Мореас Фрост

    Що є людська Душа? Яка ЇЇ сутність і у

чому полягае особливість перебування

Душі в тілі людини? Як залежить якість

життя від реального СТАНУ Душі?

                                            МІРКУВАННЯ ПРО ДУШУ

       Жодною мірою не претендуючи на істину в останній інстанції в цих моїх міркуваннях, лише хочу поділитися своїм розумінням і думками про таке своєрідне загадкове явище в нашій із вами повсякденності, як Душа, звичайнісінька людська Душа. Підкреслюю, це лише мої міркування на цю тему.

       Кажуть, що святе місце порожнім не буває. Для мене це твердження ніколи великим одкровенням не було. Та й узагалі світ навколо нас, до якого ми з самого народження звикли і настільки до нього прив'язані, він не терпить порожнечі. На простір, що звільнився, неодмінно приходить або щось нове, або він поповнюється тим самим, але з іншого місця, де цього - з лишком. Не більше, не менше. Але на те він і навколишній світ, тло нашого буття, середовище проживання - матеріальний світ, зі своїми цілком відчутними закономірностями і законами фізичного буття. Він - величезний, але не безрозмірний, кінцевий. У нього є свої межі та мірила. Його можна побачити, помацати, порівняти, зіставити, видозмінити, тобто переробити або змінити на свій розсуд. Але від цих наших маніпуляцій у самій природі речей мало що змінюється. Та практично нічого. Зрештою вся система нікуди не дівається, зберігаючи сукупну всеосяжну рівновагу, підтримуючи колись встановлений Космосом (для нас звично - природою) баланс і порядок, і, по суті, гармонійна. Зрештою, світ наш піддається дослідженню і вивченню, постійному відкриттю і пізнанню його істин. Хоч іноді це буває нелегко, і пов'язано з певними складнощами, іноді з техногенними небезпеками. Але рано чи пізно загадок у матеріальному світі для людства не залишиться. Хоча існує думка, що пізнанню немає меж. З чим особисто я не погоджуся. Усе розвивається згідно Законів Космосу, де всьому є свій початок і неодмінно має бути і свій кінець.

       А ось як у зв'язку з цим справи з таким поняттям, як наша Душа? І як вона взаємодіє з нами, тобто зі звичним для всіх світом?

       У цих своїх роздумах я зроблю спробу розібратися в цьому питанні.

     Людська Душа... Що ж це за штуковина така? Дуже вже ВОНА дивна, малозрозуміла, погано пояснювана.

       Ось особисто моє визначення людської Душі.

      ДУША - це не що інше, як чуйний і водночас потужний генератор усіх наших внутрішніх емоцій, почуттів і відчуттів, що живе в нас, який дає змогу робити наше земне життя якомога комфортнішим, яскравішим і більш насиченим змістом.

      Для наочності згадайте фразу, яку частенько і часом не усвідомлено, не замислюючись вимовляють закохані: «Я всією душею люблю тебе». Про що вона говорить? А про те, що люблять саме Душею. ЛЮБОВ і є один із найважливіших і найвагоміших компонентів наших внутрішніх емоцій, причому основний і найголовніший наповнювач Душі. Звісно, чимало й інших внутрішніх почуттів і відчуттів є присутніми, уживаються в НЕ. Їх ціла гама: тут і гнів, і совість, і образа, і радість, і багато іншого.

      По суті, всі знають про існування Душі, знають, що знаходиться ВОНА всередині нас, у нашій тілесній оболонці. Дуже вже загадкова і невловима. За всіх часів ніхто і ніколи ЇЇ не те, що помацати, а навіть і не бачив ніде і жодного разу. Зате всі про НЕЇ рано чи пізно згадують, замислюються, а то й частенько говорять, або хоча б мимохідь та згадують. Я вже мовчу про служителів релігійних культів. Вони навіть звертають до НИХ, Душ наших, постійну, щоденну увагу, оточують турботою.

       Ось вам найперший і найголовніший висновок. Душа - річ досить цінна! І, виходить, факт ЇЇ наявності в нас, а тим більше ЇЇ СТАН треба серйозно брати до уваги.

       І все-таки, що або хто ВОНА насправді, Душа наша? Яка ЇЇ сутність?

