Вероніка Нужна
2020-06-06 13:38:07
Як я їздила в магазин
Цікаве
6 червня 2020 року
з дурною головою нема ногам покою. Це висновок за сьогоднішній день. Діло було так : я встала вранці з думкою про те що сьгодні буде хороший день але на протязі дня переконплася в зворотньому цілий день я була заклопотанал то посапати квітник то помити посуд то допомогти сестрі з дурним дистанційним навчанням яке в моєму класі закінчилося . Цілий день мене манили мої фарби і блокнот мовляв " покинь це все сядь розслабся і помалюй" але я мужньо опиралася спокусам і от моя мама попросила мене - Ніка поїдь купи хліба в магазин. я зібралася вдяглася і поїхала купила приїхала виявилось я зовсім не те купила і замовлень стало більше до хліба додалися сода ваніль та собачий корм який потрібно було відвезти дядьку Віталію а якщо точніше його псу. я знову поїхала в магазин купила все що зазначено в списку і поїхала відвозити собачий корм відвезла виклала ненароком соду біля собачої будки і поїхала не помітивши пропажі приїхала знову додому приїхавши до дому поміила пропажу поїхала за содою і приїхавши побачила страшну картину пуф ( себто песик мого дядечка щоб він там гикнув) терзав пачку соди безжально розсипаючи продукт на землю я поганялася за ним хвилин так зо 20 і врешті відібравши соду зрозуміла що марно ганялася за псом оскільки сода вся висипалася довелось взяти стареньку мітлу що завжди стоїть біля будинку дядечка і замести сліди злочину. Потім я знову їздила по соду і отже ж випадковість соди в магазині не було я поїхала в інший магазин але і там не було соди ну от як таке може бути щоб соди не було в магазині потім я поїхала в наступний магазин слава богу хоч там була сода я повернулася до дому вимучена і зла на весь світ і знаєте що мені мама сказала? вона сказала - знаєш як називається те що сьогодні з тобою сталося - ну і як ? запитала я а мама відповіла - " пес барбос и необичний крос". Ми засміялися усі разом і поганий настрій розвіявся хоч я була дуже втомлена. Ось так з дуною головою нема ногам покою як сказала моя бабуся.Тож раджу вам ніколи не мати таких пригод