суто російському" місті Херсоні - принаймні так його помпезно зовсім нещодавно на путінському шабаші після ратифікації псевдореферендуму позиціонувала російська влада - запросто так узяли і без сорому й ганьби зрізали під корінь низку наших відомих, високохудожніх та цінних історичних пам'яток, причому в найпрямішому плані. По-простому це звучить так: нахабно викрали з вулиць міста! Хіба це не злочин за російськими законами?

Спочатку на головній авеню - проспекті Ушакова, просто біля входу до Морської Державної Академії, серед білого дня без докорів сумління демонтували з п'єдесталу і вивезли з міста в закритій "фурі" здоровенний п'ятиметровий монумент - пам'ятник адміралу Ушакову. Адже на його честь якраз і було названо центральний проспект міста. І тепер він осиротів. Я розумію, що комусь із російських яйцеголових правителів цей витвір мистецтва дуже припав до душі, тим паче, що сам Ушаков зведений російською церквою в ранг святих.

Потім на головній пішохідній вулиці міста під назвою Суворова, на нашому головному "бродвеї", російські варвари зрізали бронзовий бюст генералісимусу Суворову. На жаль, та ж аналогія напрошується.

І, нарешті, за тією ж злочинною схемою демонтували і вивезли, знявши з постаменту, зовсім ще свіжий пам'ятник - чудового красеня, триметрового зросту, виконаного цілком у бронзі - шановного нами графа Потьомкіна Таврійського - засновника міста Херсона. Був відлитий на народні гроші зовсім недавно, стояв в однойменному сквері в самому серці міста, знаменуючи собою початок однойменної та однієї з центральних вулиць.

Усіх їх вивезли в Росію: подейкують, когось - у Санкт-Петербург, а когось із них - у Москву. Але за яким правом, питається, відбулися ці злодіяння?! .... Що це за грабіж серед білого дня?! ....

Зате з'явилася низка конкретних запитань.

У Росії, що, своїх пам'ятників не вистачає?

І хочеться конкретизувати питання. Хто дав право росіянам красти наші пам'ятники народні? Чому безкарно крадуть історію в нашого міста?

А тепер ще одне запитання на засипку: як називається подібне блюзнірство, така згубна практика? Варварством? Державним мародерством? А, може, і тим і іншим одночасно?

По-дванадцяте. Це "вишенька на торті"! Росіяни спокусилися викрасти ЄНОТА з херсонського міні-зоопарку!

Ось до чого дійшли, а точніше докотилися, наші так звані "визволителі"! Всі ці ганебні неподобства - чергова порочна сторінка держави російської! До таких масштабних руйнувань не доходила справа навіть у період окупації міста гітлерівською Німеччиною у Другій світовій війні!

Правда, чому тут дивуватися?! Усі ці безчинства - звичайнісінька практика російських окупантів скрізь і всюди, де б не з'являвся чобіт росіянина з рушницею.

І хочеться поставити ще одне запитання: ну хто ж ви після всього цього скоєного, росіяни? Можна лише з упевненістю констатувати одне: ваша "непереможна" армія просто ганебні на весь світ нелюди, натуральні варвари, грабіжники-мародери та орки! А ваша ущербна держава - терорист номер один - проклята не тільки українським народом, а й усім світом!

Ми згодом після всіх диверсійних дій окупантів, звісно ж, виправимо, відремонтуємо і все, що ви накоїли й зруйнували, відбудуємо по-новому і заживемо краще, ніж раніше. А за весь нанесений збиток державі Україна РФ однозначно заплатить сповна контрибуцією і багаторічними багатотрильйонними репараціями. І ми неодмінно повернемо всі вкрадені у нашого народу історичні реліквії. Також ми обов'язково знайдемо і повернемо на Батьківщину тисячі наших вивезених вкрадених дітей, всіх до одного!