       Тут уже доводиться певною мірою прислухатися до наших теологів, разом із так званими езотериками, екстрасенсами і парапсихологами та їхніх теорій. Швидше за все, вони мають рацію. Принаймні всі сходяться на тому, стверджуючи, що все, що коїться та виходить за межі нашого розуму і що не можна побачити, помацати руками або відчути нашими зовнішніми органами чуття, - прояви сил так званого тонкого, безтілесного або, як модно нині казати, астрального світу. Ось і виходить, що Душа наша - суть цієї ж природи, особливого роду субстанція. Можна сміливо сказати, Душа - один із типових представників тонкого світу. Причому абсолютно не підвладна законам грубого, бездушного, раціонального зовнішнього світу.

       Звідси висновок: керувати своєю Душею, як би нам того іноді не хотілося, ми самі НЕ МОЖЕМО. Те ж саме, ніхто не може керувати чужою Душею (хоча дехто намагається), тому, що в цьому особливо відокремленому астральному світі правлять бал зовсім інші СИЛИ. Можна сміливо назвати їх неземними, космічними. І за іншими, космічними ЗАКОНАМИ. Однак, от біда, ЗВЕДЕННЯ цих неземних Законів ніхто в очі досі ще не бачив. Не кажучи вже про ті СИЛИ, які вивели і прописали їх для наших Душ, і яким ВОНИ, Душі, підвладні. Але те, що підвладні не нам самим - це факт незаперечний. І бачиться він правомірним і справедливим. От тільки уявіть собі, що могло б відбуватися у вашому середовищі існування, якби кожен індивідуум міг кроїти та перебудовувати Душу на свій лад, під себе, під свої меркантильні інтереси, не зважаючи ні на що й ні на кого?!... Адже «своя сорочка» завжди ближче до тіла. А людина в усі часи - істота, як відомо, ненаситна. Та й взагалі, якби до того ж у кожного був прямий доступ до чужих Душ, тощо тоді з нами сталося б?!... Та за подібних кепських обставин на землі стався б повний хаос! На щастя, світопорядок на планеті належним чином зберігається, і загальний баланс добра і зла всюди та повсякчасно підтримується.

       Однак, і справді, люди на землі не можуть бути поголовно й однаково щасливі. Це просто неможливо, і, як я думаю, не вийде ніколи і за жодних обставин. Питається, ЧОМУ?.. А тому, що у всіх індивідуумів, які мешкають на планеті, ДУША абсолютно РІЗНА, і присутня в них у РІЗНОМУ своєму СТАНІ.

       Остання думка - мабуть, найважливіший і відправний фактор, на який варто загострити особливу увагу.

        Як немає абсолютно однакових людей, так не існує й однакових Душ. Усі люди народжуються з різною ЇЇ силою та наповненістю, СТАНОМ. Ба більше, і на різних рівнях, якщо хочете, орбітах ЇЇ подальшого існування в кожному окремо взятому індивідуумі. Тут уже у зв'язку з цим виходить на перший план таке поняття, як людська Карма - призначення конкретної людини в її подальшому житті з урахуванням накопиченого досвіду віджилих поколінь. Але це - тема окремої розмови, і ми не будемо заглиблюватися в такі нетрі. Наша розмова про тонкощі Душі.

     Душа людська, як виявляється на ділі, зовсім не щось однотонне, одноколірне, статичне і не безмірно міцне утворення в оболонці людської сутності. Це - дуже дивна і суперечлива за своєю структурою субстанція. ВОНА може виявитися як виробом крихким і слабким, так і водночас досить пластичним і незламно сильним. Усе залежить від часу, місця перебування людини, характеру і ступеня впливу на структуру Душі різних чинників у житті цієї людини, а також від самого початку відпущеного ЇЙ Космосом енергетичного ЗАПАСУ МІЦНОСТІ. Останній - найважливіший і найвагоміший компонент, що визначає можливості та ступінь ЇЇ захисту від зазіхань ззовні.

       Ось, наприклад, часом доводиться чути, як про якусь людину кажуть: «у нього - жалюгідна душонка». Це реально свідчить про убогість, пригнобленість Душі цієї людини. Або навпаки: «широкої душі людина» - означає лише одне - ця людина живе в злагоді зі своєю совістю, Душа її наповнена любов'ю й умиротворена.

