Боня - ім'я, яке дала мені Наташа.
Вони йдуть в школу
Тепер вихідні...
Вихідні йдуть всьо два дні
Боня - ім'я, яке дала мені Наташа.
  Я дуже добре пам'ятаю той день, коли вперше побачив Наташу. Тоді я жив в іншому домі. У мене були дві сестри і мама. Ті люди, які були в тому домі... Погано до нас відносились. Не хочу про це згадувати, але це була причина по якій я боявся людей.
  Вперше, коли вона завітала до нас, то до неї відразу пішли мої сестрички, а я сховався у тісному й темному місці та спостерігав. Мої сестрички були такими щасливими, напевно, тому що вона з ними гралась. Потім підійшла до місця де був я і я зустрівся з її поглядом, замітив, що її рука наближається до мене. Я відступав, поки не зрозумів, що моя попа упирається в стіну. Її палець доторкнувся до мого носика, потім пройшовся по лобі і почесала за моїм вушком.
  На наступний день, коли вона прийшла - я вийшов з ховища, але не підходив. Вона гралась з моїми сестричками, потім разом з ними підійшла до мене, почала гладити. Я так боявся, що не хотів рухатись, згодом почав розслаблятися і відчув насолоду.
  На третій день, вона не відразу прийшла до мене й сестер. Вона розмовляла з жорстокими людьми. Потім прийшла і взяла мене на руки, я був не проти, але вона пішла кудись далеко-далеко, що я вже не бачив свого дому. Я почав боятися, вириватись, потім мені стало так страшно, що було важко дихати. Тоді вона зупинилась, почала мене гладити і я розслабився. Така дорога була довгою. Я бачив таке страшне!!! Щось швидко пересувалось, його було так багато і видавало такі звуки: "Вжух-вжух-вжжж". І відпустила Наташа мене в домі, який став згодом моїм притулком. Два дні я провів з Наташою, потім я звик й до Даши, Мама мене часто чіпає, але тоже звик, Дідо тоже до мене лізе, але терпимо. А ось коли я з Наташою - мені набагато краще.  Коли я був з нею, то зрозумів, що мене називають "Боняшик" та "Боня". Все було добре, поки Наташа з Дашою не почали виходити за холодні двері на пів дня...
© Наталі ,
книга «Цей дім - мій світ».
Вони йдуть в школу
Коментарі