      Людина людині - різнь. І її Душі зовсім не байдуже, на що та витрачає свої, а значить, і ЇЇ сили. А вона їх витрачає щодня і щомиті. Якщо людина налаштована на творення, на загальне благо, на благородні справи, робить добрі вчинки, то це тільки зміцнює структуру Душі, багаторазово заповнюючи ЇЇ втрати відповідною енергією віддачі. Якщо ж зусилля людини будуть спрямовані на руйнування, на негативні прояви і діяння, що суперечать і не прийнятні Космосу, то витончення, а то й подальше руйнування Душі - неминуче. Не вірю я в поняття вічності Душі. Воно входить у протиріччя з теорією Космосу про початок і кінець світобудови.

       Душа - наш найголовніший друг.

     До Душі взагалі треба підходити вкрай обережно, ставитися дбайливо, вдумливо. А то ж можна неакуратно ЇЇ подряпати, або, того гірше, серйозно пошкодити, поранити. Тоді ВОНА стогнатиме, знемагатиме, хворітиме. І тоді людині навряд чи можна розраховувати на якийсь спокій. У таких випадках кажуть: «душа не на місці», або «душа втратила спокій». За такого стану Душі можна не сподіватися отримати задовільного стану організму, а отже, й позитивного результату від якихось дій цієї людини. Великі справи без душевного піднесення, наснаги не робляться. Адже Душа, виходить, перебуватиме не в стабільному стані, а під певним тиском або стресом. Навіть більше того, пригнічена Душа може зробити життя людини нестерпним.

       А ось вислів «на душі кішки шкребуть». Це - теж не дуже корисний стан Душі, за якого ВОНА перебуває не в сприятливому режимі рівноваги, а в стані паразитних вібрацій. Чи добре це? Звичайно ж, не добре. А якщо в НЕЇ ні-ні та плюнуть, або, чого гірше, по НЕЇ потопчуться? Це зовсім навіть не добре. Про який прогрес у вашому повсякденному житті та якісь сприятливі якісні його зміни за такого нестабільного стану Душі може йтися?

     Отже, як і у випадку з нашим тілесним організмом, Душу потрібно лікувати, приводити ЇЇ в стан спокою, умиротворення. І чим швидше, тим краще. Але все питання в тому, як? Де взяти потрібні ліки від болю, від травми на Душі?.. І саме які - в кожному конкретному випадку - необхідні? Питання запитань. Тому, як і ВОНА сама не знає, що саме у НЕЇ болить, і сказати вам не може. Але ось болить, і болітиме, доки не запропонувати, не підкинути ЇЙ щось необхідне або адекватно прийнятне з життєвого різноманіття. Не ЇЙ, зрозуміло, а собі, своєму фізичному «Я». Тому що зв'язок Душі з тілом нерозривний.

       Душа наша - особа зацікавлена в нашому, а отже, і своєму благополуччі та комфорті. Це теж випливає з кармічних ЗАКОНІВ КОСМОСУ, які сповідують порядок і гармонію. ВОНА може і буде підказувати нам, що потрібно робити, підштовхувати до думок (треба тільки вміти налаштувати себе, щоб почути ЇЇ). Згадаймо про «шосте» чуття, іноді чутний нами внутрішній голос. Або, наприклад, може навести нас на цілу низку життєвих ситуацій, розрахованих на певні дії з нашого боку, спрямувати в потрібні місця в потрібний час, підкинути нам низку варіантів вирішення питання. Це цілком у ЇЇ силах. Ось тільки вибір завжди залишається за нами. Душа за нас приймати рішення не може. Це - не ЇЇ привілей.

       Так, цей процес пошуку ліків може бути як швидким і безболісним для нас, так і непростим, затягнутися в часі, а то і проходити в муках. Усе в кінцевому підсумку залежатиме від самої людини, її можливостей, помислів, ступеня її готовності та особистісних якостей характеру. Це, наприклад, може бути як довгим блуканням у темряві в пошуках істини, так і здійснено методом «тику», випадково. Знову ж таки це може виявитися не в повній нашій владі, точніше, не тільки в нашій. Бо всі ми - залежні від когось або чогось. Отже, коли це станеться, тоді й станеться. Передбачати тут складно. Але в будь-якому разі не варто сидіти, склавши руки, і чекати, коли благодать із небес зійде на нас. Треба самим наближати її, працювати на благо набуття гармонії. Наша активна життєва позиція особливо важлива в ефективному пошуку цих необхідних ліків у справі відновлення статус-кво СТАНУ нашої Душі. Вона-то, наша активність, якраз і може підказати і прискорити процес пошуку, допомогти розширити горизонти, що неодмінно відіб'ється на якнайшвидшій подальшій регенерації потривоженої Душі.

      Душа з моменту народження людини, оселившись у її тілі, фізичній оболонці, перебуває з нею в постійному тісному зв'язку і безперервній взаємодії. ВОНА тонко реагує на всі зміни й події в житті людини, незмінно супроводжуючи її впродовж усього її життєвого циклу. Причому ніколи не зраджуючи своєму фізичному тілу. Душа прив'язана до нього. ВОНА віддана йому. ВОНА за жодних обставин і ні на мить не покидає місця свого проживання, хто би і якою б не була ця людина! Виняток становлять лише моменти клінічної смерті людини або в її несвідомому стані.

      Душа людська - напрочуд покірлива трудяга. Мало того, ВОНА, не замислюючись, натягує, вбирає в себе й переробляє весь вантаж негативу в повсякденному житті людини, пропускаючи все через себе. Ба більше, Душа - це дзеркальне відображення і сховище всієї сукупної життєдіяльності людини. До того ж на рідкість витривала і терпляча істота і абсолютно неупереджена. Ну немає жодного сенсу з НЕЮ хитрувати, комбінувати, намагатися відводити вбік, хоч ВОНА все стерпить. Можна скільки завгодно обманювати оточення: своїх домашніх (дружину, чоловіка), сусіда, та хоч державу, але Душу обвести навколо пальця не вийде. Адже самого себе ніколи не обдуриш. Ось і з НЕЮ «грати» сенсу немає.

       Увесь подібний вищеописаний СТАН ДУШІ, коли ВОНА приймає на себе певне навантаження у вигляді всякого роду не дуже відчутних ушкоджень і травм, я б назвав душевним розладом ПЕРШОГО ПОРЯДКУ. Це суто моя класифікація.

       Ця форма хвороби Душі, звичайно ж, не смертельна. З нею навіть можна жити, нічого не роблячи, як, припустімо, деякі люди живуть із систематичним фізичним болем, ніби не помічаючи його. Але тоді треба готувати себе до деяких неприємностей і різного роду нестиковок у житті, можливо, до певних втрат, як психологічного характеру, так і в матеріальному обчисленні. Не все буде задаватися в плані реалізації ваших цілей. Тобто максимального результату досягти не можливо. Приголомшливих успіхів очікувати не доводиться. Однак критичної шкоди організму і становищу людини в соціумі, як правило, ця фаза душевної хвороби за собою не несе. Основна маса населення нашої планети якраз і страждає на тимчасові розлади Душі ПЕРШОГО ПОРЯДКУ.

      До типового випадку прояву подібного душевного розладу можна віднести, припустімо, невдалу закоханість людини, пов'язану з душевними стражданнями. Згодом усе минає, муки попускають, до того ж абсолютно безболісно для Душі цієї людини. Душевні рани скоро затягуються, біль притупляється і в кінцевому підсумку життя триває. Потім вона закохується знову.

      Сюди ж можна зарахувати і короткочасні сімейні сварки та різного роду побутові розбірки, що закінчуються миром.

    Також віднесемо сюди і зміни в професійній діяльності людини. Наприклад, пониження на посаді або звільнення з колишнього місця роботи. Подібні негативні пертурбації часом незмінно пов'язані навіть із помітними нервовими потрясіннями людини. Але в підсумку всі професійні неприємності згладжуються після знаходження нового робочого місця, і життєвий настрій людини знову здіймається, «відпускаючи» її Душу.

       Але існує й інша категорія людей, для яких, як кажуть, закон не писаний, і яким чужі рамки доброчесності, такі, наприклад, загальноприйняті чесноти, як людинолюбство, турбота про ближніх, і не тільки про людей, а й про тварин і навколишнє середовище. Ними цілком володіє жадібність, яка не знає меж, і не в міру розвинене почуття наживи, особливо за чужий рахунок. Це ті люди, в яких особисте благополуччя стоїть на найпершому місці, незалежно від способу його досягнення. До того ж загрузли з головою в низинних пороках.

       Ось, наприклад, про людину кажуть: «вона живе в розладі з душею», або «вона живе не в ладі з совістю», що, по суті, одне й те саме. Це той випадок, коли людина систематично намагається обдурити свою Душу. Можна сказати, постійно знущається над НЕЮ. Я впевнений, знаючи про це, з такою людиною ви вже точно жодних справ мати не захочете. Тому що, якщо їй нічого не варто зневажати свою Душу, то вона ні в що не ставитиме й не цінуватиме й інші Душі, що оточують її. Такого штибу люди, як правило, не зупиняються ні перед чим у своїх діяннях, легко можуть «переступити» через кого б то не було, навіть не замислюючись. Або ось такий вислів - «бездушна людина». Це означає, що вона настільки загнобила в собі Душу, загнала ЇЇ в такі тісні рамки, що ВОНА стиснулася до неймовірної межі, скукошилася так, що ЇЇ фактично не стало помітно, і живого місця на НЇЙ майже не залишилося.

      Такі люди - патологічні порушники кармічних ЗАКОНІВ Космосу. Це - страшні люди. З такими краще не перетинатися по життю, триматися від них подалі. Душі такого роду людей «почорніли» від довічного томління в такому «бездушному» тілі. Це - люди, які фактично прирекли себе надалі на муки пекла. Ступивши на слизьку стежку обману, їм практично неможливо зійти з неї або зупинитися…

     Подібний СТАН Душі у такого роду людей я називаю хворобою Душі ДРУГОГО ПОРЯДКУ.

      До цієї душевної хвороби схильні, наприклад, казнокради та інші численні групи злочинних елементів, але які не позбавляли інших людей життя. У побутовому плані, це - люди, які пізнали і болісно сприйняли гіркоту передчасної втрати близьких родичів і які перебувають у довгому полоні печалі. Руйнування сім'ї теж може спричинити розвиток душевної хвороби ДРУГОГО СТУПЕНЯ. Сюди ж можна зарахувати й категорію колись багатих людей,які раптово розорилися, але тривалий час перебувають у прикордонному психологічному стані. Та й багато інших випадків, що не завдають непоправної шкоди іншим людським Душам.

      У цьому разі йдеться про такий стан Душі, за якого практично немає можливості повернення до основоположних людських цінностей. У крайньому разі, шлях цей досить довгий і тернистий.

       Що їх може очікувати в недалекому майбутньому?

      Як мінімум у них забирають найдорожче і найцінніше в їхньому житті. У когось - здоров'я, в інших - улюблених ними близьких родичів, найчастіше дітей, у такий спосіб усікаючи, обриваючи їхній рід. Дехто розплачується повним крахом у фінансовому благополуччі або банкрутством. Для звичайних людей велика загроза втрати психічного здоров'я. Не виключена і швидка смерть. Але безповоротні відчутні втрати в їхньому житті будуть неминучі.

       Про душевну хворобу ТРЕТЬОГО ПОРЯДКУ багато говорити не буду.

     Зрозуміло, що мова тут може йти про найнижчі і найзапекліші прояви людської натури. Про людей із ґрунтовно зіпсованою психікою, здатних на будь-які жертви заради досягнення своїх божевільних ідей або корисливих цілей.

    Тут і душогуби-маніяки з глибоко збоченою психікою, і кримінальні злочинці, на чиїй совісті також значаться загублені людські Душі, і сильні світу цього, що забруднили свої руки в численних злочинах проти людяності.

       Говорити про їхню Душу, якої в них фактично не залишилося, навіть язик не повертається. Охарактеризувати їх можна лише однією фразою - «вони довічно продали Душу Дияволу».

       До чого ж ми в підсумку підійшли?

      Головне й основоположне гасло в такому. Треба всіма силами любити свою безцінну Душу, дорожити НЕЮ, всіляко оберігати ЇЇ спокій, пестити й плекати. Це в широкому сенсі означає - ЖИВИ ПО СОВІСТІ! ТВОРИ ДОБРО! І Душа твоя відповість тобі взаємністю.

     Звідси життєво важливий висновок. Бажаєш у своєму розвитку домогтися чогось відчутно вартого, спочатку зазирни в себе, вдивися у свою Душу. Постарайся полюбити ЇЇ. Викинь із НЕЇ все зайве, наносне. Очисти ЇЇ, налаштуй відповідним чином, а за потреби підправ ЇЇ стан, висвітли ЇЇ. Повноцінна, здорова, чиста і благородна Душа на багато що здатна. Тоді, як то кажуть, тобі й АЗ ВОЗДАСТЬСЯ!

      ДУША - ЦЕ СПРАВЖНЄ, ІСТИННЕ ТВОЄ «Я»!